What do you think?
Rate this book
How to Feed a Dictator: Saddam Hussein, Idi Amin, Enver Hoxha, Fidel Castro, and Pol Pot Through the Eyes of Their Cooks
Anthony Bourdain meets Kapuściński in this chilling look from within the kitchen at the appetites of five of the twentieth century’s most infamous dictators, by the acclaimed author of Dancing Bears.
What was Pol Pot eating while two million Cambodians were dying of hunger? Did Idi Amin really eat human flesh? And why was Fidel Castro obsessed with one particular cow?
Traveling across four continents, from the ruins of Iraq to the savannahs of Kenya, Witold Szabłowski tracked down the personal chefs of five dictators known for the oppression and massacre of their own citizens—Iraq’s Saddam Hussein, Uganda’s Idi Amin, Albania’s Enver Hoxha, Cuba’s Fidel Castro, and Cambodia’s Pol Pot—and listened to their stories over sweet-and-sour soup, goat-meat pilaf, bottles of rum, and games of gin rummy. Dishy, deliciously readable, and dead serious, How to Feed a Dictator provides a knife’s-edge view of life under tyranny.
What was Pol Pot eating while two million Cambodians were dying of hunger? Did Idi Amin really eat human flesh? And why was Fidel Castro obsessed with one particular cow?
Traveling across four continents, from the ruins of Iraq to the savannahs of Kenya, Witold Szabłowski tracked down the personal chefs of five dictators known for the oppression and massacre of their own citizens—Iraq’s Saddam Hussein, Uganda’s Idi Amin, Albania’s Enver Hoxha, Cuba’s Fidel Castro, and Cambodia’s Pol Pot—and listened to their stories over sweet-and-sour soup, goat-meat pilaf, bottles of rum, and games of gin rummy. Dishy, deliciously readable, and dead serious, How to Feed a Dictator provides a knife’s-edge view of life under tyranny.
288 pages, Paperback
First published September 18, 2019
About the author
Witold Szabłowski
15 books181 followersWitold Szabłowski is an award-winning Polish journalist. At age twenty-five he became the youngest reporter at the Polish daily newspaper Gazeta Wyborcza’s weekly supplement, Duży Format, where he covered international stories in countries including Cuba, South Africa, and Iceland. His features on the problem of illegal immigrants flocking to the EU won the European Parliament Journalism Prize; his reportage on the 1943 massacre of Poles in Ukraine won the Polish Press Agency’s Ryszard Kapuściński Award; and his book about Turkey, The Assassin from Apricot City, won the Beata Pawlak Award and an English PEN award, and was nominated for the Nike Award, Poland’s most prestigious literary prize. Szabłowski lives in Warsaw.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 464 reviews
November 21, 2023
اگر «آنچه می‌خوریم ما را شکل می‌دهد»، بنابر این آشپزها فقط غذایمان را درست نمی‌کنند، بلکه ما را هم می‌سازند. آنها شبکه‌های اجتماعی ما، تکنولوژی‌ها و عقایدمان را شکل می‌دهند. آشپزها لایق این هستند که داستان‌هایشان به کرات و بسی گفته شود. مایکل سیمونز، تاریخچه آشپزها و آشپزی. صفحه ۹ کتاب
من تاریخچه‌ی قرن بیستم را از دریچه آشپزخانه دیدم. فهمیدم که آنها در اوقات سخت، چطور جان سالم به در بردند. چطور باید به مرد دیوانه‌ای غذا می‌دادند. چطور برایش مادری می‌کردند. و حتی چطور یک باد شکم به موقع جان خروارها آدم را می‌توانست نجات دهد. دریافتم که دنیای دیکتاتورها از کجا نشأت می‌گیرد. بر اساس گزارش سازمان آمریکایی خانه آزادی، ۴۲ کشور را دیکتاتورها رهبری کرده‌اند، این اطلاعاتی حیاتی است. نکته دیگر این که، این تعداد درحال افزایش است. شرایط امروز به نفع دیکتاتورها است، و ارزشش را دارد که همه‌مان چیزهایی درباره‌شان بدانیم. پیش‌غذا. صفحه ۱۹ کتاب
من تاریخچه‌ی قرن بیستم را از دریچه آشپزخانه دیدم. فهمیدم که آنها در اوقات سخت، چطور جان سالم به در بردند. چطور باید به مرد دیوانه‌ای غذا می‌دادند. چطور برایش مادری می‌کردند. و حتی چطور یک باد شکم به موقع جان خروارها آدم را می‌توانست نجات دهد. دریافتم که دنیای دیکتاتورها از کجا نشأت می‌گیرد. بر اساس گزارش سازمان آمریکایی خانه آزادی، ۴۲ کشور را دیکتاتورها رهبری کرده‌اند، این اطلاعاتی حیاتی است. نکته دیگر این که، این تعداد درحال افزایش است. شرایط امروز به نفع دیکتاتورها است، و ارزشش را دارد که همه‌مان چیزهایی درباره‌شان بدانیم. پیش‌غذا. صفحه ۱۹ کتاب
August 29, 2020
П'ять диктаторів - і шість історій їхніх кухарів. Книжка дуже нерівна. Шабловський намагається втримати в полі зору три елементи: 1) історію кухаря / кухарки, 2) історію країни, 3) особистість диктатора. Але пропорція між цими складовими різна в кожній історії.
