Домажир
| село Домажир | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Яворівський район |
| Тер. громада | Івано-Франківська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA46140010100082280 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1240 (перша згадка) |
| Населення | 711 |
| Площа | 0,7 км² |
| Густота населення | 1015,71 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81083 |
| Телефонний код | +380 3259 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°53′24″ пн. ш. 23°50′25″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
299 м |
| Водойми | р. Домажирка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Домажир |
| Карта | |
  Домажир | |
 Домажир | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Дома́жир — село в Україні, у Яворівському районі Львівської області. Населення становить 711 осіб. Орган місцевого самоврядування — Івано-Франківська селищна рада.
Село вперше згадується в літописі за 1240 рік.[1] Боярин Лазар Домажирич, селянського походження, відігравав важливу роль у житті Галицького князівства, зокрема, разом з Івором Милобожичем, був співвласником Коломиї. Давньоруські городища виявлені на південний схід від села, на лівому березі струмка, а також в урочищі Болото над ставком. Після захоплення Галичини польсько-угорськими феодалами, Домажир залишився локальним центром релігійно-культурного життя. Про це свідчать царські ворота пишного оздоблення виконані у кінці XV- половині XVI столітті. Разом з царськими воротами з Волі Добрростанської є одними із двох найстарших збережених в Україні. Їх характерною рисою є зображення в верхньому ряду сюжету причастя апостолів замість Благовіщення.[2]
Власником села в другій половині XVIII століття був канівський староста, син белзького воєводи Микола Василь Потоцький. У 1768 році він видав привілей, зареєстрований у Львові; у документі йдеться про виділення коштів для УГКЦ, які були забезпечені, в тому числі, на його селі Домажирі.[3]
У 2017 році неподалік села у межах природного заповідника «Розточчя» відкрили ведмежий притулок «Домажир», в якому проходять реабілітацію близько десятка ведмедів, яких врятували від жорстокого утримування із притравлювальних станцій, пересувних зоопарків, цирків, готелів і ресторанів[4].
-
Церква Собору Пресвятої Богородиці (УГКЦ) -
Царські ворота з Домажиру, XV-XVI ст., одні з найстарших в Україні
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 663 особи, з яких 312 чоловіків та 351 жінка.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 709 осіб.[6]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,58 % |
| польська | 0,28 % |
| білоруська | 0,14 % |
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР, Львівська область. Яворівський район
- ↑ Titus D. Hewryk Masterpieces in wood: houses of worship in Ukraine. – New York, 1987, № 65.
- ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety Narodowej», 1882. — S. 165—168. (лат.)
- ↑ Офіційна сторінка ведмежого притулку «Домажир». Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 2 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |