Кунта-Хаджі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кунта-Хаджі
чеч. Киши КIант Кунт-Хьаж
Народився1800
Чечня, Росія
Помер19 травня 1867(1867-05-19)
Устюжна, Устюженський район
Діяльністьімам, політик, da'i
Конфесіяіслам

Кунта-Хаджі (чеч. Кишин воӀ Кунта-Хьаьжа; між 1800(1800) та 1830(1830) — 19 травня 1867) — чеченський суфійський шейх і послідовник суфійського ордена Кадірія[1]. Послідовників Кунта-Хаджі називають хаджі-мюридами.

Дитинство

[ред. | ред. код]
Поселення Іласхан-юрт, де народився і виріс Кунта-Хаджі

За національністю — чеченець[2][3][4]; деякі джерела називають його кумиком за походженням[5][6] і «андійським вихідцем»[7] (ця версія була розкритикована[8]).

Кунта народився в бідній чеченській родині[2] у рівнинному селищі Істісу (чеч. Мелча-Хи) (за іншими даними Іласхан-юрт). Зустрічаються окремі джерела, згідно з якими предки Кунта-Хаджі були вихідцями з індійського селища Гунха[9]. Точна дата народження невідома, одні автори вважають, що Кунта-хаджі народився 1830 року, інші, що 1796-го. Батька його звали Киши, мати Хедой. За переказами він ріс тихою дитиною, любив усамітнення. Рано здобув духовну освіту, навчався у накшбандійського шейха Гезі-Хаджі із Зандака, будучи його послідовником до здійснення хаджу, після якого Кунта, можливо, приєднався до ордена Кадирія[10][11].

Період Кавказької війни

[ред. | ред. код]

Релігійно-політична діяльність Кунта-Хаджі припадає на кінець 1850-х років, у розпал Кавказької війни. Вчення Кунта-Хаджі були спрямовані проти прояву будь-яких форм насильства та закликів до терпіння, милосердя та духовного братства між віруючими. Духовні повчання Кунта-Хаджі знайшли відгук серед чеченського суспільства, а кількість його прихильників збільшувалася внаслідок виснажливої Кавказької війни[12].

«Імам Шаміль боявся того впливу, який проповідники, подібні до Кунта-Хаджі, завжди мали на народ». вплив — це моральна сила, влада, а влада, крім своєї власної, імам Шаміль не терпів ніякої. А. Іполитов[13].

Вчення Кунта-Хаджі, Імам Шаміль зустрічає з осудом, зважаючи на його опір «до переможного кінця» проти царської влади[14]. Переслідування з боку Імама Шаміля змусили Кунту-Хаджі залишити рідну Чечню і вирушити на 3 роки до Мекки. Після повернення з Хаджа, восени 1861 року, Кунта-Хаджі продовжує свої проповіді, набуває визнання серед населення, кількість його прихильників все збільшується (за деякими даними, на момент арешту Кунта-Хаджі, число його прихильників становило 5588 осіб)[15].

Арешт та заслання

[ред. | ред. код]

3 січня 1864 року Кунта-Хаджі був заарештований і ув'язнений у фортеці Грозна, звідти 6 січня він був перевезений до в'язниці до Владикавказу, а пізніше — до Новочеркаська, де провів ув'язнення понад півроку[16]. З в'язниці він написав листа послідовникам з проханням не робити жодних насильницьких дій. На етапі Кунта-Хаджі був розлучений зі своїми послідовниками і поодинці спрямований на заслання до міста Устюжна Новгородської губернії. Звідти Кунта-Хаджи писав своїй сім'ї сповнені смиренності листи, які не дійшли до адресатів, але збереглися у новгородських архівах14[джерело?].