Саддам Хусейн. Історія кухаря та особистість Саддама. Іраку тут мало, а якщо й є, то сучасний - пост-Саддамівський.
Іді Амін. Історія кухаря. Інші складові майже відсутні. І ця історія найменше відповідає темі книжки. Про диктатора тут мало, а те що є - відповідає всім стереотипним уявленням про диктаторів.
Енвер Ходжа. Найкраща історія. Ось тут Шабловський виклався на повну. Вона найкоротша, але вона просто ідеально збалансована. Є кухар - і його біографія, яка тісно вплітається в історію країни. Є кілька історій з життя албанців, що дають собі раду з травмами тоталітарного минулого. І є особистість диктатора, який наче "чорна діра" - притягує до себе і кухаря з його біографією, і всю країну.
Фідель Кастро. Слабше, ніж попередня історія, але так само сильна. Тут мало біографій кухарів й особистості Фіделя. Але тут Шабловський використовує інший прийом - він бере інтерв'ю в двох кухарів. Один - успішний, має свій власний ресторан. А інший... Інший животіє в злиднях. І все це на тлі віри в Революцію, яка мала прийти і зробити всіх щасливими. І "зверху" присипані ці історії замальовками з сучасної Куби. Разючий контраст: у що вірять обоє кухарів, що відбувається зараз. Дуже щемка історія.
Пол Пот. Одразу визнаю, що тут я буду упередженим. По-перше, бо я більше знайомий з тематикою, ніж очікував би Шабловський. По-друге, після Улыбка Пол Пота. Путешествие по Камбодже красных кхмеров інші репортажі про Камбоджу періоду Демократичної Кампучії мені виглядають спрощеними. І поверховими. Хоча Шабловський також виклався - є і біографія кухарки Пола Пота, і замальовки з життя сучасної Камбоджі. Але Шабловському бракує того, що було в Peter Fröberg Idling - рефлексії. Всю свою книгу Ідлінґ шукає відповідь на одне питання: як четверо шведів (насправді двоє шведів і двоє шведок), які в серпні 1978 р. проїхались через всю Камбоджу, не помітили геноциду. На той момент в Камбоджі загинуло 1 млн. 330 тис. людей. Як ці четверо цього не помітили? Просте питання, для відповіді на яке Ідлінґ занурюється в історію Камбоджі 1950-х - 1970-х рр., історію війни у В'єтнамі, історію Товариства шведсько-камбоджійської дружби, бере інтерв'ю в чотирьох шведів, бере інтерв'ю в місцевих камбоджійців, бере інтерв'ю в дослідників геноциду в Камбоджі, нарешті - він бере інтерв'ю в червоних кхмерів, які опікувалися тими чотирма гостями зі Швеції. Одне питання - і майже три сотні сторінок нових питань, сумнівів, збентеження.
Шабловський ж просто записує слова кухарки: Пол Пот був милим чоловіком, і він не відповідальний за 1,7 млн загиблих в Камбоджі. То не він. Крапка. Шабловський не задає собі питання: чому так? Він просто каже: який контраст! Ось я знаю одне, а кухарка говорить зовсім інше. Але тут вже в мене постає питання: Вона бреше? Вона дійсно вірить в свої слова? Чи є ще інші пояснення? Шабловський цього не запитує. Ні в неї, ні в себе, ні в читачів. Втім, це всього лише одна з історій. А тому я забагато вимагаю від цієї книги.
Книга Шабловського може розбудити інтерес до історій диктаторів. Але їй бракує запитань, які автор міг би поставити собі, чи кухарям або кухарці, з якими розмовляв. Деколи йому просто бракує часу, щоб вжитися в те суспільство. Кубу він збагнув, хоча був там двічі. Албанію описав так, наче жив там кілька місяців. Але інші країни - це "набіги". У випадку Камбоджі це відчувається: погляд туриста, який має кілька днів, щоб доїхати до точки призначення і записати інтерв'ю. У випадку Кенії - навіть сильніше враження: Шабловський не виходить з авта дорогою. Він просто їде до кухара Іді Аміна. В Камбоджі він встигає поговорити з місцевими. Але вони дуже побіжні.
