Очікує на перевірку

Ізраїльське царство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізраїльське царство
Дата створення / заснування 1050 до н. е.
Офіційна мова давньоєврейська мова
Континент Азія
Столиця Гіваd, Єрусалим і Хеврон
Форма правління абсолютна монархія і монархія
Посада голови держави король
Замінений на Ізраїльське царство і Юдейське царство
Мова комунікації давньоєврейська мова
Час/дата закінчення 930 до н. е.
Час/дата припинення існування 930 до н. е.
Мапа розташування
Офіційна релігія юдаїзм
CMNS: Ізраїльське царство у Вікісховищі

Ізраїльське царство (івр. ממלכת ישראל‎) — давнє єврейське царство. Згідно з Біблією, засноване у XI столітті до н. е. пророком Самуїлом і першим ізраїльським царем Саулом (Шаулем — у вимові івритом).

Походження назви

[ред. | ред. код]

Джерелом назви Ізраїль (Ісраель івр. ישראל‎) є Книга Буття, де патріарх Яков після боротьби з Богом отримує ім'я Ізраїль (Ісраель івр. ישראל‎): «І сказав: як ім'я твоє? Він сказав: Яків. І сказав: відтепер ім'я тобі буде не Яків, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом, і подужав» (Бут 32:27,28) Тлумачі розходяться у визначенні значення цього слова. За однією версією, це ім'я походить від дієслова сарар івр. שרר‎ (управляти, бути сильним, мати владу, дану зверху), таким чином утворюючи слово, що означає «Хто має владу над силами». Інші можливі значення — «Принц Божий» або «Боротьба/битва Бога».[1] Згодом, єврейський народ, що походив від Якова, став називатися «Сини Ізраїля», «Народ Ізраїля» або «ізраїльтяни». Першу в історії згадку слова «Ізраїль» було виявлено на стелі фараона Мернептаха на території Давнього Єгипту (кінець XIII століття до н. е.) і вона позначає народ, а не країну. [2] У книзі Вихід словом «Ізраїль» також позначається народ (не країна і не держава) — ізраїльтяни. Лише після зайняття ізраїльтянами Ханаана (сучасної Палестини) словом «Ізраїль» позначається також і країна — територія займана ізраїльтянами. Варто розрізняти два ізраїльські царства:

  • Ізраїльське царство як єдину ізраїльську державу, очолювану спочатку родом Саула і, потім, родом Давидовим (а саме Давидом і, після нього, Соломоном),
  • Однойменна держава, утворена десятьма колінами Ізраїлевими, які не визнали владу Ровоама — сина Соломона.

Історія

[ред. | ред. код]

Єдине царство

[ред. | ред. код]

Історія Ізраїльського царства починається зведенням первосвященником і пророком Самуїлом Саула в царське достоїнство — помазанням на царство Саула як першого Ізраїльського царя. Як свідчать книги Царств, Саул недовго був вірним слугою Божим. Зокрема через Самуїла Бог наказав Саула покарати амалекитян і, в тому числі скарати царя амалекітян та знищити всю їх худобу. Але Саул неповністю виконав Боже повеління. Царя амалекитян було узято в полон, але його не вбили, а худобу амалекитян оголосили військовим трофеєм. Іншим разом Саул самочинно зробив цілопалення, не дочекавшись первосвященика — у цьому випадку пророка Самуїла, затримався дорогою до військового табору Саула. (За Законом Мойсея здійснювати цілопалення має право тільки первосвященник!) В результаті Самуїлові було велено Богом помазати на царство юного Давида, який в той час пас батьківські стада.

Після убивства Давидом Голіафа в битві, яка визначила перемогу ізраїльського війська над філістимлянами, а також після низки інших вдалих військових акцій проти їх, популярність Давида різко злітає. (Відома фраза: «Саул убив тисячі. Давид убив десятки тисяч».) Саул в паніці, злякавшись, що Давид відніме у нього царський престол. (Нагадаємо Давид мав повне право за законом змістити Саула з царського престолу, але не скористався цим правом.) В результаті Ізраїльське царство фактично пережило і першу (але не останню) громадянську війну. Правління Саула завершилося його самогубством, його військо було розгромлене військом філістимлян і його син загинув у битві, сам же Саул наклав на себе руки, побоюючись бути взятим у полон.

Період царювання Давида і Соломона — золота доба Ізраїльського царства. У 1010 до н. е. Давид переносить столицю в Єрусалим. Він значно розширює місто. Але і його правління було небезхмарним. Зокрема трапилася нова громадянська війна. Цього разу Давиду протистояв його син Авесалом, який незаконно претендував на царський престол. В результаті цієї війни Авесалом гине, попри небажання Давида його вбивати, — Авесалом убитий слугами Давида, тоді як Давид не санкціонував вбивство Абесалома. Однак кероване Давидом ізраїльське царство достатньо вдало веде війни проти зовнішніх ворогів. Також ведеться велике будівництво, в тому числі і у Єрусалимі. Давид також намірився побудувати храм замість скинії. (Як відомо, намір Давида реалізований Соломоном.)

Соломон (1010 до н. е.970 до н. е.) — син і наступник Давида на Ізраїльському царському престолі увійшов в історію як наймудріший із царів і як будівельник Єрусалимського храму. Соломон зміг розвинути зовнішні та внутрішньополітичні досягнення Давида. Власне у часи правління Соломона Ізраїльське царство перебувало в зеніті своєї могутності.

Поділ

[ред. | ред. код]

Смерть Соломона (930 р. до н. е.) практично поставила крапку в історії Ізраїльського царства як єдиної держави. На царський престол сходить його син — Ровоам. Але він проводить надмірно жорстку репресивну внутрішню політику. Саме Ровоаму належить вислів: «Батько мій карав вас бичами. Я буду карати скорпіонами». Десять колін Ізраїлевих не визнали над собою його владу і об'єдналася під владою Єровоама I, утворивши в північній частині до цього єдиного Ізраїльського царства Північно-Ізраїльське царство. Коліна Юди і Веніаміна залишилися вірні роду Давида і утворили державу з центром у Єрусалимі, відому згодом як Юдейське царство.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Wenham, 1994, с. 296—97
  2. Barton та Bowden, 2004, с. 126. «The Merneptah Stele… is arguably the oldest evidence outside the Bible for the existence of Israel as early as the 13th century»

Посилання

[ред. | ред. код]

http://www.mediasense.com/athena/jerusalem.htm [Архівовано 18 квітня 2012 у Wayback Machine.]