Books by Oksana Yurkova / Oksana Iurkova / Оксана Юркова
This volume is a collaboration of Greek and Ukrainian scholars and it is the second volume in the... more This volume is a collaboration of Greek and Ukrainian scholars and it is the second volume in the series of the Black Sea Working Papers. All the chapters of the book were presented in the First Conference of the Black Sea Project, “The Economic and Social Development of the Port-Cities of the Northern Black Sea Coast, Late 18th – Beginning of the 20th century” that took place in Odessa during 22–27 September 2013, and was organized by the Ionian University and the Hellenic Research Foundation in collaboration with Hellenic Foundation for Culture, Odesa Branch and the State Archives of Odesa Region.
The history of the Black Sea in this volume is explored in a interdisciplinary way by combining economic and social history with political and cultural history, history of institutions, demography, economic geography, land, river and sea transport. We focus on
the port-cities of the Black Sea region that emerged as grain export gateways and were linked to the expanding European metropoles during the period of the industrial revolution. Despite its importance, the Black Sea region is barely included in the discourse of the economic and social history as neither its qualitative or quantitative history is really known to the wider or specialist public of the West. It is the intention of the studies of the Black Sea history series to highlight its importance and find its place in global history.
Клуб сімейного дозвілля, 2017
Книжка розповість про роки становлення в Україні «радянського проекту» – від 1917 до початку Друг... more Книжка розповість про роки становлення в Україні «радянського проекту» – від 1917 до початку Другої світової війни, історичні причини того, чому комунізм та націонал-комунізм отримав так багато прихильників в Україні на початку ХХ століття, а особливо у 1917–1921 роках.
У довідковому виданні висвітлюються основні віхи діяльності Інституту історії України НАН України... more У довідковому виданні висвітлюються основні віхи діяльності Інституту історії України НАН України. Зокрема, подаються здобутки його наукових підрозділів, нариси про директорів інституту та членів Академії наук, довідки про співробітників. Окремо наводиться бібліографія основних праць співробітників інституту.
Видання підготовлене до 70-річчя створення Інституту історії України.
У монографії вперше в історіографії досліджується історія створення та діяльності однієї з провід... more У монографії вперше в історіографії досліджується історія створення та діяльності однієї з провідних інституцій Історичних установ акад. М. С. Грушевського у ВУАН. Особлива увага звертається на процес формування київської історичної школи М. С. Грушевського. Також реконструйовані життєписи науковців, які працювали на Науково-дослідній кафедрі історії України, і долі яких в переважній більшості були трагічними.
Для істориків, етнологів, бібліографів та всіх тих, кого цікавить історія розвитку вітчизняної науки і культури.
Introductions by Oksana Yurkova / Oksana Iurkova / Оксана Юркова
Національна академія наук України Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С.Г... more Національна академія наук України Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського Інститут історії України Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ ТВОРИ у 50 томах Видавнича рада: Борис ПАТОН -голова Любомир ВИНАР Іван ДРАЧ Володимир ЛИТВИН Олексій ОНИЩЕНКО Френк СИСИН Ярослав ЯЦКІВ Головна редакційна колегія: Георгій ПАПАКІН -головний редактор Ігор ГИРИЧ -відповідальний секретар Геннадій БОРЯК Віктор БРЕХУНЕНКО Сергій БІЛОКІНЬ Василь ДАНИЛЕНКО Микола ЖУЛИНСЬКИЙ Олександр КУЧЕРУК Олександр МАВРІН Ігор МЕЛЬНИК Надія МИРОНЕЦЬ Юрій МИЦИК Всеволод НАУЛКО Руслан ПИРІГ Валерій СМОЛІЙ Віталій ТЕЛЬВАК Ольга ТОДІЙЧУК Василь УЛЬЯНОВСЬКИЙ Ярослав ФЕДОРУК Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ ЛЬВІВ ВИДАВНИЦТВО "СВІТ" 2015 Том 10 Книга II Серія ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ ТА РОЗВІДКИ (1930-1934) Серія РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ (1924-1930) УДК 94(477) ББК 63.3(4 УКР) Г 91 Затверджено Вченою радою Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України Випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою "Українська книга" 2015 року Упорядкування, передмова, коментарі: Оксана ЮРКОВА
