Координати: 48°32′1″ пн. ш. 36°57′27″ сх. д. / 48.53361° пн. ш. 36.95750° сх. д. / 48.53361; 36.95750

Вікторівка (Покровський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вікторівка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Покровський район
Тер. громада Добропільська міська громада
Код КАТОТТГ UA14160070050095842
Облікова картка Вікторівка 
Основні дані
Населення 19 (01.01.2017)
Площа 0.454 км²
Густота населення 41.9 осіб/км²
Поштовий індекс 85020
Телефонний код +380 6277
Географічні дані
Географічні координати 48°32′1″ пн. ш. 36°57′27″ сх. д. / 48.53361° пн. ш. 36.95750° сх. д. / 48.53361; 36.95750
Середня висота
над рівнем моря
182 м
Відстань до
обласного центру
109 км
Відстань до
районного центру
17,8 км
Найближча залізнична станція Добропілля
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 85020, Донецька обл., Добропільський р-н, смт. Святогорівка, пров. Поштовий, 10
Сільський голова Бєлянкін Віктор Геннадійович
Карта
Вікторівка. Карта розташування: Україна
Вікторівка
Вікторівка
Вікторівка. Карта розташування: Донецька область
Вікторівка
Вікторівка
Мапа
Мапа

Ві́кторівка — село Добропільської міської громади Покровського району Донецької області, Україна. Відстань до міста Добропілля становить близько 17 км і проходить автошляхом Т 0515.

Історія.

[ред. | ред. код]
Махно Нестор Іванович

Перші спогади про село Вікторівку є в акті межувань 1851 року - "... деревня Викторивка вновь поселенная на землях деревни Веровки владения поручика Луки Алексеевича Шахова - 597 десятин удобной земли, всего 600 десятин".

Спогади про село Вікторівку (Кринички) є в списках населених місць Катеринославської губернії Бахмутського повіту в 1859 році. Село панське, будувалося на великому чумацькому шляху до Харківської губернії. Село розпочали будувати при криницях, тому була друга назва поселенню - Кринички. На той час в селі в 18 подвір'ях мешкало 119 осіб.

У 1904 році з Таврійської губернії приїхав пан-полковник Єм'ях Віктор Лукич. Він купив 550 десятин землі, яка зовсім була незаселена. В цьому ж році він поїхав у Таврійську губернію, щоб завербувати переселенців. Там він завербував 6 сімей, які разом з ним приїхали і поселились на закупленій землі. Сам пан-полковник поїхав назад у Таврійську губернію, а сім'ї залишились на цій землі в їх склад входили: Дейкун Мина Йосипович, Кизим Тимофій Іванович, Хилько Петро, Горбань Гнат Давидович, Носач Прокоп Юхимович, Булгак Олександр Григорович.

Земля була віддана їм в оренду по 6 крб. 50 коп. за десятину. Так було до 1909 року, але за ці роки пан не зміг сплатити борги за землю і в цьому році він продав 283 десятини переселенцям, які жили на цій землі. Решту землі поміщик поділив поміж своїми синами і доньками. Сам поміщик В.Л.Єм'ях виїхав у Полтавську губернію.

Докладніше: Бій під Вікторівкою

30 травня в районі Вікторівки відбувся бій червоногвардійців з махновцями. Під тиском сил противника було розбито червоногвардійський загін. Втрати 2 гармати, до 100 чоловік піхоти і загін навчальної школи.[1]

Жертви сталінських репресій.

[ред. | ред. код]
  • Дудушко Наум Іванович, 1890 року народження, село Вікторівка Добропільського району Донецької області, українець, малограмотний, безпартійний. Проживав в селі Вікторівка Добропільського району Сталінської (Донецької) області. Коваль колгоспу імені Красіна. Заарештований 03 грудня 1943 року. Реабілітований.
  • Крайня Ольга Іванівна, 1912 року народження, село Вікторівка Добропільського району Донецької області, українка, даних про освіту немає, безпартійна. Проживала в селі Вікторівка Добропільського району Сталінської (Донецької) області. Колгоспниця колгоспу імені Красіна. Заарештована 09 березня 1946 року. Особливою нарадою при МДБ СРСР засуджена на 5 років заслання у Північно-Казахстанську область. Реабілітована у 1995 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В.Ф. Белаш, А.В. Белаш Дороги Нестора Махно Историческое повествование стр 88