Але історії про Албанію та Кубу - вони не залишать байдужими. І вже заради них варто читати цю книгу. В них і проявився талант Шабловського
Саддам Хусейн. Історія кухаря та особистість Саддама. Іраку тут мало, а якщо й є, то сучасний - пост-Саддамівський.
Іді Амін. Історія кухаря. Інші складові майже відсутні. І ця історія найменше відповідає темі книжки. Про диктатора тут мало, а те що є - відповідає всім стереотипним уявленням про диктаторів.
Енвер Ходжа. Найкраща історія. Ось тут Шабловський виклався на повну. Вона найкоротша, але вона просто ідеально збалансована. Є кухар - і його біографія, яка тісно вплітається в історію країни. Є кілька історій з життя албанців, що дають собі раду з травмами тоталітарного минулого. І є особистість диктатора, який наче "чорна діра" - притягує до себе і кухаря з його біографією, і всю країну.
Фідель Кастро. Слабше, ніж попередня історія, але так само сильна. Тут мало біографій кухарів й особистості Фіделя. Але тут Шабловський використовує інший прийом - він бере інтерв'ю в двох кухарів. Один - успішний, має свій власний ресторан. А інший... Інший животіє в злиднях. І все це на тлі віри в Революцію, яка мала прийти і зробити всіх щасливими. І "зверху" присипані ці історії замальовками з сучасної Куби. Разючий контраст: у що вірять обоє кухарів, що відбувається зараз. Дуже щемка історія.
Пол Пот. Одразу визнаю, що тут я буду упередженим. По-перше, бо я більше знайомий з тематикою, ніж очікував би Шабловський. По-друге, після Улыбка Пол Пота. Путешествие по Камбодже красных кхмеров інші репортажі про Камбоджу періоду Демократичної Кампучії мені виглядають спрощеними. І поверховими. Хоча Шабловський також виклався - є і біографія кухарки Пола Пота, і замальовки з життя сучасної Камбоджі. Але Шабловському бракує того, що було в Peter Fröberg Idling - рефлексії. Всю свою книгу Ідлінґ шукає відповідь на одне питання: як четверо шведів (насправді двоє шведів і двоє шведок), які в серпні 1978 р. проїхались через всю Камбоджу, не помітили геноциду. На той момент в Камбоджі загинуло 1 млн. 330 тис. людей. Як ці четверо цього не помітили? Просте питання, для відповіді на яке Ідлінґ занурюється в історію Камбоджі 1950-х - 1970-х рр., історію війни у В'єтнамі, історію Товариства шведсько-камбоджійської дружби, бере інтерв'ю в чотирьох шведів, бере інтерв'ю в місцевих камбоджійців, бере інтерв'ю в дослідників геноциду в Камбоджі, нарешті - він бере інтерв'ю в червоних кхмерів, які опікувалися тими чотирма гостями зі Швеції. Одне питання - і майже три сотні сторінок нових питань, сумнівів, збентеження.
Шабловський ж просто записує слова кухарки: Пол Пот був милим чоловіком, і він не відповідальний за 1,7 млн загиблих в Камбоджі. То не він. Крапка. Шабловський не задає собі питання: чому так? Він просто каже: який контраст! Ось я знаю одне, а кухарка говорить зовсім інше. Але тут вже в мене постає питання: Вона бреше? Вона дійсно вірить в свої слова? Чи є ще інші пояснення? Шабловський цього не запитує. Ні в неї, ні в себе, ні в читачів. Втім, це всього лише одна з історій. А тому я забагато вимагаю від цієї книги.
Книга Шабловського може розбудити інтерес до історій диктаторів. Але їй бракує запитань, які автор міг би поставити собі, чи кухарям або кухарці, з якими розмовляв. Деколи йому просто бракує часу, щоб вжитися в те суспільство. Кубу він збагнув, хоча був там двічі. Албанію описав так, наче жив там кілька місяців. Але інші країни - це "набіги". У випадку Камбоджі це відчувається: погляд туриста, який має кілька днів, щоб доїхати до точки призначення і записати інтерв'ю. У випадку Кенії - навіть сильніше враження: Шабловський не виходить з авта дорогою. Він просто їде до кухара Іді Аміна. В Камбоджі він встигає поговорити з місцевими. Але вони дуже побіжні.
