Іван Денікін: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м недоступне посилання |
TeoBot (обговорення | внесок) м checkwiki за допомогою AWB |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
Професор '''Іван Генріхович Денікін''' ({{lang-ru|Иван Генрихович Деникин}}) — віртуальний персонаж українського та російськомовного [[інтернет]]у. Невідомий автор, який пише під цим [[псевдонім]]ом вважає себе доктором історичних наук, видатним вченим та письменником, професором та внучатим племінником російського генерала [[Денікін Антон Іванович|Денікіна]], а також — великим патріотом [[Росія|Росії]]<ref>«Третий Путь». Інтернет сообщество. Колонка професора Денікіна |
Професор '''Іван Генріхович Денікін''' ({{lang-ru|Иван Генрихович Деникин}}) — віртуальний персонаж українського та російськомовного [[інтернет]]у. Невідомий автор, який пише під цим [[псевдонім]]ом вважає себе доктором історичних наук, видатним вченим та письменником, професором та внучатим племінником російського генерала [[Денікін Антон Іванович|Денікіна]], а також — великим патріотом [[Росія|Росії]]<ref>[http://www.3dway.org/columns/54 «Третий Путь». Інтернет сообщество. Колонка професора Денікіна]</ref> |
||
== Історія Івана Денікіна == |
== Історія Івана Денікіна == |
||
Денікін вперше з'явився у [[2002]] році на кількох російськомовних форумах під псевдонімом Птоломей, розважаючи публіку параноїдальними дописами щодо «конфлікту між гуманітаріями та технарями».<ref> |
Денікін вперше з'явився у [[2002]] році на кількох російськомовних форумах під псевдонімом Птоломей, розважаючи публіку параноїдальними дописами щодо «конфлікту між гуманітаріями та технарями».<ref>[http://russians.ca/forum/viewtopic.php?p=6223&sid=49eacce00aceba40b2a9aed34903b355 Иоан Деникин. Ptolomey. У края незримой черты. Роман]</ref> |
||
У [[2006]] році Денікін з'являється у [[Живий Журнал|Живому Журналі]] під псевдонімом za_nashe_delo («За нашу справу!») <ref> |
У [[2006]] році Денікін з'являється у [[Живий Журнал|Живому Журналі]] під псевдонімом za_nashe_delo («За нашу справу!») <ref>[http://za-nashe-delo.livejournal.com/profile Журнал народного интеллектуала. За НАШЕ ВЕЛИКОЕ дело!]</ref> Журнал Денікіна фактично є пародією на творчість російських імперіалістів, шовіністів, расистів, антисемітів, але головним чином — [[українофобія|українофобів]]. Головна ідея Денікіна — як і ідея спільноти «[[Фофуддя]]» — «квасний» патріотизм на зразок російських [[Чорна сотня|чорносотенців]].<ref>Інтернет Репортер. Фофудья — відповідь українчегів московському «прєведу». [http://rep-ua.com/52325.html] |
||
</ref> |
</ref> |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
== Джерела натхнення == |
== Джерела натхнення == |
||
Іван Денікін просто переказує своїми словами дописи тих, кого вважає своїми «вчителями». Наприклад, роман «Місто Львів» є квінтесенцією публікацій у російській пресі щодо примусової [[українізація|українізації]] та утисків [[російська мова|російськомовного]] населення. Думки про те, що червоний радянський прапор є не тільки «споконвічно російським», але й «православним» повністю взяті зі статей [[Аркадій Малєр|Аркадія Малєра]] (прихильника «російського православного імперіалізму»)<ref>Аркадий Малер: Мы в очередной раз торжествуем и пьем шампанское |
