Владислав Одонич
Владислав Одонич | |
---|---|
пол. Władysław Odonic | |
Народився | бл. 1190 Познань |
Помер | 5 червня 1239 |
Поховання | Базиліка Святих Петра і Павла |
Країна | Республіка Польща |
Діяльність | аристократ |
Знання мов | польська |
Титул | князь Великої Польщі |
Термін | 1229—1239 роки |
Попередник | Владислав III Тонконогий |
Наступник | Генрик II Побожний |
Рід | П'ясти |
Батько | Одон Мешкович |
Мати | Вишеслава Ярославна |
Брати, сестри | Рикса Одонівна |
У шлюбі з | Ядвига |
Діти | 3 сини і 2 доньки |
Владислав Одонич (бл. 1190 — 5 червня 1239) — князь Великої Польщі у 1229—1239 роках. Більшу частину життя провів у боротьбі за батьківський спадок.
Онук Галицького князя Ярослава Осмомисла. По батьківській та материнській лінії був нащадком Великих князів Київських Володимира Святого та Ярослава Мудрого.
Старший син Одон I, князя великопольського і каліського та Вишеслави (доньки Ярослава Осмомисла, князя галицького).
Народився близько 1190 року. У 1194 році втратив батька. В результаті Каліське князівство повернув собі дід — Мешко ІІІ Старий, а у Великій Польщі як регент запанував стрийко Владислав Тонконогий.
У 1206 році, ставши повнолітнім став вимагати від останнього повернення батьківського спадку. Не отримавши згоди влаштував заколот, який підтримали Генріх Кетлич, архієпископ Гнєзнінський та частина великопольської шляхти. Але Одонич зазнав поразки. Томуразом з Кетличем вимушений був тікати до Сілезії, під патронат тамтешнього князя Генрика Бородатого. Останній надав Владиславові Каліш (його перед тим виміняв у Владислава Тонконогого), проте лише на час поки останній не відновить батьківській спадок.
У 1208 році за посередництва Генриха Бородатого намагався вирішити конфлікт зі стрийком на з'їзді польських князів в Глогуві, проте марно. Разом з тим Генріх Кетлич зміг повернутися до Гнєзно. Невдовзі він продовжив таємну діяльність з повернення влади у Великій Польщі до Владислава Одонича.
У липні 1210 року Генріх Кетліч скликав з'їзд єпископів і князів в Борзикові для обговорення ситуації, що склалася і булли папи римського Інокентія III, в якій старшим серед П'ястів було названо Генрика Бородатий. Тоді ж була створена коаліція церкви і князів Владислав Одонича, Лешка Білого, Конрада Мазовецького проти Владислава III Тонконогого та Мешка IV. Коаліція вирішила так само підтримати архієпископа з його вимогами відмови від княжого права призначення єпископів і надання інших пільг церкві. У 1215 році на з'їзді в Вольбузі Владислав погодився на право заснування суду католицької церкви.
У 1216 році за підтримки Гнєзненського архієпископа та інших польських князів змусив Владислава III поступитися частиною батьківської спадщини — отримав південно-західну частину Великої Польщі. Але 1217 року на з'їзді в Данкові Владислав III уклав договір Лешком I Білим щодо взаємного спадкування в разі смерті одного з них, виключивши з можливих спадкоємців Великої Польщі Владислава Одонича. Внаслідок цього володіння останнього були атаковано військом Владислава III, який завдав поразки небожеві. Владислав Одонич втік до Угорського королівства. Деякий час мешкав тут, навіть висловлюється гіпотеза, що брав участь у хрестовому поході угорців. Потім мешкав при дворах володарів Німеччини і Богемії.
У 1222 році перебирається до Східної Померанії, де правив його шварґ Святополк II Великий. Той у 1223 році надав військо Владисловові Одоничу для війни проти Владислава III Тонконогого. Владислав Одонич раптовим набігом захопив Уйсьце, а в 1225 році — Накло. У 1227 році відбулася вирішальна битва між Владиславом III і Владиславом Одоничем. Воєвода Доброгост, прихильник Тонконогого, взяв в облогу Уйсьце, але не зміг взяти добре замок. 15 липня Одонич зробив несподівану вилазку і розгромив військо супротивника, в результаті чого воєвода Доброгост загинув.
Для врегулювання ситуації, що склалася 15 листопада 1227 року П'ясти зібралися на з'їзд у ґміна Ґонсава. Під час короткої перерви в обговоренні на присутніх несподівано напав Святополк II Померанський, який вбив Лешка Білого, поранив Генрика Бородатого.