Національна академія наук України Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С.... more Національна академія наук України Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського Інститут історії України Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ ТВОРИ у 50 томах Видавнича рада: Борис ПАТОН -голова Любомир ВИНАР Іван ДРАЧ Володимир ЛИТВИН Олексій ОНИЩЕНКО Френк СИСИН Ярослав ЯЦКІВ Головна редакційна колегія: Георгій ПАПАКІН -головний редактор Ігор ГИРИЧ -відповідальний секретар Геннадій БОРЯК Віктор БРЕХУНЕНКО Сергій БІЛОКІНЬ Василь ДАНИЛЕНКО Микола ЖУЛИНСЬКИЙ Олександр КУЧЕРУК Олександр МАВРІН Ігор МЕЛЬНИК Надія МИРОНЕЦЬ Юрій МИЦИК Всеволод НАУЛКО Руслан ПИРІГ Валерій СМОЛІЙ Віталій ТЕЛЬВАК Ольга ТОДІЙЧУК Василь УЛЬЯНОВСЬКИЙ Ярослав ФЕДОРУК Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ ЛЬВІВ ВИДАВНИЦТВО "СВІТ" 2015 Том 10 Книга I Серія ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ ТА РОЗВІДКИ (1924-1930) УДК 94(477) ББК 63.3(4 УКР) Г 91 Затверджено Вченою радою Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України Випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою "Українська книга" 2015 року Упорядкування, передмова, коментарі: Оксана ЮРКОВА Переклад статей: з чеської -Олена ТРЕТЯКОВА, з російської -Світлана ПАНЬКОВА ISBN
Нотатки ab imo pectore 16
Papers by Oksana Yurkova / Oksana Iurkova / Оксана Юркова
The author's twenty-year experience in illustrating the multi-volume historical publishing projec... more The author's twenty-year experience in illustrating the multi-volume historical publishing project "Encyclopedia of History of Ukraine", which is coordinated by the Institute of History of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine and the "Naukova Dumka" publishing house, is highlighted. The initial stage of the work at the threshold of the millennium and its features are described in detail. The author's focus is on the process of identifying various types of illustrative materials in archives, museums and libraries and related diffi culties; creation of a database of illustrations; cooperation of the illustrator with the publishing house. Methodological problems that arose during the illustration (in particular, related to the publication of visual sources and verifi cation of visual sources) are analyzed. The author emphasizes that the work of an illustrator of a historical encyclopedia, although it looks easy, is actually diffi cult, responsible and requires a number of professional, technical, and communication skills. Keywords Visual sources, Encyclopedia of History of Ukraine, illustration in encyclopedias, NASU Institute of History of Ukraine, "Naukova Dumka" publishing house, images in encyclopedias.
У статті авторка висвітлює двадцятирічний досвід своєї роботи з ілюстрування багатотомної “Енциклопедії історії України” (ЕІУ), що видає Інститут історії України НАН України та видавництво “Наукова думка”. Докладно описано початковий етап роботи, що припав на злам тисячоліть, звернено увагу на виявлення різних типів іконографічних матеріалів, що зберігаються в архівах, музеях та бібліотеках, а також особливості їх використання; створення бази даних ілюстрацій; співпрацю упорядниці ілюстративного ряду із видавництвом. Окреслено методологічні проблеми, що виникли під час ілюстрування, зокрема ті, що стосуються публікації візуальних джерел, та їх верифікації. Авторка наголошує, що робота, пов’язана з підбором ілюстрацій до енциклопедії, зокрема ЕІУ, є складною, відповідальною та потребує низки фахових, технічних і комунікативних навичок.
До 4-ї книги включено історіографічні та джерелознавчі студії, присвячені подіям у житті та творч... more До 4-ї книги включено історіографічні та джерелознавчі студії, присвячені подіям у житті та творчості Михайла Грушевського в Російській, Австро-Угорській імперіях та в еміграції, зокрема вживанню української мови на лекторіях у Львівському університеті на початку ХХ ст., організації приватної збірки на Всеукраїнській мистецькій виставці у Львові 1905 р., запрошенню до участі на Всеукраїнський національний конгрес у Відні (1921 р.) та ін. До розділу «Родина Грушевських» увійшли праці, в яких розглядається доля представників роду Грушевських: Сергія Григоровича, Григорія Миколайовича та Лева Григоровича. Опубліковано листи В. М. Перетца та Г. М. Грушевського до М. С. Грушевського та інші дослідження.
