Дайкон
 | |
| Походження | Китай |
|---|---|
Дайкон (Raphanus sativus L. convar. acanthiformis (Morel)[1] яп. 大根, або японська редька) — солодка японська редька. У перекладі з японської — «великий корінь».
Дайкон відносять до родини капустяних. Можливою батьківщиною називають Китай, де росте лоба (азійська редька). Шляхом селекції в Японії і отримали дайкон з лоби. І редьку, і редис у Західній Європі відносять до допоміжних, не головних овочів. В Японії, де століттями гостро стояли питання перенаселення й отримання харчів, дайкон віднесений до головних овочів, виведені сорти велетенського дайкона, вага яких перевищує 500 грамів. Є сорти з вагою 1 кг і більше.
Біологічні характеристики дайкона збігаються з характеристиками редьки і редису. Період вегетації досягає 60—80 днів. Довжина стиглих коренів досягає 30-80 см залежно від сорту. 100 грамів дайкону містять 21 кілокалорію.
На відміну від редьки дайкон не має вмісту гірчичних олійних речовин, тому має більш приємний смак і часто не потребує дотаткової термічної обробки. У дайконі знайдені вітамін С і ферментні речовини, що сприяють перетравленню продуктів з вмістом крохмалю.
Агрикультура має високу врожайність — десять кілограмів на 1 метр квадратний з коливаннями залежно від сорту.
Дайкон добре відгукується на добрива. Перед сівбою вносять одну цеберку гною на 1 метр квадратний.
Для дайкону бажані легкі ґрунти. Перед сівбою ґрунти глибоко обробляють бороною і вносять пісок. Корінь у період вегетації росте вглиб і догори, піднімаючись над поверхнею землі як турнепси. Бажані поливи, прополка і додаткове боронування рядків.
Головні шкідники — хрестноквіткові блошки (Phyllotreta cruciferae).
Висівання — у червні.
Насіння перед сівбою замочують у теплій воді. Воду бажано міняти при охолодженні і висівати тільки насіння-проростки. Внесок у ґрунт — 20-25 см одне від одного. Поширений метод наклеювання насіння на туалетний папір навесні через проміжок 20-25 см, замочування і висівання в папері. Глибина внесення насіння як у редиса. Збори врожаю через 50-70-80 днів або раніше залежно від визрівання і сорту.
Дайкон, який вирощують на значних площах, входить до майже щоденного раціону японців. Має поширення в Китаї, країнах Східної і Центральної Азії (Узбекистан) і в Америці. Прихильники дайкона вирощують 10-15 різних сортів. Влітку навіть молоде і ніжне листя додають до салатів. Дайкон також використовують як гарнір до м'ясних і рибних страв, до страв з грибами. Коріння смажать, маринують, солять, використовують свіжими. Зберігають взимку в темних прохолодних приміщеннях у вологому піску як моркву.
Дайкони цілком придатні для вирощування в Україні, особливо в північних районах через короткий строк вегетації.
-
-
Дайкон порівняно з редисом -
- «Аокубі» — поширений японський сорт
- «Сакурадзима» — серцевина рожева
- «Японський білий довгий»
- «Клик слона»
- «Великий бик»
- «Дракон»
- «Імператор»
- «Токінасі»
- «Міновасе»
- «Термінатор»
- «Цезар» тощо.
- ↑ [1] [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] Охорона прав на сорти рослин: Бюлетень / Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, Український інститут експертизи сортів рослин. — 2015. — Вип. 2 ч. 1. — 100 с.
- Vincent E. Rubatzky, Mas Yamaguchi: World Vegetables: principles, production and nutritive values. 2. Auflage. Aspen Publishers, Gaithersburg 1999, ISBN 0-8342-1687-6
- «Приусадебное хозяйство», февраль, 1992
- «Наука и религия», июнь, 1980
- Редька дайкон — японське диво [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Дайкон — солодкий родич гіркої редьки[недоступне посилання з липня 2019]
- Гість із Далекого Сходу[недоступне посилання з липня 2019]
- Новосели наших грядок [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дайкон