Вікіпедія

Еріх Лясота

німецький дипломат

Е́ріх Лясо́та (нім. Erich Lassota von Steblau; (нар. близько 1550, Стеблов (за іншими даними — Бляйшвіц (Блажейовіць)[1], Сілезія, нині Польща — пом. 1616, м. Кошиці, нині Словаччина) — австрійський дипломат і військовик; мемуарист.

Еріх Лясота фон Стеблау
Erich Lassota von Steblau
Народився1550(1550)
Стеблов (за іншими даними — Бляйшвіц (Блажейовіць)), Сілезія, Габсбурзька монархія, нині Польща Польща
Помер1616(1616)
м. Кошиці, Габсбурзька монархія, нині Словаччина Словаччина
ПідданствоСвященна Римська імперія
Діяльністьдипломат
Відомий завдякидипломат і військовик
Alma materЛейпцизький університет, Падуанський університет
Знання мовнімецька
Герб
Герб

Походив із давнього моравського роду Одровунів (Одровонжів), онімечений слов'янин[2]. Еріх Лясота називає Запоріжців «хоробрими і підприємчивими людьми, котрі з ранніх років вправляються у військовому ділі і прекрасно вивчили ворога - турків і татар. Вони мають власні гармати і багато з них вміє поводитися з цією зброєю, так що при них зайвим наймати і утримувати окремих гарматчиків. «їх старшина задовольняється загальним пайком, не вимагаючи більшої платні». Е. Лясота робить наприкінці також цікаві висновки про роль і значіння Запоріжжя та українських козаків: «Через те, що внутрішні справи Польщі, як видно було, загрожували переворотом в недовгому часі, то я вважав справою незвичайної ваги запевнити собі приязнь цього товариства (Запорізьких козаків), котре не тільки користується величезними впливами на Україні (тобто на Волині і Поділлі), але на котре оглядається і ціла Польща».

Життєпис

ред.

Народився в Сілезії у шляхетській сім'ї. Навчався в Лейпцизькому й Падуанському університетах. У 1576—1584 роках перебував на військовій і дипломатичній службі в Іспанії, Португалії і Австрії. Від 1585 року служив при дворі імператора Священної Римської імперії Рудольфа II. В 1588—1590 — у шведському полоні.

В червні 1594 року за дорученням імператора виїхав до Запорозької Січі, щоб запросити запорізьких козаків на імператорську службу для участі у війні проти Османської імперії.

Його дорога на Запоріжжя пролягла через Тернопільщину: 21-22 квітня 1594 — м. Почаїв і містечко Вишнівець (нині смт Збаразького району), села Тараж (нині Старий Тараж Кременецького району), Дзвиняча (нині Збаразького району), Маневе та Снігурівка (нині обидва — Лановецького району), Токи (нині Підволочиського району); при поверненні 23-24 липня того ж року — містечкоко (нині смт) Підволочиськ, села Базаринці (нині Збаразького району), Горинка (нині Кременецького району), м. Кременець та інші населені пункти краю.

Помер у Кошицях (Словаччина).

Щоденник

ред.

Залишив щоденник своєї подорожі — цінне джерело з історії та географії України. Дав картину політичного життя і побуту Запорозької Січі, опис українських міст (Києва, Львова, Луцька, Прилуки, Кам'янця, Проскурова, Хмільника тощо).

Е. Лясота першим із авторів вжив термін «Січ»[3] (нім. Feldläger[4]). Лясота одним з перших відмітив суперечності між запорізькою старшиною і рядовим козацтвом.

Щоденник охоплює період 1573—1594 років. Видавався німецькою мовою в 1854 і 1866 роках у місті Галле під назвою «Щоденник Еріха Лясоти фон Стеблау». Переклади «Щоденника» українською мовою робили Дмитро Яворницький, Василь Доманицький, Михайло Грушевський і Володимир Січинський та інші.

Вшанування пам'яті

ред.

У місті Дніпро перейменували провулок Дербентський на провулок Еріха Лясоти.

Примітки

ред.
  1. ↑ П. Гуцал, Б. Пиндус, В. Уніят. Ляссота фон Стеблау Еріх // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2. — С. 419.
  2. ↑ Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — Отделъ ІІ. — С. 15.
  3. ↑ Голобуцький Володимир. Запорозьке козацтво [Архівовано 3 вересня 2021 у Wayback Machine.]. — К.: Вища шк., 1994. — 539 с. — С. 7.
  4. ↑ Кузик Т. Л. Січ, як термін // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 587. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Джерела

ред.
  • Еріх Лясота зі Стеблева. Щоденник [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.] / переклад Галини та Івана Сварників // Жовтень. – 1984. – № 10. – С. 97–110. (із сайту Ізборник)
  • Сокульський А. Л. Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.] (Переклад Л.В. Пащиної) // Запорозька старовина. Спеціальний випуск. – К., Запоріжжя, 2003. – С. 278 – 296.
  • Щоденник 1594 року // Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. / упоряд., передм. та прим. В. Шевчука. — Київ, 2001. — Т. 2, кн. І : (XVI ст.). — С. 346 — 359.
  • Habsburgs and Zaporozhian Cossacks: The Diary of Erich Lassota von Steblau 1594, ed. Lubomyr R.Wynar, trans. Orest Subtelny (Littleton, Colorado: Ukrainian Academic Press for the Ukrainian HistoricalAssociation, 1975). 144 pp. (link)
  • Eryka Lassoty i Wilhelma Beauplana opisy Ukrainy, tłum. Z. Stasiewska, S. Meller, red. Z. Wójcik, Warszawa 1972. (link)
  • Diário de Erich Lassota de Steblovo, Polaco ao serviço de Philipe II, 1580-1584, Coimbra, 1913.

Література та посилання

ред.


  Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еріх_Лясота&oldid=41636247