Досліджено обставини появи листа Михайла Грушевського до Сталіна від 30 травня 1934 р. Лист М. Гр... more Досліджено обставини появи листа Михайла Грушевського до Сталіна від 30 травня 1934 р. Лист М. Грушевського та супровідна записка Г. Ломова-Опокова до Л. Кагановича опубліковані за цифровою копією, розміщеною на електронному ресурсі «Документы советской эпохи».
Висвітлюється історія досить драматичного і багаторічного пошуку Наталією Полонською-Василенко мі... more Висвітлюється історія досить драматичного і багаторічного пошуку Наталією Полонською-Василенко місця для зберігання свого еміграційного архіву та кількарічний процес переміщення архіву з Українського Вільного Університету у Мюнхені до Архіву УВАН у США.
Метою дослідження є повнотекстова археографічна публікація першої частини діловодної документації... more Метою дослідження є повнотекстова археографічна публікація першої частини діловодної документації (протоколів засідань за 1924–1925 рр.) Комісії Києва і Правобережжя ВУАН (1924–1934). Дана установа була створе-на академіком М. Грушевським у складі Історично-філологічного відділу Всеукраїнської академії наук як одна із чотирьох комісій Асоціації історич-ного районознавства України. Її завданням було розгортання систематичних топографічних, археологічних, соціально-економічних, культурних та мистецтвознавчих києвознавчих досліджень. У протоколах, що збереглись в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, відображено процеси формування наукового києвозначого осередку, його дослідницьку, консультативну та видавничу діяльність. Методологіч-ною основою студії є усталені в Україні правила археографічної публікації, що обумовлюють наявність заголовків документів та археографічних легенд із зазначенням місця збереження й особливостей документів. Публікація супроводжується передмовою, археографічними коментарями та коментарями довідкового, в тому числі біографічного та бібліографічного характеру (останнім приділена особлива увага). Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу першої частини корпусу діловодної документації Комісії Києва і Правобережжя ВУАН. Протоколи Комісії раніше ніколи комплексно не публікувались, хоча певні документи дослідниками використовувались. Висновки. Діловодний архів Комісії Києва і Правобережжя ВУАН, що досить непогано зберігся, має значний джерелознавчий потенціал. Опубліковані протоколи засідань Комісії з достатньою повнотою відтворюють наукову та науково-організаційну діяльність установи у 1924–1925 рр. та дозволяють більш повно висвітлювати історію ВУАН. Важливими вони є також для історіографічних, біографічних, антропологічних, урбаністичних та києвознавчих студій, а також для розуміння взаємовідносини радянської влади та вчених.
The aim of the research is a full-text archaeographic publication of the first part of the record keeping (minutes of the meetings, 1924–1925) of the Commission of Kyiv and the Right Bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences (1924–1934). Academician M. Hrushevsky established this institution at the Historical and Philological Department of the All-Ukrainian Academy of Sciences as one of the four commissions of the Association of Historical Regional Studies of Ukraine. Its task was to deploy systematic topographic, archaeological, socio-economic, cultural, and art studies of Kyiv region. The minutes of meetings preserved at the Institute of Manuscripts, V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, reflect the processes of formation of this Kyiv research center, its research work, consulting and publishing activities. The methodological basis of the study is the archaeographic publication rules established in Ukraine, which stipulate the presence of document titles and archaeographic legends indicating the place of preservation and features of documents. The publication is accompanied by foreword, archaeographic and reference comments, including biographic and bibliographic ones (the latter are given special attention). The scientific novelty lies in the introduction of the first part of the corpus of the record keeping of the academic Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine into scientific circulation. The Commission’s minutes had never been published before, although certain documents were used by researchers. Conclusions. The record-keeping archives of the Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences, which are quite well preserved, have a significant source potential. The published minutes of the Commission’s meetings fully represent scientific and organizational activities of the institution in 1924–1925 and allow more detailed coverage of the All-Ukrainian Academy of Sciences history. They are also important for historiographical, biographical, anthropological, urban, and Kyiv studies as well as for the comprehension of the relationship between the Soviet power and scholars.
