Войтенко Іван Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Федорович Войтенко
Народження27 січня 1920(1920-01-27)
Лиман
Смерть10 грудня 1994(1994-12-10) (74 роки)
Сімферополь
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військ артилерія
Роки служби1939—1965
ПартіяКПРС
Звання Полковник
Командування1-й гвардійський механізований корпус і 3-я гвардійська армія
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Войтенко.

Іва́н Фе́дорович Войте́нко (27 січня 1920 — 10 грудня 1994) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир батареї 116-го гвардійського артилерійського полку 1-го гвардійського механізованого корпусу, гвардії лейтенант. Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 27 січня 1920 року в селищі Лиман (нині — місто Донецької області) в селянській родині. Українець. Здобув середню освіту.

До лав РСЧА призваний 1939 року. У 1941 році закінчив 2-ге Київське артилерійське училище. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року.

Особливо командир 8-ї батареї 116-го гвардійського артилерійського полку гвардії лейтенант І. Ф. Войтенко відзначився під час визволення Луганської області. 5 лютого 1943 року з села Самсонівка супротивник здійснив контратаку силами до батальйону піхоти при підтримці 8-ми танків на позиції, що займала 8-ма батарея. Артилеристи успішно відбили її, влучним вогнем підпаливши 3 ворожих танки і знищивши до 2-х рот піхоти. Вранці наступного дня ворог здійснив другу спробу наступу: на позиції батареї вирушили 15 танків і до батальйону піхоти супротивника. Попри значні втрати в особовому складі і гарматах, цей наступ батарея також відбила. 4 ворожих танки було підпалено, ще 2 — підбито, знищено близько 250 солдатів і офіцерів ворога.

Після війни продовжив військову службу в лавах ЗС СРСР. Член КПРС з 1950 року. У 1965 році полковник І. Ф. Войтенко вийшов у запас.

Мешкав у місті Сімферополі (АР Крим), де й помер 10 грудня 1994 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 березня 1943 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії лейтенантові Войтенку Івану Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 939)[1].

Нагороджений також орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки і медалями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 31 марта 1943 года [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 9 апреля (№ 14 (220)). — С. 1

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Войтенко Іван Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Войтенко_Іван_Федорович&oldid=36052043