Очікує на перевірку

Штрихування (геральдика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Штрихування.
Кольорова і штрихована версії герба Мінден-Люббеке.

Штрихува́ння (англ. hatching, фр. hachure, пол. kreskowanie, порт. trama) — у геральдиці метод умовної передачі кольорів герба в чорно-білому зображенні. Сучасну систему запропонували в 1630-ті Сільвестр Петра Санкта[en][1] і Маркус Вульсон де ла Коломб'єр. Вперше тинктури передав за допомогою штрихування фламандський гравер Ян Баптист Зангрій в 1600 році, а згодом Яковом Франкаром в 1623 році. Пропонувалися й інші варіанти, які, однак, не набули поширення[2]. Також — шрафірува́ння (нім. Schraffierung, пол. szrafowanie).

Таблиця

[ред. | ред. код]
Системи штрихування
Клас Метали Емалі (кольори) Stains
Тинктури Золото
Or 		Срібло
Argent 		Червінь
Gules 		Лазур
Azure 		Зелень
Vert 		Чернь
Sable 		Пурпур
Purpure 		Багрянець
Murrey 		Кров
Sanguine 		Брунатний
Tenné
Сучасна
Історичні
Зангрій (1600) Н/Д Н/Д Н/Д Н/Д
Franquart 1623 Н/Д Н/Д Н/Д Н/Д
Butkens 1626 Н/Д Н/Д Н/Д Н/Д
Sancta 1634 Н/Д Н/Д Н/Д Н/Д
"Caramuel" 1636 Н/Д Н/Д Н/Д
Sancta 1638, Colombière 1639 Н/Д Н/Д Н/Д
Caramuel 1639-1642 Н/Д Н/Д Н/Д Н/Д
Thomas de Rouck 1645 Н/Д Н/Д Н/Д Н/Д
Gelenius 1645 Н/Д Н/Д Н/Д Н/Д
Segoing 1654 Н/Д Н/Д Н/Д


Написи, літери і символи планет

[ред. | ред. код]
Позначення тінктур початковими літерами їх назв у гербі роботи Джона Брауна, 1591

Потреба у відтворенні гербів без застосування фарб виникла в XVI столітті, коли мистецтво гравюри на дереві і міді стало розвиватися і досягло великої досконалості. З цього часу стали з'являтися друковані гербовники, серед яких уваги заслуговують виданий у Нюрнберзі в 1555 році Вергілієм Солісом і пізніші гербовники Брентеля (1584), Зібмахера (1605) і Фюрста (1655).

У цих друкованих гербовниках вперше було застосовано нові способи умовного позначення геральдичних кольорів і металів. Спочатку для цієї мети використовували пояснювальні написи, що позначали тінктури і метали, а потім лише окремі літери. Цей метод знайшов застосування в працях Соліса, Мартіна Шрота (1576), Християна Урстиса (1580) і Зібмахера. Вони позначали кольори і метали початковими літерами їх німецьких, а іноді і латинських, назв: так, наприклад, R (roth) — червоний, В (blau) — синій, Sch (schwarz) — чорний, Рр — пурпур, G (gold) — золото, S (silber) — срібло і так далі[2].

У 1654 році Генріх Спільман застосував для зображення фініфтів і металів астрономічні символи: знак Сонце (Сонце) позначав золото; Місяць (Місяць) — срібло; Марс ( Марс) — червлень; Юпітер ( Юпітер) — блакить; Венера ( Венера) — зелень; Сатурн ( Сатурн) — чернь і Меркурій ( Меркурій) — пурпур[2].

Обидва ці методи були незручні у використанні: вони виявилися абсолютно непридатними при зображенні гербів з дрібними і численними фігурами, особливо при зображенні складних гербів на малюнках малого розміру[2].

Точки і штрихи

[ред. | ред. код]
Система Петра Санкти. Варіант 1634 р. без позначення для пурпуру

Незручність згаданих вище способів викликала запровадження позначення геральдичних тінктур і металів за допомогою рисок і точок, якими покривається поле щита, відповідно їх умовному значенню. Перший досвід застосування подібного способу був зроблений в 1600 році Ян Баптист Зангрієм у своїй презентації гербів герцогства Брабант[3].

Наступним, хто застосував цей метод, був Яків Франкарт, який в 1623 році видав у Брюсселі опис поховання ерцгерцога Альберта Австрійського, прикрашене гравюрами на міді, до якого доклав таблицю штрихів для визначення геральдичних кольорів. Золото він запропонував зображати горизонтальними штрихами, срібло — залишаючи чисте місце, червлень — вертикальними, зелень — діагональними рисами ліворуч, чернь — взаємно пересічними діагональними, лазур — точками[2].