Abstract. The purpose of the research is to highlight the content model and a structure of the kn... more Abstract. The purpose of the research is to highlight the content model and a structure of the knowledge base of the universal source network resource Holodomor Digital Archives, created in 2020 on the basis of its prototypes in the early 2000s (Electronic Holodomor Archives, etc.). Particular attention is paid to the characteristics of the structure of the Archives and the features of its partially implemented documentary and visual segments. The research methodology is based on general scientific (analysis, typology, concretization) and concrete-historical (historicalchronological, periodization, historical-systemic, critique of sources) methods. The scientific novelty. The authors created a general structure of the Holodomor Digital Archives, which involves the wide array of diverse, multifaceted and significant sources (both textual and visual) on the basis of archival, museum and library collections, systematized them and began their publication on the resource. The pilot project Scattered and Unknown Holodomor Era Visual Documents: Kyiv Region launched in 2020 and aimed at uncovering of Holodomor era photos in museums of Kyiv region resulted in development of the research methods of museum collections for widening verified visual sources of the Holodomor era. Conclusions. The task of the Holodomor Digital Archives as a universal network thematic resource is the integration of all relevant sources. In addition to documentary and visual segments the authors provide the publication of the full-text bibliography, scientific and fiction literature, oral history sources, audio and video records, scanned images of archival documents located side-by-side with metagraphed texts, with relevant hyperlinks to other online resources. Thus, with the help of modern digital instruments of data organization, researchers will receive an extremely representative source base of documents and materials about the Holodomor in Ukraine.
У Києві добре відомий триповерховий будинок по вулиці Володимирській, 54. Стіни його світло-гірчи... more У Києві добре відомий триповерховий будинок по вулиці Володимирській, 54. Стіни його світло-гірчичних із білими вставками ампірних фасадів оформлені рустом і профільованими лиштвами. Оскільки з лютого 1919 р. будинок перебуває у власності Академії і в ньому розташовується Президія НАН України, між вікнами першого поверху на фасаді, що виходить на Володимирську, на пошану семи попередніх президентів Академії (В. Вернадського, О. Левицького, М. Василенка, В. Липського, Д. Заболотного, О. Богомольця та О. Палладіна) встановлено меморіальні дошки з білого мармуру з написом позолотою. Про історію будівлі, про те, хто саме і чому сто років тому ухвалив рішення передати її Академії, про те, як відбувався процес передачі, а також про непрості, часом драматичні, перші місяці Академії в цих стінах йдеться у пропонованій статті.
The article deals with the problem of denouncements and denunciators. Using the example of so cal... more The article deals with the problem of denouncements and denunciators. Using the example of so called «form cases» of famous historians Michailo and Oleksander Hrusheuski that remained in the Security Service of Ukraine archive, the author depicts the problem of denouncements among Ukrainian historians. These forms contain almost 500 denouncements from 1922 till 1932 which were written by 134 people. With the help of brief biography as well as published works of one of them (Kostjantyn Shteppa, 1896–1958) the author makes an attempt to find out motives which animated these denunciators.
Uploads
Books by Oksana Yurkova / Oksana Iurkova / Оксана Юркова
The history of the Black Sea in this volume is explored in a interdisciplinary way by combining economic and social history with political and cultural history, history of institutions, demography, economic geography, land, river and sea transport. We focus on
the port-cities of the Black Sea region that emerged as grain export gateways and were linked to the expanding European metropoles during the period of the industrial revolution. Despite its importance, the Black Sea region is barely included in the discourse of the economic and social history as neither its qualitative or quantitative history is really known to the wider or specialist public of the West. It is the intention of the studies of the Black Sea history series to highlight its importance and find its place in global history.
Видання підготовлене до 70-річчя створення Інституту історії України.
Для істориків, етнологів, бібліографів та всіх тих, кого цікавить історія розвитку вітчизняної науки і культури.
Introductions by Oksana Yurkova / Oksana Iurkova / Оксана Юркова
Papers by Oksana Yurkova / Oksana Iurkova / Оксана Юркова
У статті авторка висвітлює двадцятирічний досвід своєї роботи з ілюстрування багатотомної “Енциклопедії історії України” (ЕІУ), що видає Інститут історії України НАН України та видавництво “Наукова думка”. Докладно описано початковий етап роботи, що припав на злам тисячоліть, звернено увагу на виявлення різних типів іконографічних матеріалів, що зберігаються в архівах, музеях та бібліотеках, а також особливості їх використання; створення бази даних ілюстрацій; співпрацю упорядниці ілюстративного ряду із видавництвом. Окреслено методологічні проблеми, що виникли під час ілюстрування, зокрема ті, що стосуються публікації візуальних джерел, та їх верифікації. Авторка наголошує, що робота, пов’язана з підбором ілюстрацій до енциклопедії, зокрема ЕІУ, є складною, відповідальною та потребує низки фахових, технічних і комунікативних навичок.
