Перегляд вихідного коду сторінки Балтійські країни

{{redirect|Балтія|Балтійське море}}
{{Infobox country
|conventional_long_name = Балтійські країни
|native_name                 = {{lang|et|Balti riigid, Baltimaad}}<br/>{{lang|lv|Baltijas valstis}}<br/>{{lang|lt|Baltijos valstybės}}
|image_map = Baltic states.svg
|map_caption =
|форма_правління = [[Парламентська республіка|парламентські республіки]] (Естонія та Латвія)<br/>[[президентсько-парламентська республіка]] (Литва)
|admin_center_type  = [[Capital (political)|Capitals]]
| столиця                                          = {{flag|EST}} [[Таллінн]]<br/>{{flag|LAT}} [[Рига]]<br/>{{flag|LIT}} [[Вільнюс]]
|languages_type =
| офіційні_мови                                    = [[естонська]]<br/>[[литовська]]<br/>[[латвійська]]
|area_rank = 91
|area_magnitude =
|area_km2 = 175015
|area_sq_mi = 67523
|percent_water = 2.23&nbsp;% (3,909&nbsp;км²)
|population_estimate = 6 121 000
|population_estimate_year = 2017
|population_2015 = 6271000
|population_estimate_year_2017 = 2017
|population_estimate_rank = 100
|population_density_km2 = 35.5
|population_density_sq_mi = 92.2
|population_density_rank = 176
|GDP_PPP = $184 млрд<ref name="imf.org">{{Cite web |url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/01/weodata/weorept.aspx?pr.x=28&pr.y=10&sy=2017&ey=2020&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=941%2C946%2C939&s=NGDPD%2CNGDPDPC%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CLP&grp=0&a= |title=Архівована копія |accessdate=19 червня 2016 |archive-date=18 лютого 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170218063919/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/01/weodata/weorept.aspx?pr.x=28&pr.y=10&sy=2017&ey=2020&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=941,946,939&s=NGDPD,NGDPDPC,PPPGDP,PPPPC,LP&grp=0&a= }}</ref>
|GDP_PPP_rank = 61
|GDP_PPP_year = 2017
|GDP_PPP_per_capita = $30,000
|GDP_PPP_per_capita_rank = 44
|GDP_nominal = $100 млрд<ref name="imf.org"/>
|GDP_nominal_rank = 60
|GDP_nominal_year = 2017
|GDP_nominal_per_capita = $17000
|GDP_nominal_per_capita_rank = 45
|Gini_year = |Gini_change = <!--increase/decrease/steady--> |Gini = <!--number only--> |Gini_ref = |Gini_rank =
|HDI_year = |HDI_change = <!--increase/decrease/steady--> |HDI = <!--number only--> |HDI_ref = |HDI_rank =
| currency = [[Євро]] ([[€]])
| currency_code = EUR
|time_zone = UTC+2|utc_offset = +3
| інтернет_домен                                   = .eu
|mapframe_масштаб=4
|mapframe_geo=geoshape
|mapframe_перелік=Lithuania.map;Latvia.map;Estonia.map
}}

'''Балті́йські краї́ни''' або '''балті́йські держа́ви''' ({{lang-et|Balti riigid, Baltimaad}}, {{lang-lv|Baltijas valstis}}, {{lang-lt|Baltijos valstybės}})&nbsp;— [[Держава|держави]], що омиваються [[Балтійське море|Балтійським морем]]. Найчастіше під Балтією розуміють [[Латвія|Латвію]], [[Литва|Литву]] і [[Естонія|Естонію]]. З [[Географія|географічного]] погляду до Балтії іноді також зараховують [[Калінінградська область|Калінінградську область]] [[Росія|Російської Федерації]]. Інший (російськоцентричний) термін&nbsp;— ''Прибалтика'' ({{lang-ru|Прибалтика}}), що вживався в [[Окупація балтійських країн|радянській]] історіографії і поступово вийшов з ужитку в балтійських державах.

== Етимологія ==
[[Файл:1989_08_23_Baltijoskelias14.jpg|міні|[[Балтійський шлях]] — масова демонстрація 1989 року проти [[Окупація балтійських країн|радянської окупації]], у якій взяло участь близько 25% населення балтійських держав.]]
Термін «''Прибалтика''» (тобто при Балтиці, ''порівн.'': [[Приамур'я]], [[Прикаспій]] тощо) є похідним від [[гідронім]]у ''Балтика'' в значенні ''Балтійське море'' ({{lang-en|Baltic Sea}}). Назва і моря, і [[Балтійські мови|''балтійських'' мов]], і племен [[Балти|''балтів'']]&nbsp;— одного кореня. Його називали {{lang-la|Mare Balticum}} латиною &nbsp;— «міжнародною мовою» [[Середньовіччя|середньовічної]] [[Європа|Європи]].

Німецькі народи, що заселили Західну і Північну Європу, за ознакою відносного розташування називали море Східним: {{lang-de|Ostsee}}, {{lang-da|Østersøen}}, {{lang-nl|Oostzee}}, {{lang-sv|Östersjön}}. [[Східні слов'яни]] ж за часів [[Рюрик]]а звали це море ''варязьким'', за ім'ям посередників, що «монополізували» вихід до його берегів і торгівлю на ньому. [[Історія Швеції|Пізніше]] [[варяги]] «персоніфікували» у російській історії як [[свеї]], і море стали називати ''Свейським''<ref name="Кульчий">
{{Стаття
| Автор = Кульчинська М.
| Заголовок = Балтійське море
| Посилання = https://web.archive.org/web/20170726205956/http://www.countries.ru/?pid=1884}}
</ref><ref name="ОС_БМ"> {{стаття
| Видання = Загальний словник
| Заголовок = Балтійське море
| Посилання = http://www.c-cafe.ru/words/183/18229.php}} </ref>.

При [[Петро I Олексійович|Петрі I]] в регіоні утвердилася [[Російська імперія]], і Швеція перестала бути господинею всього узбережжя. Море вже не було для росіян чужим, тільки Варязьким або Свейським, але разом з тим, географічно воно не було «Східним» (''Ostsee''). У підсумку ім'я, взяте з «німецьких» карт, не переклали, а транслітерували. Похідні від «''остзейський''»&nbsp;— [[Балтійське цивільне право|остзейське право]], остзейське дворянство тощо&nbsp;— поповнили ряд іншомовних запозичень, модних у петрівську епоху. Загальним ім'ям новостворених у [[1713]] році [[Губернія|губерній]] [[Російська імперія|Російської імперії]] [[Ризька губернія|Ризької]] та [[Ревельська губернія|Ревельської]] (з 1796&nbsp;— [[Курляндська губернія|Курляндської]], [[Ліфляндська губернія|Ліфляндської]] та [[Естляндська губернія|Естляндської]]) було «'''[[остзейські губернії]]'''»<ref name = "ВСС_8"> [http://kopay.clan.su/load/vso_ri/vso_ri_7/8-1-0-81 Військово-статистичний огляд Російської Імперії. Том 7. Остзейські губернії. Ч. I. Курляндська губернія.&nbsp;— СПб.: 1848; Ч. II. Ліфляндська губернія.&nbsp;— СПб.: 1853; Ч. III. Естляндська губернія.&nbsp;— СПб.: 1852] </ref>.

Німецькими остзейські губернії були до середини [[XIX століття]] не тільки за іменем, а й за мовою. Німецька мова з [[Орден мечоносців|орденських часів]] стала тут державною. Після [[Реформація|Реформації]] нею стали користуватись на богослужіннях, вести ділові справи, її викладали в усіх школах тощо. Та з [[1841]] року почалось «рознімечування Прибалтики». Відбувається ренесанс балтійських мов, національної прози, поезії і водночас ширше застосування російської мови, а в [[1884]] році [[Олександр III (російський імператор)|Олександр III]] повернув заснованому псковичами [[Тарту|Дерпту]] ім'я ''Юр'єв''. Тоді ж «переклали на російську» і море, і загальне ім'я губерній: '''Прибалтійські губернії''' або ж узагальнено '''Прибалтійський край'''<ref name="БібліоПбК"> СР:
{{Книга | заголовок = Збірник матеріалів з історії Прибалтійського краю | місце = Рига | рік = 1894}};
{{Книга | автор = Форст. | Заголовок = Балтійське питання | місце = СПб | рік = 1894}};
{{Книга | автор = Чешіхіна Є. В. | заголовок = Коротка історія Прибалтійського краю | місце = Рига | рік = 1894 | видання = 2-е вид.}}
</ref>

У літературі й публіцистиці до [[1917]]&nbsp;р. поряд з «остзейський/прибалтійський» до регіону застосовувалося і ще одне [[збірне поняття]]&nbsp;— '''[[Лівонія|Інфлянти]]'''. Так у Польщі споконвіку називали територіальні утворення Прибалтики, що колись були під однією польсько-литовською короною. Це положення, втрачене Польщею у своїх війнах [[XVI століття]] зі Швецією, було відновлено, коли [[Царство Польське]] увійшло до складу Росії; його кордони з Інфлянтами, відповідно, зникли, і вони знову опинилися в єдиному геополітичному просторі. Крім остзейського краю, поняття [[Інфлянти|Інфлянтів]] також стосувалося [[Віленська губернія|Віленської]] та [[Ковенська губернія|Ковенської]], а також частини [[Вітебська губернія|Вітебської]] губернії. В силу історичних причин (населення&nbsp;— литовці, поляки, а також білоруси, росіяни та євреї) ні остзейське право, ні німецькомовне лютеранство до цих місць не дійшли, і ці губернії жили за загальними для центральної Росії законами і традиціями.