Такий графічний спосіб виявився найдоцільнішим і зручним і незабаром увійшов у загальне вживання, хоча і піддався згодом деяким змінам. Тепер[коли?] загальноприйнятий метод зображення гербів за допомогою штрихування наступний: червоний колір (червлень) зображується через вертикальні штрихи; лазур — через горизонтальні; зелений — діагональними рисами, проведеними з геральдичного правого боку щита до лівого; чорний — вертикальними і горизонтальними пересічними рисами; золото — через пунктир (засіяння поля або фігур точками); срібло — залишається білим, тобто без рисок і точок; пурпур — діагональними рисками, проведеними від лівої сторони до правої (протилежно зеленому)[2].

Сучасні графічні позначення геральдичних тінктур запропонував вчений єзуїт Сільвестр Петра Санкта у творі «Tesserae gentilitiae», виданому в Римі в 1638 році, а потім їх прийняли всюди завдяки французькому геральдисту Марку Вульсону де ла Коломб'єру, який виклав їх у творі «Nouvelle methode de cognoistre les metaux et les couleurs sur la taille douce» (Париж, 1639).

Сам Коломб'єр стверджував, що Петра Санкта просто скопіював його систему без всяких змін, але точно така ж система (за винятком відсутності штрихування для пурпуру) зустрічається і в ранішій роботі Петра Санкти, що належить до 1634 року[4].

Інші системи штриховки, які запропонували у XVII ст. нідерландець Кристофор Буткенс[en], іспанець Хуан Карамуель, нідерландець Томас де Рук[en], а також Геленіус[en], виявилися менш зручними і розповсюдження не набули[2].

Позначення геральдичних кольорів через штриховку при пластичному (en relief) зображенні гербів у давніші часи не застосовували взагалі, і при цьому різниця кольорів пізнавалась через опуклість або заглиблення, у новіший же час штриховку дуже часто застосовують на печатках, монетах і на різних рельєфах, особливо для означення фону (тобто щитового поля), гербові ж фігури при цьому звичайно даються без штриховки[2].

Другорядні геральдичні кольори, що додалися згодом, також позначають графічним способом. Натуральний колір не отримує, звичайно, ніякого особливого позначення, щоб відрізнити предмети натурального кольору від срібних, їх злегка відтіняють (художньої тінню або штрихуванням)[2].

Штрихування завжди проводиться відносно сторін щита в незалежності від його положення.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Неприйняті системи штрихування
  • Ян Баптиста Зангріус, 1600
    Ян Баптиста Зангріус, 1600
  • Яків Франкар, 1623
    Яків Франкар, 1623
  • Кристофор Буткенс, 1626
    Кристофор Буткенс, 1626
  • Карамуель, 1636
    Карамуель, 1636
  • де Рук, 1645
    де Рук, 1645
  • Геленіус, 1645
    Геленіус, 1645

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Лакиер А. Б. Русская геральдика [Архівовано 10 серпня 2009 у Wayback Machine.]. — СПб., 1855. — С. 32.
  2. ↑ а б в г д е ж и к Арсеньев Ю. В. Геральдика. Лекции, читанные в Московском Археологическом институте в 1907–1908 году. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, 2001. — 384 с. — С. 156–161. ISBN 5-275-00257-2
  3. ↑ Jean Baptiste Zangre. Representation de l'Ancienne et Souveraine Duche de Brabant, ses Villes, Dignitez et Dependences, Comme Lothier, Limborghe et Pays de Outre Meuse. — Louvain, 1600.
  4. ↑ Schroeder, Johann Karl von. Über Alter und Herkunft der Heraldischen Schraffirungen // Herold. — 7. — N. F. Berlin, 1969/71. — P. 67-68. — L.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Fox-Davies, Arthur Charles. A Complete Guide to Heraldry. London: T.C. & E.C. Jack, 1909.
  • Арсеньев Ю. В. Геральдика. Лекции, читанные в Московском Археологическом институте в 1907–1908 году. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, 2001. — 384 с. — С. 156–161. ISBN 5-275-00257-2
  • Слейтер Стивен. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия" (2-е издание). -М.: Эксмо, 2008. ISBN 978-5-699-17805-6
  • Джованни Санти-Мадзини Геральдика. История, терминология, символы и значения гербов и эмблем, АСТ, Астрель, 2007. — 594 с. ISBN 978-5-17-027393-5, 978-5-271-10044-4, 88-370-2290-5 (рос.)
  • Donna M. Hrynkiw, The Yale: Heraldic Beast (August 20, 1998).
  • Carol Rose, Giants, Monsters, and Dragons: An Encyclopedia of Folklore, Legend, and Myth, (2000) New York City: W.W. Norton. ISBN 0-393-32211-4.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Штрихування_(геральдика)&oldid=43600109