Перейти до вмісту

Іван Сулима

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іван Михайлович Сулима
Фрагмент ікони у церкві с. Сулимівки
Народивсякінець XVI ст.
Рогощі
Помер12 грудня 1635(1635-12-12)
Варшава
·страта
КраїнаРіч Посполита
Національністьукраїнець
Діяльністьвоєначальник
Титулшляхтич
ПосадаГетьман
Військове званнякошовий отаман
РідСулими
У шлюбі зМарина
ДітиСтепан, Іван, Северин, Федір, Василь
Нагородизолота медаль
(від папи Павла V)
Герб
Герб

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Сулима Іван.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сулима.

Іван Сулима (також Іва́н Миха́йлович Сули́ма, ? — 12 грудня 1635), гетьман нереєстрових запорозьких козаків (1628–1629, 1630–1635), дрібний шляхтич герба Сулима.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Початки

[ред. | ред. код]

Народився в селі Рогощах (нині Чернігівського району Чернігівської області). Його син Федір був полковником Переяславським, а син останнього Іван — генеральним хорунжим. Рід Сулима занесено в родову книгу Полтавської губернії. Олександр Лазаревський стверджував, що рід простежується від Київської Русі.[1]

Якийсь час служив помічником урядника баришівських та бориспільських володінь Софії Данилович з Жолкевських. Був якийсь час одним з управителів маєтків Станіслава Жолкевського (1615 р.) і його спадкоємців Даниловичів на Переяславщині й за цю службу одержав села Сулимівку, Кучаків і Лебедин (1620).[1]

Морські походи

[ред. | ред. код]

Можливо, через конфлікт з магнатами подався на Запоріжжя.[2] У свої перші морські походи Іван Сулима ходив з Самійлом Кішкою ще достатньо молодим козаком, проходив у нього морську школу. Особливо вабило його море, морські походи. Досить швидко талановитий козак вибився в чільні старшини, став на один рівень мало не з Петром Сагайдачним. Як би склалася козацька доля Сулими далі, можна лише гадати, бо в одному з походів у бою з османською ескадрою, десь близько 1605 року, у чайку Сулими вцілили османські гармати. Звичайно, молодий і здоровий козак, опинившись з побратимами у воді, топитися так запросто не збирався. Але нічого вдіяти проти османів вони не змогли. Османські моряки повитягали козаків з води і тут же прикували до весел своєї військової галери.

Неволя галерного бранця продовжувалася для Сулими довгих 15 років. Перед його очима постійно стояв приклад визволення з 26-річної неволі-каторги Самійла Кішки, тож Сулима духу не втрачав і затявся вирватися на волю при першому зручному випадку. Такий випадок трапився йому лише через 15 років. В той час османський флот воював з Венецією, тож Сулима з галерою був на війні. За однією з найпоширеніших версій, Іванові Сулимі якимось дивом вдалося звільнитися з кайданів та звільнити від пут своїх побратимів по неволі. Звільнившись посеред ночі, колишнім бранцям вдалося захопити бойову галеру разом з її екіпажем в 300 яничарів. Сулима, прикувавши яничарів до весел, наказав гребти до берегів Італії. Уміло уникнувши бою як з османським, так і з італійськими кораблями, Сулима пришвартувався в Римі на папську пристань Чивітавекія.

У «вічному місті» обідраний, напівголий екіпаж Сулими справив надзвичайне враження, а коли досі не бачені моряки невідомо якого флоту вишикували на пристані ще й 300 відбірних яничарів, закутих у кайдани, то й зовсім викликали сенсацію. Подивитися на це видовище збіглося мало не все місто.

Чутка про надзвичайну подію дійшла і до Папи Римського Павла V Боргезе, який побажав особисто подивитися на відважного командира незвичайної галери, що Божою ласкою вирвалася з бусурманської неволі і запросив козаків до вілли Боргезії, маєток брата Папи кардинала Сціопіона Боргезе. За визначні походи в Крим і Османську імперію проти татар і османів Івану Сулимі Папа Павло V дарував титул римського князя і нагородив золотою медаллю зі своїм портретом. Прийом козацької делегації на чолі з гетьманом Сулимою у Римі тривав з травня по вересень 1619 року. Паризька La qazette вмістила цілу статтю про подвиг запорозького лицаря.

Повернення з неволі

[ред. | ред. код]

Повернувся в Україну Сулима з європейською славою, яку вимушені були визнавати і при королівському дворі в Речі Посполитій. Окрім Сулими, ніхто з полководців Речі Посполитої не удостоювався найвищої в Європі папської золотої медалі, навіть коронний гетьман. Прибувши на Січ, Іван Сулима організовує численні морські походи в Чорне море.