The aim of the research is a full-text archaeographic publication of the first part of the record keeping (minutes of the meetings, 1924–1925) of the Commission of Kyiv and the Right Bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences (1924–1934). Academician M. Hrushevsky established this institution at the Historical and Philological Department of the All-Ukrainian Academy of Sciences as one of the four commissions of the Association of Historical Regional Studies of Ukraine. Its task was to deploy systematic topographic, archaeological, socio-economic, cultural, and art studies of Kyiv region. The minutes of meetings preserved at the Institute of Manuscripts, V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, reflect the processes of formation of this Kyiv research center, its research work, consulting and publishing activities. The methodological basis of the study is the archaeographic publication rules established in Ukraine, which stipulate the presence of document titles and archaeographic legends indicating the place of preservation and features of documents. The publication is accompanied by foreword, archaeographic and reference comments, including biographic and bibliographic ones (the latter are given special attention). The scientific novelty lies in the introduction of the first part of the corpus of the record keeping of the academic Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine into scientific circulation. The Commission’s minutes had never been published before, although certain documents were used by researchers. Conclusions. The record-keeping archives of the Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences, which are quite well preserved, have a significant source potential. The published minutes of the Commission’s meetings fully represent scientific and organizational activities of the institution in 1924–1925 and allow more detailed coverage of the All-Ukrainian Academy of Sciences history. They are also important for historiographical, biographical, anthropological, urban, and Kyiv studies as well as for the comprehension of the relationship between the Soviet power and scholars.
The history of the Black Sea in this volume is explored in a interdisciplinary way by combining economic and social history with political and cultural history, history of institutions, demography, economic geography, land, river and sea transport. We focus on
the port-cities of the Black Sea region that emerged as grain export gateways and were linked to the expanding European metropoles during the period of the industrial revolution. Despite its importance, the Black Sea region is barely included in the discourse of the economic and social history as neither its qualitative or quantitative history is really known to the wider or specialist public of the West. It is the intention of the studies of the Black Sea history series to highlight its importance and find its place in global history.
Видання підготовлене до 70-річчя створення Інституту історії України.
Для істориків, етнологів, бібліографів та всіх тих, кого цікавить історія розвитку вітчизняної науки і культури.
У статті авторка висвітлює двадцятирічний досвід своєї роботи з ілюстрування багатотомної “Енциклопедії історії України” (ЕІУ), що видає Інститут історії України НАН України та видавництво “Наукова думка”. Докладно описано початковий етап роботи, що припав на злам тисячоліть, звернено увагу на виявлення різних типів іконографічних матеріалів, що зберігаються в архівах, музеях та бібліотеках, а також особливості їх використання; створення бази даних ілюстрацій; співпрацю упорядниці ілюстративного ряду із видавництвом. Окреслено методологічні проблеми, що виникли під час ілюстрування, зокрема ті, що стосуються публікації візуальних джерел, та їх верифікації. Авторка наголошує, що робота, пов’язана з підбором ілюстрацій до енциклопедії, зокрема ЕІУ, є складною, відповідальною та потребує низки фахових, технічних і комунікативних навичок.
The aim of the research is a full-text archaeographic publication of the first part of the record keeping (minutes of the meetings, 1924–1925) of the Commission of Kyiv and the Right Bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences (1924–1934). Academician M. Hrushevsky established this institution at the Historical and Philological Department of the All-Ukrainian Academy of Sciences as one of the four commissions of the Association of Historical Regional Studies of Ukraine. Its task was to deploy systematic topographic, archaeological, socio-economic, cultural, and art studies of Kyiv region. The minutes of meetings preserved at the Institute of Manuscripts, V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, reflect the processes of formation of this Kyiv research center, its research work, consulting and publishing activities. The methodological basis of the study is the archaeographic publication rules established in Ukraine, which stipulate the presence of document titles and archaeographic legends indicating the place of preservation and features of documents. The publication is accompanied by foreword, archaeographic and reference comments, including biographic and bibliographic ones (the latter are given special attention). The scientific novelty lies in the introduction of the first part of the corpus of the record keeping of the academic Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine into scientific circulation. The Commission’s minutes had never been published before, although certain documents were used by researchers. Conclusions. The record-keeping archives of the Commission of Kyiv and the Right-bank Ukraine, All-Ukrainian Academy of Sciences, which are quite well preserved, have a significant source potential. The published minutes of the Commission’s meetings fully represent scientific and organizational activities of the institution in 1924–1925 and allow more detailed coverage of the All-Ukrainian Academy of Sciences history. They are also important for historiographical, biographical, anthropological, urban, and Kyiv studies as well as for the comprehension of the relationship between the Soviet power and scholars.
