Олександрійський повіт
| Олександрійський повіт | ||||
 | ||||
| Губернія | Херсонська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Олександрія | |||
| Створений | 1784, 1806 | |||
| Площа | 9810,6 (1897) | |||
| Населення | 416 576 осіб (1897) | |||
| Густота | 42.5 осіб / км² | |||
| Найбільші міста | Олександрія, Ново-Гергієвськ, Онуфріївка | |||
| Наступники | Олександрійська округа | |||
Олександрійський повіт або Олександрівський уїзд (рос. Александрийский уезд) — землеуправлінська Херсонської губернії Російського та Українського господарств (Держави гетьмана Павла Скоропадського). У 1920—1922 рр. у складі Кременчуцької губернії існував однойменний повіт. Повітовий центр — місто Олександрія.
- Створений у 1784 році у складі Катеринославського намісництва
- Наказом від 20 липня 1795 року його адміністративний центр був переведений в місто Крилів, яке щоб не міняти назву повіту перейменували на Олександрію.
- За скасування Катеринославського намісництва, повіт був скасований 1796 року, а територія, очевидно, увійшла до Лисаветградського повіту.
- 1806 заново створений у складі Херсонської губернії виділенням з Єлизаветградського повіту
- 1920—1922 рр. у складі Кременчуцької губернії[1]
Олександрійський повіт Херсонської губернії займав 9810,6 км² (8620,6 кв. верст), мав 327 199 жителів, з яких міського населення 36 556, сільського 290 643; населених пунктів в повіті 1305, на кв. версту припадає 37,9 жит.
Повітове місто Олександрія знаходиться, при впадінні річки Березівки в річку Інгулець, за 285 км від Херсона, має салотопні, миловарні і свічкові заводи, шкіряні фабрики (1885). На початок ХХ ст в місті проживало 17 441 жителів, що займались переважно землеробством і скотарством.[2]
За даними перепису 1897 року в повіті проживало 416,6 тис. осіб. Етнічний склад: українці — 85,1 %; росіяни — 9,4 %; євреї — 3,7 %. У повітовому місті Олександрії проживало 14 007 осіб, В заштатному Новогеоргіївську — 11 594[3]
- Олександрія з передмістями Березівка та Натягайлівка
- Новогеоргіївськ
- посад Нова Прага.
Перші повітові земські збори в Олександрії відбулися 2—4 березня 1865 року. До складу зборів в якості гласних (депутатів) входили представники від різних верств населення: землевласників Олександрійського повіту (більшість з яких були військових чинів), купців, духовенства, міщан та селян. Відповідно до «Положенням про губернські і повітові земські установи» головував на зборах повітовий предводитель дворянства. На зборах був сформований склад виконавчого органу — повітової земської управи: майор Євгеній Васильович Левшин, поручник Петро Михайлович Агеєв, купець 2-ї гільдії Андрій Іванович Клеменов, штабсротмістр Іван Захарович Колесников. Головою земської управи обрали правника Івана Івановича Гороновича.[4]
До 1910 року Олександрійська земська управа знаходилась у будівлі, що розташовувалася на перехресті вулиць Центральної (нині Шевченка) та Бульварної. Нове приміщення земської управи у два з половиною поверхи було збудоване у 1908—1909 роках у стилі модерн на перехресті вулиць Центральної та Поштової (нині Першотравнева). Споруда була освячена 14 січня 1910 р. настоятелем Свято-Миколаївської церкви міста. Впродовж року тут працювали голова та заступники, члени земських комісій повіту з питань освіти, медицини, доріг, статистики та інші. У цьому приміщенні проходили збори земських гласних. Також тут знаходилася земська бібліотека та архів.[5]
- 4 березня 1865—1871 — Горонович Іван Іванович[6]
- 1871—7 червня 1877 — Кефала Михайло Олександрович[7]
- 1877—11 лютого 1903 — Зерваницький Микола Іванович[8]
- 1903—1917 — Пищевич Семен Григорович[9]
- 1785—1787 — Чорба Федір Арсенійович, генерал-поручник.
- 1788—1790 — Чеботаєв Матвій Іванович, підполковник.
- 1792—1795 — Чорба Петро Федорович, секунд-майор.
- 1807—1809 — Чорба Петро Федорович, надвірний радник.
- 1810 — Пиварович Іван Михайлович, майор.
- 1811—1815 — Фургман Захар, майор.
- 1826—1827 — Канівольський Дмитро Андрійович, майор.
- 1828—1831 — Коншин Афанасій Михайлович, полковник.
- 1832—1833 — Пустельников Михайло Дмитрович, підполковник.
- 1834—1838 — Касінов Михайло Васильович, штабскапітан.
- 1839—1845 — Агеєв Михайло Петрович, штабскапітан.
- 1846—1850 — Канівальський Михайло Дмитрович, полковник.
- 1851 — Протопопов Микола Олексійович, підполковник.
- 1852—1853 — Аврамов Пров Олександрович, поручник.
- 1854—1868 — Буцький Єгор Петрович, капітан-лейтенант.
- 1869—1874 — Байдак Дмитро Олександрович, поручник.
- 1875—1881 — Зерваницький Микола Іванович, титулярний радник, з 1877 колезький асесор, з 1879 надвірний радник.
- 18 грудня 1881[10] — грудень 1906 — Кефала Михайло Олександрович, до 1887 в.о., з 1888 колезький асесор, з 1894 статський радник, з 1896 дійсний статський радник.
- 29 грудня 1906[11]—1916 — Гнат Іванович Мазуркевич, відставний генерал-майор.
- ↑ Декрет ВУЦВК № 463 від 30 липня 1920 «Об образовании Кременчугской губернии»(рос.)
- ↑ Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона (Петербург, 1890—1907)
- ↑ Демоскоп Weekly — Приложение. Справочник статистических показателей(рос.)
- ↑ Александрия, 1 января 1909 г. 45 — ая годовщина земских учреждений // Известия Александрийского уездного земства. — 1909. — № 1 — С. 1 — 2
- ↑ Хроника //Известия Александрийского уездного земства. –1910. — № 3
- ↑ Никифоров В. Деревня Марто-Ивановка, принадлежащая приходу Александрийского Успенского Собора: (К истории Херсонской епархии). — Одесса: Типография «Славянская» Е. Хрисогелос. — 1912. — С.
- ↑ С. Г. Решетов «Дом семьи Кефала в Одессе». С. 144
- ↑ Николай Иванович Зерваницкий (Некролог)//Сборник Херсонского земства. — 1903. — № 5. — С. 286—289
- ↑ Сторінками історії Олександрійського земства. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 28 грудня 2020.
- ↑ Список лиц, служащих по ведомству Министерства внутренних дел в губерниях, области и градоначальствах, а также высших чинов наместничества на Дальнем Востоке и областей, находящихся в ведении Военного министерства 1904 года (исправлено по 15 апреля). Ч. II. СПб., 1904. С. 750.
- ↑ С. Г. Решетов «Дом семьи Кефала в Одессе». С. 133
- ↑ Список уездных предводителей дворянства
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- Перший загальний перепис населення Російської імперії (рос.)
- Олександрійський повіт, його волості і села за волостями (Джерело: «Список населенных мест Херсонской губернии», Херсон, 1896) Також інформація про найбільші населені пункти повіти з різних джерел, за різні роки
- Список населенных мест Херсонской губернии : (по данным Всероссийской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрия: Тип. Ф. Х. Райхельсона, 1917. — [2], 377 с.
- Систематический свод постановлений Александрийского (Херсонской губернии) уездного земского собрания 1865-89 гг. — Александрия, 1889.