Але історії про Албанію та Кубу - вони не залишать байдужими. І вже заради них варто читати цю книгу. В них і проявився талант Шабловського
May 9, 2020
Food and History, two genres that for me are irresistible. Add that to the uniqueness of viewing the lives of the dictators and the men itself, through the eyes if their cooks. Szablowski traveled the world, finding these cooks, four men one woman, and let them tell their own stories. Of course, we do not get an email ubiased view of these men, since generally the cooks were treated well, not part of the political frey. There were a few exceptions, where those who provided the food could be accused by those who were jealous.
The chapters are titled, breakfast, snack, lunch etc. Which does not mean what one would think in a book about food, but something much more nefarious. Of course, as in most books touching on political manuvereing, I found my country again acting badly. I think here that while the accounts may be biased, we see a more personal side of these dictators. They did have a human side, though it is often not shown in the power struggles that so often lead to killings of the innocent.
So, a different take on history and an interesting look at the relationship between the dictators and the one who provides his food. As one dictator is ousted, killed, there seem to be others to take his place, seems we will never outlive true evil.
ARC from Edelweiss
The chapters are titled, breakfast, snack, lunch etc. Which does not mean what one would think in a book about food, but something much more nefarious. Of course, as in most books touching on political manuvereing, I found my country again acting badly. I think here that while the accounts may be biased, we see a more personal side of these dictators. They did have a human side, though it is often not shown in the power struggles that so often lead to killings of the innocent.
So, a different take on history and an interesting look at the relationship between the dictators and the one who provides his food. As one dictator is ousted, killed, there seem to be others to take his place, seems we will never outlive true evil.
ARC from Edelweiss
July 18, 2020
Вкотре переконуюсь як важливо вибрати влучну точку занурення, щоб вповні розкрити історію. Часто слова пішака достатньо, щоб зрозуміти масштаб шахової партії короля. Такими постали вражаючі розповіді особистих кухарів п‘яти диктаторів, які описав (геніальний репортажист) Вітольд Шабловський у цій книзі. Який шлях від перших куховарських спроб, до організації бенкетів найвпливовіших людей світу? Як готувати для монстра, який за несмачну страву може наказати жорстоко стратити тебе і всю твою сім’ю? Як приготувати смачний десерт діабетику, щоб не звинуватили в отруєнні і не кинули у в’язницю? Чим перебивалися пересічні люди, поки тирани набивали собі животи? Особливою червоною ниткою проходить книгою зсув реальності у розповіді кухарки Пола Пота, яка його досі палко любить і фанатично захищає, хоча за його режиму чверть населення Камбоджі було винищено. Все ж, як ми всі знаємо, зв’язки на основі їжі - то святе. Єдиний мінус - читається дуже легко і швидко, і хочеш добавки. Отже, якщо зголодніли за гарними книгами, вам сюди.
August 8, 2023
کتاب به موضوع جالبی در خصوص دیکتاتورها و حکومت‌هاشون می‌پردازه: غذا
این مساله که دوره حکمرانی این دیکتاتورها که معمولا همراه با تحریم و سختی‌های اقتصادی همراه بوده و در این دوره خود شخص دیکتاتور و مردم عادی کشور چی می‌خوردند و چطور زندگی می‌کردند، خیلی قابل توجه هستش.
در مورد مطالب کتاب چون بخش اعظمش به روایت‌های آشپزها و دیگر اطرافیان دیکتاتورها برمی‌گرده، ممکنه مقداری با برخی کتب معروف در مورد زندگی این افراد تفاوت داشته باشه ولی اطلاعات دست اول و قابل تاملی رو به خواننده میده.
و اینکه جمع‌آوری این اطلاعات و مصاحبه‌ها و پیداکردن بعضی از این افراد واقعا کار مشکل و ارزشمندی از طرف نویسنده بوده.
البته اصلا نباید انتظار یک کتاب تاریخی یا تحلیلی عمیق در خصوص هر دیکتاتور و دوره‌ی قدرتش داشته باشید و این کتاب رو به عنوان یک تنوع در بین مطالعه در خصوص دیکتاتورها پیشنهاد می‌کنم.
همینطور به خاطر موضوع کتاب، با متن روانی روبه‌رو هستیم که میشد یخورده دقت بیشتری در ترجمه کلمات مربوط خوراکی‌ها و غذاها و ویرایش کلی کتاب داشته باشه
در کل به نظرم اگه تازه یه کتاب سنگین و طولانی رو خوندید و دوست دارید تنوعی توی مطالعه‌تون داشته باشید، چی میتونه بهتر ا�� یه کتاب در مورد غذا و دیکتاتورها باشه؟
این مساله که دوره حکمرانی این دیکتاتورها که معمولا همراه با تحریم و سختی‌های اقتصادی همراه بوده و در این دوره خود شخص دیکتاتور و مردم عادی کشور چی می‌خوردند و چطور زندگی می‌کردند، خیلی قابل توجه هستش.
