Сердешний віночок для мамуні :)

Вітаю дівчата. Ось і літо добігає до кінця, а наче тільки-тільки почалося... З усіх сил хапаємо його за хвіст :) ще є час насолодитися теплими днями.
Сьогодні принесла роботу яку давно вже подарувала, фото робила нашвидкоруч, навіть додому не заносила - з багетки відразу поїхала до мами.

Дизайн Helene Le Berre з журналу Point de Croinx. Вишивався цей квітковий віночок дуже легко, абсолютно без якихось проблем. Тканина кольору персик, 30 каунт, українського виробника, ниточки ДМС по ключу. Дерев"яний багет, рожево-бузкового кольору.

Занесла з вибаченнями, так як хотіла встигнути до дня матері, а затримала подарунок аж на 3 неділі, але мама була в захваті навіть трошки сльозу пустила :) Мамуня в мене найкраща подруга. Десь років до 20 я цього не розуміла, вона мене доводила до сказу. Зараз навіть соромно згадувати....:( Мабуть мудрості та розуму до цього віку я не мала. Є в мене одна історія з якої все змінилося...

Перший раз заміж я вийшла в 18 років. Чекала хлопця з армїї - дочекалася й швиденько одружилися. Батьки вмовляли не робити такого необдуманого вчинку але мені чогось припекло та й піздно вже було, заява подана і вони були поставлені перед фактом. Весілля було гучне та велике. А через 6 місяців я зрозуміла що це зовсім не та людина з якою я хочу провести усе своє життя. І я повернулася до батьків. Що вони пережили від свекрухи - навіть згадувати важко. Бруд лився аж занадто. Я відчувала таку провину перед ними, побачення просила але ж словами не стерти усю гидоту. Перевелася на заочку і пішла на роботу. І ось там зустріла свого другого чоловіка :) В мене  був найсправжнісінький службовий роман. Але все сталося дуже швидко і тоді тато вперся рогом і чути нічого не хотів про кохання і тд.. Привозив, забирав і контролював кожну мою хвилину. Я страждала і хитрувала і все рівно вишукувала  час для зустрічей. І якось вночі я почула як батьки сперечалися, мама вмовляла дати мені самій вирішувати як жити, а тато кричав що не дасть загубити мені своє життя, бо я ще дуже мала і ну зовсім нічого не тямлю. І тут мама в серцях сказала - Дивися, вона може і послухається тебе, може ти прав і все буде добре. А якщо ні? Якщо це справжнє почуття - і вона тебе ніколи потім не пробачить за це втручання? Хай обирає свою долю сама. Тато відступив, охолонув. Я познайомила батьків і він їм дуже сподобався :) Ми тихесенько розписалися. Через кілька років в нас народився син і я дуже вдячна мамі за усю її любов, мудрість і віру в мене.

Люблю тебе мамочка усім серцем з такою силою на яку тільки спроможна!