Очікує на перевірку

Кужель Олександра Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кужель.
Олександра Володимирівна Кужель
Олександра Володимирівна Кужель
Олександра Володимирівна Кужель
21 січня 2009 — 17 березня 2010
ПрезидентВіктор Ющенко
Прем'єр-міністрЮлія Тимошенко
Голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
10 січня 2000 — 26 квітня 2003
ПрезидентЛеонід Кучма
Попередникпосада заснована
НаступникІнна Богословська
Голова Державного комітету України з питань розвитку підприємництва
23 квітня 1998 — 10 січня 2000
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникЮрій Єхануров
Наступникпосада ліквідована
Народилася4 липня 1953(1953-07-04) (71 рік)
Костянтинівка, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Відома якекономістка, політична діячка
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Національністьросіянка[1]
Alma materДніпропетровський металургійний інститут
Політична партія«За Єдину Україну!»→
«Трудова Україна»→
«Партія регіонального відродження Украї́ни» →
«Сильна Україна»→
Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
Нагороди
Заслужений економіст України
Заслужений економіст України
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден преподобного Нестора Літописця І ступеня
Орден преподобного Нестора Літописця І ступеня
Орден Святої великомучениці Варвари ІІ ступеня
Орден Святої великомучениці Варвари ІІ ступеня
Орден Святої Софії
Орден Святого Великомученика Георгія Побідоносця І ступеня
kuzhel.com
Олександра Володимирівна Кужель на сайті Верховної Ради
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Народний депутат України Україна
2-го скликання
безпартійна 11 травня 1994 — 12 травня 1998
7-го скликання
безпартійна (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
8-го скликання
Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Олекса́ндра Володи́мирівна Ку́жель (*4 липня 1953, місто Костянтинівка, Донецька область) — український політик та громадський діяч. Кандидат економічних наук. Народний депутат, колишня голова Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (з 1998–2003 та з 2009–2010 років). Координатор громадського руху «Громадянський Опір»[2].

Неодноразово змінювала партійну та ідеологічну приналежність («За Єдину Україну!»→"Трудова Україна"→Партія регіонів→"Сильна Україна"→«Батьківщина»).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 4 липня 1953 року в м. Костянтинівка Донецької області. Батько Долгоруков Володимир Маркович (1913–1974) — інженер, начальник цеху. Мати Марія Василівна (1915) — пенсіонер.

В 1975 закінчила Дніпропетровський металургійний інститут за фахом інженер-металург. Працювала інженером, молодшим науковим співробітником кафедри економіки промисловості Запорізького індустріального інституту.

В 1983 році здобула другу вищу освіту.

З 1990 по 1993 — головний бухгалтер акціонерного центру «Восток».

З 1993 по 1994 — голова правління, генеральний директор спільного українсько-канадського підприємства «Незалежність».

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Народний депутат

[ред. | ред. код]

У 1994 році обирається депутатом Верховної Ради України 2 скликання від Ленінського виборчого округу № 181 Запорізької області[3] та заступником голови парламентської комісії з питань економічної політики та управління народним господарством.

20 липня 1995 року Президент Леонід Кучма призначає О.Кужель керівником щойно утвореного Національного аудиторського комітету України[4]. Вона залишається при цьому народним депутатом і суміщає законодавчу роботу з урядовими посадами до дня припинення її депутатських повноважень у Верховній Раді 2 скликання 12 травня 1998 року[5].

Наприкінці 1997 року розпочинається нова виборча кампанія. У Верховну Раду 3 скликання О.Кужель балотується одразу в одномандатному № 76 виборчому окрузі Запорізької області та багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі другим номером у списку Партії захисників Вітчизни[6]. Втім, на виборах 29 березня 1998 року в одномандатному окрузі вона набрала лише 18,11 % голосів, зайнявши 3-те місце, а політична сила набирає лише 0,3 % голосів і не проходить до парламенту[7].

Державні комітети

[ред. | ред. код]

23 квітня 1998 року Президент звільняє О.Кужель з посади голови Національного аудиторського комітету України «у зв'язку з переведенням на іншу роботу»[8] (згодом комітет взагалі ліквідовується[9]). Цього ж дня Л.Кучма призначає її на посаду голови Державного комітету України з питань розвитку підприємництва[10].

У 1999 році захищає кандидатську дисертацію «Регіональні програми підтримки підприємництва в Україні: тенденції розвитку, методологія, практика» (Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України) і стає кандидатом економічних наук[11].

10 січня 2000 року у зв'язку із реорганізацією установи О.Кужель перепризначається на посаду голови новоутвореного Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва[12][13], де вона працює до весни 2003 року.