در مورد مطالب کتاب چون بخش اعظمش به روایت‌های آشپزها و دیگر اطرافیان دیکتاتورها برمی‌گرده، ممکنه مقداری با برخی کتب معروف در مورد زندگی این افراد تفاوت داشته باشه ولی اطلاعات دست اول و قابل تاملی رو به خواننده میده.
و اینکه جمع‌آوری این اطلاعات و مصاحبه‌ها و پیداکردن بعضی از این افراد واقعا کار مشکل و ارزشمندی از طرف نویسنده بوده.
البته اصلا نباید انتظار یک کتاب تاریخی یا تحلیلی عمیق در خصوص هر دیکتاتور و دوره‌ی قدرتش داشته باشید و این کتاب رو به عنوان یک تنوع در بین مطالعه در خصوص دیکتاتورها پیشنهاد می‌کنم.
همینطور به خاطر موضوع کتاب، با متن روانی روبه‌رو هستیم که میشد یخورده دقت بیشتری در ترجمه کلمات مربوط خوراکی‌ها و غذاها و ویرایش کلی کتاب داشته باشه
در کل به نظرم اگه تازه یه کتاب سنگین و طولانی رو خوندید و دوست دارید تنوعی توی مطالعه‌تون داشته باشید، چی میتونه بهتر ا�� یه کتاب در مورد غذا و دیکتاتورها باشه؟
January 7, 2020
This book doesn't come out until the end of April but it hit the spot for a different sort of read (and my first read of the year) connecting the Cambodian novel I finished on New Year's Eve to my new focus on the Middle East.
"Witold Szablowski tracked down the personal chefs of five dictators known for the oppression and massacre of their own citizens: Iraq’s Saddam Hussein, Uganda’s Idi Amin, Albania’s Enver Hoxha, Cuba’s Fidel Castro, and Cambodia’s Pol Pot—and listened to their stories over sweet-and-sour soup, goat-meat pilaf, bottles of rum, and games of gin rummy."
The stories are unnerving sometimes in their details but sometimes because of the perspective of the chef (ranging from fear to mental deterioration to complicity to... love?) It's an interesting combination of politics and food. The author provides considerable context in which to understand the situations involved.
This comes out April 28, 2020 from Penguin. I had an early copy through Edelweiss.
"Witold Szablowski tracked down the personal chefs of five dictators known for the oppression and massacre of their own citizens: Iraq’s Saddam Hussein, Uganda’s Idi Amin, Albania’s Enver Hoxha, Cuba’s Fidel Castro, and Cambodia’s Pol Pot—and listened to their stories over sweet-and-sour soup, goat-meat pilaf, bottles of rum, and games of gin rummy."
The stories are unnerving sometimes in their details but sometimes because of the perspective of the chef (ranging from fear to mental deterioration to complicity to... love?) It's an interesting combination of politics and food. The author provides considerable context in which to understand the situations involved.
This comes out April 28, 2020 from Penguin. I had an early copy through Edelweiss.
January 13, 2023
Дещо поверхнева, але цікава і моторошна подорож на ”кухню” до найвідоміших диктаторів ХХ століття.
Книжка, яка не дасть вичерпну відповідь на всі питання, але яка закладає якісне підґрунтя для глибшого дослідження.
Книжка, яка не дасть вичерпну відповідь на всі питання, але яка закладає якісне підґрунтя для глибшого дослідження.
July 21, 2020
Здається, я вже не перша людина, яка зізнається, що кинула на півдорозі те, що читала до цього, адже не змогла відірватися від цієї кулінарної книги аж до самого її кінця. А збиралася лише погортати, коли за��рала з пошти.
Це справді кулінарна книга, адже тут є аперитив, перша, друга, третя страви і десерт. Щоправда, у якості страв виступають світові диктатори, імена яких стали прозивними. Єдиний яскравий однозначно емоційно забарвлений рядочок: геноцид, масові страти, винищення мільйонів, воєнні злочинці, Саддам Хусейн, Іді Амін, Пол Пот. Зізнаюсь, одне ім’я стало для мене відкриттям – про те, що у Албанії був свій мікросталін я дізналася тільки з книги Шабловського. І вже тільки за це її можна називати ТОП-1 липня-2020. До речі, це вже друга прочитана у Witold Szabłowski - Author книга, з якою я буду носитися рівно як із першою і рекомендувати скрізь!
