Перевірена версія

Автономна Республіка Крим

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Автономна республіка Крим)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Автономна Республіка Крим
Герб АР Крим Прапор АР Крим
Гімн АР Крим
Розташування
Основні дані
Країна: Україна Україна
Утворена: 12 лютого 1991 року
код КОАТУУ: 0100000000
Населення: 1 968 550 осіб (01.04.2014)
Площа: 26081 км²
Густота населення: 75.5 осіб/км²
Телефонні коди: +380-65
Столиця: Сімферополь (де-юре)
Херсон[1][2] (де-факто)
Райони: 14
Міста:

республіканського значення
районного значення


11
5
Райони в містах: 3
Смт: 56
Села: 907
Селища: 49
Селищні ради: 38
Сільські ради: 243
Номери автомобілів: AK, КК
Інтернет-домени: crimea.ua; cr.ua
Мапа республіки
Республіканська влада
Адреса Ради Міністрів АР Крим: 95005, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13
Адреса Верховної Рада АР Крим: 95000, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 18
Уряд: Рада міністрів Автономної Республіки Крим
Голова Ради Міністрів АР Крим: Вакантно (де-факто); Анатолій Могильов (де-юре)
Представницький орган: Верховна Рада Автономної Республіки Крим
Голова ВР АР Крим: Вакантно (Рада тимчасово не функціонує)
Вебсторінка ВР АРК: ВР АР Крим [Архівовано 28 січня 2011 у Wayback Machine.]
Представник Президента України в АР Крим: Кориневич Антон Олександрович
Це стаття про адмінодиницю у складі України. Про невизнаний суб'єкт РФ — див. Республіка Крим
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Крим (значення).

Автоно́мна Респу́бліка Крим (крим. Qırım Muhtar Cumhuriyeti, рос. Автономная Республика Крым), до 21 вересня 1994 — Респу́бліка Крим (крим. Qırım Cumhuriyeti), до 26 лютого 1992 — Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (крим. Qırım Muhtar Sotsialist Şuralar Cumhuriyeti) — адміністративна одиниця на півдні України, розташована на більшій частині Кримського півострова між 44°23' і 46°15' північної широти та між 32°29’ і 36°39’ східної довготи. Українською владою[3], ООН, ЄС визнається як територія, тимчасово окупована Російською Федерацією.

Україна втратила контроль над основною територією Криму внаслідок її окупації ЗС РФ, після якої 16 березня 2014 року було незаконно проведено референдум, який не визнала Генеральна асамблея ООН. Чинні на той час органи місцевої влади АР Крим в односторонньому порядку проголосили незалежність Республіки Крим від України, після чого одразу ж рішенням органів влади РФ АР Крим була включена до складу Російської Федерації як новий суб'єкт зі статусом республіки[4]. Українська влада і більшість інших держав не визнають легітимність референдуму й постанови про незалежність.

Територія Криму протягом своєї історії перебувала під контролем різних держав та народів. Кіммерійці, греки, скіфи, готи, гуни, булгари, хозари, держава Київська Русь, візантійські греки, кипчаки, османські турки, татари Золотої Орди і монголи контролювали Крим протягом раннього періоду його історії. У 13-му столітті помітний вплив (особливо у Південному Криму) мали венеційці і ґенуезці. З середини XIV до кінця XVIII ст. входив до складу Кримського ханства й Османської імперії, а з кінця XVIII до 1917 року Російською імперією. Після Громадянської війни ввійшов до складу РРФСР, а у 1954 році був переданий УРСР. З 1991 року автономія у складі України.

Територією республіки проходить державний кордон України довжиною 821 км. До складу АР Крим не входить південний захід півострова, підлеглий Севастопольській міськраді, яка є одиницею загальнодержавного підпорядкування, та північна частина Арабатської стрілки, що входить до складу Херсонської області.

Географія

Вигляд Криму із супутника (фото).

Дивись також статтю Кримський півострів

Територія

Територія — 26 861 км². Протяжність: із заходу на схід — 360 км (інші дані — 325 км), з півночі на південь — 180 км (інші дані — 200 км).

На заході і півдні омивається водами Чорного, на сході — Азовського морів, що належать до басейну Атлантичного океану. Півострів приблизно однаково віддалений від екватора і Північного полюсу. Його західний берег утворений Тарханкутським півостровом, східний — Керченським. На півночі Крим з'єднаний 7-кілометровим Перекопським перешийком та 700-метровим на косі Арабатська стрілка із сусідньою Херсонською областю, на південному заході межує із містом державного значення Севастополь, морем на сході — із Краснодарським краєм Російської Федерації.

