Іван Денікін: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Urutseg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
м суміш розкладок, Replaced: Mісто → Місто з допомогою AWB |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Без джерел}} |
{{Без джерел}} |
||
'''Іван Денікін''' — віртуальний персонаж українського та російськомовного [[інтернет |
'''Іван Денікін''' — віртуальний персонаж українського та російськомовного [[інтернет]]у. Невідомий автор, який пише під цим [[псевдонім]]ом вважає себе доктором історичних наук, видатним вченим та письменником, професором та внучатим племінником російського генерала [[Денікін Антон Іванович|Денікіна]], а також — великим патріотом [[Росія|Росії]]<ref>«Третий Путь». Інтернет сообщество. Колонка професора Денікіна. [http://www.3dway.org/columns/54]</ref> |
||
== Історія Івана Денікіна == |
== Історія Івана Денікіна == |
||
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
== Джерела натхнення == |
== Джерела натхнення == |
||
Іван Денікін просто переказує своїми словами дописи тих, кого вважає своїми «вчителями». Наприклад, роман « |
Іван Денікін просто переказує своїми словами дописи тих, кого вважає своїми «вчителями». Наприклад, роман «Місто Львів» є квінтесенцією публікацій у російській пресі щодо примусової [[українізація|українізації]] та утисків [[російська мова|російськомовного]] населення. Думки про те, що червоний радянський прапор є не тільки «споконвічно російським», але й «православним» повністю взяті зі статей [[Аркадій Малєр|Аркадія Малєра]] (прихильника «російського православного імперіалізму»)<ref>Аркадий Малер: Мы в очередной раз торжествуем и пьем шампанское. [http://www.nazlobu.ru/opinions/article620.htm]</ref> Ідея, що поразка [[Наполеон]]а у війні з Росією стала «поразкою білої арійської раси і всього [[росіяни|російського народу]]» була запозичена у російських неонацистів.<ref>1912 год - ПОРАЖЕНИЕ АРИЙСКОЙ РАСЫ! [http://za-nashe-delo.livejournal.com/tag/%D0%9D%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BD]</ref> Легендарна фраза, що «слова росіянин та людина є тавтологією» без жодної зміни взята в російського інтелектуала [[Дмитро Крилов|Дмитра Крилова]] [http://dm-krylov.livejournal.com/431733.html?thread=2175861#t2175861]. Заяви про те, що [[українська]] та [[Білоруська мова|білоруська]] мови були вигадані австрійськими офіцерами, фактично копіюють деякі статті «Комсомольської правди» та інших видань [http://www.km.ru/infowar/index.asp?data=21.02.2006%2018:45:00&archive=on]. |
||
== Творчість == |
== Творчість == |
||
Рядок 26: | Рядок 26: | ||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
|||
<div class="references-small"> |
|||
<references/> |
|||
</div> |
|||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
Рядок 36: | Рядок 34: | ||
* Только правда! Журнал народного интеллектуала. [http://za-nashe-delo.livejournal.com/] |
* Только правда! Журнал народного интеллектуала. [http://za-nashe-delo.livejournal.com/] |
||
* Город Львов. Роман. [http://just.com.ua/article.php?story=20060426162903285] |
* Город Львов. Роман. [http://just.com.ua/article.php?story=20060426162903285] |
||
[[Категорія:Персонажі Де]] |
[[Категорія:Персонажі Де]] |
Версія за 15:59, 25 червня 2008
Ця стаття не містить посилань на джерела. |
Іван Денікін — віртуальний персонаж українського та російськомовного інтернету. Невідомий автор, який пише під цим псевдонімом вважає себе доктором історичних наук, видатним вченим та письменником, професором та внучатим племінником російського генерала Денікіна, а також — великим патріотом Росії[1]
Історія Івана Денікіна
Денікін вперше з'явився у 2002 році на кількох російськомовних форумах під псевдонімом Птоломей, розважаючи публіку параноїдальними дописами щодо «конфлікту між гуманітаріями та технарями».[2]
У 2006 році Денікін з'являється у Живому Журналі під псевдонімом za_nashe_delo («За нашу справу!») [3] Журнал Денікіна фактично є пародією на творчість російських імперіалістів, шовіністів, расистів, антисемітів, але головним чином — українофобів. Головна ідея Денікіна — як і ідея спільноти «Фофуддя» — «квасний» патріотизм на зразок російських чорносотенців.[4]
Восени 2006 року Іван Денікін розпочав співпрацю з білоруським Інтернет-проектом «Третій Шлях» (Трэці Шлях)
Джерела натхнення
Іван Денікін просто переказує своїми словами дописи тих, кого вважає своїми «вчителями». Наприклад, роман «Місто Львів» є квінтесенцією публікацій у російській пресі щодо примусової українізації та утисків російськомовного населення. Думки про те, що червоний радянський прапор є не тільки «споконвічно російським», але й «православним» повністю взяті зі статей Аркадія Малєра (прихильника «російського православного імперіалізму»)[5] Ідея, що поразка Наполеона у війні з Росією стала «поразкою білої арійської раси і всього російського народу» була запозичена у російських неонацистів.[6] Легендарна фраза, що «слова росіянин та людина є тавтологією» без жодної зміни взята в російського інтелектуала Дмитра Крилова [8]. Заяви про те, що українська та білоруська мови були вигадані австрійськими офіцерами, фактично копіюють деякі статті «Комсомольської правди» та інших видань [9].
Творчість
Одним з найвідоміших сучасних сатиричних творів на теренах інтернету, що приписують авторству Івана Денікіна є роман «Місто Львів» (Львов).[7] Цей роман описує подорожі росіян теренами сучасної України і відверто висміює великодержавні та шовіністичні стереотипи головних героїв. Це оповідяння поширювалося винятково через інтернет і набуло неабиякої популярності серед прихильників Живого Журналу, а також загальної аудиторії і передусім, молоді.
Авторству Івана Денікіна також належать такі твори: Топор Олексы Довбуша [10], Протоколы Карпатских мудрецов [11], Путь Лумумбы или НАШИ в Конго [12] та декілька інших.
"Лжеденікіни"
Останнім часом на деяких Інтернет-форумах та сайтах з'явилися тексти, що приписуються І. Денікінові, хоч і не мають жодного відношення до "справднього" професора. Зазвичай, "лжеденікінські" дописи представляються як "невідомий роман (повість, стаття) Івана Денікіна" [13]
Примітки
- ↑ «Третий Путь». Інтернет сообщество. Колонка професора Денікіна. [1]
- ↑ Иоан Деникин. Ptolomey. У края незримой черты. Роман. [2]
- ↑ Журнал народного интеллектуала. За НАШЕ ВЕЛИКОЕ дело! [3]
- ↑ Інтернет Репортер. Фофудья – відповідь українчегів московському “прєведу”. [4]
- ↑ Аркадий Малер: Мы в очередной раз торжествуем и пьем шампанское. [5]
- ↑ 1912 год - ПОРАЖЕНИЕ АРИЙСКОЙ РАСЫ! [6]
- ↑ * Город Львов. Роман. [7]