Перегляд вихідного коду сторінки ЗСУ-57-2

{{Картка зброї
| назва                = ЗСУ-57-2
| зображення           = ZSU-57-2 Hun 2010 08.jpg
| розм_зобр            = 300px
| альт                 = 
| підпис               = ЗСУ-57-2
| походження           = [[Радянський Союз]]
| тип                  = [[зенітна самохідна установка]]
<!-- Зазначення типу -->| є_техніка            = так
<!-- Історія використання -->| служба               = з 1955
| оператори            = 
| війни                = <!-- Історія виробництва -->
| розробник            = 
| дата_розробки        = 
| виробник             = 
| вартість_одиниці     = 
| дата_виготовлення    = 1950-1960
| кількість            = 
| варіанти             = <!-- Основні характеристики -->
| хар_підпис           = 
| вага                 = 28 т
| довжина              = 6220мм
| част_довжина         = 
| ширина               = 3270мм
| висота               = 2760мм
| діаметр              = 
| обслуга              = 6 людей
| десант               = <!-- Характеристики техніки/ракет -->
| броня                = 
| основне_озброєння    = 2 х 57мм [[С-68]] 76,6 калібрів (2х150)
| додаткове_озброєння  = 
| двигун               = 12-циліндровий дизельний, рідинного охолодження В-46-2с1
| потужність_двигуна   = 515 к.с.
| пп_відношення        = 
| корисне_навантаження = 
| трансмісія           = 
| підвіска             = індивідуальна, [[Торсіонна підвіска|торсіонна]]
| кліренс              = 
| паливо               = 
| ємність_палива       = 
| дальність_техніки    = 300-400км(залежить від місцевості)
| швидкість            = * 30 км/год(по шосе)
* 25-30км/год(по бездоріжжі)
| наведення            = автоматичний, зенітний
| керування            = 
| прохідність          = 
}}
{{без джерел|дата=вересень 2019}}
'''ЗСУ-57-2'''&nbsp;— зенітна самохідна установка.

== Історія створення ==

Зенітні [[САУ]] в СРСР розроблялися ще до початку [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]], проте проєкти, якщо пощастило, доводилися до дослідного зразка, і не більше того. У воєнний час проєктування тривало, але також без особливого успіху. Лише в 1945&nbsp;р. почалося виробництво легкої ЗСУ-37 на основі артилерійської установки [[СУ-76М]]. Випуск тривав до 1948&nbsp;р., всього було зібрано 75 машин. ЗСУ-37 не задовольняла війська ні в кількісному, ні в якісному відношенні. Використання її в танкових колонах було майже неможливо: максимальна швидкість машини&nbsp;— 30 км / год, запас ходу по шосе&nbsp;— 260&nbsp;км, що помітно менше аналогічних показників Т-54. Та й постачання зенітної САУ пальним викликало проблеми: адже на ній встановлювалися два карбюраторні двигуни.

Тим часом в 1942&nbsp;р. в бронетанковій промисловості були затверджені тактико-технічні вимоги на розробку зенітної САУ на базі танка Т-34. Тоді ж, у 1942&nbsp;р., конструктор заводу №&nbsp;174 І.&nbsp;В.&nbsp;Савін представив у ГБТУ проєкт вежі з 37-мм автоматичною гарматою для установки на корпусі [[Т-34]]

Зенітна самохідна установка ЗСУ-57-2 на державних випробуваннях. 1951 Фотографії з фондів РГАЕ.
Потім були ще кілька проєктів. Нарешті, в лютому 1946&nbsp;р. конструкторське бюро заводу №&nbsp;174 (доповідач&nbsp;— І.&nbsp;С.&nbsp;Бушні) представило на розгляд технічної ради Мінтрансмаша виконаний спільно з Центральним артилерійським конструкторським бюро під керівництвом В.&nbsp;Г.&nbsp;Грабина проєкт самохідної зенітної установки на базі танка Т-34, що несла чотири 37-мм автоматичні гармати. Проєкт в цілому був схвалений, але рекомендований лише для дослідної роботи. Вся увага пропонувалося зосередити на зенітної САУ з використанням новітньої бази&nbsp;— танка Т-54.

З міністерської листування випливає, що навесні 1947&nbsp;р. була визначена не лише база, а й майбутнє озброєння ЗСУ&nbsp;— спарена 57-мм зенітна гармата розробки все того ж ЦАКБ. До кінця 1947&nbsp;р. технічний проєкт самохідки був майже готовий, але подальші роботи довелося зупинити через відсутність таких гармат. Гармати доводилися до прийнятного рівня ще рік, так що проєкт був завершений тільки восени 1948&nbsp;р.