Рельєф

Кримський півострів має різноманітні природні ландшафти. На півночі степ, південні райони — покриті лісами Кримські гори та південне узбережжя Криму. Гірська система простягнулася трьома пасмами від Севастополя до Феодосії. Найбільші висоти — у межах Головного, або Південного, пасма. Тут знаходиться найвища гірська вершина Кримського півострова — гора Роман-Кош (1545 м).

Водоймища

Річки Криму маловодні. Найважливіші — Чорна, Бельбек, Кача, Альма, Салгир. На річці Салгир розташоване Сімферопольське водосховище. У північній частині півострова — Північно-Кримський канал, вода в який надходить із Дніпра. На півночі Криму є багато солоних озер: озер — Сакське, Актаське, Тобечицьке, Чокрацьке, Красне, Айгульське. Вони мілкі, неглибокі і часто пересихають влітку. Концентрація солі в деяких з них (особливо в Перекопському та Сиваші) досягає 200—240 ‰. Їхня вода має солі багатьох хімічних елементів, таких як натрій, калій, олово та бром і завдяки цьому використовується в галузях хімічної промисловості. Для прикладу, на сиваській ропі працює Червоно-перекопський бромний завод. Інші солоні озер Криму — Донузлав і Сасик — завдяки підвищеній мінералізації використовуються для лікування різних захворювань (особливо захворювань шкіри, суглобів та опорно-рухового апарату).

Клімат

У північній частині Криму клімат помірно теплий. Зима м'яка, літо спекотне. Середня температура липня +24 °C, січня +1,5 °C. На Південному березі Криму клімат субтропічний середземноморський: дуже тепле літо і м'яка зима. Середня температура липня +25 °C, січня +4 °C. Середньорічна кількість опадів становить 300—500 мм на рівнині і до 1000—1200 мм у горах. Клімат Криму прикордоний між помірним і субтропічним географічними поясами, що сприяє м'якому клімату півострова та великій кількості годин сонячного світла (2180—2470 годин на рік).

Природні ресурси

Докладніше: Природні ресурси Криму

Демографія

Докладніше: Населення Криму

Автохтонним (корінним) населенням Кримського півострова є кримські татари, кримчаки, караїми.[5]

Інше населення Криму — емігранти в другому та третьому поколіннях та переселенці з інших країн колишнього СРСР. Загальна чисельність наявного населення Автономної Республіки Крим, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., становила 2033,7 тисячі. Чисельність міського населення 1274,3 тисячі осіб, або 62,7 %, сільського 759,4 тисячі осіб, або 37,3 %. Кількість чоловіків в автономії становила 937,6 тисячі, або 46,1 %, жінок 1096,1 тисячі, або 53,9 %.

Загальна чисельність постійного населення Автономної Республіки Крим становила 2024 тисячі осіб, зокрема чоловіків 931,4 тисячі, або 46,0 %, жінок 1092,6 тисячі, або 54,0 %. Міське населення становить 1258,7 тисячі осіб, або 62,2 %; сільське 765,3 тисячі осіб, або 37,8 %.

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення становив 168,8 злочинів, з них 62,4 тяжких та особливо тяжких.[6]

Особливістю складу населення Автономної Республіки Крим є його багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001, на території АРК проживали представники понад 125 національностей і народностей (росіяни — 58 %, українці — 24 %, кримські татари — 12 %).

Національний склад населення

Населення Криму за останні 300 років
Національний склад населення Криму по районах і містах (2001)
№ Національність 1897[7] 2001[8]
Кількість осіб % Кількість осіб %
1 Кримські татари 194 294 35,55 % 243 433 12,03 %
2 Татари 11 090 0,55 %
3 Росіяни 180 963 33,11 % 1 180 441 58,32 %
4 Українці 64 703 11,84 % 492 227 24,32 %
5 Німці 31 590 5,78 %
6 Євреї 24 168 4,42 % 4 515 0,22 %
7 Греки 17 114 3,13 %
8 Вірмени 8 317 1,52 % 8 769 0,43 %
9 Болгари 7 450 1,36 %
10 Поляки 6 929 1,27 % 3 879 0,19 %
11 Естонці 2 176 0,40 %
12 Білоруси 2 058 0,38 % 29 285 1,45 %
13 Турки 1 787 0,33 %
14 Молдовани 272 0,05 % 3 761 0,19 %
15 Азербайджанці 3 748 0,19 %
16 Інші 4 771 0,87 % 42 908 2,12 %
Разом 546 592 100,00 % 2 024 056 100,00 %