Покровська церква в селі Сулимівка (1622—1629 рр.), зведена коштом гетьмана.

Восени 1628 року, після загибелі гетьмана Григорія Чорного, Сулима обирається гетьманом реєстрових козаків. Гетьманував недовго, всього близько року, бо у травні наступного 1629 року виступає вже як управитель маєтку коронного гетьмана Станіслава Жолкевського у Переяславі.

У 1633 році гетьман Сулима провів свій знаменитий похід в Азовське море, де взяв штурмом османську фортецю Азов у гирлі Дону. Нікому з українських флотоводців до нього не вдавалося взяти Азова. Спроба пробитися до Азова гетьмана Семена Скалозуба закінчилася поразкою і його загибеллю. Іван Сулима подолав усі перешкоди і провів успішну атаку цієї далекої від Січі османської фортеці. Українські козаки знищили порт і всі портові споруди, а османський гарнізон загнали до фортеці. Сулима добре знав, що місто Азов для Османської імперії було головним портом, який забезпечував османську столицю в першу чергу продовольством.

Тож, вивівши його з дії, Сулима завдав відчутного удару Стамбулу. Звісно, що бойовий рейд козацького флоту в Азовське море і штурм Азова надзвичайно вразили правителів Стамбула і Варшави. Всім стало зрозуміло, що на Січі з'явився новий неординарний полководець.

Розлючений падінням Азова султан, допускаючи, що Сулима на зворотному шляху ще добре пошарпає Крим, послав в Очаків могутню ескадру із 20 важких галер. Але це козацького флотоводця не спинило. Нічною атакою Сулима прорвав виставлену османами оборону, потопивши п'ять галер, з десяток вивів з ладу. Причому в ході цього бою козаки втратили лише три чайки з трофеями.

Страта

[ред. | ред. код]

Уночі з 11 на 12 серпня[3] 1635 року, повертаючись з походу проти Османської імперії на чолі козацького (нереєстрового) війська, зруйнував щойно збудовану польську фортецю Кодак на Дніпрі й винищив її німецьку (найману) залогу з комендантом фортеці, полковником французом Жаном Маріоном. Далі повстанці піднялися вище по Дніпру до Кременчука і Крилова, звідки Сулима розіслав універсали до українського населення, закликаючи його до боротьби проти Речі Посполитої. Королівські комісари Адам Кисіль і Лукаш Жолкевський організували похід реєстрових козаків проти повстанців. Оборона останніх проти переважаючих сил противника на одному з дніпровських островів тривала кілька місяців.

Був по-зрадницькому схоплений за сприяння старшини реєстрових козаків; за рішенням сейму гетьмана та декількох його сподвижників було страчено на центральній площі у Варшаві: відрубано голови, потім чвертовано, частини тіл були розвішені на міських мурах Варшави. Потім кості гетьмана захоронили на території помістя Стєвки. За свідченнями московита-посла у Речі Посполитій Василя Родковського, одного із засуджених врятував коронний канцлер Якуб Задзик.

Очевидець князь Альбрехт Радзивілл стверджував, що Сулима намагався на суді врятуватись переходом в Католицьку церкву.[4]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
Докладніше: Вулиця Івана Сулими

Топоніми

[ред. | ред. код]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]
  • 23 жовтня 2020 року у селі Сулимівка було встановлено пам'ятник Івану Сулимі.[6]

Полк Повітряних сил ЗСУ

[ред. | ред. код]
  • 2 серпня 2024 року президент України Володимир Зеленський присвоїв 57-му окремому полку зв'язку та радіотехнічного забезпечення почесне найменування «імені гетьмана Івана Сулими».[7]

У літературі

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Щербак В. Іван Сулима… — С. 141.
  2. ↑ Щербак В. Іван Сулима… — С. 142.
  3. ↑ Щербак В. Іван Сулима… — С. 149.
  4. ↑ Щербак В. Іван Сулима… — С. 151.
  5. ↑ У столиці змінили назви ще 13 міських об’єктів. Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 19 вересня 2024.
  6. ↑ 23 жовтня — відкриття пам’ятника гетьману Івану Сулимі у селі Сулимівка.
  7. ↑ П'ять з'єднань Повітряних сил отримали почесні найменування. Мілітарний (укр.). Процитовано 4 серпня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іван_Сулима&oldid=44120110