Іван Денікін просто переказує своїми словами дописи тих, кого вважає своїми «вчителями». Наприклад, роман «Місто Львів» є квінтесенцією публікацій у російській пресі щодо примусової [[українізація|українізації]] та утисків [[російська мова|російськомовного]] населення. Думки про те, що червоний радянський прапор є не тільки «споконвічно російським», але й «православним» повністю взяті зі статей [[Аркадій Малєр|Аркадія Малєра]] (прихильника «російського православного імперіалізму»)<ref>[http://www.nazlobu.ru/opinions/article620.htm Аркадий Малер: Мы в очередной раз торжествуем и пьем шампанское]</ref> Ідея, що поразка [[Наполеон]]а у війні з Росією стала «поразкою білої арійської раси і всього [[росіяни|російського народу]]» була запозичена у російських неонацистів.<ref>[http://za-nashe-delo.livejournal.com/tag/%D0%9D%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BD 1912 год — ПОРАЖЕНИЕ АРИЙСКОЙ РАСЫ!]</ref> Легендарна фраза, що «слова росіянин та людина є тавтологією» без жодної зміни взята в російського інтелектуала [[Дмитро Крилов|Дмитра Крилова]] [http://dm-krylov.livejournal.com/431733.html?thread=2175861#t2175861]. Заяви про те, що [[українська]] та [[Білоруська мова|білоруська]] мови були вигадані австрійськими офіцерами, фактично копіюють деякі статті «Комсомольської правди» та інших видань [http://www.km.ru/infowar/index.asp?data=21.02.2006%2018:45:00&archive=on]. |
||
== Творчість == |
== Творчість == |
||
Одним з найвідоміших сучасних сатиричних творів на теренах інтернету, що приписують авторству Івана Денікіна є роман «Місто Львів» (Львов).<ref> |
Одним з найвідоміших сучасних сатиричних творів на теренах інтернету, що приписують авторству Івана Денікіна є роман «Місто Львів» (Львов).<ref>[http://just.com.ua/article.php?story=20060426162903285 * Город Львов. Роман]</ref> Цей роман описує подорожі росіян теренами сучасної України і відверто висміює великодержавні та шовіністичні стереотипи головних героїв. Це оповідяння поширювалося винятково через інтернет і набуло неабиякої популярності серед прихильників Живого Журналу, а також загальної аудиторії і передусім, молоді. |
||
Авторству Івана Денікіна також належать такі твори: Топор Олексы Довбуша [http://za-nashe-delo.livejournal.com/tag/%D0%A2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80+%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%8B+%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%B1%D1%83%D1%88%D0%B0], Протоколы Карпатских мудрецов [http://web.archive.org/web/20060515201644/http://za-nashe-delo.livejournal.com/tag/%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0+%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2], Путь Лумумбы или НАШИ в Конго [http://web.archive.org/web/20070619133132/http://za-nashe-delo.livejournal.com/tag/%D0%9D%D0%90%D0%A8%D0%98+%D0%B2+%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B3%D0%BE] та декілька інших. |
Авторству Івана Денікіна також належать такі твори: Топор Олексы Довбуша [http://za-nashe-delo.livejournal.com/tag/%D0%A2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80+%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%8B+%D0%94%D0%BE%D0%B2%D0%B1%D1%83%D1%88%D0%B0], Протоколы Карпатских мудрецов [http://web.archive.org/web/20060515201644/http://za-nashe-delo.livejournal.com/tag/%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0+%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2], Путь Лумумбы или НАШИ в Конго [http://web.archive.org/web/20070619133132/http://za-nashe-delo.livejournal.com/tag/%D0%9D%D0%90%D0%A8%D0%98+%D0%B2+%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B3%D0%BE] та декілька інших. |
||
2007 року видавництво [[ |
2007 року видавництво [[Буква і Цифра]] випустило збірку творів Івана Денікіна під назвою «За наше дєло. Архів професора Денікіна», в якому вказано Євгена Лакінського як упорядника збірки. |
||
== «Лжеденікіни» == |
== «Лжеденікіни» == |
||
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
==Бібліографія «професора Денікіна»== |
==Бібліографія «професора Денікіна»== |
||
«За наше дєло. Архів професора Денікіна». Київ : [[ |
«За наше дєло. Архів професора Денікіна». Київ : [[Буква і Цифра]], 2007. 352 стор. ISBN 978-966-96583-3-3 |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Версія за 14:24, 7 жовтня 2015