«Я був вражений його тактом, умінням триматися, вести бесіду, посмішкою, жестами, його величною поставою. Одне слово, людина ця була створена з маси симпатій та шляхетності. Це була чарівна людина і небезпечна у сенсі політичному». І. Попов

Кинджальний бій зікристів

[ред. | ред. код]

3 січня 1864 року послідовники Кунта-Хаджі у кількості 300 осіб (серед яких також були жінки та діти), зібралися на околицях Шалі, з вимогою звільнити свого наставника. Прихильники Кунта-Хаджі, розраховуючи на мирну ходу, мали лише традиційні кинджали. Царські війська під командуванням генерал-майора Туманова зробили залп по мирній ході мюридів[17], що спровокувало останніх кинутися на супротивника у рукопашний бій. У цьому бою загинуло понад 150 зікристів та 8 жінок. Метою даної провокації було вирішення «поземельного питання»[18] та переселення кількох тисяч сімей до Туреччини. Організаторами цієї провокації були генерали: М. Кундухов, А. Туманов, М. Лоріс-Меліков та А. Карцев[19] (джерело не об'єктивне).

Вчення

[ред. | ред. код]

Праці та листи Кунта-Хаджі, написані арабською, не перекладалися російською мовою.

У 1910 році в Темір-Хан-Шурі було видано його трактат «Тарджамат макалаті» арабською та кумицькою мовами Шихаммат Каді Ерпелінським, кумицьким релігійним просвітителем.

У 1998 році у Грозному муллою М. Асхабовим було видано збірку, що включала чеченський переклад цієї праці та висловлювання шейха, записані його мюридом Абдуссаламом Тутгіреєвим і існували в рукописі.

Є думка, що вчення Кунта-Хаджі про ненасильство вплинуло на філософію Льва Толстого, що служив у Чечні, а через нього на Махатму Ганді[20][21].

Нащадки

[ред. | ред. код]

У 2008 році нащадки Кунта-Хаджі Кишиєва, які проживали в Іраку, переїхали на постійне місце проживання до Чеченської Республіки[22].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Друга дружина Кунта-Хаджі була Жансарі, дочка Тайми, сестра знаменитого Байбулата Таймієва, її могила зі склепом «Жансарин Зерат» знаходиться в селі Курчала[23].

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Іменем Кунта-Хаджі названо вищий і головний релігійний заклад Чеченської Республіки — Російський ісламський університет — у Грозному. Відкриття Російського ісламського університету відбулось 20 серпня 2009 року.
  • На честь Шейха Кунта-Хаджі Кишиєва названо центральну мечеть міста Курчалоя. В основу нової мечеті закладено каміння старої, яка стояла на цьому місці в XX столітті і заснована шейхом Кунта-Хаджі Кишиєвим.
  • 27 жовтня 2020 року, розпорядженням російського уряду, село Первомайське Веденського району перейменовано на Хажі-Евла.[24]