Владислав III перейшов у наступ. За допомогою сілезьких загонів він полонив Владислава Одонича. Проте невдовзі Одонич втік з полону, сховавшись у Плоцьку, що належав Конраду Мазовецьку, супернику Владислава III Тонконогого у боротьбі за Краків. В новій військовій кампанії Владислав Одонич рушив на Велику Польщу, а Конрад Мазовецьку — на Малу Польщу. В результаті Владислав III зазнав поразки й втік до Сілезії.
Зміцнивши владу у Великій Польщі Владислав Одонич все ще відчував загрозу з боку Владислава Тонконогого. 1231 року той напав на володіння Одонич. На бік суперника перейшли декілька родів та м. Познань. Владислав Одонич опинився в облозі в Гнєзно, проте не дозволив Тонконогому захопити місто. Зрештою той відступив й незабаром помер. Перед тим оголосив своїм спадкоємцем Генрика Бородатого. Це створило Одоничу нову загрозу з боку Сілезії.
У 1232 році Владислав Одонич відбив перший напад Генрика I Бородатого, але у 1233 році зазнав поразки й вимушений був поступитися землями від Каліша до Познані. У 1235 році брав участь у поході польських князів під загальною орудою Генрика I Бородатого проти поган-пруссів.
Втім у 1236 і 1237 роках війна з Генриком I поновлювалася через бажання Владислава Одонича відвоювати втрачені землі та невизнання Генрика Бородатого верховним князем Польщі. За різними свідченнями у 1239 році Одонич зазнав поразки та відступив до Усьце, де згодом помер. За іншими дослідженнями він залишався в Гнєзно до самої смерті у 1239 році. В будь-якому разі наступник князем Великої Польщі став Генрик II Побожний, син Генрика Бородатого.
Дружина — Ядвіга.
Діти:
- Пшемисл (1220/1221 — 1257), князь Великої Польщі у 1239—1257 роках
- Болеслав (1224/1227 — 1279), князь Великої Польщі у 1239—1247 і 1257—1273 роках
- Земомисл
- Соломія, дружина Конрада I Глогувського
- Евфімія (1230—після 1281), дружина Владислава Опольського.
Владислав Одонич веде свій родовід, в тому числі, й від великих князів Київських Ярослава Мудрого та Володимира Великого.
Владислав I, князь Польщі | ||||||||||||||||
Болеслав ІІІ, князь Польщі | ||||||||||||||||
Юдіт Богемська, Богемська принцеса | ||||||||||||||||
Мешко ІІІ, князь Польщі | ||||||||||||||||
Генрих І з Берґу | ||||||||||||||||
Соломія з Берґу | ||||||||||||||||
Аделаїда з Мохенталю | ||||||||||||||||
Одон Мешкович, князь Польщі | ||||||||||||||||
Алмос, принц угорський | ||||||||||||||||
Бела ІІ, Король Угорщини | ||||||||||||||||
Предслава Київська, донька Святополка Ізяславича | ||||||||||||||||
Єлізавета | ||||||||||||||||
Урош I, Великий жупан Сербії | ||||||||||||||||
Олена, принцеса Сербська | ||||||||||||||||
Анна Діогенеса, донька Візайнтійського імператора | ||||||||||||||||
Владислав Одонич, князь Польщі | ||||||||||||||||
Володар Ростиславич, Князь Галицький | ||||||||||||||||
Володимирко Володарович, Князь Галицький | ||||||||||||||||
Померанська княжна | ||||||||||||||||
Ярослав Осмомисл, Князь Галицький | ||||||||||||||||
Коломан I Книжник, Король Угорщини | ||||||||||||||||
Софія, Угорська принцеса | ||||||||||||||||
Фелиція Сицилійська | ||||||||||||||||
Вишеслава, Українська княжна | ||||||||||||||||
Володимир Мономах, Великий князь Київський | ||||||||||||||||
Юрій Долгорукий | ||||||||||||||||
Єфимія, донька Половецького хана. | ||||||||||||||||
Ольга Юріївна | ||||||||||||||||
Аєпа, Половецький хан | ||||||||||||||||
Донька половецького хана | ||||||||||||||||
Невідома | ||||||||||||||||
- Sławomir Pelczar, Władysław Odonic. Książę wielkopolski, wygnaniec i protektor Kościoła (ok. 1190—1239), Avalon, Kraków 2018.