Бегемот карликовий
| Бегемот карликовий | |
|---|---|
| |
| Карликовий бегемот в Единбурзькому зоопарку, Шотландія | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Бегемотові (Hippopotamidae) |
| Підродина: | Hippopotaminae |
| Рід: | Choeropsis Leidy, 1853 |
| Вид: | Бегемот карликовий (C. liberiensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Choeropsis liberiensis (Morton, 1849)
| |
| |
| Ареал | |
Бегемо́т ка́рликовий (Choeropsis liberiensis або Hexaprotodon liberiensis) — монотипний рід наземноводяних ссавців із родини бегемотових (Hippopotamidae) ряду оленеподібних (Cerviformes).
Вони належать до групи «нежуйних» «парнокопитних» ссавців. Разом з низкою інших унгулят (слони, мамути, носороги тощо) їх відносять до групи «товстошкірих».
Рідкісна тварина, їй загрожує цілковите зникнення. Набагато менший за звичайного бегемота — довжина 1,8 м, зріст 75 см і важить у 10 разів менше. Зустрічається лише у вологих лісах Західної Африки. Віддає перевагу суходолу, живлячись різними рослинами, опалими плодами, корінням. Народжує одне маля, якого виховує до 2 років.
Як свідчать викопні рештки, цей бегемот був широко поширений у плейстоцені, але тепер він займає порівняно невелику частину Західної Африки.
Вперше його описав у 1849 році англієць С. Мортон. Цей опис зроблено лише за кістками та черепом тварини, які науковцю подарували мандрівники.
У 1910 році цими тваринами зацікавився сам «король» зоопарків Карл Гагенбек і відразу ж спорядив пошукову експедицію в Ліберію. Пошуки цієї експедиції увінчалися успіхом — для європейських зоопарків виявлено шість карликових бегемотів. Три з них (два самці й самиці) продали Нью-Йоркському зоопарку, де один прожив тридцять вісім років, другий — тридцять дев'ять.
Коли вони пірнають, то їхні вушні й носові отвори щільно закриваються. Це пристосування необхідне під час перебування тварини у воді. Їхня шкіра не потіє, проте шкірні залози виділяють червонувату рідину, яка також захищає чутливу шкіру бегемота від сонячної радіації. Попри такий надійний захист, більшу частину часу карликовий бегемот проводить під захистом чагарникових заростей і дерев.
Вони відрізняються від звичайного бегемота меншою головою, витонченішою статурою. Крім того, між ними є відмінність у структурі зубів — на нижній щелепі карликового бегемота є лише одна пара різців. Поширені у вологих джунглях Західної Африки. Карликові бегемоти поселяються серед густої рослинності поблизу річок або інших водоймищ, віддаючи перевагу заболоченим територіям.
Рослиноїдні тварини. Найбільше вони люблять водяну рослинність, бульби та корінці. Він обскубує також траву та інші низькорослі рослини, не відмовиться й від плодів та листя. Їжу не пережовує і найчастіше ковтає рослини цілими, а твердіші плоди перемелює великими зубами. Якщо бегемотові хочеться дістатися до верхніх гілок, він стає на задні ноги, а передніми пригинає їх до землі. Живиться 6 годин на добу.
Тримаються поодинці, на окремих ділянках. Нерідко ділянки самців і самок частково перекриваються, тому, коли самка готова до спаровування, самець з легкістю знаходить її. Вагітність бегемотів у середньому триває 200 діб. Щоразу самка приводить одного малюка. Він важить приблизно 4,6–6 кг. На відміну від звичайного, самка карликового бегемота народжує не у воді, а на суші. Малюк швидко встає на ноги, але плавати й пірнати він вчиться пізніше. Дитинча живиться молоком матері 2–3 рази на день. У перші тижні життя мати ховає малюка в заростях. П'ятимісячне дитинча важить вже в 10 разів більше, ніж при народженні. У віці 6–8 місяців бегемотик переходить до дорослого типу харчування. Статевозрілими бегемоти стають у віці 4–5 років.
Вони добре розмножуються в зоопарках, а в себе на батьківщині перебувають під загрозою. Громадянські війни в місцях існування виду зробили неможливими його дослідження й захист. За оцінками IUCN 1993 року, природна популяція карликових бегемотів не перевищувала 3000 осіб, а сучасна чисельність, ймовірно, істотно менша. Вони внесені в Червону книгу як рідкісний вид, що перебуває під загрозою.
Карликовий бегемот постійно утримується в неволі. Особливо успішно його розводять у Базельському зоопарку, де вже народилося тридцять тварин. У середині 1965 р. в тридцяти трьох зоопарках було вісімдесят п'ять тварин, з них тридцять вісім народжені в неволі. Це поголів'я, безсумнівно, забезпечить існування карликового бегемота (намічається випуск його племінної книги), але необхідність обстежити стан виду в природних умовах не відпадає.
- Hexaprotodon liberiensis heslopi (Corbet, 1969)
- Hexaprotodon liberiensis liberiensis (Morton, 1849)
- Videos of Pygmy Hippos at Arkive.org
- Pygmy hippo caught on camera in Liberia [Архівовано 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (video), BBC News 2011-12-19
- Rare pygmy hippos caught on film [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.], BBC News 2008-03-10
- Camera trap results [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.], Sapo National Park, Liberia, Zoological Society of London (EDGE of Existence Programme). 10 March 2008. First reports showing Pygmy Hippos in wild, surviving Liberian Civil War.
- Pygmy hippos survive two civil wars, Zoological Society of London Press Release, 10 March 2008.
- EDGE of Existence «(Pygmy hippo)» [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.], Saving the World's most Evolutionarily Distinct and Globally Endangered (EDGE) species
- http://www.zoolog.com.ua/ssavci278.html [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- http://cyclowiki.org/wiki/Карликовый_бегемот [Архівовано 7 грудня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
