Перейти до вмісту

Гексадекан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гексадекан
Структурна формула гексадекану
Кулестержнева модель гексадекану
Інші назви Цетан
Ідентифікатори
Номер CAS 544-76-3
PubChem 11006
Номер EINECS 208-878-9
Назва MeSH n-hexadecane
ChEBI 45296
SMILES CCCCCCCCCCCCCCCC
InChI InChI=1S/C16H34/c1-3-5-7-9-11-13-15-16-14-12-10-8-6-4-2/h3-16H2,1-2H3
Номер Бельштейна 1736592
Номер Гмеліна 103739
Властивості
Молекулярна формула C16H34
Молярна маса 226,44 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвна рідина
Запах від бензиноподібного до без запаху
Густина 0.77 g/cm3[1][2]
Тпл 18.18
Тиск насиченої пари < 0.1 mbar (20 °C)
Показник заломлення (nD) 1.4329[1]
В'язкість 3.03 mPa·s[3]
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
−456.1 kJ mol−1
Теплоємність, co
p
501.6 J K−1 mol−1
Небезпеки
ГГС піктограми
ГГС формулювання небезпек 315
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гексадекан (цетан) CH3(CH2)14CH3 — ациклічний, насичений вуглеводень нормальної будови; безбарвна кристалічна речовина.

Фізичні властивості

[ред. | ред. код]

Температура плавлення 18,1 °C;

Температура кипіння 286,8 °C;

Густина — 0,7751 (20 °C, відносно води при 4 °C);

Показник заломлення — 1,43435 (20 °C);

Тиск пари (в мм рт.ст.): 1 (105 °C); 10 (149 °C); 40 (182,8 °C); 100 (209,5 °C); 400 (259 °C);

Легко розчиняється в гарячому пропіленовому спирті, розчинний у багатьох органічних розчинниках (ацетоні, діетиловому ефірі, етанолі). Цетан є ідеальним дизельним паливом.

Ізомерія

[ред. | ред. код]

Теоретично можливо 10 359 ізомерів з таким числом атомів.

Отримання

[ред. | ред. код]

Отримують цетан нагріванням октілброміду з натрієм та іншими методами.

Використання

[ред. | ред. код]

Цетан використовують як еталон для визначення цетанового числа, яке характеризує якість дизельного палива.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Haynes, p. 3.294
  2. Запис у GESTIS Substance Database[en]
  3. Haynes, p. 6.245

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Справочник химика т.1, Л.-М.: Химия, 1963 стр. 669
  • Гончаров А. І., Корнілов М. Ю. Довідник з хімії. — К.: Вища школа, 1974.- 304 с.