Амедічі
Амедічі[1] (якут. Амедичи) — річка в Якутії, ліва притока річки Алдан (басейн Лени)[2].
Гідронім «Амедічі» походить від якут. слова «амут» — озеро. Річка має багато озер[3][4].
Довжина 313 км, площа басейну 6020 км2[1]. Починається на північних схилах Станового хребта[5], тече Алданським нагір'ям[6][7][8][9][10][2]. Живлення змішане, з переважанням дощового. Влітку бурхливі паводки, взимку перемерзає. Характерний полій[11].
Амедічі — золотоносна річка. В кінці 20-х — початку 30-х років дослідником М. І. Зайцевим у верхів'ях Амедічі поряд із річками Кабактан[5] та Налдикан, що впадають у неї, відкриті поклади розсипного золота[12]. Аж до 1992 року видавалися ліцензії золотодобувним компаніям на видобуток золота на річці Амедічі[13].
У басейні річки розташовані археологічні пам'ятки — стоянки Алдакай-I, Алдакай-II, Ягідний-I та Ягідний-II. Вони були виявлені Середньоленським загоном археологічно-етнографічної експедиції Музею археології та етнографії Якутського державного університету під керівництвом М. М. Кочмара в експедиціях 1997—2001 рр[14]. Найбільш збереглася пам'ятка Алдакай-I, яка являє собою поселення з залишками жител, які раніше на території Якутії не зустрічалися[15]. Дослідник С. О. Воробйов відносить поселення Алдакай-I до епохи бронзи[16].
У 2008 році уряд Якутії затвердив стоянки Алдакай-I, Алдакай-II, Ягідний-I та Ягідний-II об'єктами культурної спадщини (розпорядження № 402-р «Про затвердження об'єктів культурної спадщини — виявлених нерухомих пам'яток історії та культури по розділу „Археологія“» від 24.04.2008 р.)[17].
Перераховано за порядком від гирла до витоку.
- 8,4 км: Лукін[2] (пр)
- 24 км: Кютер[10] (лв)
- 31 км: Танграк[10] (лв)
- 38 км: Кавердан[10] (лв)
- 44 км: Неричі[10] (лв)
- 52 км: Нирелях[10] (пр)
- 59 км: Килієр[10] (лв)
- 61 км: Амнунначі[10] (лв)
- 74 км: Елан-Амнунначі[10] (лв)
- 88 км: Ярогу[10] (лв)
- 156 км: Нальодний[9] (лв)
- 190 км: Нива[8] (лв)
- 205 км: Яраусу[7] (лв)
- 220 км: Ат-Бастах[7] (лв)
- 221 км: Алдакай[7] (лв)
- 253 км: Ягідний[6] (пр)
- 270 км: Куртах[6] (пр)
- 278 км: Кабакти[6] (лв)
- 281 км: Расторгуєв[6] (пр)
- 295 км: Кабактан[5] (пр)
- 303 км: Налджикан[5] (пр)
-
Амедічі в середній течії -
Порожиста ділянка Амедічі -
Амедічі -
Полій на річці Амедічі в серпні -
Устя Амедічі
Глушков А. В. Реки востока России. Путеводитель-справочник. — Якутск, 2016. — С. 48—51.
- ↑ а б Амедичи / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ а б в Аркуш карти O-51-80.
- ↑ Имена из глубины веков | МБУ "Нерюнгринская городская библиотека". nergb.ru. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ Infourok. Материал к уроку "Топонимика Южной Якутии". Инфоурок. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ а б в г Аркуш карти O-51-113 Кабактан. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1985 р. Видання 1992 р. (рос.)
- ↑ а б в г д Аркуш карти O-51-114.
- ↑ а б в г Аркуш карти O-51-102.
- ↑ а б Аркуш карти O-51-103.
- ↑ а б Аркуш карти O-51-91.
- ↑ а б в г д е ж и к л Аркуш карти O-51-79.
- ↑ Амедичи. water-rf.ru (рос.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ В. В. Карелин, В. Н. Гусев, Н. П. Поляков. Из сборника «50 лет геологической службы Республики Саха (Якутии)». — М., 2007. — С. 33—60.
- ↑ Сводный государственный реестр участков недр и лицензий — Российский Федеральный Геологический Фонд. www.rfgf.ru. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020. [Архівовано 2020-10-20 у Wayback Machine.]
- ↑ Технический отчёт ООО «Геокорд» «Археологическое обследование территории(включая полевые археологические исследования) территории объекта: «Реконструкция (восстановление) аэродрома аэропорта Нерюнгри, Республика Саха (Якутия)». — М., 2017. — С. 52—53.
- ↑ Воробьёв С. А. Алдакай I – поселение эпохи бронзы в Южной Якутии // Древние культуры Северо-Восточной Азии: Астроархеология. Палеоинформатика. — Новосибирск : Наука, 2003. — 12 декабря. — С. 44–65.
- ↑ Дьяконов В. М. Многолинейность развития культур бронзового века Якутии // Этноистория и археология Северной Евразии: теория, методология и практика исследования. — Иркутск; Эдмонтон : Изд-во Иркут. гос. техн. ун-та, 2007. — 12 декабря.
- ↑ Об утверждении объектов культурного наследия - выявленных недвижимых памятников истории и культуры по разделу "Археология", Распоряжение Правительства Республики Саха (Якутия) от 24 апреля 2008 года №402-р. docs.cntd.ru. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020.
- Амедичи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.