Бойчак Михайло Петрович
| Михайло Петрович Бойчак | ||||
|---|---|---|---|---|
 Генерал-майормедичної служби | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 2 липня 1950 (74 роки) с. Косогірка | |||
| Alma Mater | • Чернівецький медичний інститут • Саратовський медичний інститут | |||
| Ступінь | Доктор медичних наук | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 1974—2012 | |||
| Приналежність |  Україна | |||
| Рід військ |  Медична служба | |||
| Командування | ||||
| ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Миха́йло Петро́вич Бойча́к (* 2 липня 1950) — радянський і український військовий лікар-терапевт, керівник Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України з 1996 по 2012 рік. Генерал-майор медичної служби, Заслужений лікар України (1995)[1], доктор медичних наук (2004).
Михайло Петрович Бойчак народився 2 липня 1950 року в селі Косогірка Ярмолинецького району Хмельницької області у родині сільського вчителя. Середню освіту отримав у восьмилітній Косогірській і Ярмолецькій середній школі № 1.
Навчався в Чернівецькому медичному інституті, після четвертого курсу перевівся на військово-медичний факультет при Саратовському медичному інституті. Пізніше навчатиметься і на факультеті підготовки керівного складу Військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі.
Службу розпочав 1974 року в Центральній групі військ (Чехословаччина). Проходив службу у багатьох військових округах СРСР. Зокрема, був на керівних медичних посадах у Забайкальському військовому окрузі.
1991 року з посади головного терапевта Забайкальського військового округу призначено провідним терапевтом 408-го Окружного військового госпіталю Київського військового округу.
Від 1996 року начальник Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України.
23 серпня 1998 Михайлу Бойчаку присвоєно чергове військове звання генерал-майор медичної служби[2].
2004 року в Національному медичному університеті імені Олександра Богомольця захистив докторську дисертацію «Початкова серцева недостатність при гострих та хронічних захворюваннях міокарда: механізми формування порушень внутрішньосерцевої гемодинаміки, об'єктивізація діагностики та прогнозування перебігу» [3].
У серпні 2012 року генерал-майор Бойчак вийшов у відставку. Посаду начальника Головного військового клінічного госпіталю у нього прийняв полковник медичної служби Казмірчук Анатолій Петрович.
Автор понад 250 друковах праць у галузі кардіології, пульмонології, внутрішніх хвороб, організації охорони здоров'я, історії медицини. Також є автором великої праці з історії Київського військового госпіталю у 6-ти томах.
За вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров'я, впровадження сучасних методів діагностики і лікування, високий професіоналізм, відзначений:
- орденом «За заслуги» III ступеня (2002)[4].
- орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2008)[5]
- ↑ Указ Президента України від 12 червня 1995 року № 442/95 «Про присвоєння почесних звань України офіцерам військово-медичної служби Збройних Сил України»
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 1998 року № 925/98 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Дисертації М. П. Бойчака у базі Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 29 листопада 2019.
- ↑ Указ Президента України від 13 червня 2002 року № 553/2002 «Про відзначення державними нагородами України медичних працівників»
- ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2008 року № 745/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
- Україна медична 2006. Бойчак Михайло Петрович
- Здоров'я захисників Вітчизни — понад усе // Ваше здоров'я: Медична газета України. — № 34 (861).[недоступне посилання з червня 2019]
- Суржик Лідія. «…В Киеве, яко городе знатном и многолюдном, шпиталь учредить» // Дзеркало тижня. — 2005. — № 22.[недоступне посилання з червня 2019]
- Сторінка про М. П. Бойчака на сайті Енциклопедії сучасної України
- М. П. Бойчак. История Киевского военного госпиталя. Книга ІІІ. Киевский военный госпиталь во второй половине ХХ века. Главный военный клинический госпиталь Министерства обороны Украины // Київ: Преса України, 2007 — 960 с.
- Генерал-майори (Україна)
- Народились 2 липня
- Народились 1950
- Заслужені лікарі України
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Уродженці Косогірки
- Радянські військові лікарі
- Лікарі Збройних сил України
- Доктори медичних наук України
- Генерал-майори медичної служби (Україна)
- Керівники військово-медичних установ України