Найбільші населені пункти

Найбільші населені пункти Криму. Кількість мешканців на 2014[9][10]
   
   
   
   
1. Сімферополь ▲&&&&&&&&&0338319.&&&&00338 319[11] 2. Керч ▼&&&&&&&&&0144626.&&&&00144 626 3. Євпаторія ▲&&&&&&&&&0107040.&&&&00107 040 4. Ялта ▲&&&&&&&&&&078200.&&&&0078 200 5. Феодосія ▼&&&&&&&&&&069040.&&&&0069 040
6. Джанкой ▼&&&&&&&&&&035693.&&&&0035 693 7. Красноперекопськ ▼&&&&&&&&&&029672.&&&&0029 672 8. Алушта ▼&&&&&&&&&&028295.&&&&0028 295 9. Бахчисарай ▲&&&&&&&&&&026651.&&&&0026 651 10. Саки ▼&&&&&&&&&&023391.&&&&0023 391

Історія

Докладніше: Історія Криму
  • Найдавніше відоме населення гірської частини та південного узбережжя Криму — таври.
  • З XII ст. до н. е. степовий Крим населяли кімерійці.
  • VIII—IV ст. до н. е. — Проникнення в Крим грецьких колоністів, заснування Херсонеса (V ст. до н. е.), Степова частина півострова заселяється скіфами.
  • III—II ст. до н. е. — Центр скіфської держави під тиском сарматів зі сходу переміщується з Придніпров'я до Криму. Столиця — Неаполь Скіфський (на території нинішнього Сімферополя).
  • 63 рік до н. е.. — Понтійське царство завойоване Римською імперією, кримські міста перейщли під контроль римлян. Початок панування Римської імперії в Криму.
  • 257 рік — Підпорядкування Криму готами, знищення Скіфської держави.
  • 375 рік — Нашестя гунів, розгром ними Боспорського царства.
  • IV—V століття — поступове відновлення влади Римської (Візантійської) імперії над гірською частиною Криму. Уцілілі після навали гунів готи визнали владу Візантії.
  • 964 рік — Князь Київської Русі Святослав Ігорович знищив столицю хозарського каганату Ітиль, на берегах Керченської протоки створив місто Тмуторокань, і назвав це Тмутороканським князівством, до якого входив і Крим.
  • 988 рік — Князь Київської Русі Володимир Великий здобув Корсунь (Херсонес, сучасний Севастополь, закріпивши панування Київської Русі над Кримом.
  • Кінець VII століття — майже весь Крим, окрім Херсонеса, що залишився під владою Візантії, захоплювали хозари.
  • XIII століття — ослаблення влади Візантії. Частина її володінь перейшла до Генуї, частина стала самостійним князівством Готія (Феодоро).
  • 1239  р. — завоювання Криму монгольським військом хана Бату. Степовий Крим разом з сусідніми землями Великого князівства Руського потрапив у підданство до царства Ординського.
  • XIV — сер. XV століття — війни генуйців з князівством Феодоро за землі південного берегу Криму.
  • 1441  р. — утворення незалежного Кримського Ханства.
  • 1475  р. — Османське військо під командуванням паші Гедіке Ахмеда завоювало володіння Генуї та князівство Феодоро. Кримське ханство визнало верховну владу султана Османської держави як халіфа ісламської умми.
  • 1774 р. — За умовами Кючук-Кайнарджійського мирного договору Османська імперія позбавляється впливу на Крим, Кримське ханство у межах півострова стає незалежним, а Керч і Єні-Кале отримує Російська імперія.
  • 1783  р. — Крим анексований й включений до складу Російської імперії. Спочатку як частина Таврійської області, з 1796 року Крим був частиною Новоросійської губернії, а з 1802 року був частиною Таврійської губернії.
  • Після приєднання Криму до Росії в 1783 розпочалася тотальна еміграція кримських татар з півострова. До 1795 емігрувало дві третини населення, поселення Криму обезлюдили.
  • 1853—1856  рр.— Кримська війна (Східна війна).
  • 1917—1920  рр. — Громадянська війна. На території Криму кілька разів змінювали один одного уряди «білих» і «червоних».
  • 18 жовтня 1921  р. — утворено Кримську Автономну Соціалістичну Радянську Республіку в складі РСФРР.
Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». 19 лютого 1954 р.
  • 1941—1944  рр.. — окупація Криму нацистською Німеччиною та Румунією.
  • 1944  р. — депортація кримськотатарського народу (18 травня), вірмен, болгар і греків (26 червня)
  • 1945  р. — скасування автономії, створення Кримської області.
  • 1948  р. — указом Президії ВС РРФСР місто Севастополь виділено в окремий адміністративно-господарський центр (місто республіканського підпорядкування).
  • 19 лютого 1954  р. — Кримську область передано зі складу РРФСР до складу УРСР. Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р. передачу здійснили, ураховуючи територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР. Передачу було приурочено до святкування 300-річчя Переяславської Ради. Севастополь був переданий УРСР у складі Кримської області.[12][13]
  • 1978  р. — прийнято конституцію УРСР, що в ній місто Севастополь вказано як місто республіканського підпорядкування УРСР.
  • 12 лютого 1991  р. — за результатами «всекримського референдуму» (відбувся 20 січня 1991), що бойкотували кримські татари, Кримська область перетворена в Кримську АРСР у складі УРСР
  • 16 березня 2014  р. — проведено незаконний та нелегітимний «всекримський референдум», на якому за входження АР Крим до складу Російської Федерації нібито проголосувало 96,77 % жителів півострова.[14] Референдум не визнали, зокрема, держави ЄС, США, Канада, Японія, Грузія та Туреччина.[15][16]
  • 17 березня 2014  р. — самопроголошена Верховна Рада АР Крим проголосила «незалежність» півострова з метою його подальшого входження до складу Російської Федерації.[17]
  • 18 березня 2014 — Держдума Росії прийняла закон про приєднання Криму, 21 березня Путін підписав цей закон[18].
  • 20 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Декларацію про звільнення України, в якій, зокрема, заявила, що «Крим був, є та буде в складі України».[19]