The author publishes the imprint of a unique group photo made during Mykhailo Hrushevs’kyi jubilee celebration in October 1926. The publication presents the process of attribution of all 24 persons, fixed at the photo, and highlights their fates. The author locates the place where the photo was taken, describes the meeting room’s interiors and reconstructs the apartments in a building at 37 Volodymyrs’ka Street in Kyiv, where the Historical Institutions of the All-Ukrainian Academy of Sciences had been housed in 1925–1928. The author raises the question about the fate of furniture and the carpet collection that had belonged to the Historical Institutions. On the basis of additional archival sources, including meteorological data, an assumption about the date of photo is made.
Епістолярій становить надзвичайно важливий комплекс джерел про життя родини Грушевських у 1930-х рр., відтворює роботу К.Грушевської над підготовкою до видання творчої спадщини батька, а також подає відомості про діяльність українських академічних інституцій гуманітарного профілю у
другій половині 1930-х рр.
FACEBOOK AS A NEW TYPE OF HISTORICAL SOURCES:
A BID TO DESCRIBE AND ARCHIVING PRACTICAL TASKS.
The article deals with the Facebook as a new type of historical sources. The author exemplifies on its features and offers her own methods of fixation, archiving and description of this electronic source.
Ні, це не фотографії жертв Голодомору в Україні 1932–1933 рр. // http://likbez.org.ua/ua/net-eto-ne-fotografii-zhertv-golodomora-v-ukraine-1932-1933-gg.html
Напередодні дисертантка та її науковий консультант проф. Володимир Сергійчук опинились в епіцентрі масштабного скандалу, спричиненого виданням «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань» (упорядники О. Петришин, М. Герасименко та О. Стасюк). Книга виявилась видавничим фальсифікатом, а у вміщеному у ній Висновку комплексної судової історико-криміналістичної експертизи від 10.12.2020 р. № 979 були викриті численні фальсифікації та маніпуляції.
Проігнорувавши оприлюднені напередодні захисту виявлені у тексті докторської дисертації О. Стасюк факти плагіату та грубих помилок, спеціалізована вчена рада Д 27.053.01 одноголосно проголосувала «за» присудження дисертантці наукового ступеня доктора історичних наук.
Скандал навколо сфальсифікованого видання та демонстративне нехтування членами спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 засадами науковості та академічної доброчесності змусили групу істориків уважно ознайомитись із текстами докторської дисертації, автореферату та наукових праць, в яких апробовано результати дослідження О. Стасюк.
Результатом аналізу став лист на адресу Міністра освіти і науки України, де були викладені виявлені у текстах О. Стасюк численні випадки плагіату та різноманітних фальсифікацій. Фахівці наголосили на необхідності провести додаткову експертизу дисертації для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження О. Стасюк наукового ступеня доктора історичних наук.
Громадський просвітницький проєкт LikБез. Історичний фронт на основі наведених у листі до МОН України даних підготував низку публікацій для наочної демонстрації кричущих випадків нефаховості дисертантки та майже суцільного порушення нею засад академічної доброчесності.
У першому дописі йшлося про ганебне зловживання дисертанткою багаторядковими цитатами з документів (до 2,5 сторінок), які разом із абсолютно зайвими уточнювальними коментарями діловодного характеру склали майже п’яту частину основного тексту (мова йде про 2–5 розділи) докторської дисертації. Завдяки такому цитуванню, що фактично засвідчило відсутність авторської концепції та банальне нерозуміння проблеми, дисертантка збільшила обсяг тексту до необхідного для докторської мінімуму. Досягти змістовності за допомогою суцільного цитування у О. Стасюк не вийшло і не могло вийти.
