Бабич Надія Денисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабич.
Бабич Надія Денисівна
Народилася29 грудня 1943(1943-12-29)
Чернівці, Україна
Померла12 квітня 2021(2021-04-12) (77 років)
Чернівці, Україна
Країна Україна
Діяльністьмовознавиця, філологиня, українознавець, викладачка університету
Alma materЧНУ імені Юрія Федьковича
Галузьфілологія[1] і українознавство[1]
ЗакладЧНУ імені Юрія Федьковича
Науковий ступінькандидат філологічних наук
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України
Нагороди

Наді́я Дени́сівна Ба́бич (29 грудня 1943, м. Чернівці — 12 квітня 2021, Чернівці) — українська мовознавиця, кандидатка філологічних наук, професорка з 1995. Членкиня Національної спілки журналістів України (НСЖУ).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчила 1966 Чернівецький університет, працює у ньому: старший лаборант, викладач кафедри, доцент, професор, завідувач кафедри історії та культури української мови (до 2002 р.).

Коло наукових інтересів — історія мови, стилістика, культура мовлення, фразеологія, лінгвопсихологія, соціолінгвістика, методика викладання мови і етичні та естетичні проблеми функціонування мови.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Заслужений працівник освіти України (30 листопада 2013) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[2]
  • Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (28 листопада 2007) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у трудовій діяльності, багаторічну сумлінну працю та з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акта проголошення незалежності України[3]
  • Подяка президента України (3 жовтня 2000) — за вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність[4]
  • Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти»

Праці

[ред. | ред. код]

Автор численних праць:

  • посібників для вищих навчальних закладів:
    • «Фразеологія української мови» (ч. 1—2, 1970 —71),
    • «Історія української літературної мови: Практикум» (1983),
    • «Основи культури мовлення» (1990),
    • «Історія української літературної мови: Практичний курс» (1993),
    • «Ділова українська мова» (1996, у співавторстві),
    • «Сила мовленого слова» (1996),
    • «Практична стилістика» (1997),
    • «Культура ділового мовлення» (1997, у співавт.),
    • «Лінгво-психологічні основи викладання і вивчення мови» (2000);
  • підручників української мови для середніх шкіл з румунською, угорською і польською мовами навчання (1997—2000);
  • методичних рекомендацій з вивчення української мови в національних школах (1992, у співавт.).

Співавтор «Словника прізвищ жителів Чернівеччини» (2002).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Указ президента України №655/2013. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
  3. ↑ Указ президента України №1162/2007. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
  4. ↑ Указ президента України N 1102/2000. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття про українського мовознавця чи мовознавицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бабич_Надія_Денисівна&oldid=40334578