У контексті районування [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] отримав широке застосування збережений з дореволюційних часів прикметник «прибалтійський»: [[Прибалтійський економічний район]], [[Прибалтійський військовий округ]], [[Балтійська залізниця|Прибалтійська залізниця]]. В адміністративно-територіальному поділі Прибалтика включала території [[Литовська Радянська Соціалістична Республіка|Литовської РСР]], [[Латвійська Радянська Соціалістична Республіка|Латвійської РСР]] та [[Естонська Радянська Соціалістична Республіка|Естонської РСР]], а також [[Калінінградська область|Калінінградської області]] [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]].

У 1990-х роках з'явився термін «Балтія». Це слово народилося в ЗМІ, що виходять російською мовою в Латвії. За межами [[латиська мова|латиської]] мови термін ''Baltija'' не витіснив ні ''Baltimaad/Balti riigid'' (''країни/держави Балтики'') в [[естонська мова|естонській]], ні ''Pabaltijys'' (''прибалтійський'') в [[литовська мова|литовській]]. У Європейському Співтоваристві поняття ''Baltija'' сприймається як місцевий синонім «''Baltic(s)''» у сенсі «регіон Балтійського моря». У міжнародних документах «'''країни Балтії'''»&nbsp;— вся сукупність країн балтійського узбережжя. Приклад: {{lang-pl|Euroregion Bałtyk}}, {{lang-lv|Euroregion Baltija}}&nbsp;— '''єврорегіон «Балтія»''' у складі: [[Росія]], [[Польща]], [[Латвія]], [[Швеція]], [[Данія]], [[Литва]]<ref name = "ERB">[http://www.freebase.com/view/en/euroregion_baltic Facts and figures about Euroregion Baltic]{{Недоступне посилання}}</ref>.

== Історія ==
У IX-XX століттях після утворення сусідніх [[Християнство|християнських]] держав Швеції, Данії, [[Королівство Польське (1025—1385)|Польщі]] та [[Київська Русь|Київської Русі]] землі сучасних балтійських країн залишалися «<nowiki/>[[Язичництво|язичницькими]]<nowiki/>» аж до [[XIII століття]]. Київська Русь прагнула їх завоювати, а в [[XI століття|XI столітті]] оволоділа деякими землями; почало поширюватися [[Православна церква|православ'я]]. У [[XIII століття|XIII столітті]] військові ордени ченців, що базувалися на землях [[Ліви|лівонців]] і [[Прусси|прусів]] ([[Орден мечоносців|Лівонські брати-мечоносці]], [[Тевтонський орден]], [[Лівонський орден]]) і [[Королівство Данія|Королівство Данія,]] завоювали більшу частину території сучасних балтійських держав та не дозволили [[Естонці|естам]], [[Курші|куршам]], [[Латиші|латишам]] ([[Латгали|латгалам]]), лівонцям, пруссам, [[Надровія|надрувцям]], [[Селони|селонам]], [[Скальви|скальвам]] і [[Земгали|земгалам]] створити власні держави. Створити [[Велике князівство Литовське|власну державу]] вдалося лише [[Литовці|литовцям]], які проживали найдальше від центрів німецької колонізації. [[Велике князівство Литовське]] уклало [[Кревська унія|Кревську унію]] з [[Королівство Польське|Польським королівством]] у 1385 році і [[Велика війна (1409—1411)|разом протистояло]] просуванню орденів на схід. Під час секуляризації [[Тевтонський орден|Тевтонського ордену]] було створено [[Пруссія (герцогство)|герцогство Пруссія]]. У її північній частині – на землях литовців – сформувалася литовська історична область [[Мала Литва]].

У [[XIII століття|XIII столітті]] на [[Християнізація Литви|литовських землях]] почало поширюватися [[Католицька церква|католицтво]]; естонці та більшість латишів у [[XVI століття|XVI столітті]] перейшли з католицтва до [[Лютеранство|лютеранства]]. Через загрозу з боку [[Московське царство|Московії]], [[Велике князівство Литовське]] та [[Королівство Польське]] уклали [[Люблінська унія|Люблінську унію]] 1569 року, утворивши [[Річ Посполита|Річ Посполиту]]. З [[XVI століття|XVI]] по [[XVIII століття]] об'єднана польсько-литовська держава воювала з [[Королівство Данія|Королівством Данія]], [[Російська імперія|Російською імперією]] та [[Шведська імперія|Шведською імперією]] за естонські та латвійські землі в [[Лівонська війна|Лівонській]] та [[Північна війна|Північній війнах]]. У середині [[XVII століття]] Швеція завоювала та заснувала губернії [[Естляндська губернія|Естляндія]] та [[Ліфляндська губернія|Ліфляндія]] (за винятком [[Герцогство Курляндії і Семигалії|Курляндії]], [[Латгалія|Латгалії]]). Після [[Північна війна (1700—1721)|Північної війни]] обидві губернії увійшли до складу Російської імперії, під час [[Поділи Речі Посполитої|поділів Речі Посполитої]] Російська імперія також анексувала [[Курляндська губернія|Курляндію]], [[Латгалія|Латгалію]] та всю Литву.

=== Міжвоєнний період і незалежність 1918–1940 рр. ===
[[Файл:Baltic_states_1935.jpeg|міні|294x294пкс|Балтійські держави в 1935 році.]]
Після закінчення [[Перша світова війна|Першої світової війни]] [[Акт про незалежність Литви|Литва проголосила незалежність]], а {{Не перекладено|Латвійський тимчасовий уряд|Латвія сформувала тимчасовий уряд|en|Latvian Provisional Government}}. Естонія вже [[Естонська автономна губернія|отримала автономію від царської Росії]] в 1917 році та проголосила незалежність у лютому 1918 року, але згодом була окупована [[Німецька імперія|Німецькою імперією]] до листопада 1918 року. Естонія вела успішну [[Війна за незалежність Естонії|війну за незалежність]] проти [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|радянської Росії]] в 1918–1920 роках. Латвія та Литва дотримувалися подібного процесу до завершення [[Війна за незалежність Латвії|війни за незалежність Латвії]] та [[Війна за незалежність Литви|війни за незалежність Литви]] в 1920 році.
[[Файл:Hitler_Stalin_Pakt_Geheimes_Zusatzprotokoll.jpg|міні|Відповідно до [[Пакт Молотова — Ріббентропа|пакту Молотова-Ріббентропа]] 1939 року «''країни Балтії (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва)''» були поділені на німецьку та радянську «сфери впливу» (німецька копія).]]
У [[міжвоєнний період]] три країни, а також Фінляндію та Польщу іноді разом називали ''[[Лімітроф|державами-лімітрофами]]'' (з французької мови), оскільки вони разом утворювали «ободок» уздовж західного кордону Радянської Росії та Радянського Союзу. Вони також були частиною того, що [[Жорж Клемансо]] вважав стратегічним ''[[Санітарний кордон|санітарним кордоном]]'', усієї території від Фінляндії на півночі до Румунії на півдні, між Західною та Центральною Європою та потенційними більшовицькими територіальними амбіціями.<ref name="Smele">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=VNFiD_v6fj4C&pg=PA305
|title=Civil war in Siberia: the anti-Bolshevik government of Admiral Kolchak, 1918–1920
|last=Smele
|first=John
|year=1996
|publisher=Cambridge University Press
|location=London
|page=305
}}{{Недоступне посилання|date=November 2023}}</ref><ref name="limit">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=T7DXvH0k3lcC&q=territoire+de+l'Etat+limitrophe&pg=PA102
|title=Dictionnaire Manuel de Diplomatie et de Droit International Public et Privé
|last=Calvo
|first=Carlos
|year=2009
|publisher=The Lawbook Exchange, Ltd.
|page=246
|isbn=9781584779490
}}</ref>