На чергові парламентські вибори 31 березня 2002 року О.Кужель іде № 71 у списку провладного виборчого блоку політичних партій «За Єдину Україну!»[14]. Блок одержує 35 мандатів у Верховній Раді 4 скликання[15], а відтак, О.Кужель не має перспектив потрапити до законодавчого органу.

26 квітня 2003 року Л.Кучма звільняє її з посади голови Держкомпідприємництва на підставі рішення Ради національної безпеки й оборони України, яким діяльність Кабміну з виконання актів глави держави про посилення держконтролю за виробництвом і оборотом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів була визнана незадовільною[16].

12 травня 2003 року своєрідним політичним жестом у відповідь стає її заява до Центральної виборчої комісії про відмову від балотування на виборах 2002 року за списком кандидатів у народні депутати від блоку «За Єдину Україну!». Центральна виборча комісія заяву задовольняє та скасовує рішення про її реєстрацію, як кандидата у депутати[17].

Співпраця з Сергієм Тігіпком та Віктором Януковичем

[ред. | ред. код]

У 2003-2004 роках була радником голови Національного банку України Сергія Тігіпка і обіймає посаду заступника голови політвиконкому партії «Трудова Україна», лідером якої був голова Нацбанку.

Після відставки у січні 2004 року голови Держкомпідприємництва Інни Богословської, «Трудова Україна» висловлює намір рекомендувати Прем'єр-міністру Віктору Януковичу внести подання Президенту Л.Кучмі про повернення О.Кужель до установи[18]. Утім, призначення не відбувається.

Під час президентської кампанії 2004—2005 років працює в команді Сергія Тігіпка, який на той час очолював виборчий штаб кандидата Віктора Януковича. Вона не підтримувала і, за власним визнанням, не була прихильницею Помаранчевої революції[19] і агітувала голосувати за Януковича[20].

7 грудня 2005 року Прем'єр Юрій Єхануров призначає О.Кужель, як президента аналітичного центру «Академія», членом Ради підприємців України при Кабміні[21]. Однак вже 13 грудня 2006 року Рада ліквідується[22].

У 2006 році О.Кужель працює радником мера Києва Леоніда Черновецького з питань підприємництва. Однак їй не вдається знайти спільну мову з його «молодою командою»[23] і вона швидко залишає цю посаду.

28 березня 2007 року — в самий розпал формування «Коаліціади» — Прем'єр В.Янукович призначає О.Кужель заступником Міністра регіонального розвитку та будівництва України у зв'язках з Верховною Радою України та іншими органами державної влади[24].

18 грудня 2007 року Прем'єр-міністром стає Юлія Тимошенко. О. Кужель подає у відставку з посади заступника міністра на підставі абзацу другого частини другої статті 31 Закону „Про державну службу“[25] (принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній службі). Її відставка приймається[26].

І хоча за словами самої О.Кужель, до 2008 року вона „найжорстокішим чином боролася з Юлією Тимошенко“[27], остання 21 січня 2009 року призначає її головою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва[28], а пізніше також і своїм радником. Одразу після призначення на керівну посаду в уряді Тимошенко, О.Кужель, яка на той час була членом Партії регіонів, заявила, що не збирається залишати лави партії, оскільки вважає, що її нова посада не є політичною[29]. В той же час у самій Партії регіонів висловили намір дати оцінку заявам і діям члена своєї політичної сили[30]. 9 червня 2009 року політрада Партії регіонів на своєму засіданні виключає О.Кужель зі складу членів партії[31].

Сильна Україна

[ред. | ред. код]

Після призначення Януковича на Президентом України 2010 року Кужель висловлює готовність працювати і в новому уряді[32]. Утім, їй відмовляють у подовженні терміну перебування на державній службі та залишенні на посаді[33]. 17 березня 2010 року Прем'єр-міністр Микола Азаров звільняє Кужель з посади Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва[34].

Зовнішні відеофайли
Кужель: Янукович бери власть и наводи порядок

25 травня 2010 року Кужель стає заступником голови партії „Сильна Україна“ Сергія Тігіпка[35] і йде на вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим першим номером у списку Кримської республіканської організації цієї політичної партії.

На місцевих виборах 31 жовтня 2010 року „Сильна Україна“ отримує два депутатські мандати і О.Кужель стає депутатом Верховної Ради АРК шостого скликання[36].

16 серпня 2011 року С.Тігіпко заявляє про злиття „Сильної України“ з Партією регіонів. Натомість, О.Кужель відмовляється знов вступати до Партії регіонів. 24 жовтня 2011 року вона жорстко виступає на з'їзді партії, заявляє про свою відставку з посади та наміри створення нового громадського проекту[37].

На початку 2012 року вона оприлюднює список депутатів-тушок, які „зрадили своїх виборців“. Однак, зважаючи що протягом політичної кар'єри вона багато разів змінювала ті сили, що приводили її до владних посад, за всіма ознаками і сама О.Кужель підпадає під визначення „тушка“. Насамкінець з 23 березня 2012 року вона також стає позафракційним депутатом у Верховній Раді Автономної Республіки Крим[38][39].