Професор Іван Генріхович Денікін (рос. Иван Генрихович Деникин) — віртуальний персонаж українського та російськомовного інтернету. Невідомий автор, який пише під цим псевдонімом вважає себе доктором історичних наук, видатним вченим та письменником, професором та внучатим племінником російського генерала Денікіна, а також — великим патріотом Росії[1]
Історія Івана Денікіна
Денікін вперше з'явився у 2002 році на кількох російськомовних форумах під псевдонімом Птоломей, розважаючи публіку параноїдальними дописами щодо «конфлікту між гуманітаріями та технарями».[2]
У 2006 році Денікін з'являється у Живому Журналі під псевдонімом za_nashe_delo («За нашу справу!») [3] Журнал Денікіна фактично є пародією на творчість російських імперіалістів, шовіністів, расистів, антисемітів, але головним чином — українофобів. Головна ідея Денікіна — як і ідея спільноти «Фофуддя» — «квасний» патріотизм на зразок російських чорносотенців.[4]
Восени 2006 року Іван Денікін розпочав співпрацю з білоруським Інтернет-проектом «Третій Шлях» (Трэці Шлях)
Джерела натхнення
Іван Денікін просто переказує своїми словами дописи тих, кого вважає своїми «вчителями». Наприклад, роман «Місто Львів» є квінтесенцією публікацій у російській пресі щодо примусової українізації та утисків російськомовного населення. Думки про те, що червоний радянський прапор є не тільки «споконвічно російським», але й «православним» повністю взяті зі статей Аркадія Малєра (прихильника «російського православного імперіалізму»)[5] Ідея, що поразка Наполеона у війні з Росією стала «поразкою білої арійської раси і всього російського народу» була запозичена у російських неонацистів.[6] Легендарна фраза, що «слова росіянин та людина є тавтологією» без жодної зміни взята в російського інтелектуала Дмитра Крилова [2]. Заяви про те, що українська та білоруська мови були вигадані австрійськими офіцерами, фактично копіюють деякі статті «Комсомольської правди» та інших видань [3].
Творчість
Одним з найвідоміших сучасних сатиричних творів на теренах інтернету, що приписують авторству Івана Денікіна є роман «Місто Львів» (Львов).[7] Цей роман описує подорожі росіян теренами сучасної України і відверто висміює великодержавні та шовіністичні стереотипи головних героїв. Це оповідяння поширювалося винятково через інтернет і набуло неабиякої популярності серед прихильників Живого Журналу, а також загальної аудиторії і передусім, молоді.
Авторству Івана Денікіна також належать такі твори: Топор Олексы Довбуша [4], Протоколы Карпатских мудрецов [5], Путь Лумумбы или НАШИ в Конго [6] та декілька інших.
2007 року видавництво Буква і Цифра випустило збірку творів Івана Денікіна під назвою «За наше дєло. Архів професора Денікіна», в якому вказано Євгена Лакінського як упорядника збірки.
«Лжеденікіни»
Останнім часом на деяких Інтернет-форумах та сайтах з'явилися тексти, що приписуються І. Денікінові, хоч і не мають жодного відношення до «справднього» професора. Зазвичай, «лжеденікінські» дописи представляються як «невідомий роман (повість, стаття) Івана Денікіна» [8]
Бібліографія «професора Денікіна»
«За наше дєло. Архів професора Денікіна». Київ : Буква і Цифра, 2007. 352 стор. ISBN 978-966-96583-3-3
Див. також
Примітки
- ↑ «Третий Путь». Інтернет сообщество. Колонка професора Денікіна
- ↑ Иоан Деникин. Ptolomey. У края незримой черты. Роман
- ↑ Журнал народного интеллектуала. За НАШЕ ВЕЛИКОЕ дело!
- ↑ Інтернет Репортер. Фофудья — відповідь українчегів московському «прєведу». [1]
- ↑ Аркадий Малер: Мы в очередной раз торжествуем и пьем шампанское
- ↑ 1912 год — ПОРАЖЕНИЕ АРИЙСКОЙ РАСЫ!
- ↑ * Город Львов. Роман
- ↑ http://community.livejournal.com/fofudja/25579.html