Перейти до вмісту

Альберт Гайм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Альберт Гайм
Народився12 квітня 1849(1849-04-12)[2][3][…]
Цюрих, Швейцарія[5]
Помер31 серпня 1937(1937-08-31)[5][3][…] (88 років)
Цюрих, Швейцарія[5]
ПохованняCemetery Sihlfeldd
Країна Швейцарія
Діяльністьгеолог, викладач університету, письменник-документаліст
Alma materФедеральна вища технічна школа Цюриха (1871)[6][7][8]
HU Berlin
Федеральна вища технічна школа Цюриха (1869)[8]
Галузьгеологія
ЗакладЦюрихський університет
Федеральна вища технічна школа Цюриха
Аспіранти, докторантиBerend George Escherd
Ulrich Grubenmannd[6]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Шведська королівська академія наук
Академія наук СРСР
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія дей-Лінчей
Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd
Російська академія наук
Леопольдина
Національна академія наук США
МатиSophie Heim-Friesd
Брати, сестриErnst Heimd[9]
Sophie Heimd[10]
У шлюбі зМарія Гайм-Фьоґтлін[11]
ДітиArnold Heimd[12]
Helene Heimd
РодичіHeinrich Freudweilerd[12] і Anna Susanna Friesd
НагородиWollaston Medal (1904)
Marcel Benoist Prize (1923)
Foreign Member of the Royal Society[1]
CMNS: Альберт Гайм у Вікісховищі

Альберт Гайм (12 квітня 1849 – 31 серпня 1937) — швейцарський геолог, відомий своєю тритомною Geologie der Schweiz[13].

Народжений у Цюриху, здобув освіту в Цюрихському та Берлінському університетах. Дуже рано він зацікавився фізичними особливостями Альп, і у віці шістнадцяти років зробив модель для групи Теді. Це привернуло увагу Арнольда Ешера фон дер Лінта, якому Гайм був зобов'язаний за велику підтримку та геологічні інструкції в цій галузі.

У 1873 році він став професором геології в політехнічній школі в Цюріху, а в 1875 році — професором геології в університеті. Того ж року він одружився з Марією Гайм-Фьоґтлін, першою жінкою-лікаркою Швейцарії. У 1882 році призначений директором Геологічної служби Швейцарії, а в 1884 році в Бернському університеті йому присвоєно почесний ступінь доктора філософії[14].

Він особливо відзначився своїми дослідженнями будови Альп і висвітленням структури гірських масивів загалом. Він простежив складчастість від малих до великих етапів і проілюстрував чудові складчасті та насунуті розломи в численних розрізах і за допомогою графічних малюнків. Його початково хибне тлумачення Ґларнських Альп як результату згортання, а не великого розлому насуву, він визнав помилковим у 1901 році, що не применшило його надзвичайно суттєвого внеску[15].

Його праця Mechanismus der Gebirgsbildung (1878) зараз вважається класичною, і вона надихнула професора Ч. Лапворта на його блискучі дослідження Шотландського нагір'я (див. Geol. Mag., 1883). Значну увагу Гайм приділяв також льодовиковим явищам альпійських областей. У 1904 році Лондонське геологічне товариство присудило йому медаль Волластона, а в 1905 році він став членом Королівської академії наук Швеції.

Постійний кінетичний коефіцієнт тертя, який контролює рух пірокластичних потоків і лавин, названо коефіцієнтом Гайма на честь Альберта Гайма. На його честь також назвали хребет Дорсум Гайм на Місяці.

У 1908 році, на 25-річчя заснування Швейцарського кінологічного клубу, Франц Шертенліб показав двох короткошерстих бернських зенненгундів Гайму, захиснику швейцарських зенненгундів[16]. Гайм визнав їх представниками старого, зниклого великого гірського собаки, предки якого були дуже поширені по всій Європі де їх розводили як сторожових, тяглових та вівчарських собак[16].

Гайм був експертом із зенненгундів і сприяв та заохочував їх розведення. Ці зусилля привели до відновлення породи. У 1909 році собаки були визнані як окрема порода Швейцарським кінологічним клубом і внесені як «Grosser Schweizer Sennenhund» у том 12 Швейцарської племінної книги[16]. Перший клуб породи був створений у 1912 році для популяризації великого швейцарського зенненгунда. Бернський зенненгунд і великий швейцарський зенненгунд є двома з чотирьох характерних порід собак швейцарського пасовищного кластера, яких врятував від вимирання та відродив Шертенліб наприкінці 1800-х років[17].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bailey, E. B. (1939). Professor Albert Heim. 1849-1937. Obituary Notices of Fellows of the Royal Society. 2 (7): 470—474. doi:10.1098/rsbm.1939.0006.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SIKART — 2006.
  4. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  5. ↑ а б в Гейм Альберт // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. ↑ Albert Heim - The Mathematics Genealogy Project — 1997.
  8. ↑ а б Albert Heim (1849–1937)
  9. ↑ verschiedene Autoren Neue Deutsche Biographie — Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 1953. — Vol. 8 (1969). — S. 264–265. — doi:10.1163/9789004337862_LGBO_COM_140215
  10. ↑ Sophie Heim (1847-1931): Reden gehalten im Krematorium, Zürich, 27. August. 1931 — doi:10.20384/zop-2170
  11. ↑ Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
  12. ↑ а б https://www.deutsche-biographie.de/pnd118773658.html#ndbcontent
  13. ↑ Heim, Albert. Geologie der Schweiz. C. H. Tauchnitz. Процитовано 31 травня 2017.
  14. ↑  Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
    Hugh Chisholm, ред. (1911). Heim, Albert von St Gallen . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 13. Cambridge University Press. с. 213. (англ.)
  15. ↑ Richard Fortey (2005). Alps. The Earth. HarperCollins. с. 97—99. ISBN 9780307574336.
  16. ↑ а б в Fédération Cynologique Internationale for Dogs Worldwide. Процитовано 4 травня 2010.
  17. ↑ Ostrander, Elaine A. (2007). The Dog and its Genome. CSHL Press. с. 141. ISBN 9780879697815. Процитовано 1 травня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альберт_Гайм&oldid=43392349