У другій публікації звернемо увагу на деякі особливості джерельної бази так званого дослідження, зосередившись передусім на архівній складовій.
Восени минулого року стало відомо, що підготовлене у Музеї видання під заголовком «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань» (упорядники Олександр Петришин, Микола Герасименко та Олеся Стасюк), гучно презентоване 7 вересня на Міжнародному форумі «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», є видавничим фальсифікатом, а вміщений у книзі Висновок комплексної судової історико-криміналістичної експертизи від 10.12.2020 р. № 979 містить численні фальсифікації та маніпуляції.
Музей, спираючись на зазначений Висновок, розпочав агресивну і вочевидь добре фінансовану кампанію із поширення в інформаційному просторі даних, що не пройшли відповідної наукової апробації (мова йде про презентації в дипломатичних представництвах в Україні та закордоном, неігрове кіно, банери, газетні статті тощо). Сама ж книга з грифами СБУ і двох інститутів НАН України, які невідомо звідки з’явилися у видавничому фальсифікаті, була позначена як «наукове видання» та розіслана по бібліотекам. Наведені у ній дані мали широко застосовуватися у державотворчій практиці та навчальному процесі.
Зважаючи на ситуацію, що склалася, 1 грудня 2021 р. авторитетні науковці (до них долучилися і активні представники громадянського суспільства) виступили із Відкритим листом проти фальсифікації історії Голодомору-геноциду, в якому наголошували, що «матеріали, викладені у експертизі, підібрані тенденційно, окремі – відверто фальсифіковані, а методика визначення втрат викладена описово та не пройшла жодної наукової апробації».
Тоді ж стало відомо, що одна із призвідників цього скандалу генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк планує захищати докторську дисертацію на тему «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932–1933 років в УСРР». Захист мав відбутися 24 грудня 2021 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01, що діє при Університеті Григорія Сковороди в Переяславі.
Науковим консультантом дисертантки виступив професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри світового українства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Сергійчук. Показово, що водночас він обіймає посаду провідного наукового співробітника відділу дослідження соціо-демографічних та правових аспектів Голодомору-геноциду Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, тобто є особою, субординаційно підлеглою О. Стасюк.
За 10 днів до захисту на сайті спецради був оприлюднений текст докторської дисертації О. Стасюк та відгуки опонентів.
Доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії України Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Олександр Нікілєв, доктор історичних наук, професор, професор кафедри гуманітарних наук, культури та мистецтва Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського Ганна Капустян та доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Олександр Комарніцький загалом позитивно оцінили дисертацію, відзначивши її наукову новизну та самостійний характер.
Опоненти засвідчили, що дисертаційне дослідження О. Стасюк відповідає всім кваліфікаційним вимогам, а сама авторка заслуговує на присудження їй наукового ступеня доктора історичних наук.
Олександр Нікілєв зауважив, що «кожен із розділів дисертації О.О.Стасюк відповідно до науково-дослідницьких завдань розкриває важливі аспекти обраної теми і є змістовно наповненим» (с.5 відгуку). Опонент відзначив її добру методологічну підготовку та дослідницьку сумлінність у роботі з джерелами (там само).
Ганна Капустян підкреслила, що застосовані дисертанткою методологічні підходи дозволили «виконати науковий аналіз та узагальнення» (с.4 відгуку), а «матеріал дослідження опрацьований якісно, послідовно, логічно» (с.5).
Олександр Комарніцький наголосив, що дисертація є «самостійним, оригінальним і завершеним науковим дослідженням» (с.8 відгуку).
Оскільки О. Стасюк була співупорядницею скандального видання, а її підпис (як і підпис її наукового консультанта В. Сергійчука) стоїть під згаданим Висновком, докторська дисертація закономірно привернула пильну увагу фахівців, які вирішили не покладатись на думку опонентів, а самостійно проаналізувати оприлюднений текст.
До того ж дисертантка попри розголос долучила до списку публікацій, що додатково розкривають зміст дисертації, і згадане вище скомпрометоване видання «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань».
23 грудня 2021 р. (тобто за день до призначеного захисту) доктор історичних наук, професор, завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко опублікував допис, де порівняльні таблиці наочно засвідчили численні випадки плагіату у першому розділі докторської дисертації О. Стасюк.
