Ібн Баджа
| Ібн Баджа | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1080[1] Sarakustad, Сарагоська тайфа або Сарагоса, Сарагоса, Арагон, Іспанія[4] |
| Помер | 1139[1][2][3] Фес, Марокко[1][5] |
| Поховання | Фес |
| Країна | Сарагоська тайфа |
| Діяльність | філософ, математик, астроном, письменник, лікар, ботанік, поет, фізик, музикант, політик |
| Галузь | філософія[4], арабська філософія[4], астрономія[4], фізика[4], медицина[4], ботаніка[4], поезія[4], музика[4] і політика[4] |
| Вчителі | Abu Jafar ibn Harun al-Turjalid |
| Знання мов | арабська[6][4] |
| Жанр | поезія |
| Посада | візир |
| Конфесія | іслам |
Абу Бакр Мухаммад ібн Яхья, відомий як Ібн Баджа (араб. ابن باجة близько 1070, Сарагоса — 1138, Фес, Марокко) — арабський філософ, перший великий представник східного арістотелізму в мусульманській Іспанії. У латиномовній філософській традиції Ібн Баджа був відомий як Avenpace, або Avempace.
Намісник Альморавідів у Сарагосі Абу Бакр ібн Ібрахім, зять короля Алі, зробив Ібн Баджу своїм першим міністром. Милість до вільнодумця-філософа обурила воїнів намісника, і більша частина їх його покинула. У 1119 році Ібн Баджа надовго оселився в Севільї, потім вирушив до Гранади, звідти в Фес і тут мав прихильність двору Альморавідів. Ібн Баджа помер у 1138 році, за деякими джерелами, отруєний своїми побратимами по професії, лікарями, які заздрили його славі.
Завдяки коментарям Ібн Баджа утвердилася в Андалузії філософія Арістотеля. Видатною працею Ібн Баджі є його «Шлях життя відлюдника» («Tadbîr al-mutawahhid»; араб. تدبير المتوحد). Противник містичних ідей Аль-Газалі, Ібн Баджа вчив, що спекулятивне мислення веде до досконалості; наслідуючи ідеї аль-Фарабі, він розвивав вчення про можливість ототожнення людського розуму зі світовим. Вчення, так само як і життя Ібн Баджі («не дотримувався обрядів, встановлених ісламом»), викликали сильні нападки правовірних богословів. Ібн Баджа залишив ще твори медичного змісту й поетичні досліди. Йому приписують великі пізнання й у галузі музики.
У 2009 р. Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Ібн Баджа кратеру на зворотному боці Місяця.
- Книга о душе. Перевод А. В. Сагадеева. — В сборнике: Избранные произведения мыслителей стран Ближнего и Среднего Востока IX—XIV вв. — М., 1961. — С. 291—324. (рос.)
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118859803 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б NUKAT — 2002.
- ↑ а б Gran Enciclopedia Aragonesa — 1977.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Stanford Encyclopedia of Philosophy — Stanford University, Center for the Study of Language & Information, 1995. — ISSN 1095-5054
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Григорян С. Н. Средневековая философия народов Ближнего и Среднего Востока, М., 1966;
- Игнатенко А. А. Ибн-Баджа: Добродетельный одиночка в порочном городе // Игнатенко А. А. В поисках счастья: (Общественно-политические воззрения арабо-исламских философов средневековья). — М.: Мысль, 1989. С. 153—184.
- Кирабаев Н. С. Добродетельный город Ибн Баджжи // V Российский философский конгресс «Наука. Философия. Общество» Материалы. Том II, Новосибирск, 2009. С. 97—98.
- Трундаева Ю. И. Социально-философские взгляды Ибн Баджжи // Азия: власть — общество — культура (Ежегодник), 2011. С.397-405.
- Муди, Э.Э.[en] Galileo and Avempace: The Dynamics of the Leaning Tower Experiment (I) // Journal of the History of Ideas. 1951. 12 (2), p. 163—193, 375—422.
- Farrukh О. А., Ibn Bajja (Avempace) and the philosophy in the Moslem West. Beirut, 1945.
- Ибн-Баджа // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
