Коган Григорій Михайлович

Коган Григорій Михайлович
Основна інформація
Дата народження	24 червня (7 липня) 1901
Місце народження	Могильов, Російська імперія
Дата смерті	9 серпня 1979(1979-08-09) (78 років)
Місце смерті	Москва, СРСР
Поховання	Нове Донське кладовище
Громадянство	СРСР
Професії	музикознавець, піаніст, музичний педагог
Освіта	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Інструменти	фортепіано
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського

Григо́рій Миха́йлович Ко́ган (24 червня (7 липня) 1901, Могилів — 9 серпня 1979, Москва) — радянський піаніст, педагог, музикознавець, доктор мистецтвознавства (1940).

Біографія

Батьки належали до кола соціал-демократів — послідовників Г. В. Плеханова, відомих в російській історії як меншовики. Це наклало відбиток на все мислення майбутнього музиканта, який до кінця днів залишався переконаним марксистом, розуміючи це вчення саме в Плеханівському трактуванні. Після поразки революції 1905—1907 сім'я емігрувала в Бельгію, де Г. М. Когана почав музичну освіту. У 1911 р. вони повернулися в Київ, де 1914-го він вступив в консерваторію. Навчався по класу фортепіано у А. Н. Штосс-Петрової і В. В. Пухальського, також брав уроки композиції у Р. М. Глієра. Закінчивши консерваторію 1920 р., почав викладати в ній же і виступати з концертами. З 1926 по 1943 рр. працював в Московської консерваторії, де читав розроблений ним курс історії та теорії піанізму (з 1936-го завідував кафедрою цієї дисципліни). У 1932-му очолив комісію з підготовки Першого Всесоюзного конкурсу музикантів-виконавців, однак надалі вийшов з її складу через розбіжності з Сектором мистецтв Наркомосу РРФСР і потім опублікував в журналі «Радянська музика»(1933, № 4) стримано-критичну статтю про підсумки конкурсу .. У 1940 р., після відновлення системи наукових звань і ступенів, одним з перших здобув ступінь доктора мистецтвознавства за сукупністю заслуг, без захисту дисертації.

У 1941 р. евакуювався разом з основним складом Московської консерваторії в Саратов. У 1943 р. звільнився з Московської консерваторії на знак протесту проти того, що в Москві почали набирати новий штат Московської консерваторії, тоді як значну частину колишнього професорсько-викладацького складу передбачалося залишити в Саратові. Його місце зайняв його колишній учень О. О. Ніколаєв. Серед учнів Когана періоду його штатної роботи в Московській консерваторії — також А. Д. Алексєєв, С. Т. Ріхтер та інші відомі музиканти.

У 1948 р. взяв активну участь в організації Спілки радянських композиторів, очолив у ньому Комісію з музичної освіти, яка розробила рекомендації з розвитку широкої мережі музичних шкіл у країні.

На запрошення Назіба Жиганова в кінці 1940-х — початку 1950-х був прийнятий у штат Казанської консерваторії, де серед його учнів були С. А. Губайдуліна, І. Є. Гусельников та інші музиканти.

Як піаніст виступав з концертами в СРСР і в Болгарії (в капіталістичні країни влада його не випускала), володіючи широким репертуаром і пропагуючи музику маловідомих композиторів, а також сучасні радянські твори. Сфера наукових інтересів Когана-музикознавця охоплювала проблеми психології виконавства і роботи піаніста, зв'язку техніки і стилю. Також йому належать дослідження про піаністів і клавесиністів, критичні статті та ряд книг. Був активним пропагандистом творчості С. В. Рахманінова, в рукописі залишилася його невидана книга про цього музиканта. Невиданими залишаються також книга мемуарів «Роман мого життя» і книга афоризмів «Життя в думках», а також близько 60 годин магнітофонних записів: сольна фортепіанна гра, курси лекцій та окремі виступи, інтерв'ю, показові уроки.

У 1970-му в статті «Про теорію ленінізму і практику будівництва соціалізму в Радянському Союзі», що поширювалася у самвидаві анонімно або під псевдонімами, провів послідовний марксистський аналіз становища в СРСР і передбачив неминучий швидкий крах радянської влади та реставрацію капіталізму.

На основі мемуарів, фото-, аудіо- та інших матеріалів архіву Г. М. Когана сценарист Михайло Дзюбенко (онук і спадкоємець музиканта) написав сценарій повнометражного (90 хв.) документального фільму про Когана. Втім Ірині Бессарабовой вдалося в 2004—2005 рр. зняти лише дві короткометражні картини «Григорій Коган. Транскрипція» і «Маленькі двері Консерваторії» (кожна тривалістю 26 хв.), а завершення третьої частини відкладено на невизначений термін через відсутність фінансування.

Основні праці

• Школа фортепианной транскрипции, М., 1937, 1970;
• Советское пианистическое искусство и русские художественные традиции, М., 1948;
• У врат мастерства, М., 1958, 1961, 2004;
• О фортепианной фактуре, М., 1961;
• Работа пианиста, М., 1963, 1969, 2004;
• Ферруччо Бузони, М., 1964, 1971;
• Вопросы пианизма. Избранные статьи, М., 1968;
• Избранные статьи. Выпуск 2, М., 1972.
• Избранные статьи. Выпуск 3. М., 1985.

Посилання

• Коган Григорій Михайлович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 456-458.
• Статья о Когане на сайті Ніни Свєтланової (англ.)