Гробниці Атуану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Гробниці Атуану»
Обкладинка українського видання
АвторУрсула Ле Гуїн
Назва мовою оригіналуThe Tombs of Atuan
КраїнаСША США
Моваанглійська
СеріяЗемномор'я
ЖанрФентезі
МісцеСША
ВидавництвоНавчальна книга — Богдан
Видано1971
Видано українською2005
Перекладач(і)з англ. Анатолій Саган
Тип носіям'яка обкладинка
Сторінок280
ISBN966—692-528-1
Попередній твірЧарівник Земномор'я
Наступний твірОстанній берег

«Гробниці Атуану» (англ. The Tombs of Atuan) — другий роман із серії «Земномор'я» відомої популярної американської письменниці Урсули Ле Гуїн, що був вперше опублікований в 1971 р. Це друга книга в серії «Земне море» після «Чарівника земного моря» (1969). У 1972 році «Гробниці Атуана» були удостоєні премії Ньюбері.

У 2005 році тернопільське видавництво «Навчальна книга — Богдан» видало роман українською в м'якій обкладинці.[1] А в 2006 році в рамках проекту «Бібліотека світової літератури для дітей у 100 томах „Світовид“» видало в твердій вкупі із ще трьома романами серії.[2]

Сюжет

[ред. | ред. код]

В даному романі ми знайомимося з історією дівчинки на ім'я Тенар. Доля розпорядилася так, що їй випало стати Єдиною Жрицею Гробниць Атуану, якій послуговуватимуться всі інші жриці. В шість років її забирають з дому і піддають ритуалу поглинання її Безіменними, створіннями темряви, яким вона повинна служити до кінця життя, приносячи в жертву людей. Вона стає Архою. Надалі вона забуває усе своє дитинство. Її оточують лише інші жриці жінки та євнухи. Один з євнухів на імення Манан слугує їй охоронцем.

Коли Арха подорослішали, вона більш детально знайомиться з своїми володіннями, які включають, зокрема, підземелля під тронною залою та підземний лабіринт. Настанови їй дають Верховні Жриці Тар та Косіль. Косіль знайомить її з підземеллям, змушуючи дівчину скарати смертю злочинців, яких прислав Богокороль. В лабіринт же може ступати лише Арха. Тар допомагає їй, описуючи те, що там повинно знаходитись. При цьому освоєння підземелля та лабіринту повинно проходити в повній темряві без смолоскипів та свічок, навпомацки.

В цей час дівчинка уже починає відчувати неприязнь з боку Тар. Манан радить їй остерігатися її, оскільки та безпосередньо служить Богокоролю, володарю Карґаду і що в теперішній час Безіменних уже не так бояться як в древні часи. В лабіринті також знаходиться чимало скарбів і одним з них є частина магічного оберега (каблучки знаменитого мага Ерет-Акбе), який притягував до гробниць чимало охочих його викрасти. Проте практично всі спроби закінчувалися смертю зухвальців.

Згодом помирає жриця Тар, яка прихильно ставилася до Архи і часто розмовляла з нею. Тепер же дівчина в вільний час, переважно, бродить в темряві лабіринтом. Одного разу вибравшись в лабіринт вночі вона застає там чужинця-мага. Дівчина закриває його в лабіринті і збирається стратити його зморивши голодом. Проте цікавість не дає зробити цього, вона рятує мага, щоправда і надалі утримує його прикутого до стіни лабіринту. Магом виявився Яструб знайомий читачам із попереднього роману циклу «Чарівник Земномор'я». Яструб повертає їй справжнє ім'я і виводить дівчину з-під впливу безіменних. Вона починає симпатизувати молодому магові і приводить до реліквії, але не випускає його зі скарбниці.

Про зв'язок Яструба та Архи (тепер знову Тенар) дізнається Косіль. Охоронесь Архи — Манан намагається вбити Яструба, проте гине сам впавши у провалля. Аби не наразитися та гнів Косіль, Тенор покидає гробниці разом з Яструбом. Цим самим викликаючи гнів у Безіменних, які починають руйнувати гробниці викликавши землетрус, з яким молодому магові вдається впоратись. Вони направляються в давнє місто Хавнор разом з оберегом, якому призначено принести мир та злагоду на острови Земномор'я.

Публікація та рецепція

[ред. | ред. код]

Скорочена версія «Гробниць Атуана» була опублікована в журналі «Worlds of Fantasy» у зимовому випуску 1970 р. Повна версія була опублікована видавництвом «Atheneum Books» у 1971 р. Це була друга книга оригінальної «трилогії» про Земне море, якій передувала «Чарівник Земного моря», а за нею йшла «Найдальший берег» у 1972 р. З того часу «Гробниці Атуана» були перекладені більш ніж 20 мовами і неодноразово перевидані. Перші три романи про Земне море отримали визнання критиків як твори для дітей, коли вони були опубліковані.[3] Класифікація оригінальної трилогії як дитячої літератури була засуджена багатьма критиками, такими як Барбара Бакнелл, яка заявила, що історії «непідвладні віку, тому що вони стосуються проблем, з якими ми стикаємося в будь-якому віці», і можуть бути прочитані як дітьми, так і дорослими.[4]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Урсула Ле Гуїн. Книга Друга. Гробниці Атуану. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2005. — 280 с.[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Урсула Ле Гуїн. Чарівник Земномор'я / Пер. А. Саган. — Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2006. — 672 с.[недоступне посилання з травня 2019]
  3. ↑ ti:The Tombs of Atuan au:Ursula K. Le Guin. World Cat. Процитовано 25 червня 2017.
  4. ↑ Cadden, Mike (2008). Ursula K. Le Guin beyond genre: fiction for children and adults. Children's literature and culture. New York: Routledge. ISBN 978-0-415-99527-6.
книги Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гробниці_Атуану&oldid=43401854