У березні 2012 року засоби масової інформації поширили інформацію про можливу участь О.Кужель у виборах мера Києва[40]. Однак саме питання проведення цих виборів у 2012 році вирішене не було.

ВО „Батьківщина“

[ред. | ред. код]

30 липня 2012 року партійний з'їзд Всеукраїнського об'єднання „Батьківщина“ затвердив списки кандидатів у народні депутати України на виборах 31 жовтня 2012 року. О.Кужель у списку „об'єднаної опозиції“ отримує 22 місце[41].

З 12 грудня 2012 до 27 листопада 2014 року — народний депутат України 7-го скликання. Голова Комітету Верховної Ради з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики, член Лічильної комісії[42].

У Верховній раді, 2015

З 27 листопада 2014  — народний депутат України 8-го скликання. Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва[43].

Критика

[ред. | ред. код]

Неодноразово змінювала партійну та ідеологічну приналежність („За Єдину Україну!“→»Трудова Україна"→Партія регіонів→"Сильна Україна"→Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»

Конфлікт між Кужель і Тетеруком

[ред. | ред. код]

5 листопада 2015 року депутат Верховної Ради Андрій Тетерук (заступник голови фракції «Народний фронт») після закінчення пленарного засідання, біля приймальні голови Верховної Ради України в присутності інших народних депутатів вдарив Кужель пляшкою з водою[44]. Зі слів Тетерука, він, виходячи з приймальні спікера, знаходився з нею в словесній перепалці. Кужель раптово розвернулася і спробувала його вдарити сумкою. Він тримав у руках півлітрову пляшку з водою і спробував облити Кужель водою, щоб зупинити її. При цьому він випадково потрапив шийкою пляшки в обличчя Кужель.[45]

Згодом було оприлюднене відео з камер спостереження, яке підтвердило слова Тетерука. На відео видно, як, зокрема, Сергій Власенко та Вадим Івченко кинулись з кулаками на бойового офіцера, ветерана АТО Андрія Тетерука[46][47].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Два шлюби. Другий чоловік — Олександр (1958). Від першого син Дмитро (1974), від другого — син Микита (1987). Є чотири онуки.

Нагороди

[ред. | ред. код]

За розвиток вільного підприємництва в Україні, утвердження приватної ініціативи та економічної свободи, соціально-економічного й духовного відродження українського суспільства Олександра Кужель удостоєна відзнаки «Заслужений економіст України» (березень 1997),