Після його затвердження наприкінці 1948&nbsp;р. почалася розробка робочих креслень ЗСУ-57-2. У березні 1949&nbsp;р. вони були завершені&nbsp;— правда, в травні довелося знову змінювати. Так чи інакше, в травні 1949&nbsp;р. завод №&nbsp;174 приступив до виготовлення перших двох ЗСУ. Між тим НДІ-58 (колишнє ЦАКБ) зіткнулося з серйозними проблемами як зі спареною 57-мм гарматою З-68, так і з базовою гарматою С-60. Доведення З-68 тривала в 1951—1953&nbsp;рр., Хоча перша ЗСУ-57-2 була виготовлена в червні 1950&nbsp;р. За результатами заводських випробувань у грудні був виготовлений другий зразок&nbsp;— для державних випробувань.

Державні випробування проводилися з 27 січня по 15 березня 1951&nbsp;р. на полігоні ГАУ за участю групи співробітників НИИБТ полігону. Від Мінтрансмаша був присутній головний конструктор заводу №&nbsp;174 І.&nbsp;С.&nbsp;Бушні. Далі цитуємо за «Висновком комісії з державних випробувань зенітної САУ»: «Державна комісія рекомендує виготовити дослідну партію артсамоходів для військових випробувань».

До травня 1951 конструкція ЗСУ була вдосконалена з урахуванням зауважень, і почалося виготовлення шести зразків для військових випробувань. Боєкомплект був збільшений до 300 снарядів. Але знову справа зупинилася через відсутність удосконаленої артилерійської системи С-68А.

Різні доопрацювання тривали і в 1952&nbsp;р., і в 1953&nbsp;р. Тільки у 1954 році. два ЗСУ-57-2 надійшли на контрольні військові випробування, за результатами яких машина в лютому 1955&nbsp;р. була прийнята на озброєння.

Серійне виробництво ЗСУ-57-2 почалося в 1957&nbsp;р. Гармати виготовлялися артилерійським заводом №&nbsp;946, збірка йшла на омському заводі №&nbsp;174 та Красноярському заводі Міністерства важкого машинобудування. До того часу ЗСУ-57-2 вже не повною мірою відповідала завданню повітряного прикриття танкових частин.

До кінця 1950-х рр. не тільки винищувальна, але і штурмова авіація переоснащувати реактивними літаками. Тривалість бою скоротилася до лічених секунд. Для протидії швидкісним штурмовикам зенітна САУ повинна була мати у своєму розпорядженні автоматизованими приводами наведення в поєднанні з радіолокаційними системами. Робота з модернізації ЗСУ-57-2 почалася на заводі №&nbsp;174 у 1957&nbsp;р., Але це вже зовсім інша історія, тим більше що в результаті на озброєння були прийняті системи з меншим калібром озброєння і на інший ходової базі.

== Технічні характеристики ==
Зенітна самохідна артилерійська установка ЗСУ-57-2 призначається для захисту бронетанкових і механізованих частин, що знаходяться на [[Марш (пересування військ)|марші]], на вихідних позиціях та пункти збору від нападу авіації противника.

Зенітна самохідна артилерійська установка спроєктована з використанням агрегатів і деталей серійного танка Т-54 і виконана з бойовим вагою 26,172 тонни, має легке бронювання … і озброєна 57-мм спареної автоматичної зенітної гарматою С-68, спроєктованої з використанням елементів автоматики серійної 57-мм польової автоматичної зенітної гармати С-60.

Зенітна самохідна артилерійська установка ЗСУ-57-2 і її озброєння забезпечують можливість ведення вогню по зенітних цілях на прицільної дальності до 4500 метрів, а також по наземних цілях з місця і з ходу …

Живлення автоматів здійснюється обоймами на 4 патрона кожна … Вертикальне і горизонтальне наведення системи здійснюється за допомогою гідравлічного приводу або вручну …

Боєкомплект гармати складається з 252 снарядів, з них 172 були розміщені у вежі, в обоймах і 80 снарядів в лобовій частині без обойм у спеціальній укладці.

Корпус ЗСУ, по зовнішніх габаритах, виконаний таким же, як і корпус серійного танка Т-54. Внутрішні габарити корпусу в порівнянні з танком Т-54 збільшені за рахунок застосування менших товщин бронелистів. Башта виконана з броньових листів товщиною 10&nbsp;мм з діаметром погона у просвіті 2100&nbsp;мм і діаметром підвісної полика та огорожа у нижній частині бойового відділення 1850&nbsp;мм.