Усі три балтійські країни пережили період авторитарного правління глави держави, який прийшов до влади після безкровного перевороту: [[Антанас Смятона|Антанас Сметона]] в Литві ([[Військовий переворот у Литві (1926)|1926–1940]]), [[Карліс Улманіс]] у Латвії ([[Державний переворот у Латвії (1934)|1934–1940]]) та [[Костянтин Пятс]] під час «<nowiki/>[[Диктатура Пятса|Ери мовчання]]<nowiki/>» (1934–1938) в Естонії відповідно. Дехто наголошує, що події в Литві відрізнялися від подій у двох інших країнах, оскільки Сметона мав інші мотиви, а також закріпив владу за вісім років до будь-яких подібних подій у Латвії чи Естонії. Незважаючи на значні політичні потрясіння у Фінляндії, жодна така авторитарна фігура не прийшла до влади. Однак у 1918 році вона була втягнута в [[Громадянська війна у Фінляндії|криваву громадянську війну]], чого не було в балтійських державах.<ref>{{Cite web|url=http://www.writework.com/essay/why-did-finland-remain-democracy-between-two-world-wars-wh|title=Why did Finland remain a democracy between the two World Wars, whereas the Baltic States developed authoritarian regimes?|date=January 2004|quote=as [Lithuania] is a distinct case from the other two Baltic countries. Not only was an authoritarian regime set up in 1926, eight years before those of Estonia and Latvia, but it was also formed not to counter a threat from the right, but through a military coup d'etat against a leftist government. (...) The hostility between socialists and non-socialists in Finland had been amplified by a bloody civil war}}</ref> Деякі суперечки оточують балтійські авторитарні режими – через загальну стабільність і швидке економічне зростання періоду (навіть якщо мале), деякі історики уникають ярлика «авторитарний»; інші, однак, засуджують таке «вибачливе» ставлення, наприклад, у пізніших оцінках [[Карліс Улманіс|Карліса Улманіса]].

=== Радянська та німецька окупації 1940–1991 рр. ===
[[File:Northern_europe_november_1939.png|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:Northern_europe_november_1939.png|альт=A geopolitical map of Northern Europe where Finland, Sweden, Norway and Denmark are tagged as neutral nations and the Soviet Union is shown having military bases in the nations of Estonia, Latvia and Lithuania.|міні|Геополітичний статус Північної Європи в листопаді 1939 року.<ref name="KR2007_10">{{cite book
|title=Talvisodan taisteluja
|trans-title=Winter War Battles
|last1=Kilin
|first1=Juri
|last2=Raunio
|first2=Ari
|year=2007
|publisher=Karttakeskus
|page=10
|language=fi
|isbn=978-951-593-068-2
|ref=KilinRaunio2007
|author-link1=Yuri Kilin
}}</ref><ref>{{cite web|url=https://digitalcommons.nyls.edu/journal_of_international_and_comparative_law/vol6/iss2/51|title=The Annexation of the Baltic States and Its Effect on the Development of Law Prohibiting Forcible Seizure of Territory|last=Hough|first=William J.H.|date=2019-09-10|website=DigitalCommons@NYLS}}</ref> {{legend|#98c807|Нейтральні держави}}{{legend|#636466|Нацистська Німеччина та анексовані держави}}{{legend|#d13814|Радянський Союз і анексовані держави}}{{legend|#ef9421|Нейтральні країни з військовими базами, створеними Радянським Союзом у жовтні 1939 року}}]]
Відповідно до таємного протоколу в рамках [[Пакт Молотова — Ріббентропа|пакту Молотова-Ріббентропа]] 1939 року, який поділив Європу на німецьку та радянську [[Сфера впливу|сфери впливу]], [[Червона армія|радянська армія]] [[Радянське вторгнення до Польщі|вторглася до східної Польщі]] у вересні 1939 року, а [[Сталінізм|сталінський]] радянський уряд примусив Естонію, Латвію та Литву до «взаємної війни». договори про допомогу», які надавали СРСР право розміщувати військові бази в цих країнах. У червні 1940 року Червона армія [[Окупація балтійських країн|окупувала всю територію Естонії, Латвії та Литви]] та встановила нові, прорадянські [[Маріонеткова держава|маріонеткові уряди]]. Одночасно в усіх трьох країнах у липні 1940 року були організовані сфальсифіковані вибори (до яких дозволяли балотуватися лише просталіністські кандидати), щойно зібрані «парламенти» в кожній із трьох держав тоді одностайно подали заяву про приєднання до Радянського Союзу, а в серпні 1940 р. увійшли до складу СРСР як [[Естонська Радянська Соціалістична Республіка|Естонська РСР]], [[Латвійська Радянська Соціалістична Республіка|Латвійська РСР]] і [[Литовська Радянська Соціалістична Республіка|Литовська РСР]].

Після цього в окупованих балтійських держав послідували репресії, розстріли та [[Депортація|масові депортації]].<ref>{{Cite web|url=http://www.latvians.com/en/Reading/TheseNamesAccuse/|title=These Names Accuse—Nominal List of Latvians Deported to Soviet Russia|website=latvians.com|archive-url=https://web.archive.org/web/20120208030952/http://latvians.com/en/Reading/TheseNamesAccuse/|archive-date=8 February 2012|url-status=live|access-date=28 May 2018}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=nbwiAQAAIAAJ
|title=The white book: losses inflicted on the Estonian nation by occupation regimes, 1940–1991
|last=Kangilaski
|first=Jaak
|last2=Salo
|first2=Vello
|last3=Komisjon
|first3=Okupatsioonide Repressiivpoliitika Uurimise Riiklik
|date=2005
|publisher=Estonian Encyclopaedia Publishers
|language=en
|isbn=9789985701959
}}</ref> Радянський Союз намагався [[Радянізація|радянізувати]] свої окуповані території за допомогою таких засобів, як депортації та встановлення [[Російська мова|російської мови]] як єдиної мови. Між 1940 і 1953 роками радянський уряд депортував понад 200 000 людей з окупованих балтійських держав у віддалені місця [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]]. Крім того, щонайменше 75 000 були відправлені в [[ГУЛАГ]]и. Близько 10% дорослого балтійського населення було депортовано або відправлено в трудові табори.<ref>{{Cite web|url=http://www.rel.ee/eng/communism_crimes.htm|title=Communism and Crimes against Humanity in the Baltic states|date=13 April 1999|archive-url=https://web.archive.org/web/20110720125743/http://www.rel.ee/eng/communism_crimes.htm|archive-date=20 July 2011|url-status=dead|access-date=27 May 2018}}</ref> (Див. [[червнева депортація]], [[радянські депортації з Естонії]], {{Не перекладено|Радянізація балтійських країн|радянізація балтійських держав|en|Sovietization of the Baltic states}})

Радянська окупація балтійських держав була перервана вторгненням [[Третій Рейх|нацистської Німеччини]] в регіон у 1941 році. Спочатку багато естонців, латвійців і литовців вважали німецьку армію визволителями, сподіваючись на відновлення незалежности кожної з трьох держав, але замість цього німецькі загарбники створили цивільну адміністрацію, відому як ''[[Райхскомісаріат Остланд]]''. Під час окупації нацистська влада здійснила [[Гетто в період Другої світової війни|ґетто]] єврейського населення в Литві та Латвії.<ref>{{Cite web|url=https://www.yadvashem.org/holocaust/about/final-solution-beginning/baltic-states.html#narrative_info|title=Murder of the Jews of the Baltic States|website=[[Yad Vashem]]}}</ref> Було вбито понад 190 000 [[Литваки|литваків]], майже 95% довоєнної єврейської громади Литви та 66 000 {{Не перекладено|Історія євреїв у Латвії|латвійських євреїв|en|History of the Jews in Latvia}}. Німецька окупація тривала до кінця 1944 року (в [[Курляндія|Курляндії]] — до початку 1945 року), коли держави були знову окуповані Червоною армією і радянська влада була відновлена за пасивної згоди [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів]] і [[Велика Британія|Сполученого Королівства]] (див. [[Ялтинська конференція|Ялтинську конференцію]] та {{Не перекладено|Потсдамська угода (1945)|Потсдамську угоду|en|Potsdam Agreement}}).