Адміністративно-територіальний устрій

Докладніше: Адміністративний устрій Автономної Республіки Крим
Докладніше: Геральдика Криму
Пам'ятна монета НБУ присвячена АР Крим

Республіка включає 14 адміністративних районів, 11 міст республіканського підпорядкування, 56 селищ міського типу, 957 сільських населених пунктів. Адміністративний центр — місто Сімферополь.

Райони Території міськрад
1 Бахчисарайський район 15 Алуштинська міська рада
2 Білогірський район 16 Армянська міська рада
3 Джанкойський район 17 Джанкойська міська рада
4 Кіровський район 18 Євпаторійська міська рада
5 Красногвардійський район 19 Керченська міська рада
6 Красноперекопський район 20 Красноперекопська міська рада
7 Ленінський район 21 Сакська міська рада
8 Нижньогірський район 22 Сімферопольська міська рада
9 Первомайський район 23 Судацька міська рада
10 Роздольненський район 24 Феодосійська міська рада
11 Сакський район 25 Ялтинська міська рада
12 Сімферопольський район
13 Совєтський район
14 Чорноморський район 26 Севастопольська міська рада1

1 — Не входить до складу АРК, місто зі спеціальним статусом.

Відповідно до адміністративної реформи України, відображеної в Постанові Верховної Ради від 17 липня 2020 року, територія АР Крим ділиться на 10 укрупнених районів, а міста (міськради) республіканського значення скасовуються. Постанова декларує відповідно наступні зміни поділу АР Крим, які набувають сили після «повернення під загальну юрисдикцію України» території Криму:[20][21]

  1. Бахчисарайський район — у складі Бахчисарайського району є частини території, раніше підпорядкованої Севастопольській міськраді (без самого міста Севастополя, а також без Балаклави як таке, що перебувало в межах міста Севастополя в рамках українського законодавства),
  2. Білогірський район — у складі Білогірського і Нижньогірського районів,
  3. Джанкойський район — у складі Джанкойського району і колишньої Джанкойської міськради,
  4. Євпаторійський район — у складі Сакського і Чорноморського районів і колишніх Євпаторійської и Сакської міськрад,
  5. Керченський район — у складі Ленінського району і колишньої Керченської міськради,
  6. Курманський район — у складі Красногвардійського і Первомайського районів,
  7. Перекопський район — у складі Красноперекопського і Роздольненського районів, колишніх Армянської і Красноперекопської міськрад,
  8. Сімферопольський район — у складі Сімферопольського району и колишньої Сімферопольської міськради,
  9. Феодосійський район — у складі Кіровського і Совєтського районів, колишніх Феодосійської і Судацької міськрад,
  10. Ялтинський район — у складі колишніх Ялтинської і Алуштинської міськрад.


