Жовтець їдкий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Жовтець їдкий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Рід: Жовтець (Ranunculus)
Вид:
Жовтець їдкий (R. acris)
Біноміальна назва
Ranunculus acris

Обережно! Отруйна рослина. Жовте́ць їдки́й[1], терпибіда[2], искорник[3] (Ranunculus acris) — квіткова рослина з роду жовтець (Ranunculus) родини жовтецевих (Ranunculaceae).

Ботанічна характеристика

[ред. | ред. код]
Квітка
Плід

Багаторічна рослина заввишки 20-50 см з коротким розгалуженим кореневищем. Гемікриптофіт.

  • Стебло прямостояче, гіллясте, з притиснутими волосками, з листям.
  • Нижні листки довгочерешкові, в контурі п'ятикутні, пальчатороздільні, частки їх ромбічні, надрізані на ланцетні зубчасті часточки; верхні листки сидячі, трироздільні на лінійно-ланцетні, загострені, цілокраї часточки.
  • Квітки поодинокі верхівкові або зібрані в напівпарасольки, з 5 чашолистками, 5 золотисто-жовтими пелюстками, численними тичинками і маточками, діаметром 8-15 мм, на довгих циліндричних запушених квітконіжках. Чашолистки злегка віддалені, пелюстки широкояйцеподібні.
  • Цвіте з травня по вересень.
  • Плід — багатогорішок з прямими носиками у горішків.

Схожий на жовтець золотистий, який відрізняється запушеними плодиками і 3-5 — лопатевими прикореневими листками.

Отруйна рослина.

Поширення

[ред. | ред. код]

Росте на луках, галявинах, полях. Поширений в Європі та Азії.

Хімічний склад

[ред. | ред. код]

Надземна частина у свіжому вигляді містить протоанемонін (анемонол), сапонін, дубильні речовини, флавонові і сердечні глікозиди. У листках знайдено 100—170 мг% аскорбінової кислоти, 12 — 13 мг% каротину, в плодах — 16 — 18 % жирної олії. Отруйна рослина.

Застосування

[ред. | ред. код]

Препарати жовтеця їдкого лікують туберкульоз шкіри. Малі дози протоанемоніну вчиняють стимулювальну дію на центральну нервову систему, активують елементи ретикуло-ендотеліальної системи, збільшують кількість еритроцитів і гемоглобіну. Також протоанемонін має антимікробні і фунгіцидні властивості відносно стафілококу, кишкової палички, білої плісняви. У більших дозах викликає роз'ятрювання і некроз тканин. Сік листя виявляє активність відносно дизентирійного мікробу Зонне. Свіжу рослину використовують в гомеопатії. У ветеринарній медицині протоанемонін діє як засіб, що сприяє відновленню тканин і сильно прискорює заживлення ран.

В народній медицині квіти у невеликих дозах використовують при захворюваннях печінки, бронхіті, зубному болю. Відвар квіток має інсектицидні властивості, його можна використовувати для боротьби з клопами і тарганами.

Медодай, дає нектар і пилок.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ranunculus acris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Верхратський, Іван (1864). Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі (isbn=) . Львів: Печатня М. Ф. Поремби. с. 18.
  3. Тлумачення / значення слова "ИСКОРНИК" | Словник української мови. Словник Грінченка. hrinchenko.com (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 12 листопада 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]