Іван Денікін

Професор Іван Генріхович Денікін (рос. Иван Генрихович Деникин) — віртуальний персонаж українського та російськомовного інтернету. Невідомий автор, який пише під цим псевдонімом, вважає себе доктором історичних наук, видатним вченим та письменником, професором та троюрідним племінником російського генерала Денікіна, а також — великим патріотом Росії.

Історія Івана Денікіна

Денікін вперше з'явився у 2002 році на кількох російськомовних форумах під псевдонімом Птоломей, розважаючи публіку параноїдальними дописами щодо «конфлікту між гуманітаріями та технарями».

У 2006 році Денікін з'являється у Живому Журналі під псевдонімом za_nashe_delo («За нашу справу!») Журнал Денікіна фактично є пародією на творчість російських імперіалістів, шовіністів, расистів, антисемітів, але головним чином — українофобів. Головна ідея Денікіна — як і ідея спільноти «Фофуддя» — «квасний» патріотизм на зразок російських чорносотенців.

Восени 2006 року Іван Денікін розпочав співпрацю з білоруським Інтернет-проектом «Третій Шлях» (Трэці Шлях)

Джерела натхнення

Іван Денікін просто переказує своїми словами дописи тих, кого вважає своїми «вчителями». Наприклад, роман «Місто Львів» є квінтесенцією публікацій у російській пресі щодо примусової українізації та утисків російськомовного населення. Думки про те, що червоний радянський прапор є не тільки «споконвічно російським», але й «православним» повністю взяті зі статей Аркадія Малєра (прихильника «російського православного імперіалізму») Ідея, що поразка Наполеона у війні з Росією стала «поразкою білої арійської раси і всього російського народу» була запозичена у російських неонацистів. Легендарна фраза, що «слова росіянин та людина є тавтологією» без жодної зміни взята в російського інтелектуала^{[джерело?]} Дмитра Крилова [2]. Заяви про те, що українська та білоруська мови були вигадані австрійськими офіцерами, фактично копіюють деякі статті «Комсомольської правди» та інших видань [3].

Творчість

Одним з найвідоміших сучасних сатиричних творів на теренах інтернету, що приписують авторству Івана Денікіна є роман «Місто Львів» (Львов). Цей роман описує подорожі росіян теренами сучасної України і відверто висміює великодержавні та шовіністичні стереотипи головних героїв. Це оповідяння поширювалося винятково через інтернет і набуло неабиякої популярності серед прихильників Живого Журналу, а також загальної аудиторії і передусім, молоді.

Авторству Івана Денікіна також належать такі твори: Топор Олексы Довбуша [4]^{[недоступне посилання з червня 2019]}, Протоколы Карпатских мудрецов [5], Путь Лумумбы или НАШИ в Конго [6] та декілька інших.

2007 року видавництво Буква і Цифра випустило збірку творів Івана Денікіна під назвою «За наше дєло. Архів професора Денікіна», в якому вказано Євгена Лакінського як упорядника збірки.

Іван Денікін виступає також як « перекладач з чукотської мови » романів Сергія Тимнеттикая « Московський Автономний Округ » і « Місто Менськ », видані у 2015 у Мінську (Білорусь), у Видавництві історичної книги ЯНУШКЕВИЧ.

«Лжеденікіни»

Останнім часом на деяких Інтернет-форумах та сайтах з'явилися тексти, що приписуються І. Денікінові, хоч і не мають жодного відношення до «справднього» професора. Зазвичай, «лжеденікінські» дописи представляються як «невідомий роман (повість, стаття) Івана Денікіна»

Бібліографія професора Денікіна

Як «автор»

«За наше дєло. Архів професора Денікіна». Київ : Буква і Цифра, 2007. 352 стор. ISBN 978-966-96583-3-3

Як «перекладач»

Московский автономный округ. Город Менск : повести / Сергей Тымнэттыкай ; перев. с чукотского Иван Деникин. – Минск : А.Н. Янушкевич, 2015. – 150 с. : ил. ISBN 978-985-90346-4-0.

Див. також

• Фофуддя

Посилання

• «На вкус і цвєт всі фломастєри разниє». Полілог про мережеву культуру і не тільки

Джерела

• Інтернет Репортер. Фофудья — відповідь українчегів московському «прєведу». [7]
• «Третий Путь». Інтернет сообщество. [8]
• Только правда! Журнал народного интеллектуала. [9]
• Город Львов. Роман. [10]
• Денікін на lib.ru [11]