=== Відновлення незалежності ===
Наприкінці 1980-х років почалася масова кампанія [[Громадянський опір|громадянського опору]] радянській владі, відома як «<nowiki/>[[Співоча революція]]<nowiki/>». 23 серпня 1989 року [[Балтійський шлях]], двомільйонний людський ланцюг, розтягнувся на 600&nbsp;км від [[Таллінн]]а до [[Вільнюс]]а. На хвилі цієї кампанії уряд [[Горбачов Михайло Сергійович|Горбачова]] приватно дійшов висновку, що відхід балтійських республік став «неминучим».<ref name="Beissinger">{{Cite book
|title=Civil resistance and power politics: the experience of non-violent action from Gandhi to the present
|last=Beissinger
|first=Mark R.
|year=2009
|editor-last=[[Adam Roberts (scholar)|Adam Roberts]]
|publisher=Oxford University Press
|location=Oxford & New York
|pages=231–246
|chapter=The intersection of Ethnic Nationalism and People Power Tactics in the Baltic States
|isbn=978-0-19-955201-6
}}</ref> Цей процес сприяв [[Розпад СРСР|розпаду Радянського Союзу]], створивши прецедент для виходу інших радянських республік зі складу СРСР. Радянський Союз визнав незалежність трьох балтійських держав 6 вересня 1991 року. Війська з регіону (починаючи з Литви) були виведені з серпня 1993 року. Останні російські війська були виведені звідти в серпні 1994 року. [[Скрунда-1]], останній російський військовий радар у балтійських державах, офіційно призупинив роботу в серпні 1998 року.<ref>{{Cite news|url=https://jamestown.org/program/skrunda-shuts-down/|title=SKRUNDA SHUTS DOWN. – Jamestown|date=1 September 1993|work=Jamestown|archive-url=https://web.archive.org/web/20180528134749/https://jamestown.org/program/skrunda-shuts-down/|archive-date=28 May 2018|url-status=live|access-date=19 June 2013}}</ref>

=== XXI століття ===
[[Файл:Baltijas_Asamblejas_31.sesija_Viļņā_(8169044850).jpg|міні|Засідання [[Балтійська асамблея|Балтійської асамблеї]] в {{Не перекладено|Палац Сейму|Палаці Сейму|en|Seimas Palace}} у [[Вільнюс]]і, Литва.]]
Усі три держави сьогодні є [[Ліберальна демократія|ліберальними демократіями]] з [[Однопалатний парламент|однопалатними]] парламентами, які обираються всенародним голосуванням на чотирирічний термін: [[Рійгікогу]] в Естонії, [[Сейм Латвії|Сейм]] у Латвії та [[Сейм Литовської Республіки|Сейм]] у Литві. У Латвії та Естонії президент обирається парламентом, тоді як у Литві діє напівпрезидентська система, згідно з якою президент обирається всенародним голосуванням. Усі вони є учасницями [[Європейський Союз|Європейської Унії]] (ЄУ) і членами [[НАТО|Організації Північноатлантичного договору]] (НАТО).

Кожна з трьох держав проголосила себе відновленням [[Суверенна держава|суверенних держав]], яка існували з 1918 по 1940 рік, наголошуючи на тому, що [[Радянська окупація балтійських країн (1940)|радянське панування над балтійськими державами]] в період [[Холодна війна|холодної війни]] було незаконною окупацією та анексією.

Такого ж правового тлумачення поділяють [[Сполучені Штати Америки]], [[Велика Британія|Сполучене Королівство]], держави-члени [[Європейський Союз|Європейської Унії]] та більшість інших демократій, які вважають насильницьке включення Естонії, Латвії та Литви до Радянського Союзу незаконним. Принаймні формально більшість західних демократій ніколи не вважали балтійські держави складовими частинами Радянського Союзу. [[Австралія]] була коротким винятком у цій підтримці незалежності Балтії: у 1974 році [[Австралійська лейбористська партія|лейбористський]] уряд Австралії справді визнав радянське панування, але це рішення було скасовано наступним [[Парламент Австралії|парламентом Австралії]].<ref>{{Cite journal|date=March 2008|title=The Latvians in Sydney|url=https://epress.lib.uts.edu.au/journals/index.php/sydney_journal/article/viewFile/628/699|journal=Sydney Journal|volume=1|issn=1835-0151|archive-url=https://web.archive.org/web/20171019152746/http://epress.lib.uts.edu.au/journals/index.php/sydney_journal/article/viewFile/628/699|archive-date=19 October 2017|access-date=28 May 2018|url-status=live}}</ref> Інші винятки були зі Швецією, яка була першою західною країною та однією з небагатьох, що коли-небудь це зробила, яка визнала приєднання балтійських держав до Радянського Союзу законним.<ref>{{Cite journal|last=Kuldkepp|first=Mart|title=Swedish political attitudes towards Baltic independence in the short twentieth century|url=https://ojs.utlib.ee/index.php/EAA/article/viewFile/AA.2016.3-4.04/8348|journal=Ajalooline Ajakiri. The Estonian Historical Journal|issue=3/4|issn=2228-3897}}</ref>

Після того, як балтійські [[Розпад СРСР|відновили свою незалежність]], інтеграція із [[Західна Європа|Західною Європою]] стала головною стратегічною метою. У 2002 році уряди балтійських держав подали заявку на приєднання до Європейської Унії та членства в НАТО. Усі три держави стали членами НАТО 29 березня 2004 року та приєдналися до ЄУ 1 травня 2004 року.

== Культура ==
[[Файл:St_Olaf's_church,_Tallinn,_July_2008.jpg|міні|[[Церква святого Олафа (Таллінн)|Церква Святого Олафа]] в [[Таллінн]]і, Естонія]]

=== Етнічні групи ===
[[File:Languages_in_Northern_Europe.png|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:Languages_in_Northern_Europe.png|міні|Мовні гілки в [[Північна Європа|Північній Європі]]:{{legend|#3690FF|[[Скандинавські мови|Скандинавська]] ([[Фарерські острови]], [[Ісландія]] та [[Скандинавія]])}}{{legend|#0F00CD|[[Фінські мови|Фінська]] ([[Естонія]], [[Фінляндія]])}} {{legend|#0EDDA8|[[Балтійські мови|Балтійська]] ([[Латвія]], [[Литва]])}}]]
[[Естонці]] є [[Прибалтійсько-фінські народи|прибалтійсько-фінським народом]] разом із сусідніми [[Фінляндія|фінами]]. [[Латиші|Латвійці]] та [[литовці]], споріднені між собою мовно та культурно, є [[Балти|балтійським]] [[Праіндоєвропейці|індоєвропейським]] народом. У Латвії існує невелика громада фінів, споріднених естонцям, що складається лише з 250 осіб, відомих як [[Ліви|лівонці]], і вони живуть на так званому [[Лівонський берег|Лівонському узбережжі]]. Народи в балтійський держав разом населяли східне узбережжя [[Балтійське море|Балтійського моря]] протягом тисячоліть, хоча не завжди мирно в давні часи, протягом якого їх населення, естонці, латвійці та литовці, залишалися надзвичайно мирними в межах приблизних територіальних кордонів сучасних держав. Хоча між ними існували релігійні та культурні відмінності.

Населення кожної балтійської держави належить до кількох християнських конфесій, що є відображенням історичних обставин. Як [[Західне християнство|західне]], так і [[Східне християнство|східне]] християнство було запроваджено до кінця першого тисячоліття. Нинішній розкол між [[Лютеранство|лютеранством]] на півночі та католицтвом на півдні є залишком [[Шведська імперія|шведської]] та [[Річ Посполита|польської]] гегемонії відповідно, а [[Православна церква|східне православне християнство]] залишається домінуючою релігією серед росіян та інших східнослов’янських меншин.

Балтійські держави історично перебували в багатьох різних сферах впливу, від данської, шведської та [[Річ Посполита|польсько-литовської]] до німецької ([[Ганза]] та [[Священна Римська імперія]]), а до відновлення незалежности – у російській сфері впливу.

Балтійські держави населяють кілька етнічних меншин: у Латвії: 33,0% (включаючи 25,4% {{Не перекладено|Росіяни в Латвії|росіян|en|Russians in Latvia}}, 3,3% [[Білоруси в Латвії|білорусів]], 2,2% [[Українці Латвії|українців]] і 2,1% [[Поляки|поляків]]), <ref>{{Cite web|url=http://www.pmlp.gov.lv/lv/assets/documents/Iedzivotaju+re%C4%A3istrs/07022017/ISVN_Latvija_pec_TTB_VPD.pdf|title=Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde – Kļūda 404|website=pmlp.gov.lv|archive-url=https://web.archive.org/web/20200924142504/https://www.pmlp.gov.lv/lv/assets/documents/Iedzivotaju+re%C4%A3istrs/07022017/ISVN_Latvija_pec_TTB_VPD.pdf|archive-date=24 September 2020|url-status=dead|access-date=9 August 2018}}</ref> в Естонії: 27,6% (включаючи 22,0% [[Росіяни в Естонії|росіян]] і 10,2% інших)<ref>{{Cite web|url=http://pub.stat.ee/px-web.2001/Dialog/varval.asp?ma=PO0222U&ti=POPULATION+BY+SEX,+ETHNIC+NATIONALITY+AND+COUNTY,+1+JANUARY.+ADMINISTRATIVE+DIVISION+AS+AT+01.01.2018&path=../I_Databas/Population/01Population_indicators_and_composition/04Population_figure_and_composition/&lang=1|title=POPULATION BY SEX, ETHNIC NATIONALITY AND COUNTY, 1 JANUARY. ADMINISTRATIVE DIVISION AS AT 01.01.2018|website=pub.stat.ee|archive-url=https://web.archive.org/web/20190611131932/http://pub.stat.ee/px-web.2001/Dialog/varval.asp?ma=PO0222U&ti=POPULATION+BY+SEX%2C+ETHNIC+NATIONALITY+AND+COUNTY%2C+1+JANUARY.+ADMINISTRATIVE+DIVISION+AS+AT+01.01.2018&path=../I_Databas/Population/01Population_indicators_and_composition/04Population_figure_and_composition/&lang=1|archive-date=11 June 2019|url-status=dead|access-date=26 June 2020}}</ref> і в Литві: 12,2 % (у тому числі 5,6 % [[Поляки в Литві|поляків]] і 4,5 % {{Не перекладено|Росіяни в Литви|росіян|en|Russians in Lithuania}}).<ref>{{Cite web|url=https://osp.stat.gov.lt/en|title=Home – Oficialiosios statistikos portalas|website=osp.stat.gov.lt}}</ref>

[[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]] проводив політику [[Русифікація|русифікації]], заохочуючи росіян та інші російськомовні етнічні групи Радянського Союзу розселятися в балтійських державах. Сьогодні етнічні {{Не перекладено|Росіяни в балтійських країнах|російські іммігранти|en|Russians in the Baltic states}} з колишнього Радянського Союзу та їхні нащадки становлять значну групу, зокрема в [[Латвія|Латвії]] (близько чверті всього населення та близько половини в столиці Ризі) та Естонії (майже чверть населення країни).