Економіка

Докладніше: Економіка АР Крим

За твердженням Президента України Леоніда Кравчука, Україна, змушена тодішнім партійним керівництвом СРСР взяти Крим під свою опіку, починаючи з 1954 року вклала в економіку Криму (переважно в канали, дороги, постачання води, будівництво курортної інфраструктури південного узбережжя, житлові будинки) близько 100 мільярдів доларів США.[22][23]

Соціально-гуманітарна сфера

Історико-культурний потенціал

Інформаційно-аналітичний огляд «Культурна спадщина України в Криму: знищення та пошкодження»

На державний облік узято (з урахуванням м. Севастополя) 1004 пам'ятки архітектури та містобудування (з них 216 — національного значення), 7227 пам'яток археології (з них — 21 національного значення), 3861 пам'ятка історії (з них — 13 національного значення), 520 пам'яток монументального мистецтва. До Списку історичних населених місць (міста і селища міського типу) включено 29 населених пунктів: Алупка, Алушта, Армянськ, Балаклава, Бахчисарай, Білогірськ, Гаспра, Гурзуф, Євпаторія, Інкерман, Керч, Коктебель, Кореїз, Лівадія, Масандра, Новий Світ, Ореанда, Партеніт, Саки, Севастополь, Сімеїз, Сімферополь, Старий Крим, Судак, Форос, Феодосія, Чорноморське, Щебетовка, Ялта.[24]

У Криму багато пам'яток архітектури зі змішаними стилями Близького Сходу, Візантії, Вірменії.

Лівадійський палац.

Музеї та заповідники Криму:

Див. також Музеї Криму

Пам'ятник І. Айвазовському. Місто Феодосія

На території сучасного Сімферополя у ІІІ столітті до н. е. — IV столітті н. е. знаходилася столиця Скіфської держави — Неаполь Скіфський. Серед визначних пам'яток:

Над Алупкою височіє одна з найпривабливіших гір Криму — Ай-Петрі. У місті розташований один з найкращих палаців і парків України — Воронцовський палац і парк 1830–1846 років.

У Бахчисараї збереглися:

Залишки фортеці Алустон, м. Алушта

Ялта із сусідніми селищами і містами є найбільшим всесвітньо відомим курортом Криму. Туристів приваблюють:

Феодосія заснована у VI столітті до н. е. Найцікавіші об'єкти туризму:

Культура

В автономії діють 682 клуби та будинки культури, 855 бібліотек, 18 музеїв, школи естетичного виховання дітей тощо. Працюють 6 театрів, серед них відомий в Україні та за її межами Кримськотатарський академічний музично-драматичний театр. Набули широкої популярності мистецькі фестивалі та конкурси «Кореада», «У Чорного моря», «Зірки планети», «Артеківські зорі».

Освіта та наука

Дитячі садки

В Автономній Республіці Крим налічується 655 дошкільних закладів. Дошкільні заклади відвідують майже 37 тисяч дітей.

Середня освіта

Сформована в автономії мережа навчально-виховних закладів задовольняє потреби населення у формах, профілях та мовах навчання.

Середню обов'язкову освіту забезпечують 641 денна загальноосвітня школа різного типу і форм власності, в яких навчається понад 274 тисяч учнів. Серед загальноосвітніх шкіл майже 71 % шкіл I-ІІІ ступенів, які дозволяють одержати повну середню освіту за місцем проживання понад 82 % учнів.

В Автономній Республіці Крим працюють 8 гімназій, 10 ліцеїв, 54 навчально-виховних комплекси.

Професійна освіта

Професійну освіту молоді надають 30 професійно-технічних училищ, в яких навчається 17,3 тисячі учнів. Навчання здійснюється за різними профілями.

Підготовку кадрів вищої кваліфікації здійснюють 14 вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації, де навчається понад 52 тисячі студентів. Щорічно вони готують близько 9 тисяч фахівців різноманітного профілю. Підготовку молодших спеціалістів здійснюють 24 вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації, в яких навчається понад 15 тисяч студентів та щорічно випускається майже 4 тисяч фахівців для промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, охорони здоров'я, освіти тощо.