Історії, розказані кухарами, різняться виключно деталями: в когось були свої овочі з місцевих ферм, а хтось щодня забивав своїх тварин, вирощених на місцевих фермах. У решті вони ідентичні: всі диктатори любили попоїсти, і шоп свіже, і шоп смачне, і шоп як у мами, але не з традиційного, а чужинського. І всі кухари робили дива, аби ці людські потворки залишалися задоволеними. І ні-ні, жодних проявів диктаторства вони не помітили – не було коли, вони всі у кухні. От тільки на безліч прямих питань на кшталт «хіба не помічали, що люди у цей час голодували, поки ви на одну особу виготовляли по сім перемін з різного м’яса?» кухари Шабловському не відповіли. Майже всі відмовчалися. Або спробували виправдатися – в кожного знайшлася поважна причина, а якжеж.
Ну і знакова закономірність, вже давно виведена у абсолют: як тільки до влади приходять комуняки, то відразу пропадає уся їжа. Немає значення, у якому географічному поясі ти живеш, які в країні врожаї і чи вміють там обробляти землю. Є комуняки – їжі нема. Аксіома.
Дійсно надзвичайна книга, справжня родзинка літа. Люди, долі, країни, ріалполітік – цілий світ через щілину кухарського приладдя. Читається легко, дякуючи невимушеній манері автора будувати розповідь і гарній роботі перекладача, який знає слово «набіл». Видавництво Старого Лева знов зробило просто прекрасне видання, яке з полиць не захочеться віддавати.
Це справді кулінарна книга, адже тут є аперитив, перша, друга, третя страви і десерт. Щоправда, у якості страв виступають світові диктатори, імена яких стали прозивними. Єдиний яскравий однозначно емоційно забарвлений рядочок: геноцид, масові страти, винищення мільйонів, воєнні злочинці, Саддам Хусейн, Іді Амін, Пол Пот. Зізнаюсь, одне ім’я стало для мене відкриттям – про те, що у Албанії був свій мікросталін я дізналася тільки з книги Шабловського. І вже тільки за це її можна називати ТОП-1 липня-2020. До речі, це вже друга прочитана у Witold Szabłowski - Author книга, з якою я буду носитися рівно як із першою і рекомендувати скрізь!
Історії, розказані кухарами, різняться виключно деталями: в когось були свої овочі з місцевих ферм, а хтось щодня забивав своїх тварин, вирощених на місцевих фермах. У решті вони ідентичні: всі диктатори любили попоїсти, і шоп свіже, і шоп смачне, і шоп як у мами, але не з традиційного, а чужинського. І всі кухари робили дива, аби ці людські потворки залишалися задоволеними. І ні-ні, жодних проявів диктаторства вони не помітили – не було коли, вони всі у кухні. От тільки на безліч прямих питань на кшталт «хіба не помічали, що люди у цей час голодували, поки ви на одну особу виготовляли по сім перемін з різного м’яса?» кухари Шабловському не відповіли. Майже всі відмовчалися. Або спробували виправдатися – в кожного знайшлася поважна причина, а якжеж.
Ну і знакова закономірність, вже давно виведена у абсолют: як тільки до влади приходять комуняки, то відразу пропадає уся їжа. Немає значення, у якому географічному поясі ти живеш, які в країні врожаї і чи вміють там обробляти землю. Є комуняки – їжі нема. Аксіома.
Дійсно надзвичайна книга, справжня родзинка літа. Люди, долі, країни, ріалполітік – цілий світ через щілину кухарського приладдя. Читається легко, дякуючи невимушеній манері автора будувати розповідь і гарній роботі перекладача, який знає слово «набіл». Видавництво Старого Лева знов зробило просто прекрасне видання, яке з полиць не захочеться віддавати.
August 2, 2020
З такого кута я про диктаторів ще не читала. Справді і цікаво та не звично, але не й не менш страшно (ні, особливі подробиці відсутні, але протягом читання ти йдеш в Гугл і читаєш, які жахи коїлися)
Книга гарна і спонукає дізнатися більше
Книга гарна і спонукає дізнатися більше
May 13, 2021
Класна книжка! Але моментами мороз по шкірі пробігає, розуміючи що робили ці люди..
August 22, 2024
موضوع کتاب رو خیلی جالبه دیکتاتورها در دوران زندگیشون چی میخوردن؟؟؟عادت های غذاییشون چی بوده؟؟؟غذای مورد علاقشون؟؟؟
من کتاب رو دوست داشتم بدون شک پیدا کردن آشپزهای دیکتاتورها کار سختی بوده ولی نویسنده به خوبی از عهده کار براومده
من کتاب رو دوست داشتم بدون شک پیدا کردن آشپزهای دیکتاتورها کار سختی بوده ولی نویسنده به خوبی از عهده کار براومده
June 15, 2024
I hope I am not doing this book an injustice by giving it “only” three stars. Because don’t get me wrong, it was a “good book”. It was very unique, refreshing, and it certainly had an educational element, whilst also being easy to read.
