Перейти до вмісту

Ерік Вітакер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ерік Вітакер
Eric Whitacre
Зображення
Вітакер диригує, 2007
Вітакер диригує, 2007
Основна інформація
Повне ім'яангл. Eric Whitacre
Дата народження2 січня 1970(1970-01-02) (54 роки)
Місце народженняРіно (Невада)
Роки активності1990 — тепер. час
ГромадянствоСША
Національністьамериканець
Професіїдиригент, композитор, музикознавець, хоровий диригент
ОсвітаUniversity of Nevada, Las Vegas Juilliard School
Magnum opusSleep[d] і Lux Aurumqued
НагородиНагорода Греммі за найкраще хорове виконання, 2012
ericwhitacre.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Е́рік Е́двард Ві́такер (англ. Eric Whitacre; нар. 2 січня 1970(19700102)) — американський композитор, диригент та спікер, відомий своїми хоровими, оркестровими та духовими композиціями. У березні 2016 року був призначений першим артистом-резидентом Лос-Анджелеського хору в концертному залі імені Волта Діснея.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Вітакер народився в Ріно (Невада) у сім'ї Росса та Роксани Вітакерів. У дитинстві з перервами він навчався гри на фортепіано і був учасником молодіжного оркестру під керівництвом Джима Бернетта. Пізніше Вітакер грав на синтизаторі в техно-поп-гурті, мріючи бути рок-зіркою.[1][2] Попри те, що на той час Вітакер не вмів читати ноти, він розпочав музичне навчання в Невадському університеті в Лас-Вегасі, та в кінцевому підсумку навчався на бакалаврській програмі з музики, спеціалізуючись на композиції.[1]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Вітакер згадує, що його життя змінилося після першого в своєму житті виконання Реквієма Моцарта. Він вивчав композицію в українського композитора Вірка Балея та хорове диригування у Девіда Вайллера, закінчивши бакалаврат з музики у 1995 році. Вітакер зазначає, що Вайллер надихнув його — молодого композитора — на музичний шлях[2]. У 21-річному віці він написав твір Go, Lovely Rose для свого університетського хору та присвятив його Девіду Вайлерру.

Вітакер продовжив своє навчання на магістратурі з композиції у Джульярдській школі, де він навчався у Джона Корильяно та Девіда Даймонда[2][3]. У 23-річному віці закінчив свій перший твір для духового оркестру «Ghost Train», який до цього часу уже був записаний 40 разів. Том Леслі зацікавив юнака у написанні творів для духового оркестру[2]. Навчаючись у Джульярдській школі, Вітакер зустрів свою майбутню дружину Гілу Плітманн та двох найкращих друзів — Стівена Браянта та Джонатана Ньюмана. Вітакер проживав у штаті Невада до 25 років. Після закінчення навчання 1997 році він переїхав в Лос-Анджелес. Після успіху з твором «Ghost Train» Вітакер вирішив повністю зайнятися професійною композиторською діяльністю[1][2].

Перший альбом Вітакера як композитора та диригента «Light & Gold», записаний на студії Decca/Universal[4], отримав нагороду Греммі за найкраще хорове виконання 2012 року та посів перше місце в чартах класичної музики в США та Великій Британії протягом тижня з дня випуску[5][6][7]. Другий альбом Вітакера «Water Night» вийшов на студії Decca/Universal 12 квітня 2012 року та включив виступи його професійного хору «Eric Whitacre Singers», Лондонського симфонічного оркестру, Джуліана Ллойда Веббера та Гіли Плітманн.

До цього часу Вітакер компонував твори для Лондонського симфонічного оркестру та хору, Джуліана Ллойда Веббера та Лондонської філармонії, вокальних ансамблів «The Tallis Scholars», «The King's Singers», оркестру Міннесоти та для багатьох інших колективів. Вітакер також співпрацював з композитором Гансом Ціммером, пишучи тему русалки для фільму «Пірати Карибського моря: На дивних берегах».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

З 1998 року до 2017 року Вітакер був одружений з ізраїльською оперною співачкою Гілою Плітманн.[8][9]

У березні 2019 року Вітакер одружився з бельгійською оперною співачкою Лоренс Сервес на острові Мауї (Гавайські остови).[10]

Стиль

[ред. | ред. код]

Особливістю творів Вітакера є використання алеаторних і невизначених частин, а також незвичих позначень у партитурах, які в деяких випадках вказують на рухи рук.[11] Його роботи описують як «певний вид музики, яку Ральф Воан-Вільямс можливо написав у кембриджському відділенні Dunkin 'Donuts».[12]

Стиль Вітакера, подібно до стилю Мортена Лорідсена, описують як «неоімпресіоністичний».[13][14]

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Вітакер виграв міжнародний композиторський конкурс ім. Барлова, отримав нагороди Американської асоціації диригентів, Американського форуму композиторів та у 2001 році —Комісію ім. Раймонда В. Брока Американської асоціації диригентів.[15] Його мюзикл «Paradise Lost: Shadows and Wings»,[16] виграв кілька нагород, серед них також нагороду Американської асоціації композиторів. Альбом «Cloudburst and Other Choral Works» був номінований на нагороду Греммі за найкраще хорове виконання в 2007 році, а альбом «Light & Gold» виграв нагороду Греммі за найкраще хорове виконання в 2012 році.[17]

Творчість

[ред. | ред. код]