Наука

У Криму здійснюють науково-технічну та дослідницьку діяльність 45 різних науково-дослідних, проектних та конструкторських інститутів і бюро, дослідних станцій, самостійних наукових відділів та філій, основним видом діяльності яких є науково-технічна та дослідницька діяльність, зокрема:

5 вищих навчальних державних закладів:

Медичні установи

У системі охорони здоров'я Автономної Республіки Крим діє мережа республіканських, міських та районних лікарень, діагностичних центрів, спеціалізованих клінік та амбулаторій, станцій та відділень «швидкої допомоги», інших медичних закладів.

Населення автономії обслуговують 8,37 тисяч лікарів та 18,8 тисяч середніх медпрацівників. Ліжковий фонд становить 18,4 тисяч ліжок.

Щорічно в поліклінічних закладах реєструється 18,5 мільйонів лікарняних відвідувань, у стаціонарах проліковано близько 373 тисяч осіб.

В Автономній Республіці Крим функціонує 21 спеціалізований центр, в яких застосовуються найсучасніші медичні технології. Серед них такі відомі центри, як республіканський діагностичний, нейрохірургічний, кардіологічний, опіковий, онкологічний тощо.

Спорт

В автономії функціонують 51 стадіон, 21 плавальний басейн, понад 700 спортивних залів. У 203 дитячо-юнацьких спортивних школах займається 20 тисяч дітей та учнівської молоді.

Галерея


Див. також

Примітки

  1. ↑ Територія АРК (в тому числі і столиця — місто Сімферополь) не контролюється Україною. Влада України не формувала уряд АРК у вигнанні. При цьому 17 травня 2014 Кримське Представництво Президента України було переміщено в місто Херсон (Херсонська область), який можна розглядати як політичний центр формально існуючої (за законодавством України) АРК.
  2. ↑ Кримське Представництво Президента перенесуть в Херсон. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
  3. ↑ Рада визнала Крим тимчасово окупованою територією. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 19 жовтня 2014.
  4. ↑ http://www.rada.crimea.ua/ua/news/17_03_2014_1. Архів оригіналу за 3 травня 2015. Процитовано 17 березня 2014.
  5. ↑ Проект Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.]
  6. ↑ МВС УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 10 квітня 2010. Процитовано 19 березня 2014.
  7. ↑ Розрахунки базуються на даних по 5 повітах та двох містах за: «Первая Всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Под ред. Н. А. Тройницкого. т. I. Общий свод по Империи результатов разработки данных Первой Всеобщей переписи населения, произведенной 28 января 1897 года. С.-Петербург, 1905.»
  8. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 21 вересня 2011.(рос.)
  9. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 7 вересня 2014.
  10. ↑ При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2013 по січень 2014 року
  11. ↑ позначки збільшення-зменшення для всіх міст стосуються зміни населення порівняно з попереднім роком.
  12. ↑ Про адміністративну підпорядкованість міста Севастополя
  13. ↑ Як Севастополь «ніколи не був українським». Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
  14. ↑ Голоса подсчитаны: 96,77 % проголосовали за присоединение Крыма к РФ. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
  15. ↑ Крымский референдум: реакция мирового сообщества. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
  16. ↑ Ukraine crisis: 'Illegal' Crimean referendum condemned. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 9 квітня 2018.
  17. ↑ Крымский парламент провозгласил полуостров «независимым суверенным государством» — Республикой Крым (рос.). Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
  18. ↑ Euronews: Путін поставив свій підпис під документами про анексію Криму [Архівовано 22 березня 2014 у Wayback Machine.] 21.03.2014
  19. ↑ Декларація «Про боротьбу за звільнення України». Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 4 квітня 2014.
  20. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  21. ↑ Мінрегіон оприлюднив проекти майбутніх районів в Україні. Ще можливі зміни [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] Про портал «Децентралізація»
  22. ↑ [Как рухнул СССР. Леонид Кравчук: «Да Украину просто принудили взять Крым!» Slon Magazine, 9.09.2016 (рос.). Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016. Как рухнул СССР. Леонид Кравчук: «Да Украину просто принудили взять Крым!» Slon Magazine, 9.09.2016 (рос.)]
  23. ↑ Кравчук: Україну просто змусили взяти Крим. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
  24. ↑ Історико-культурні заповідники України. Довідник. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 22 серпня 2011.

Література

Посилання

Автономна Республіка Крим
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Крим»
CMNS: Автономна Республіка Крим у Вікісховищі?
Каркінітська затока Херсонська область Херсонська область Азовське море
Чорне море Керченська протока
Севастополь Севастополь Чорне море Чорне море
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Автономна_Республіка_Крим&oldid=37859031