Оскільки три країни були незалежними державами до їх [[Окупація балтійських країн|окупації]] Радянським Союзом, існувало сильне почуття національної ідентичности (часто називане [[Комуністична партія Радянського Союзу|Комуністичною партією]] «[[Буржуазний націоналізм|буржуазним націоналізмом]]») і народне невдоволення нав’язаним радянським правлінням у трьох країнах, у поєднанні з радянською культурною політикою, яка використовувала поверхневий [[мультикультуралізм]] (для того, щоб Радянський Союз виглядав як багатонаціональний союз, заснований на вільному волевиявленні його народів) у межах, дозволених комуністичним «[[Інтернаціоналізм (політика)|інтернаціоналістом]]» (але фактично [[Русифікація|прорусифікаторським]]) ідеології та під жорстким контролем комуністичної партії (тих із балтійців, які переступили межу, називали «буржуазними націоналістами» і репресували). Це дозволило естонцям, латвійцям і литовцям зберегти високий ступінь європейської національної ідентичности.<ref>{{Cite encyclopedia}}</ref> У радянські часи це змусило їх виглядати як «Захід» Радянського Союзу в культурному та політичному сенсі, тобто максимально близько до еміграції росіянин міг підійти, не покидаючи СРСР.

=== Мови ===
Мови трьох балтійських народів належать до двох різних мовних сімей. [[Латиська мова|Латвійська]] та [[Литовська мова|литовська]] мови належать до [[Індоєвропейські мови|індоєвропейської]] [[Мовна сім'я|мовної сім’ї]] та є єдиними живими мовами [[Балтійські мови|балтійської групи]] (точніше, {{Не перекладено|Східнобалтійські мови|східнобалтійської підгрупи|en|East Baltic languages}} балтійської). [[Латгальська мова|Латгальська]] та [[Жмудська мова|жемайтійська мови]] вважаються або окремими мовами, або діалектами латвійської та литовської відповідно.

[[Естонська мова]] (включаючи її різні діалекти [[виро]] та [[Сету (діалект)|сету]]) є [[Балтійсько-фінські мови|балтійсько-фінською мовою]] разом із [[Фінська мова|фінською мовою]] сусідньої [[Фінляндія|Фінляндії]]. Вона також пов’язана з нині майже вимерлою [[Лівська мова|лівонською мовою,]] якою розмовляють як другою мовою кілька десятків людей у [[Латвія|Латвії]].
[[Файл:Vilnius_University_Great_Courtyard_1,_Vilnius,_Lithuania_-_Diliff.jpg|міні|Католицький {{Не перекладено|Костел Святих Іванів, Вільнюс|костел Святих Іванів|en|Church of St. Johns, Vilnius}}, [[Вільнюс]], Литва]]
Окрім корінних мов, {{Не перекладено|Нижньосаксонські діалекти|нижньосаксонська мова|en|Low Saxon}} була домінуючою мовою в Естонії та Латвії в академічному, професійному житті та вищому суспільстві з [[XIII століття]] до [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. [[Польська мова]] виконувала подібну функцію в [[Литва|Литві]] (особливо в [[Серединна Литва|Серединні Литви]]). Численні [[Шведська мова|шведські]] запозичення потрапили в естонську мову; саме під шведським пануванням у [[XVII століття|XVII столітті]] були створені школи та поширена освіта. В Естонії також розмовляють шведською мовою, зокрема [[Естонська шведська|естонсько-шведським]] діалектом [[Балтійські шведи|естонських шведів]] {{Не перекладено|Айболенд|північної Естонії та островів|en|Aiboland}} (хоча багато хто втік до Швеції, коли СРСР [[Прибалтійська операція (1944)|вторгся]] та [[Радянська окупація балтійських країн (1944)|знову окупував]] Естонію в 1944 році). Фінська мова в Естонії також є досить розповсюдженою завдяки її лінгвістичній спорідненості з естонською мовою, а також широкому впливу фінських телепередач у радянську еру.

[[Російська мова]] була найбільш поширеною іноземною мовою на всіх рівнях навчання в період радянської окупації 1944–1991 років. Незважаючи на доступність шкільного навчання та управління місцевими мовами, російськомовних іммігрантів не заохочували та не мотивували вивчати офіційні місцеві мови, тому знання російської мови стало практичною необхідністю в повсякденному житті в міських районах, де було багато росіян. Як наслідок, навіть донині більшість населення середнього та старшого віку в трьох країнах можуть розуміти та розмовляти російською мовою, особливо люди старше 50 років, які ходили до школи за радянської окупації. Питання асиміляції російськомовних іммігрантів є головним чинником у поточних соціальних і дипломатичних справах.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=CduOAQAAQBAJ&pg=PA217
|title=Russian Foreign Policy: Interests, Vectors, and Sectors
|last=Nikolas K. Gvosdev
|last2=Christopher Marsh
|year=2013
|publisher=CQ Press
|page=217
|isbn=9781483322087
}}</ref>

Після зниження російського впливу та інтеграції в економіку [[Європейський Союз|Європейської Унії]] [[Англійська мова|англійська]] стала найпопулярнішою другою мовою в балтійських державах. Незважаючи на те, що [[російська мова]] більш поширена серед людей похилого віку, переважна більшість молодих людей вивчає англійську, а 80% молодих литовців стверджують, що володіють англійською, і подібні тенденції спостерігаються в Естонії та Латвії.<ref>{{Cite web|url=http://englishagenda.britishcouncil.org/sites/ec/files/books-english-next.pdf|title=English Next|last=Graddol|first=David|publisher=British Council|archive-url=https://web.archive.org/web/20150212042939/http://englishagenda.britishcouncil.org/sites/ec/files/books-english-next.pdf|archive-date=12 February 2015}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://investlithuania.com/news/employees-fluent-in-three-languages-its-the-norm-in-lithuania/|title=Employees fluent in three languages – it's the norm in Lithuania|website=Invest Lithuania|access-date=12 May 2021}}</ref>

[[Балтійські діалекти ромської мови|Балтійською ромською мовою]] розмовляють [[Цигани|роми]].

== Географія ==
{{Further|Географія Естонії|Географія Латвії|Географія Литви}}

=== Природа ===
<gallery>
Файл:Pine forest in Estonia.jpg|Ліси займають більше половини суші Естонії.
Файл:Ergeljuklintis424aug037qg.jpg|Девонські скелі з пісковика в [[Гауя (національний парк)|Національному парку Гауя]], найбільшому та найстарішому національному парку Латвії.
Файл:Jägala Juga (Jägalafallet).JPG|[[Ягала (водоспад)|Водоспад Ягала]] — найвищий природний водоспад Естонії.
Файл:Kauno mariu pakrante.jpg|Скелі Ґастільйоні в {{Не перекладено|Каунаський регіональний парк Маріас|Каунаському регіональному парку Маріас|en|Kauno Marios Regional Park}} Маріос поблизу [[Каунас]]а.
Файл:Žemaitėjė nug Bėliuoniu pėliekalnė 2.JPG|Вид з Білонійського пагорба в Литві.
Файл:Nida sand dunes (14573723178).jpg|альт=Sand dunes of the Curonian Spit near Nida, which are the highest drifting sand dunes in Europe (UNESCO World Heritage Site).|Піщані [[Дюна|дюни]] [[Куршська коса|Куршської коси]] поблизу [[Ніда|Ніди]], які є найвищими дрейфуючими піщаними дюнами в Європі (Список [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світовох спадщини ЮНЕСКО]]).<ref>{{Cite web|url=https://maptrotting.com/nida-guide-baltic-coast/|title=Nida and The Curonian Spit, The Insider's Guide to Visiting|date=23 September 2016|website=MapTrotting|access-date=3 January 2019}}</ref>
</gallery>