Симфонії для духового оркестру

[ред. | ред. код]
  • October
  • Sleep (хорова транскрипція)
  • Lux Aurumque (транскрипція хорового твору, транспонованого на пів тона нижче з до мажор в до мінор)
  • Cloudburst (хорова транскрипція)
  • Libertas Imperio (з Paradise Lost: Shadows and Wings)
  • Ghost Train
  • Equus
  • Noisy Wheels of Joy
  • The Seal Lullaby (хорова транскрипція)

Твори для змішаного хору

[ред. | ред. код]
  • A Boy and a Girl (вірш Октавіо Паса)
  • Alleluia (адаптація для хору з October)
  • Cloudburst (вірш Октавіо Паса)
  • Enjoy the Silence (аранжування пісні Мартін Гора/«Depeche Mode»)
  • Glow (вийшла для Діснейленду; слова Едварда Еша)
  • Little Tree
  • Lux Aurumque (вірш Едварда Еша; перекладений на латинську мову Чарльзом Антоні Сільвестрі; також написаний для чоловічого хору)
  • Nox Aurumque (вірш Чарльза Антоні Сільвестрі)
  • The Seal Lullaby (вірш Редьярд Кіплінга)
  • She Weeps Over Rahoon (вірш Джеймс Джойса)
  • Sleep (оригінал з поеми Роберт Фроста «Stopping by Woods on a Snowy Evening»; у зв’язку з авторським правом версія опублікована на основі текстової адаптації Чарльза Антоні Сільвестрі)
  • Sleep, My Child (хорова транскрипція з Paradise Lost: Shadows and Wings)
  • Three Flower Songs
    1. I Hide Myself (вірш Емілі Дікінсон)
    2. With a Lily in Your Hand (вірш Федеріко Гарсія Лорки)
    3. Go, Lovely Rose (вірш Едмунда Воллера)
  • Three Songs of Faith (вірші Е. Каммінгса)
    1. i will wade out
    2. hope, faith, life, love
    3. i thank You God for most this amazing day[18]
  • Water Night (вірш Октавіо Паса; переклад Муріель Рукейсер)
  • i carry your heart (вірші Е. Каммінгса)
  • The Sacred Veil (лірика Чарльза Антоні Сільвестрі)

Оркестрові твори

[ред. | ред. код]
  • Godzilla Eats Las Vegas
  • October
  • The River Cam
  • Water Night
  • Winter

Мюзикл

[ред. | ред. код]
  • Paradise Lost: Shadows and Wings

Інші аранжування

[ред. | ред. код]
  • Five Hebrew Love Songs для сопрано, соло скрипки, фортепіано
  • Goodnight Moon для сопрано та струнного оркестру

Фільми та телебачення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Whitacre: Cloudburst & other choral works. Hyperion Records (англ.). Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 8 липня 2019.
  2. ↑ а б в г д Camphouse, Mark; Green, Gary D.; Curnow, Jim; Meij, Johan de; Giroux, Julie; Grantham, Donald; Jager, Robert; La Plante, Pierre; Maslanka, David (2004). Composers on composing for band. Volume two (англ.). Chicago. с. 253—262. ISBN 1579993850. OCLC 60195229.
  3. ↑ Інтерв’ю Вітакера з BBC. www.bbc.co.uk. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  4. ↑ Light & Gold. Eric Whitacre (англ.). Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  5. ↑ Biography. Eric Whitacre (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  6. ↑ Classical Music: Top Classical Albums Chart. Billboard. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  7. ↑ Official Specialist Classical Chart Top 20 | Official Charts Company. www.officialcharts.com (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  8. ↑ OPERA NEWS - Hila Plitmann: "The Ancient Question". www.operanews.com. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  9. ↑ Whitacre, Eric vs Plitmann, Hila. UniCourt (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  10. ↑ I married the love of my life @laurence_servaes. Altijd bloemen mijn vrouw!. Eric Whitacre (англ.). 24 березня 2019. Архів оригіналу за 25 червня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  11. ↑ Shrock, Dennis (2009). Choral repertoire (англ.). Oxford: Oxford University Press. с. 761. ISBN 9780199716623. OCLC 320780194.
  12. ↑ Allison, John (10 серпня 2015). Prom 32: Eric Whitacre, review: 'overstayed its welcome'. The Telegraph (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 10 липня 2019.
  13. ↑ Hall, Angela (2012). Added-Tone in the Choral Musik of Eric Whitacre (англ.). St. Louis.
  14. ↑ Lynch, Shane M. (2008). Music Historiography and Useful Style Histories: The Case for the Evolving Era of Neo-Impressionism and its Influence on American Choral Musik of the Late Twentieth and Early Twenty-First Centuries (англ.). Washington.
  15. ↑ American Choral Directors Association. web.archive.org. 8 березня 2016. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 8 липня 2019.
  16. ↑ Paradise Lost. Eric Whitacre (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  17. ↑ 54th Annual GRAMMY Awards. GRAMMY.com (англ.). 28 листопада 2017. Архів оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  18. ↑ Cummings, E.E. i thank you God for most this amazing day. www.sccs.swarthmore.edu (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 липня 2019.
  19. ↑ Eric & Eric Whitacre Singers feature on How to Train Your Dragon: The Hidden World Soundtrack. Eric Whitacre (англ.). 1 лютого 2019. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ерік_Вітакер&oldid=43191739