Джей-ліга 1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джей-Ліга
Засновано1993
РегіонЯпонія Японія
КонфедераціяАФК
Кількість команд18
Рівень в ієрархії1
Пониження в класіДжей-ліга 2
Внутрішній кубокКубок Імператора
Міжнародні турніриЛіга чемпіонів АФК
Поточний чемпіонЙокогама Ф. Марінос
Найбільше перемогКасіма Антлерс (8)
ТВ-партнерDAZN, NHK BS1
Сайтjleague.jp
Поточний сезон

Джей-Ліга Дивізіон 1 (яп. Jリーグ・ディビジョン1, англ. J. League Division 1) — найвищий футбольний дивізіон Джей-Ліги в Японії. Змагання започатковане 1993 року. Виступають 18 команд, проходить за системою весна-осінь.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Фази J1

[ред. | ред. код]

До професійної ліги (1992 і раніше)

[ред. | ред. код]

До заснування J.League найвищим рівнем клубного футболу була Японська футбольна ліга (JSL), яка складалася з аматорських клубів.[2][3] Попри те, що під час розквіту кінця 1960-х і початку 1970-х років (коли національна збірна Японії виграла бронзову олімпійську медаль на іграх 1968 року в Мексиці), JSL був добре відвідуваним під час розквіту кінця 1960-х і початку 1970-х років, JSL занепав у 1980-х роках, як правило, відповідно до погіршення ситуації в усьому світі. Уболівальників було небагато, майданчики не найвищої якості, а збірна Японії не стояла на рівні з азійськими силами. Щоб підняти рівень гри всередині країни, спробувати зібрати більше вболівальників і зміцнити національну збірну, Японська футбольна асоціація (JFA) вирішила сформувати професійну лігу.

Професійна асоціаційна футбольна ліга J.League була створена в 1992 році з восьми клубів з Першого дивізіону JSL, одного з Другого дивізіону та новоствореного Shimizu S-Pulse. Водночас JSL змінила назву і стала колишньою Японською футбольною лігою, напівпрофесійною лігою. Хоча J.League офіційно не стартувала до 1993 року, змагання Кубка Ямазакі Набіско було проведено між десятьма клубами в 1992 році для підготовки до першого сезону.

Перший сезон і бум J.League (1993–1995)

[ред. | ред. код]

Джей Ліга офіційно розпочала свій перший сезон з десятьма клубами на початку 1993 року.

Після буму (1996–1999)

[ред. | ред. код]

Попри успіх у перші три роки, на початку 1996 року відвідуваність ліги стрімко скоротилася. У 1997 році середня кількість відвідувачів становила 10 131, у порівнянні з понад 19 000 у 1994 році. Примітно, що Арсен Венгер керував Nagoya Grampus Eight протягом цього періоду.

Чемпіони

[ред. | ред. код]

Сезон із двох етапів (1993–2004)

[ред. | ред. код]

Жирним позначені чемпіони; † Один етап; ‡ Один клуб виграв обидва етапи

Рік Перший етап Другий етап
1993 Касіма Антлерс Верді Кавасакі
1994 Санфрече Хіросіма Верді Кавасакі
1995 Йокогама Марінос Верді Кавасакі
1996 Касіма Антлерс
1997 Касіма Антлерс Джубіло Івата
1998 Джубіло Івата Касіма Антлерс
1999 Джубіло Івата Сімідзу С-Палс
2000 Йокогама Ф. Марінос Касіма Антлерс
2001 Джубіло Івата Касіма Антлерс
2002 Джубіло Івата
2003 Йокогама Ф. Марінос
2004 Йокогама Ф. Марінос Урава Ред Даймондс

Сезон з однієї частини (2005–2014)

[ред. | ред. код]
Рік Чемпіон Віце-чемпіон
2005 Гамба Осака Урава Ред Даймондс
2006 Урава Ред Даймондс Кавасакі Фронтале
2007 Касіма Антлерс Урава Ред Даймондс
2008 Касіма Антлерс Кавасакі Фронтале
2009 Касіма Антлерс Кавасакі Фронтале
2010 Нагоя Грампус Гамба Осака
2011 Касіва Рейсол Нагоя Грампус
2012 Санфрече Хіросіма Вегалта Сендай
2013 Санфрече Хіросіма Йокогама Ф. Марінос
2014 Гамба Осака Урава Ред Даймондс

Сезон з фіналом (2015–2016)

[ред. | ред. код]
Рік Переможець фінального етапу Віце-чемпіон
2015 Санфрече Хіросіма Гамба Осака
2016 Касіма Антлерс Урава Ред Даймондс

Сезон з однієї частини (2017–)

[ред. | ред. код]
Рік Переможець фінального етапу Віце-чемпіон
2017 Кавасакі Фронтале Касіма Антлерс
2018 Кавасакі Фронтале Санфрече Хіросіма
2019 Йокогама Ф. Марінос Токіо
2020 Кавасакі Фронтале Ґамба Осака
2021 Кавасакі Фронтале Йокогама Ф. Марінос
2022 Йокогама Ф. Марінос Кавасакі Фронтале

Найуспішніші клуби

[ред. | ред. код]
Клуб Чемпіон Віце-чемпіон Переможні сезони Віце-чемпіонські роки
Касіма Антлерс
8
3
1996, 1998, 2000, 2001, 2007, 2008, 2009, 2016 1993, 1997, 2017
Йокогама Ф. Марінос
5
4
1995, 2003, 2004, 2019, 2022 2000, 2002, 2013, 2021
Кавасакі Фронтале
4
4
2017, 2018, 2020, 2021 2006, 2008, 2009, 2022
Джубіло Івата
3
3
1997, 1999, 2002 1998, 2001, 2003
Санфрече Хіросіма
3
2
2012, 2013, 2015 1994, 2018
Гамба Осака
2
3
2005, 2014 2010, 2015, 2020
Токіо Верді
2
1
1993, 1994 1995
Урава Ред Даймондс
1
5
2006 2004, 2005, 2007, 2014, 2016
Нагоя Грампус
1
2
2010 1996, 2011
Касіва Рейсол
1
0
2011
Сімідзу С-Палс
0
1
1999
Вегалта Сендай
0
1
2012
Токіо
0
1
2019

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Martinez, Michael E. (1 серпня 2013). The Sine Qua Non of Success. Future Bright. Oxford University Press. с. 1—20.
  2. Page, Jason S. (4 червня 2013). Boildown Study on Supernatant Liquid Retrieved from AW-106 in December 2012. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 10 лютого 2022.
  3. When Saturday comes: the boundaries of football rudeness. Rude Britannia. Routledge. 15 квітня 2013. с. 118—129. ISBN 978-0-203-39015-3.

Посилання

[ред. | ред. код]