== Економіка ==
{{Main|{{Не перекладено|Балтійські тигри|3=en|4=Baltic Tiger}}}}
[[Файл:Baltic_regions_by_GDP_per_capita.png|міні|Балтійські регіони за ВВП на душу населення. Дані за 2022 рік для Литви та Естонії, 2020 рік для Латвії.]]
[[Файл:Constitution_avenue_by_Augustas_Didzgalvis.jpg|міні|{{Не перекладено|Шніпішкес|Центр Вільнюса|en|Šnipiškės}}.]]
[[Файл:Vistas_desde_la_iglesia_de_San_Pedro,_Riga,_Letonia,_2012-08-07,_DD_04.JPG|міні|{{Не перекладено|Центральний район (Рига)|Центр Риги|en|Central District, Riga}}.]]
[[File:Europa_Tower_Vilnius_in_October_2017.png|міні|{{Не перекладено|Шніпішкес|Центр Вільнюса|en|Šnipiškės}}.]]
[[Файл:Tallinna_südalinna_panoraam_(2021).jpg|міні|[[Кесклінн|Центр Таллінна]].]]
Економічно, паралельно з політичними змінами та переходом до демократії – як у правових державах – попередні командні економіки націй трансформувалися через законодавство в ринкову економіку та встановили або відновили основні макроекономічні фактори: бюджетні правила, національний авдит, національна валюта і центральний банк. Загалом вони незабаром зіткнулися з такими проблемами: висока інфляція, високий рівень безробіття, низьке економічне зростання та високий державний борг. Рівень інфляції в регіоні, що розглядається, відносно швидко впав нижче 5% до 2000 року. Тим часом економіка цих країн була стабілізована, і в 2004 році [[Розширення Європейського Союзу (2004)|всі вони приєдналися]] до Європейської Унії. До них постали нові макроекономічні вимоги; [[Критерії конвергенції|Маастрихтські критерії]] стали обов’язковими, а пізніше [[Пакт про стабільність і зростання]] встановив суворіші правила через національне законодавство, імплементувавши правила та директиви Sixpack, тому що фінансова криза стала шокуючою віхою.<ref>{{Cite journal|last=Vértesy|first=László|date=2018|title=Macroeconomic Legal Trends in the EU11 Countries|url=http://www.dialogcampus.hu/users/default/dialogcampus/uploads/elektronikus_konyvek/pga2018_01_09_vertesy.pdf|journal=Public Governance, Administration and Finances Law Review|volume=3|pages=94–108|doi=10.53116/pgaflr.2018.1.9}}</ref>

Усі три країни є державами [[Європейський Союз|Європейської Унії]] та [[Єврозона|єврозони]]. [[Світовий банк]] класифікує їх як [[країни з високим рівнем доходу]], які підтримують високий [[індекс людського розвитку]]. Естонія, Латвія та Литва також є членами [[Організація економічного співробітництва та розвитку|ОЕСР]].<ref name="Lithuania OECD">{{Cite web|url=http://www.france24.com/en/20180530-colombia-lithuania-join-oecd|title=Colombia and Lithuania join the OECD|date=30 May 2018|publisher=France 24}}</ref> [[Естонія та євро|Естонія]] прийняла [[євро]] в січні 2011 року, [[Латвія та євро|Латвія]] в січні 2014 року, а [[Литва та євро|Литва]] в січні 2015 року.

=== Енергетична безпека ===
Зазвичай концепція {{Не перекладено|Енергетична безпека та відновлювані технології|енергетичної безпеки|en|Energy security and renewable technology}} пов'язана з безперебійним постачанням, достатнім накопиченням енергії, прогресивним технологічним розвитком енергетичного сектору та екологічними нормами.<ref name=":0">{{Cite journal|last=Zeng|first=Shouzhen|last2=Streimikiene|first2=Dalia|last3=Baležentis|first3=Tomas|date=September 2017|title=Review of and comparative assessment of energy security in Baltic States|journal=Renewable and Sustainable Energy Reviews|volume=76|pages=185–192|doi=10.1016/j.rser.2017.03.037|issn=1364-0321}}</ref> Інші дослідження додають до цього списку інші показники: диверсифікація постачальників енергії, залежність від імпорту енергії та вразливість політичної системи.<ref>{{Cite journal|last=Kisel|first=Einari|last2=Hamburg|first2=Arvi|last3=Härm|first3=Mihkel|last4=Leppiman|first4=Ando|last5=Ots|first5=Märt|date=August 2016|title=Concept for Energy Security Matrix|journal=Energy Policy|volume=95|pages=1–9|bibcode=2016EnPol..95....1K|doi=10.1016/j.enpol.2016.04.034}}</ref>

Навіть будучи частиною [[Європейський Союз|Європейської Унії]], Естонія, Латвія та Литва все ще вважаються найбільш уразливими країнами ЄУ в енергетичній сфері. <ref name=":1">{{Cite journal|last=Molis|first=Arūnas|date=September 2011|title=Building methodology, assessing the risks: the case of energy security in the Baltic States|journal=Baltic Journal of Economics|volume=11|issue=2|pages=59–80|doi=10.1080/1406099x.2011.10840501|issn=1406-099X|doi-access=}}</ref> Країни Балтії через радянське минуле мають на своїй території кілька газопроводів, що йдуть з Росії. Крім того, кілька маршрутів доставки нафти також збереглися з радянських часів: це порти у Вентспілсі, Бутінге та Таллінні. <ref name=":2">{{Cite journal|last=Mauring|first=Liina|date=2006|title=The Effects of the Russian Energy Sector on the Security of the Baltic States|journal=Baltic Security & Defence Review|volume=8|pages=66–80|issn=2382-9230}}</ref> Таким чином, Естонія, Латвія та Литва відіграють значну роль не лише у споживанні, а й у розподілі російських енергоресурсів, видобуваючи трансакційні збори. <ref name=":2" /> Отже, загальна залежність ЄУ від поставок енергоресурсів з Росії з одного боку та потреба країн Балтії імпортувати енергетичне паливо з їх найближчого сусіда, багатого вуглеводнями, створює напругу, яка може поставити під загрозу енергетичну безпеку Естонії, Латвії та Литви. <ref name=":2" />

Будучи частиною ЄУ з 2004 року, країни Балтії повинні дотримуватися правил ЄУ у сферах енергетики, навколишнього середовища та безпеки. Одним із найважливіших документів, які ЄУ застосувала для покращення позиції енергетичної безпеки балтійських держав, є {{Не перекладено|Кліматичний та енергетичний пакет Європейського Союзу|кліматичний та енергетичний пакет Європейського Союзу|en|European Union climate and energy package}}, включаючи кліматичну та енергетичну стратегію до 2020 року, яка спрямована на скорочення {{Не перекладено|Викиди парникових газів|викидів парникових газів|en|Greenhouse gas emissions}} до 20%, збільшення енергоспоживання. виробництво з відновлюваних джерел енергії на 20% у загальній частці та 20% розвиток енергоефективности.<ref>{{Cite journal|last=da Graça Carvalho|first=Maria|date=April 2012|title=EU energy and climate change strategy|journal=Energy|volume=40|issue=1|pages=19–22|bibcode=2012Ene....40...19D|doi=10.1016/j.energy.2012.01.012}}</ref>

Розрахунки враховують не лише економічні, а й технологічні та енергетичні чинники: енерго- та вуглецеву інтенсивність транспорту та домогосподарств, торговий баланс загальної кількості енергії, залежність від імпорту енергоресурсів, диверсифікацію {{Не перекладено|Енергетичний мікс|енергетичного міксу|en|Energy mix}} тощо.<ref name=":02">{{Cite journal|last=Zeng|first=Shouzhen|last2=Streimikiene|first2=Dalia|last3=Baležentis|first3=Tomas|date=September 2017|title=Review of and comparative assessment of energy security in Baltic States|journal=Renewable and Sustainable Energy Reviews|volume=76|pages=185–192|doi=10.1016/j.rser.2017.03.037|issn=1364-0321}}</ref> Було зазначено що з 2008 року балтійські держави відчувають позитивні зміни в показниках енергетичної безпеки. Вони диверсифікували своїх постачальників імпорту нафти завдяки зупинці газопроводу «Дружба» у 2006 році та збільшили частку відновлюваних джерел у загальному виробництві енергії за допомогою політики ЄУ.<ref name=":02" />

Зазвичай Естонія була найкращою державою з точки зору енергетичної безпеки, але нова оцінка показує, що, незважаючи на те, що Естонія має найвищу частку відновлюваних джерел енергії у виробництві енергії, її енергетична економіка все ще характеризується високими показниками інтенсивності вуглецю. Литва, навпаки, досягла найкращих результатів щодо вуглецевої інтенсивности економіки, але рівень її енергетичної залежності все ще дуже високий. Найкраще за всіма показниками виступила Латвія. Зокрема, висока частка відновлюваних джерел енергії була впроваджена у виробництво енергії Латвії, що можна пояснити географічним розташуванням держави та сприятливими природними умовами.<ref name=":03">{{Cite journal|last=Zeng|first=Shouzhen|last2=Streimikiene|first2=Dalia|last3=Baležentis|first3=Tomas|date=September 2017|title=Review of and comparative assessment of energy security in Baltic States|journal=Renewable and Sustainable Energy Reviews|volume=76|pages=185–192|doi=10.1016/j.rser.2017.03.037|issn=1364-0321}}</ref>