24 грудня 2021 р. (у день захисту) з’явилась ще одна публікація. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії України 20–30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України Геннадій Єфіменко, проаналізувавши лише 17 сторінок докторської дисертації О. Стасюк, виявив як плагіат, так і грубі помилки, що продемонстрували «нерозуміння і незнання авторкою того, про що вона пише».
Ані публічні виступи фахівців, ані професійна дискусія, яку вони спричинили, наслідків не мали. Захист О. Стасюк відбувся без жодних ускладнень.
Спеціалізована вчена рада Д 27.053.01 при Університеті Григорія Сковороди в Переяславі проігнорувала застороги колег про виявлені у тексті докторської дисертації О. Стасюк випадки плагіату та одноголосно проголосувала за присудження дисертантці наукового ступеня доктора історичних наук.
Як повідомив ввечері 24 грудня 2021 р. на своїй Facebook-сторінці член спецради доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри Київського національного університету імені Тараса Шевченка Валерій Капелюшний, «за» проголосували 18 присутніх членів спецради (за списком рада складається із 19 осіб), «проти» нікого не було.
Демонстративне нехтування членами спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 засадами науковості та академічної доброчесності змусило групу науковців уважно ознайомитись із текстами докторської дисертації, автореферату та наукових праць, у яких апробовано результати дослідження О. Стасюк.
Результатом аналізу став лист на ім’я Міністра освіти і науки України (вхідний №Ю-260/0-22 від 21.01.2022) із проханням провести додаткову експертизу дисертації для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження О. Стасюк наукового ступеня доктора історичних наук.
У листі та 8-ми додатках до нього на 72 сторінках були викладені виявлені у текстах О. Стасюк численні випадки плагіату та різноманітних фальсифікацій (про кількість статей, що мають розкривати зміст дисертації; про стан дослідження проблеми; про ступінь власного внеску дисертантки у питаннях введення до наукового обігу історичних джерел та про результати архівних досліджень тощо). Були також зафіксовані поверховий виклад матеріалу, значна кількість фактографічних помилок та елементарна нефаховість (некоректні посилання, нерозуміння документів, що аналізувалися, цитування повних текстів документів замість їх аналітичного викладу і т. ін.).
Фактично докторська дисертація О. Стасюк та історія її захисту в Переяславі стали концентрованим унаочненням найболючіших проблем сучасного вітчизняного недоброчесного історіописання – від банальної історичної безграмотності, фабрикації архівних посилань і неприхованого плагіату до найширшого використання адміністративного ресурсу.
Пошукова та археографічна праця Наталії Романець загалом проведена на належному фаховому рівні і заслуговує на високу оцінку. Водночас наразі стоїть завдання усунення певних проблемних місць та виправлення наявних недоліків. Це не займе багато часу, натомість суттєво підвищить рівень цієї важливої роботи.
До рецензії долучений Додаток, в якому пояснено, яким чином рецензенти готували відгук на рукопис у жовтні 2022 р.
З огляду на факт захисту цієї праці вимагаємо також дотримуватися норми п.6 статті 28/1 Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність», у якій йдеться про покарання причетних до захисту академічно недоброчесної дисертації осіб та організацій (науковий консультант, голова спеціалізованої вченої ради, опоненти, наукова установа чи заклад вищої освіти).
Насамкінець підкреслимо, що затвердження цієї дисертації засвідчить не лише підтримку з боку держави академічної недоброчесності, а ще й порушить ті європейські і загальнолюдські цінності, за які віддають життя кращі сини та дочки України у війні з Росією. Йдеться крім решти про ситуацію, яка має потужний деструктивний політичний компонент і спроможна завдати непоправної шкоди удару міжнародному іміджу України та перетворитися на міну уповільненої дії у фундаменті її національної ідентичності. Цього не можна допустити.
24 грудня 2021 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.053.01 в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі Стасюк Олесею Олександрівною була захищена докторська дисертація на тему: “Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932–1933 років в УСРР”. Рішення про присудження наукового ступеня доктора історичних наук було ухвалено присутніми на захисті членами спецради одноголосно.
Проте аналіз текстів дисертації, автореферату, а також наукових праць, у яких апробовано результати дослідження, засвідчив неприпустимі порушення низки нормативно-правових актів та кваліфікаційних вимог, що унеможливлює присудження авторці наукового ступеня доктора історичних наук.