Ганс Лоріц
| Ганс Лоріц | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Hans Loritz | ||||||
 | ||||||
| Народився | 21 грудня 1895 Аугсбург, Округ Швабія, Баварське королівство, Німецька імперія | |||||
| Помер | 31 січня 1946 (50 років) Ноймюнстер, Британська зона окупації Німеччини ·повішення[1] | |||||
| Країна |  Німецька імперія Веймарська республіка Третій Райх | |||||
| Діяльність | військовослужбовець, пекар, поліціянт | |||||
| Галузь | націонал-соціалізм[2] | |||||
| Знання мов | німецька[3] | |||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна[1] | |||||
| Членство | СС[4] | |||||
| Військове звання |  Оберфюрер СС | |||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4] | |||||
| Нагороди |
 | |||||
Ганс Лоріц (нім. Hans Loritz; 21 грудня 1895, Аугсбург — 31 січня 1946, Ноймюнстер) — оберфюрер СС, комендант концентраційних таборів Естервеген, Дахау і Заксенгаузен.
Син офіцера поліції. Після закінчення народної школи вивчився на пекаря і кондитера. Працював підмайстром в Інсбруку, Відні, Будапешті та Берліні.
Восени 1914 року вступив добровольцем в 3-й Баварський піхотний полк, згодом перевівся в авіацію. Служив на Західному фронті, в 1917 році підвищений до унтер-офіцера, був неодноразово поранений. Здійснив 28 вильотів над розташуванням французьких військ. У липні 1918 року був збитий (отримав важкі поранення, а двоє його напарників загинули) і потрапив в полон. Після невдалої спроби втечі був поміщений в одиночну камеру, а потім переведений в робочий табір. Звільнений у лютому (за іншими даними, у вересні) 1920 року.
Служив в поліції Аугсбурга, потім працював в муніципальних службах (контролером і касиром на газовому заводі). Був двічі одружений, мав сина. З 1932 року безробітний.
У 1930 році вступив в НСДАП (№ 298 668) і СС. У квітні-грудні 1933 року — комендант 29-го штандарта СС. Потім служив у допоміжній команді СС в Дахау. Після звинувачення в крадіжці грошей з каси табірної їдальні представив прохання про переведення і був призначений комендантом концтабору Естервеген, який очолював з липня 1934 по березень 1936 року. З 1 квітня 1936 по 1 липня 1939 року — комендант концтабору Дахау.
1 липня 1939 року через жорстоке поводження з в'язнями був переведений на посаду командира 35-го штандарта СС в Грац. За допомогою праці в'язнів звів собі розкішну віллу в Санкт-Гільгені. Одночасно з квітня 1940 по вересень 1942 року був комендантом концтабору Заксенгаузен. Винайшов новий спосіб масового умертвіння радянських військовополонених. Привезених військовополонених приводили в приміщення, де наказували роздягтися догола. Потім їх вводили в наступне приміщення, де їх оглядав лікар з СС. Тому, у кого були золоті коронки, ставили над грудей блакитний хрестик. У третьому приміщенні, де нібито розташовувалася ванна, на одній зі стін була щілина, куди можна було просунути ствол пістолета. Коли жертва чекала продовження медичного огляду, один з охоронців вбивав її пострілом в потилицю. Музика з сусіднього приміщення глушила постріли. Там же були зроблені спеціальні кровостоки. Весь процес займав одну хвилину. Таким чином, під керівництвом Лоріца в Заксенгаузені було знищено щонайменше 12 000 радянських військовополонених. Лоріц, однак, був знятий з посади з тієї ж причини, що і в Дахау — звинувачення в корупції (включаючи будівництво за державний рахунок мисливського будиночка, витрати грошей на відгодівлю власних свиней тощо). З вересня 1942 року — вищий начальник СС і поліції оберабшніта «Північ» в Норвегії.
Після закінчення війни був інтернований.
Наклав на себе руки 31 січня 1946, щоб уникнути видачі СРСР.
- Унтерштурмфюрер СС (16 листопада 1931)
- Гауптштурмфюрер СС (11 квітня 1932)
- Штурмбаннфюрер СС (23 серпня 1932)
- Оберштурмбаннфюрер СС (15 липня 1933)
- Штандартенфюрер СС (22 березня 1934)
- Оберфюрер СС (15 вересня 1935)
- Залізний хрест 2-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в золоті
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- ↑ а б Allied internment camps in occupied Germany — Cambridge: Cambridge University Press, 2019.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
- ↑ а б Loritz Hans. www.tenhumbergreinhard.de. Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
- Johannes Tuchel: Konzentrationslager. Band 39 von Konzentrationslager: Organisationsgeschichte und Funktion der Inspektion der Konzentrationslager 1934—1938., 1991, S. 383
- Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Fischer Taschenbuch Verlag, Zweite aktualisierte Auflage, Frankfurt am Main 2005, S. 381.
- Karin Orth: Die Konzentrationslager-SS. München 2004.
- Народились 21 грудня
- Народились 1895
- Уродженці Аугсбурга
- Померли 31 січня
- Померли 1946
- Оберфюрери СС
- Члени НСДАП
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені золотим нагрудним знаком «За поранення»
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Кавалери хреста Воєнних заслуг I класу з мечами
- Кавалери хреста Воєнних заслуг II класу з мечами
- Нагороджені перснем «Мертва голова»
- Німецькі льотчики Першої світової війни
- Військовики-самогубці
- Службовці Дахау
- Службовці Заксенгаузена
- Злочинці Голокосту
- Нагороджені Почесною шпагою рейхсфюрера СС