Карпухін Віктор Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карпухін Віктор Федорович
Народження27 жовтня 1947(1947-10-27)
Луцьк, Українська РСР, СРСР
Смерть24 березня 2003(2003-03-24) (55 років)
Москва, Росія
серцево-судинні захворювання
ПохованняНіколо-Архангельський цвинтар
Країна СРСР
ОсвітаТашкентська Вища Військова Командирська школаd
ПартіяКПРС
Званнягенерал-майор
КомандуванняAlpha Groupd і Комітет національної безпеки Казахстану
Війни / битвиВійна в Афганістані 1979—1989
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки Орден «За особисту мужність» медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «За бездоганну службу» медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня медаль «За бездоганну службу» III ступеня орден «За особисту мужність» Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту» Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»
Почесний співробітник держбезпеки

Віктор Федорович Карпухін (рос. Виктор Фёдорович Карпухин; 27 жовтня 1947 — 24 березня 2003) — Герой Радянського Союзу (1980), командир Групи «А» (Альфа) при 7-му управлінні КДБ СРСР у 1988 — 1991 роках.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї військовослужбовця в місті Луцьк УРСР. Служив у Радянській Армії з 1966 року.

У 1969 році закінчив Ташкентське вище танкове командне училище. До 1974 року проходив службу у Прикордонних військах. З 1974 року навчав перший склад щойно створеного спецпідрозділу КДБ (Група «А»), керованого Героєм Радянського Союзу В. Д. Бубеніним, водінню бойових машин та стрільби із зброї, встановленої на бронетехніці. У 1978 році капітан Карпухін проходив службу в Прикордонному училище (МВПККУ) на посаді командира танкової роти.[1]

У вересні 1979 року прийнятий на службу в Групу «А» («Альфа») 7-го Управління КДБ СРСР, де пройшов шлях від заступника командира 4-го відділення до керівника «Альфи». За цей період неодноразово керував і особисто брав участь у різних оперативно-бойових заходах і спеціальних операціях, у тому числі в штурмі палацу «Тадж-Бек» (резиденція глави Афганістану Хафізулли Аміна) в столиці Республіки Афганістан — місті Кабулі 27 грудня 1979 року.

Короткий опис подій 27 грудня 1979 року:

«О 18 годині 25 хвилин, розпочався штурм палацу Аміна - «Тадж-Бек». БМП Карпухіна, подолавши крутий серпантин дороги навколо пагорба, першою прорвалася до будівлі. Поспішаючи, В. Ф. Карпухін і його підлеглі відкрили вогонь на озброєну охорону, силуети яких добре виднілися у віконних отворах палацу, що дало можливість іншим бійцям своєї підгрупи десантуватися. Це дозволило швидко проскочити до стін і прорватися на перший поверх. Результатом стрімких і грамотних дій даної групи став штурм, який вважався недоступним, "Тадж-Бека", що має кам'яні стіни 2-метрової товщини і 2,5-тисячну охорону, який тривав 40 хвилин. Спецназівці КДБ втратили 5 осіб (у тому числі командира спецпідрозділу "Зеніт" полковника Г. І. Бояринова). Під час цього жорстокого бою, коли майже всі бійці " Грому" і "Зеніту" були поранені, Карпухін В. Ф. не отримав жодної подряпини»[2].

28 квітня 1980 року капітану Карпухіну Віктору Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після закінчення Вищої школи КДБ СРСР, з 1984 року він став заступником начальника Групи «А». У 1988 році бійці «Альфи» звільняли дітей в Орджонікідзе. Разом з «Альфою» пройшов усі «гарячі точки» на території СРСР.

У 1988—1991 роках В. Ф. Карпухін очолював Групу «А» («Альфа»). У серпні 1990 року «альфіці» Карпухіна разом із бійцями Групи «Витязь» звільнили заручників з сухумского слідчого ізолятора. Після подій у Москві, 19-21 серпня 1991 року — генерал-майор В. Ф. Карпухин у запасі.

Із 1991 по 1992 роки — керівник Служби безпеки Президента Казахстана Нурсултана Назарбаєва. Після цього, з 1993 року працював у сфері детективного бізнесу, і з цього ж моменту — голова правління Асоціації ветеранів війни в Афганістані. Член Комітету Торговельно-промислової Палати РФ з безпеки підприємницької діяльності. Очолював велику некомерційну структуру «Росфонд». Вів активну суспільну діяльність, направлену на надання допомоги ветеранам бойових дій у Афганістані і Чеченській Республіці.

У ніч з 23 на 24 березня 2003 року В.Карпухін помер від ішемічної хвороби серця у потягу «Мінськ-Москва». Похований 27 березня 2003 року у Москві на Ніколо-Архангельскому цвинтарі.[3]

У кінематографії

[ред. | ред. код]
  • У російському художньому фільмі «Єльцин. Три дні у серпні» (2011), присвяченому подіям Серпневого путчу 1991 року, роль генерала Карпухіна виконав Михайло Хомяков (актор не має зовнішньої схожості з реальним Карпухіним).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Герои Советского Союза: крат. биогр. слов. Т. 1 (Русский) . Москва. 1987.
  2. ↑ Болтунов М. Е. (2005). Золотые звёзды "Альфы". Москва.
  3. ↑ Могила В. Ф. Карпухина. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карпухін_Віктор_Федорович&oldid=42182856