Компонування і агрегати моторно-трансмісійного відділення, ходової частини та відділення управління запозичені від серійного танка Т-54 за винятком установки 4 пар опорних ковзанок замість 5, установки генератора Г-54 потужністю 3 кВт замість Г-73 потужністю 1,5 кВт, зміни в установці акумуляторних батарей, встановлення полегшених кришок бортової передачі, переміщення сидіння механіка-водія вперед і вліво і зміщення ряду деталей, пов'язаних з кріпленням їх до бортів у зв'язку зі зменшенням товщини броньових листів …

Для зовнішнього зв'язку зенітна самохідна артустановка ЗСУ-57-2 так само, як і танк Т-54, обладнана радіостанцією Юрт, а для внутрішнього зв'язку переговорним пристроєм ТПУ-47.

На випробуваннях з'ясувалося, що темп стрільби двох автоматів становить 222 постріли в хвилину, бойова скорострільність&nbsp;— 53 постріли в хвилину. Швидкість наведення по азимуту силовим приводом дорівнювала 36 град. / сек, ручним&nbsp;— 4 град. / сек. Для кута піднесення ті ж показники склали відповідно 20 і 4,5 град. / сек. Початкова швидкість осколко-фугасного снаряда вагою 2,8&nbsp;кг досягала 1000 м / сек. Броньовий захист була розрахована на потрапляння бронебійних 7,62-мм куль з дистанції понад 250&nbsp;м. Рухливість і запас ходу машини аналогічні базовому танку Т-54.

Комісія у своєму висновку відзначила: «Дослідний зразок ЗСУ-57-2 є потужним засобом захисту бронетанкових і механізованих військ від авіації противника і за своїми характеристиками відповідає тактико-технічним вимогам, затвердженим постановою уряду, крім бойового ваги, що перевищує на 172&nbsp;кг заданий, внаслідок установки серійних гусениць замість дослідних».

ЗСУ-57-2 по всіх вузлах, механізмах та озброєнню на задану відстань&nbsp;— 1500&nbsp;м і 2000 пострілів випробування витримала, за винятком планетарних механізмів повороту, перевірених тільки на 1069&nbsp;км і недовипробуваних унаслідок виходу з ладу дизель-мотора.

== Країни-оператори ==
[[Файл:Flag of Egypt.svg|20px]] [[Єгипет]]<br/>
{{flag|Іран}} [[Іран]]<br/>
{{flag|Куба}} [[Куба]]<br/>
[[Файл:Flag of Mozambique.svg|20px]] [[Мозамбік]]<br/>
{{flag|Росія}} [[Росія]]<br/>
{{flag|Сербія}} [[Сербія]]

== Збережені екземпляри ==
{{section-stub}}

* {{Flag|UKR}} [[Чернігівська область]], [[169-й навчальний центр «Десна»|Навчальний центр «Десна»]]<ref name=":0">{{Cite web|title=Актуальність створення музею бронетехніки в Україні - Мілітарний|url=https://mil.in.ua/uk/articles/aktualnist-stvorennya-muzeyu-bronetehniky-v-ukrayini/|website=web.archive.org|date=2022-10-31|accessdate=2022-11-10|archive-date=2022-10-31|archive-url=https://web.archive.org/web/20221031121431/https://mil.in.ua/uk/articles/aktualnist-stvorennya-muzeyu-bronetehniky-v-ukrayini/}}</ref>
* {{Flag|UKR}} [[Київська область]], історичний комплекс в селі Пилява<ref name=":0" />
{{commons|ZSU-57-2|ЗСУ-57-2}}

{{-}}{{AFV-stub}}
{{БТТ СРСР та України (післявоєнні розробки)}}
{{Артилерія СРСР після 1945}}
{{Бронетехника-НА ДРВ}}
{{РАО НА ДРВ}}
{{ЗС СРЮ проти НАТО}}
{{Сучасна польська бронетехніка}}
{{нк}}

[[Категорія:Зенітні самохідні установки СРСР]]
[[Категорія:Артилерія війни у В'єтнамі]]
[[Категорія:Бронетехніка Ірано-іракської війни]]
[[Категорія:САУ за алфавітом]]
[[Категорія:Артилерія калібру 57 мм]]
[[Категорія:Бронетехніка В'єтнамської війни]]