  • 20 травня 2011 року, у столиці Казахстану, місті Нур-Султан, побудована мечеть імені Шейха Кунта-Хаджі Кишиєва, яка може одночасно прийняти близько 1000 осіб, з окремими жіночими та чоловічими молитовними залами.
  • 22 грудня 2020 року голова Чеченської республіки — Рамзан Кадиров — оголосив про початок будівництва комплексу «Х'яжин беш» у селі Ахмат-Юрт. Комплекс будівель складатиметься з мечеті імені Шейха Кунта-Хаджі Кишієва та медресе, названого на честь прапрадіда глави Чеченської республіки — Ілляса Беноєвського, — який був вірним другом Шейха Кунта-Хаджі Кишиєва. Там же, на території комплексу, буде облаштовано місце сходу мешканців для вирішення важливих питань та проведення релігійних заходів.[25]
  • У місті Сунжа Республіки Інгушетія, на вулиці Перемоги, розташована мечеть імені Шейха Кунта-Хаджі Кишиєва.
  • У Новосибірську розташований комплекс, названий на честь Шейха Кунта-Хаджі Кишиєва. До комплексу будинків входить триповерхова мечеть, розрахована на 2500 чоловік, і п'ятиповерхова медресе.[26] Мечеть загальною площею 1800 м². є одним з найбільших духовних центрів мусульман у Сибіру.
  • «ГІіш-шовда» — джерело, яке, за переказами, Шейх Кунта-Хаджі власноруч пробив своєю палицею. Розташований на околицях села Ілсхан-Юрт.
  • Гора «ГІайракх корта» розташована поблизу села Ілсхан-Юрт. Ця гора тісно пов'язана з ім'ям шейха Кунта-Хаджі і належить до святих місць Чеченської Республіки. Тут Кунта-Хаджі Кишиєв у повній самоті, поряд із великим каменем, любив молитися.[27]
  • У XX столітті, на околицях села Ілсхан-Юрт, послідовниками Кунта-Хаджі, які вважають його святим (евлія), був зведений зіярт. За рішенням Аймані Кадирової, яка займає пост президента Регіонального Громадського Фонду імені Ахмата-Хаджі Кадирова, зіярт був поновлений (урочисто відкритий у реконструйованому вигляді) 3 січня 2016 року.[28]
  • «Хьяжі-МазлагІ» — священне місце, де Кунта-Хаджі Кишієв пас овець і займався бджільництвом. Розташоване в селі Ілсхан-Юрт Курчалоєвському районі.[29]
  • 23 серпня 2017 року після реконструкції відбулося відкриття проспекту імені шейха Кунта-Хаджі Кишиєва (колишня вулиця Ханкальська).[30]
  • Одна із вулиць Ленінського району міста Грозного носить ім'я шейха Кунта-Хаджі Кишиєва.
  • У селищі Ачхой-Мартан, Ачхой-Мартановського району, розташована вулиця та провулок імені шейха Кунта-Хаджі Кишиєва.
  • Вулиця імені шейха Кунта-Хаджі Кишиєва розташована в Грозненському міському окрузі, в селі Приміське.
  • У Сірноводському районі, в селищі Сірноводське, розташовується вулиця імені шейха Кунта-Хаджі Кишиєва.