Можливі загрози енергетичній безпеці включають, по-перше, серйозний ризик зриву енергопостачання. Навіть якщо є кілька електричних міжсистемних з’єднань, які з’єднують територію з багатими на електроенергію державами ({{Не перекладено|Estlink|інтерконнектор Естонія-Фінляндія|en|Estlink}}, {{Не перекладено|LitPol Link|інтерконектор Литва-Польща|en|LitPol Link}}, {{Не перекладено|NordBalt|інтерконектор Литва-Швеція|en|NordBalt}}), трубопровідне постачання природного газу та танкерне постачання нафти є ненадійними без модернізації енергетики. інфраструктура.<ref name=":12">{{Cite journal|last=Molis|first=Arūnas|date=September 2011|title=Building methodology, assessing the risks: the case of energy security in the Baltic States|journal=Baltic Journal of Economics|volume=11|issue=2|pages=59–80|doi=10.1080/1406099x.2011.10840501|issn=1406-099X|doi-access=}}</ref> По-друге, залежність від єдиного постачальника – [[Росія|Росії]] – нездорова як для економіки, так і для політики.<ref>{{Cite journal|last=Nader|first=Philippe Bou|date=1 June 2017|title=The Baltic states should adopt the self-defence pinpricks doctrine: the "accumulation of events" threshold as a deterrent to Russian hybrid warfare|journal=Journal on Baltic Security|volume=3|issue=1|pages=11–24|doi=10.1515/jobs-2017-0003|issn=2382-9230|doi-access=free}}</ref> Як це було у 2009 році під час [[Українсько-російський газовий конфлікт (2008—2009)|російсько-української газової суперечки]], коли держави Східної Європи були позбавлені доступу до поставок природного газу, повторення ситуації може знову призвести до економічної, політичної та соціальної кризи. Тому потрібна диверсифікація постачальників.<ref name=":12" /> Нарешті, низький технологічний розвиток призводить до повільної адаптації нових технологій, таких як будівництво та використання відновлюваних джерел енергії. Це також створює загрозу для енергетичної безпеки балтійських держав, оскільки сповільнює споживання відновлюваної енергії та призводить до низьких показників енергоефективности.<ref name=":12" />

У світлі [[Російське вторгнення в Україну (з 2022)|російського вторгнення в Україну]] в 2022 році та озброєння Росією поставок енергоресурсів, балтійські держави були одними з найкраще оснащених країн [[Центральна та Східна Європа|Центральної та Східної Європи]] для боротьби з енергетичною кризою. Це сталося тому, що з початку 1990-х років балтійські держави інвестували в альтернативні та неросійські шляхи постачання енергії. Це включало розвиток {{Не перекладено|Нафтовий термінал Бутінґе|нафтового терміналу Бутінґе|en|Būtingė oil terminal}}, електричних з’єднань зі [[Швеція|Швецією]], [[Фінляндія|Фінляндією]] та [[Польща|Польщею]], [[Термінал ЗПГ Клайпеда|Клайпедського ЗПГ-терміналу]] та [[GIPL|газового з’єднання Польща–Литва]]. Усі ці та інші інфраструктурні проєкти дозволили балтійським державам швидко відійти від російських енергоносіїв.<ref>{{Cite news|url=https://cepa.org/article/the-baltics-a-ship-to-weather-the-energy-storm/|title=The Baltics — a Ship to Weather the Energy Storm|last=Trakimavicius|first=Lukas|work=Center for European Policy Analysis|access-date=2023-07-26}}</ref>

== Регіональна співпраця ==
[[Файл:Baltic_Defence_College_emblem.png|міні|{{li|Балтійський оборонний коледж||Q805790}} служить центром стратегічних і оперативних досліджень і надає {{Не перекладено|Професійна військова освіта|професійну військову освіту|en|Professional Military Education}} [[Офіцер|офіцерам]] середнього і старшого рівня та [[Посадова особа|урядовцям]].]]
Під час балтійської боротьби за незалежність 1989–1992 рр. між міністрами закордонних справ балтійських держав (на той час невизнаними) та міністрів закордонних справ Північних країн зав’язалася особиста дружба. Ця дружба призвела до створення [[Рада держав Балтійського моря|Ради держав Балтійського моря]] в 1992 році та {{Не перекладено|Єврофакультет|Єврофакультету|en|EuroFaculty}} в 1993 році.<ref>{{Cite book
|title=Born into a Dream : Eurofaculty and the Council of the Baltic Sea States.
|last=N.
|first=Kristensen, Gustav
|date=2010
|publisher=BWV Berliner Wissenschafts-Verlag
|location=Berlin
|isbn=978-3-8305-2548-6
|oclc=721194688
}}</ref>

Між 1994 і 2004 роками угода про [[Зони вільної торгівлі в Європі|вільну торгівлю]] [[Зони вільної торгівлі в Європі|БАЗВТ]] була створена, щоб допомогти підготувати країни до вступу в ЄС. Балтійські держави були більше зацікавлені в отриманні доступу до решти європейського ринку.

Зараз уряди Балтійських держав співпрацюють різними способами, включаючи співпрацю між президентами, спікерами парламентів, главами урядів і міністрами закордонних справ. 8 листопада 1991 року для сприяння міжпарламентському співробітництву була створена [[Балтійська асамблея]], до якої входять від 15 до 20 депутатів від кожного парламенту. {{Не перекладено|Балтійська рада міністрів|3=en|4=Baltic Council of Ministers}} була створена 13 червня 1994 року для сприяння міжурядовій співпраці. З 2003 року існує координація між двома організаціями.<ref>{{Cite web|url=http://www.mfa.gov.lv/en/eu/BalticSeaRegion/BalticStates/|title=Ministry of Foreign Affairs of Latvia: Co-operation among the Baltic States|date=4 December 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20081204065713/http://www.mfa.gov.lv/en/eu/BalticSeaRegion/BalticStates/|archive-date=4 December 2008|url-status=dead|access-date=28 May 2018}}</ref>

Порівняно з іншими регіональними угрупованнями в Європі, такими як [[Північна рада]] чи [[Вишеградська група]], балтійське співробітництво є досить обмеженим. Усі три країни також є членами [[Нова Ганзейська ліга|Нової Ганзейської ліги]], неформальної групи північних держав ЄУ, сформованої для захисту спільної фіскальної позиції. Також Литва є учасницею [[Люблінський трикутник|Люблінського трикутника]].

== Статистика ==

=== Загальна статистика ===
Усі три [[Парламентська республіка|парламентські республіки]], [[Розширення Європейського Союзу (2004)|вступили]] до [[Європейський Союз|Європейської Унії]] 1 травня 2004 року.
{| border="2" cellpadding="5" class="wikitable" style="margin:auto; border-collapse:collapse;"

!
! [[Естонія]]
! [[Латвія]]
! [[Литва]]
|'''Разом'''
|-
! Герб
| style="text-align:center" | [[Файл:Small coat of arms of Estonia.svg|50пкс]]
| style="text-align:center" | [[Файл:Latvijas_Republikas_mazais_ģerbonis.svg|50пкс]]
| style="text-align:center" | [[Файл:Coat_of_arms_of_Lithuania.svg|50пкс]]
| rowspan="4" | -
|-
! Прапор
| style="text-align:center" | {{Прапорець|Estonia|size=50px|text=none}}
| style="text-align:center" | {{Прапорець|Latvia|size=50px|text=none}}
| style="text-align:center" | {{Прапорець|Lithuania|size=50px|text=none}}

|-
! Столиця
| [[Таллінн]]
| [[Рига]]
| [[Вільнюс]]

|-
! Незалежність
|&nbsp;— До 13 ст.<br/>
&nbsp;— [[Декларація незалежності Естонії|1918]]<br/>
&nbsp;— відновлено [[Історія Естонії|1991]]
|&nbsp;— До 13 ст.<br/>
&nbsp;— [[Латвійська війна за незалежність|1918]]<br/>&nbsp;— відновлено [[Історія Латвії|1991]]
|&nbsp;— До 18 ст.
&nbsp;— [[Акт про незалежність Литви|1918]]<br/>&nbsp;— відновлено [[Історія Литви|1990]]

