Очікує на перевірку

Забарко Борис Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Михайлович Забарко
Народився18 листопада 1935(1935-11-18) (88 років)
Каліндорф, Великоолександрівський район, Херсонська область, Українська РСР
ГромадянствоСРСР СРСР Україна Україна
Місце проживанняКиїв, Україна
ДіяльністьГромадський діяч і правозахисник
Alma materЧернівецький державний університет
Науковий ступінькандидат історичних наук
Знання мовукраїнська[1]
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
 Державна премія України в галузі науки і техніки
Кавалер ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер ордена За заслуги перед ФРН

Борис Михайлович Забарко (рос. Борис Михайлович Забарко) (нар. 18 листопада 1935) — заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії Національної Академії наук України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Колишній в'язень Шаргородського гетто на окупованій фашистами Вінницької області. Навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету, вчитель, завуч ​​сільській середньої школи, викладач університету. Поступив в аспірантуру Інституту історії Національної Академії наук України (НАНУ), і після захисту кандидатської дисертації провідний науковий співробітник Інституту історії та Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ, керівник соціального відділу та координатор програми «Голокост» «Джойнта». Потім директор Київського інституту соціальних та общинних працівників, голова Всеукраїнської асоціації євреїв — колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів, керівник науково-просвітницького Центру «Пам'ять Катастрофи», віце-президент Міжнародного союзу громадських об'єднань євреїв — колишніх в'язнів фашизму, член Наглядової ради Міжнародного фонду «Взаєморозуміння і толерантність», член Міжнародної ради австрійської альтернативної служби за кордоном. Володар премії Європейського «Бней-Бріт[en]» «In Recognition for immortalizing the Holocaust tragical memory».

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» II ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[2]

Публікації

[ред. | ред. код]

Автор понад 230 книг і статей, опублікованих в Австрії, Англії, Угорщині, Німеччині, Ізраїлі, Росії, США, ​​України.

  • Классовая борьба и международная рабочая помощь: из истории международной пролетарской солидарности. Киев: Наукова думка, 1974.
  • Классовая борьба и международная солидарность (1924—1929). Киев: Наукова думка, 1974.
  • Пролетарська солидарність у дії. Київ: Радяньська школа, 1985.
  • Международная рабочая помощь в антифашистском движении. Киев: Наукова думка, 1993.
  • Живыми остались только мы: свидетельства и документы. Киев: Задруга, 1999, 2000.
  • Überleben im Schatten des Todes: Holocaust in der Ukraine. Zeugnisse und Dokumente. Bonn: Friedrich-Ebert-Stiftung, Historisches Forschungszentrum, 2004.
  • Holocaust in the Ukraine. London-Portland: Vallentine Mitchell, 2005.
  • Nur wir haben überlebt. Holocaust in der Ukraine. Zeugnisse und Documente. Köln: Dittrich Verlag, 2011.
  • Жизнь и смерть в эпоху Холокоста: свидетельства и документы. В 3-х тт. Киев: Дух и літера, 2006—2008.
  • Мы хотели жить: свидетельства и документы. Киев: Дух и літера, 2013.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2020 року № 335/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Забарко_Борис_Михайлович&oldid=38181197