Корисні копалини Малайзії
Корисні копалини Малайзії.
У надрах країни є запаси нафти і газу, руд олова, вольфраму, бокситів, заліза, тантало-ніобатов, міді, а також невеликі родовища бурого вугілля, руд марганця, титану, золота, ртуті, стибію, фосфоритів, каоліну (табл. 1).
Таблиця. 1 – Основні корисні копалини Малайзії станом на 1998-1999 рр.
Корисні копалини |
Запаси |
Вміст корисного компоненту в рудах,% |
Частка у світі, % | |
Підтверджені |
Загальні | |||
Боксити, млн т |
67 |
238 |
54 (Al2O3) |
0,2 |
Барит, тис. т |
2000 |
4000 |
80 (BaSO4) |
0,6 |
Вольфрам, тис. т |
15 |
20 |
0,7 (WO3) |
0,6 |
Залізні руди, млн т |
120 |
225 |
58 (Fe) |
0,1 |
Золото, т |
8 |
30 |
2,5 г/т |
|
Марганцеві руди, млн т |
|
2 |
|
|
Мідь, тис. т |
400 |
400 |
0,51 (Cu) |
0,1 |
Нафта, млн т |
682,3 |
|
|
0,5 |
Пентоксид ніобію, тис. т |
1 |
2 |
0,05 (Nb2O5) |
0,01 |
Олово, тис. т |
1200 |
1200 |
0,3 |
|
Природний горючий газ, млрд м3 |
2500 |
|
|
1,7 |
Вугілля, млн т |
294 |
1252 |
|
|
900 |
1800 |
0,02 (Та2О5) |
1,17 | |
Мінеральна енергетична сировина. Виділяють три нафтогазових бас. – Саравакський, Сіамський і Сандаканський. Саравакський приурочений до крайового кайнозойського прогину, Сіамський розташований в міжгірському кайнозойському прогині, Сандаканський – в сучасному геосинклінальному прогині. Виявлено бл. 60 нафтових та газових родов., найбільші морські родов.: Тапіс (41 млн т), Барам (32 млн т), Вест-Лутонг (24 млн т), на суші розташоване значне родов. Мірі (14 млн т). Нафтоносні пісковики неогену; газ пов'язаний з піщаними і карбонатними породами олігоцену-неогену. Глибини залягання продуктивних горизонтів 0,09-3,7 км.
Вугілля. Родов. викопного вугілля приурочені до неогенових відкладів, низькоякісних лігнінів (Зах. М.) – відкладів міоцену. У шт. Саравак вугілля міоценового віку відмічені у районах Садонга, Сілантека і Мукахе. На родов. Сілантек, що містить вугілля від антрациту до коксівного, доведені запаси становлять 7,25 млн т, а прогнозні оцінюються в 50 млн т.
Уран. Уранова мінералізація виявлена вздовж сх. узбережжя штатів Келантан (Улу-Келантан) і Паханг (хр. Тітівангса). В алювіальних розсипах Зах. М. зустрічається монацит (торієва руда).
Залізо. Найбільші родов. зал. руд Зах. М. розташовані на контактах г.п. з гранітоїдами. Гол. рудний мінерал – магнетит, зустрічається гематит, а в зоні окиснення – лімоніт. Майже всі найважливіші родов. (в Букіт-Дратуй і Улу-Ромпін) відпрацьовані. В шт. Саравак магнетитові родов. відомі в районах Бау і Сабенг; в районі Панда масивні магнетитові руди – на контакті діоритів і дацит-андезитів.
Марганець. Родов. марганцевих руд в Зах. М. невисокої якості (Mn до 40%). Серед них виділені родов. гідротермальні, осадові і залишкові. Гол. рудні мінерали – піролюзит і псиломелан. Найбільше родов. – Сунгай-Арінг (шт. Келантан). У шт. Сабах марганцеві родов. формувалися як залишкові при латеритному вивітрюванні марганцевих порід крейди-міоцену. Руда складена невеликими конкреціями г.ч. псиломелану і піролюзиту.
Титанові руди представлені ільменітом, який зустрічається г.ч. в асоціації з каситеритом в алювіальних розсипах Зах. М. і добуваються як побічний продукт при розробці оловоносних розсипів.
Хромові руди. Запаси хромових руд не встановлені. Невеликі хромітові родовища пов'язані з ультраосновними породами в шт. Сабах і центр. поясі п-ова Малакка; місцями хроміт утворює багаті пласти, лінзи і кишені.
Руди кольорових металів. У Зах. М. бокситоносні латеритні кори вивітрювання встановлені на крайньому півдні п-ова (шт. Джохор), де вони розвинені г.ч. по вулканітам і частково по гранітам-мікропегматитам (Кім-Кім, Рамунія і інш.). Осн. запаси мідних руд зосереджені на мідно-порфіровому родов. Мамут. Прогнозні запаси цього родов. складають понад170 млн т руди при сер. вмісті Cu 0,47%.
Нікеленосні латерити відомі в шт. Сабах (найбільші родов. – в центр. частині). Вони формувалися при латеритизації глинистих ґрунтів, розвинених на ультраосновних породах.
Олово. За ресурсами олова Малайзія займає 4-е місце серед країн світу (після Бразилії, Китаю та Індонезії, 2002) – 9,7% світових ресурсів (4,6 млн т). За підтвердженими запасами М. займає 3-є місце після Китаю та Бразилії (1999). Олов'яні руди представлені корінними і розсипними родов. Гол. рудний мінерал – каситерит. Зустрічаються штокверки, жили, жильні зони, вкраплені і неправильні рудні тіла. Осн. обсяг видобутку олова пов'язаний з алювіальними розсипними родовищами (долина р. Кінта, шт. Перак).
Стибій. Родов. стибієвих руд зосереджені в шт. Саравак у вапняках (жили, лінзи і кишені). Гол. рудний мінерал – антимоніт, зустрічаються валентиніт, цервантит, джемсоніт та ін.
Золото. Відомо дек. алювіальних золотоносних розсипів в центр. поясі Зах. М. Частина золота зустрічається в асоціації з олов'яними рудами, де воно добувається як побічний продукт. Золото і срібло встановлені на поліметалічному родов. Улу-Сокор, в мідно-порфіровому родов. Мамут (шт. Сабах). Золоторудне корінне родов. – Рауб.
Ніобій. Родовища ніобію Малайзії – розсипні, відпрацьовуються значною мірою старательським способом.
Барит. Найвідоміші родовища бариту розташовані в Зах. М.: Букіт-Пенчурі (шт. Келантан), Куала-Тренгану (шт. Тренгану) і Букіт-Бату-Путіх (шт. Негрі-Сембілан). Найбільше родовище – Тасек-Чіні (500 тис.т) у штаті Паханг. Воно асоціює із залізом-марганцевими рудами у вулканогенно-осадових породах і представлене неправильними лінзами. Вміст BaSO4 90-97%.
Інші корисні копалини. У країні є родов. вапняків, доломіту, глин, кварцових пісків, кварцитів, вияви піриту.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], https://doi.org/10.3133/mcs2020.
- Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