|-
! Населення (2015)
| 1313271
| 1978700
| 2902832
| 6194803
|-
! Площа
| 45339&nbsp;км²
| 64589&nbsp;км²
| 65300&nbsp;км²
| 175228&nbsp;км²
|-
! Щільність населення
| 29/км²
| 31/км²
| 44/км²
| 35/км²
|-
! Вода %
| 4.56&nbsp;%
| 1.5&nbsp;%
| 1.35&nbsp;%
| 2.23&nbsp;%
|-
! ВВП (номінал) (2015)
| $22.934&nbsp;млрд
| $27.822&nbsp;млрд
| $41.776&nbsp;млрд
| $112.530&nbsp;млрд
|-
! ВВП (номінал) на душу (2016)
| $18,452
| $14,496
| $15,366
| $16,035
|-
! ВВП ([[Паритет купівельної спроможності|PPP]]) (2015)
| $37.879&nbsp;млрд
| $49.891&nbsp;млрд
| $82.143 млрд
| $171.110&nbsp;млрд
|-
! ВВП ([[Паритет купівельної спроможності|PPP]]) на душу (2016)
| $30038
| $25817
| $29380
| $28,411
|-
! [[Коефіцієнт Джині]] (2012<ref>{{Cite web |url=http://data.worldbank.org/indicator/SI.POV.GINI |title=GINI index (World Bank estimate) |accessdate=19 червня 2016 |archive-date=9 лютого 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150209003326/http://data.worldbank.org/indicator/SI.POV.GINI }}</ref>)
| 33.2
| 35.5
| 35.2
| rowspan="4" | -

|-
! [[Індекс людського розвитку]] (2014<ref>{{Cite web |url=https://data.undp.org/dataset/Table-1-Human-Development-Index-and-its-components/myer-egms |title=Архівована копія |accessdate=19 червня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20151117015236/https://data.undp.org/dataset/Table-1-Human-Development-Index-and-its-components/myer-egms |archivedate=17 листопада 2015 |deadurl=yes }}</ref>)
| 0.861 ([[Розвинені країни]])
| 0.819 ([[Розвинені країни]])
| 0.839 ([[Розвинені країни]])

|-
! Інтернет-домен
| .ee
| .lv
| .lt

|-
! Телефонний код
| +372
| +371
| +370

|}

=== Міста ===

{{Largest cities
| name = Список міст балтійських країн за населенням <!-- name of the template, e.g. Largest cities of Chile -->
| class = nav <!-- can be changed to "nav" to alter the template's colour scheme -->
| country = Балтійських країн <!-- the name of the country, e.g. Chile -->
| kind = міста <!-- replace "cities and towns" in the title w/ anything, e.g. "conurbations" -->
| stat_ref = [[Департамент статистики Естонії|Statistics Estonia]], Statistics Lithuania та Statistics Latvia, 2015 <!-- source of the pop. figures, e.g. Instituto Nacional de Estadisticas de Chile or use {{URL| }} -->
| list_by_pop = Список міст балтійських країн за населенням <!-- link to the list of cities in the given country, if possible sorted by population -->
| div_name = Країъна <!-- the name of the main administrative subdivision, e.g. Province, State, Region… -->
| div_link = Країна <!-- the template will automatically create a link for «div_name of country» (e.g. Provinces of Chile), if this doesn't work you can use this field -->
| city_1 = Рига <!-- a link to the article about the largest city -->
| div_1 = Латвія<!-- link to the administrative subdivision where said city is located -->
| pop_1 = 696,593 <!-- population, do include the commas to separate the thousands -->
| img_1 = Riga - Latvia.jpg <!-- a picture showing an overview of the city -->
| city_2 = Вільнюс| div_2 = Литва | pop_2 = 542,664 | img_2 = Vilnius city.jpg
| city_3 = Таллінн| div_3 = Естонія | pop_3 = 440,043 | img_3 = Tallinna Raekoda.jpg
| city_4 = Каунас| div_4 = Литва | pop_4 = 299,466 | img_4 = Vytautas the Great Bridge from hill, Kaunas, Lithuania - Diliff.jpg
| city_5 = Клайпеда| div_5 = Литва | pop_5 = 157,305
| city_6 = Шауляй | div_6 = Литва | pop_6 = 105,610
| city_7 = Тарту| div_7 = Естонія | pop_7 = 98,449
| city_8 = Даугавпілс| div_8 = Латвія| pop_8 = 96,818
| city_9 = Паневежис| div_9 = Литва | pop_9 = 95,218
| city_10 = Лієпая| div_10 = Латвія| pop_10 = 78,787
| city_11 = Єлгава| div_11 = Латвія| pop_11 = 61,961
| city_12 = Нарва| div_12 = Естонія | pop_12 = 58,375
| city_14 = Юрмала| div_14 = Латвія| pop_14 = 57,671
| city_15 = Алітус| div_15 = Литва | pop_15 = 55,526
| city_16 = Пярну| div_16 = Естонія | pop_16 = 41,170
| city_17 = Вентспілс| div_17 = Латвія| pop_17 = 40,273
| city_13 = Маріямполе| div_13 = Литва | pop_13 = 58,027
| city_18 =Кохтла-Ярве | div_18 = Естонія | pop_18 = 36,622
| city_19 = Мажейкяй| div_19 = Литва | pop_19 = 35,997
| city_20 = Резекне| div_20 = Латвія| pop_20 = 31,886
}}

== Лідери ==
{{-}}
<gallery class="center" widths="155">
File:Alar Karis cropped.jpg|alt=ЕстоніяАлар Каріс, Президент|'''{{flagcountry|Estonia}}'''<br />[[Алар Каріс]], [[Президент Естонії|Президент]]
File:Edgars_Rinkēvičs_as_president-elect,_2023-05-31_(cropped).jpg|alt=ЛатвіяЕдгарс Рінкевичс, Президент|'''{{flagcountry|Latvia}}'''<br />[[Едгарс Рінкевичс]], [[Президент Латвії|Президент]]
Gitanas Nauseda crop.png|alt=ЛитваҐітанас Науседа, Президент|'''{{flagcountry|Lithuania}}'''<br />[[Ґітанас Науседа]], [[Президент Литви|Президент]]
</gallery>

{{-}}
<gallery class="center" widths="155">
File:Prime_Minister_Orpo_and_Prime_Minister_of_Estonia_Kristen_Michal_met_in_Helsinki_14._August_2024_(53921329312)_(cropped).jpg|alt=ЕстоніяКрістен Міхал, Прем'єр-міністр|'''{{flagcountry|Estonia}}'''<br />[[Крістен Міхал]], [[Прем'єр-міністр Естонії|Прем'єр-міністр]]
File:Jaunievēlētās_Ministru_prezidentes_Evikas_Siliņas_preses_konference_(cropped).jpg|alt=ЛатвіяЕвіка Сіліня, Прем'єр-міністр|'''{{flagcountry|Latvia}}'''<br />[[Евіка Сіліня]], [[Прем'єр-міністр Латвії|Прем'єр-міністр]]
File:Ingrida Simonyte 2019.jpg|alt=ЛитваІнґріда Шимоніте, Прем'єр-міністр|'''{{flagcountry|Lithuania}}'''<br />[[Інґріда Шимоніте]], [[Прем'єр-міністр Литви|Прем'єр-міністр]]
</gallery>


== Див. також ==

* [[Балтійський регіон]]
* [[Балтоскандія]]
* {{Не перекладено|Північна ідентичність в Естонії||en|Nordic identity in Estonia}}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://www.ut.net.ua/World/17293 Балтійські проблеми // Український тиждень, №&nbsp;7 (172), 18.02.2011 (за матеріалами STRATFOR)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110813050153/http://www.ut.net.ua/World/17293 |date=13 серпня 2011 }}
*{{ЛЗПЛ2001|частина = Прибалтійська культурно-літературна підзона |сторінки =439}}
{{Commons category|Baltic states}}
* [https://web.archive.org/web/20080208170859/http://itameri.kyamk.fi/e.html The Baltic Sea Information Centre]
* [http://www.vifanord.de/index.php?id=1&L=1&rd=243343734 vifanord] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131207061449/http://www.vifanord.de/index.php?id=1&L=1&rd=243343734 |date=7 грудня 2013 }}

'''Статистичні департаменти:'''
* [http://www.stat.ee/en Statistics Estonia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160618201112/http://www.stat.ee/en |date=18 червня 2016 }}
* [http://www.csb.gov.lv/en Statistics Latvia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190414210610/https://www.csb.gov.lv/en |date=14 квітня 2019 }}
* [http://www.stat.gov.lt/en/home Statistics Lithuania] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130710042313/http://www.stat.gov.lt/en/home |date=10 липня 2013 }}
{{Регіони світу}}{{Лауреати Polar Music Prize}}
{{Балтійське море}}
{{ВП-портали|Географія|Європа|Європейський Союз|Естонія|Латвія|Литва}}{{Authority control}}
{{DEFAULTSORT:Балтійські країни}}

[[Категорія:Балтійське море]]
[[Категорія:Географія Європи]]
[[Категорія:Балтійські країни]]