«Global Business Summit» визнала Олександру Кужель у 1999 році як «Business Women's Network».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 23 липня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Кужель пішла від Тігіпка і придумала своє об'єднання. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 5 лютого 2012.
  3. ↑ Постанова Верховної Ради України від 12.05.94 № 9/94-ВР «Про визнання повноважень народних депутатів України»
  4. ↑ Указ Президента України від 20.07.95 № 631/95 «Про Національний аудиторський комітет України». Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 3 серпня 2012.
  5. ↑ Інформація про народного депутата Кужель О. В. на офіційному сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 23 липня 2012.
  6. ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 18.12.97 № 66 «Про реєстрацію списку кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі від Партії захисників Вітчизни по виборах народних депутатів України 29 березня 1998 року». Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 3 серпня 2012.
  7. ↑ Результати голосування на виборах народних депутатів 1998 року — Центр політичної інформації. Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 3 серпня 2012.
  8. ↑ Указ Президента України від 23.04.98 № 361/98 «Про звільнення О. Кужель з посади Голови Національного аудиторського комітету України». Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 3 серпня 2012.
  9. ↑ Указ Президента України від 13.03.99 № 250/99 «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України». Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 3 серпня 2012.
  10. ↑ Указ Президента України від 23.04.98 № 362/98 «Про призначення О. Кужель Головою Державного комітету України з питань розвитку підприємництва». Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 3 серпня 2012.
  11. ↑ .ua/contents/37367.html Регіональні програми підтримки підприємництва в Україні: тенденції розвитку, методологія, практика. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 13 березня 2022.
  12. ↑ Указ Президента України від 10.01.2000 № 17/2000 «Про звільнення О. Кужель з посади Голови Державного комітету України з питань розвитку підприємництва». Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 3 серпня 2012.
  13. ↑ Указ Президента України від 10.01.2000 № 18/2000 «Про призначення О.Кужель Головою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва». Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 3 серпня 2012.
  14. ↑ Постанова ЦВК від 27.01.2002 № 108 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку виборчого блоку політичних партій „За Єдину Україну!“ по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року». Архів оригіналу за 04.03.2016. Процитовано 03.08.2012.
  15. ↑ Результати голосування на виборах народних депутатів 1998 року — Центр політичної інформації. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 3 серпня 2012.
  16. ↑ Указ Президента України від 26.04.2003 № 372/2003 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 квітня 2003 року «Про реалізацію заходів щодо врегулювання обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Україні». Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 3 серпня 2012.
  17. ↑ Постанова ЦВК від 12.05.2003 № 34 "Про скасування постанови Центральної виборчої комісії від 27 січня 2002 року N 108 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включених до виборчого списку виборчого блоку політичних партій „За Єдину Україну!“ по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року» в частині реєстрації Кужель О. В. кандидатом у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, включеної до виборчого списку кандидатів у народні депутати України від виборчого блоку політичних партій За Єдину Україну! по виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року". Архів оригіналу за 15.05.2014. Процитовано 03.08.2012.
  18. ↑ Януковича просять повернути Кужель на місце Богословської — Українська правда. Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 3 серпня 2012.
  19. ↑ Олександра Кужель: «Обратися до Київської міськради, як і до Верховної, коштує 5 мільйонів…». Архів оригіналу за 15 травня 2014. Процитовано 3 серпня 2012.
  20. ↑ «Мені ніхто не пропонував бути слабкою жінкою» — Олександра Кужель — Gazeta.ua
  21. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 № 1180 «Про затвердження складу Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
  22. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2005 № 1745 «Про ліквідацію Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України»
  23. ↑ Бідна Саша — Обозреватель. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 3 серпня 2012.
  24. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 № 569 «Про призначення Кужель О. В. заступником Міністра регіонального розвитку та будівництва України у зв'язках з Верховною Радою України та іншими органами державної влади
  25. ↑ Закон України „Про державну службу“ від 16.12.93 № 3723-XII. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 3 серпня 2012.
  26. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.2007 № 1208-р „Про відставку Кужель О. В.“. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
  27. ↑ Програма „Портреты с Сергеем Дорофеевым“ — 5 канал. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
  28. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 № 25-р „Про призначення Кужель О. В. Головою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва“. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
  29. ↑ Кужель думає, що „звірі“ з ПР не з'їдять її через нову посаду — УНІАН
  30. ↑ Політрада ПР розгляне питання виключення О.Кужель з партії — РБК Україна
  31. ↑ Богословську і Чорновола вигнали із фракції „Регіонів“, а Кужель — із партії — Gazeta.UA[недоступне посилання з квітня 2019]
  32. ↑ Кужель готова и в дальнейшем работать на своей должности — Левый берег. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
  33. ↑ Кужель уволена с должности главы Госкомпредпринимательства Украины — Левый берег. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
  34. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2010 № 465-р „Про звільнення Кужель О. В. з посади Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва“. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
  35. ↑ В партию Тигипко пришли Кужель и Кость Бондаренко — Фокус.UA. Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 3 серпня 2012.
  36. ↑ Протокол виборчої комісії Автономної Республіки Крим про результати виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим у багатомандатному виборчому окрузі[недоступне посилання з квітня 2019]
  37. ↑ Жесткое выступление Кужель на съезде Сильной Украины — Кореспондент.net. Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 3 серпня 2012.
  38. ↑ Інформація про депутата Кужель О. В. на офіційному сайті Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 3 серпня 2012.
  39. ↑ В объятиях сливались не только партии, но и депутаты — Крымские известия. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
  40. ↑ Олександра Кужель: „Обратися до Київської міськради, як і до Верховної, коштує 5 мільйонів…“ — Политика&Деньги. Архів оригіналу за 15 травня 2014. Процитовано 3 серпня 2012.
  41. ↑ Список оппозиции. Полная версия — Цензор.нет. Архів оригіналу за 2 серпня 2012. Процитовано 3 серпня 2012.
  42. ↑ Кужель Олександра Володимирівна на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 30 травня 2013. Процитовано 3 лютого 2013.
  43. ↑ Кужель Олександра Володимирівна на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 15 березня 2015.
  44. ↑ Тетерук напав на Кужель зі скляною пляшкою, - "Батьківщина". ukranews.com. Українські новини. 5 листопада 2015. Архів оригіналу за 18 листопада 2015.
  45. ↑ Чому посварилися Тетерук і Кужель. Архів оригіналу за 7 листопада 2015. Процитовано 6 листопада 2015.
  46. ↑ Тетерук подает в суд на Ивченко и Власенко. Гордон.УА. 6 листопада 2015. Архів оригіналу за 14 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  47. ↑ Опубликовано видео инцидента между Кужель и Тетеруком. Ліга.Новости. 6 листопада 2015. Архів оригіналу за 8 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
  48. ↑ Українська Православна Церква. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 2 січня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кужель Олександра Володимирівна

Відеоматеріали

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кужель_Олександра_Володимирівна&oldid=43506949