The reason why I’m giving it 3 stars is rather due to my own preferences, which this book had helped me realize. This is mainly the fact that I don’t like short historical summaries, which by their very nature give a simplified overview. This was the case in the book, which was not only a mere recollection of events by the cooks of the dictators, but an interweaving of narration with “historical facts”. In other words, whenever the cooks recounted a certain event, the author would insert the “historical truth” in between. I have no doubt that he tried to do this the best he could but it’s just inevitable that the reader gets an oversimplified narrative.
Though I certainly don’t regret reading the book, I just feel a need to supplement it with another text that details the historical events described. The book had sparked in me an interest in the Khmer Rouge revelation, so I might choose to read a book on it afterwards. Though generally speaking, if you’re someone who is interested in global 20th century history, its current repercussions, and also some cooking in between, I’d still recommend you to reach for this book.
The reason why I’m giving it 3 stars is rather due to my own preferences, which this book had helped me realize. This is mainly the fact that I don’t like short historical summaries, which by their very nature give a simplified overview. This was the case in the book, which was not only a mere recollection of events by the cooks of the dictators, but an interweaving of narration with “historical facts”. In other words, whenever the cooks recounted a certain event, the author would insert the “historical truth” in between. I have no doubt that he tried to do this the best he could but it’s just inevitable that the reader gets an oversimplified narrative.
Though I certainly don’t regret reading the book, I just feel a need to supplement it with another text that details the historical events described. The book had sparked in me an interest in the Khmer Rouge revelation, so I might choose to read a book on it afterwards. Though generally speaking, if you’re someone who is interested in global 20th century history, its current repercussions, and also some cooking in between, I’d still recommend you to reach for this book.
August 13, 2024
Niezwykle smakowita pozycja, choć momentami odczuwalny jest pewien niedosyt. Gdybym była choć odrobinę bardziej zaznajomiona z życiorysem i dokonaniami (strasznie pisze się to w kontekście dyktatorów) prawie-głównych bohaterów, myślę, że do mojego organizmu przeniknęłoby dużo więcej składników odżywczych.
Nie mając szczególnej wiedzy, mogę się za to wypowiedzieć o wstawkach autora - chyba jestem fanką 😎 Nie wiem, czy to zasługa tematu, który faktycznie mnie pasjonuje i mogłabym go (nomen omen) konsumować w każdej postaci, niemniej, z przyjemnością sięgnę do innych pozycji Pana Witolda.
Nie mając szczególnej wiedzy, mogę się za to wypowiedzieć o wstawkach autora - chyba jestem fanką 😎 Nie wiem, czy to zasługa tematu, który faktycznie mnie pasjonuje i mogłabym go (nomen omen) konsumować w każdej postaci, niemniej, z przyjemnością sięgnę do innych pozycji Pana Witolda.
October 5, 2019
Zbiór kilku reportaży, które łączy wspólny temat - jak z tytułu- historia kilku znanych dyktatorów widzianych z perspektywy ich kucharzy. Bardzo ciekawy temat. Szabłowski podjął się trudnego zadania i uważam, że zwyciężył. Czyta się z przyjemnością. Pewnym minusem jest nieco nierówny poziom tych opowieści. Trudno jednak powiedzieć czy jest to wina samego autora czy raczej złożoności problemu i tego, że temat dotyczy spraw z dość odległej przeszłości. Szabłowski chyba w ostatniej chwili zdążył spotkać się z ludźmi, których losy przechodzą do przeszłości. Zabrakło mi nieco bardziej rozbudowanego tła historycznego, ale generalnie warto przeczytać te książkę.
October 24, 2020
розкішно
Історію в школі можна було б подавати саме так — через їжу, бо навколо неї все
Історію в школі можна було б подавати саме так — через їжу, бо навколо неї все
December 31, 2019
How to Feed a Dictator offers up lovely bite-sized pieces of history in the transcribed narratives of persons who labored for them for years in a personal capacity. The book has the allure of an amuse bouche for the reader who wants to know more about communist dictatorships in Cambodia, Cuba, Albania, and Uganda as well as the reign of Saddam Hussein but has no time to read a 600 page tome. The book’s other attraction is the behind-the-scenes, reality television aspect of the personal narratives. Idi Amin forced circumcision on his entire adult staff. Enver Hoxha was a cranky diabetic who executed more people when his blood sugar was low. Saddam Hussein, who had multiple palaces in his compound, told the cooking staff where to serve him on a need to know basis. Fidel Castro milked cows.