Література

[ред. | ред. код]
  • Муса Гешаев. Знаменитые чеченцы. — М. : Мусаиздат, 2005. — Т. 2. — С. 138—185. — 2000 прим.
  • Р.-Х. Ш. Албагачиев. Шейх, Устаз, Овлия Кунта-Хаджи Кишиев. — М. : Тетраграф, 2013. — 720 с.
  • Акаев, Вахит Хумидович. Шейх Кунта Хаджи-Кишиев в духовной культуре чеченцев: Основные вехи жизни, суть учения и его современное значение. — М. : Медина, 2016. — Т. 12. — С. 95—108.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Современное Поволжье. Региональное развитие в ситуации социкультурного пограничья. Материалы международной научно-практической конференции (7-11 сентября 1998 г. — Саратов: Саратовский государственный университет им. Н. Г. Чернышевсго, 1999. — с. 75
  2. ↑ а б Сборник сведений о кавказских горцах. Издание Кавказскаго Горского Управления. Выпуски I—V. Тифлис, 1868—1871 гг. //Записки Кавказского отдела Императорского русского географического общества. — 1873. — с. 14
  3. ↑ Чеснов Я. В. Суфизм и этнический менталитет чеченцев // Расы и народы. — М.: Наука, 2001. — С. 47-66.
  4. ↑ Гадло А. В., Козьмин В. А. Динамика этнической культуры народов России: сборник статей: памяти профессора А. В. Гадло. — СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 2004. — С. 71.
  5. ↑ Reza Shah-Kazemi. Crisis in Chechnia: Russian Imperialism, Chechen Nationalism, Militant Sufism — Islamic World Report, 1995.
  6. ↑ Данлоп Джон. Россия и Чечня: история противоборства. Корни сепаратистского конфликта / Пер. с англ. Н. Банчик, М. Р. Валент. — М., 2001.
  7. ↑ Зикр, мусульманская секта // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  8. ↑ Сигаури И. М. Очерки истории и государственного устройства чеченцев с древнейших времён. — М.: Русская жизнь, 1997. — С. 365.
  9. ↑ Народы Дагестана [Архівовано 2018-02-02 у Wayback Machine.] / Под ред. С. А. Арутюнова, А. И. Османова, Г. А. Сергеева. — М.: Наука, 2002. — ISBN 5-02-008808-0.
  10. ↑ Деминцева Е. Б. Ислам в Европе и в России. — М.: Издательский дом Марджани, 2009. — С. 216.
  11. ↑ Брилев, Денис (3 березня 2014). Суфий-миротворец: Кунта-Хаджи Кишиев. umma.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
  12. ↑ Кавказский Узел. Кишиев Кунта-хаджи. Кавказский Узел. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  13. ↑ Administrator. Биография шейха Кунта-Хаджи Кишиева. Российский Исламский университет имени Кунта-Хаджи (ru-ru) . Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  14. ↑ Кем был и кем не был шейх Кунта-хаджи. RFE/RL (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  15. ↑ Биография шейха Кунта-Хаджи Кишиева. xn----ftbmbixfmd1a8g.xn--p1ai (ru-ru) . Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 19 січня 2021.
  16. ↑ ШЕЙХ КУНТА-ХАДЖИ КИШИЕВ В ДУХОВНОЙ КУЛЬТУРЕ ЧЕЧЕНЦЕВ: ОСНОВНЫЕ ВЕХИ ЖИЗНИ, СУТЬ УЧЕНИЯ И ЕГО СОВРЕМЕННОЕ ЗНАЧЕНИЕ с. 103
  17. ↑ “Кинжальный бой зикристов”… Знаете ли вы?. Алиф ТВ - телеканал о жизни мусульман (ru-RU) . 28 вересня 2019. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  18. ↑ Чеченские хроники. 1864 г. Кунта - хаджи и "кинжальный бой". ИА Чеченинфо (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 19 січня 2021.
  19. ↑ Чеченские хроники. 1864 г. Кунта - хаджи и "кинжальный бой". Портал "Абрек". Процитовано 19 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  20. ↑ Ислам в Азербайджане. Лев Толстой: русский классик на пути к Исламу - Ислам сегодня, завтра.. - Статьи - Ислам в Азербайджане. www.islam.az. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
  21. ↑ Шейх Кунта-Хаджи Кишиев в духовной культуре чеченцев: основные вехи жизни, суть учения и его современное значение. — С. 104.
  22. ↑ В Грозный прибыли потомки известного эвлия Кунта-Хаджи Кишиева. Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 2 лютого 2018.
  23. ↑ Сулейманов А. С. Топонимия Чечни. — Нальчик : «Эль-Фа», 1997. — 682 с. — 1000 прим. — ISBN 5-88195-263-4. Архівовано з джерела 7 листопада 2014
  24. ↑ Парламент ЧР утвердил законопроект в связи с переименованием села Первомайское в Хажи-Эвла | Информационное агентство «Грозный-Информ». www.grozny-inform.ru (рос.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021.
  25. ↑ В Чеченской Республике построят мечеть имени Кунта-Хаджи Кишиева. ИА Чечня Сегодня (рос.). Процитовано 3 січня 2021.
  26. ↑ «Соборная мечеть имени Шейха Кунта-Хаджи Кишиева» в Новосибирске - путеводитель «HalalGuide». halalguide.me (рос.). Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 3 січня 2021.
  27. ↑ Рамзан Кадыров посетил гору Г1айракх-корта. ИА Чечня Сегодня (рос.). Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 4 січня 2021.
  28. ↑ В Чечне состоялось открытие реконструированного зиярата Кунта-Хаджи Кишиева | Информационное агентство «Грозный-Информ». www.grozny-inform.ru (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2018. Процитовано 4 січня 2021.
  29. ↑ «ХЬАЬЖИ-МАЗЛАГ1» — Администрация Курчалоевского района (ru-RU) . Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 4 січня 2021.
  30. ↑ В Грозном появился новый проспект имени шейха Кунта-Хаджи Кишиева | Информационное агентство «Грозный-Информ». www.grozny-inform.ru (рос.). Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 4 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кунта-Хаджі