In between the cooks’ narratives, the author places his own travelogue, reflections, and local interviews which have the craft and depth one would expect of a Carnival Cruise tourist. The author was inspired to capture the voices of the cooks; one wishes he had been equally inspired to omit his own. Skip his part. In one telling interview, a 90 year old Cambodian leads the author to an American bomb cater, but then, the next day, mentions that the same cater served as an open grave for dozens of murdered people. Confused, the author asked why the old man failed to mention that fact at the site. The old man answers, “You didn’t ask.” That’s what the author’s sections feel like – like someone who was present but missed the point.
In between the cooks’ narratives, the author places his own travelogue, reflections, and local interviews which have the craft and depth one would expect of a Carnival Cruise tourist. The author was inspired to capture the voices of the cooks; one wishes he had been equally inspired to omit his own. Skip his part. In one telling interview, a 90 year old Cambodian leads the author to an American bomb cater, but then, the next day, mentions that the same cater served as an open grave for dozens of murdered people. Confused, the author asked why the old man failed to mention that fact at the site. The old man answers, “You didn’t ask.” That’s what the author’s sections feel like – like someone who was present but missed the point.
October 7, 2022
مطمئنا هر کسی با دیدن عنوان این کتاب و خوندن توضیحات پشت جلد متوجه میشه که این کتاب برای افزایش آگاهی سیاسی شما مفید نخواهد بود و به چنین قصدی نباید سراغش برید اما قطعا هم من هم نویسنده معتقدیم که «خدا در جزئیات است» و همین برای اهمیت قائل شدن برای جزئیات زندگی افراد تاثیرگذار در تاریخ شاید کافی باشه
چون من مطمئنم فقط بینش سیاسی و ایدئولوژیک دیکتاتورها با دیگران متفاوت نبوده و کل ساختار روانی‌شون میتونه برای بررسی جالب باشه و خب، این کتاب به یکی از بدیهی‌ترین و پیش پا افتاده‌ترین مسائل زندگی خون‌خوارترین افراد تاریخ می‌پردازه
چون من مطمئنم فقط بینش سیاسی و ایدئولوژیک دیکتاتورها با دیگران متفاوت نبوده و کل ساختار روانی‌شون میتونه برای بررسی جالب باشه و خب، این کتاب به یکی از بدیهی‌ترین و پیش پا افتاده‌ترین مسائل زندگی خون‌خوارترین افراد تاریخ می‌پردازه
June 4, 2023
Захоплююча книга, у якій видно живих людей з їхніми історіями, бідами і маленькими радостями. Очікував тут багато диктаторів, а побачив саме історії.
May 2, 2023
۳،۷
جالب بود تا حدی
جالب بود تا حدی
March 27, 2020
Kucharz jest jak żołnierz, a kuchnia to pole bitwy. Takie słowa padają w książce Witolda Szabłowskiego, “Jak nakarmić dyktatora” i to jest prosta metafora, nie potrzebująca dłuższego wyjaśniania. Szabłowski rozmawia z kucharzami i kucharkami dyktatorów - Castro, Pol Pota, Mugabego i innych, próbując przy okazji opowiedzieć o przemocy, której doświadczali mieszkańcy rządzonych twardą ręką krajów. To się w jakiejś mierze udaje, ale mam poczucie, że przeczytałem książkę mocno trywializującą wiele spraw, w której za łatwo na pierwszy plan wychodzi anegdota i pisanie w stylu “vanity fair”, a nie dramat. Szabłowski dokłada kamyczek do celebrytyzacji przestępców, a na pewno już robi to wydawnictwo chwytliwym tytułem i nazwiskami dyktatorów na okładce.
Co jadł Saddam? A jakie zwyczaje pokarmowe miał Castro? Do tego przykładowe przepisy, trochę o historii i prywatne opowieści kucharzy. Szabłowski przedstawi ich jako ofiary systemu, nie zastanawiając się zbytnio nad tym, czy przypadkiem nie rozmawia z ludźmi jednak za ten terror jakoś odpowiedzialnymi? W wielu sytuacjach nie jest w stanie zweryfikować opowieści swoich bohaterów i nie kryje się z tym. W efekcie równie dobrze możemy czytać absolutne prawdy objawione, jak i opowieści z mchu i paproci. Brakuje mi tu uwiarygodnienia wielu sytuacji, sprawdzenia, pokazania innych punktów widzenia, chciałoby się bardziej reporterskiej roboty. Bardzo te wątpliwości są pobudzane też przez fakt, że zdarzają się tam zdania wypowiadane przez bohaterów, a jakby mocno nadpisane przez autora - kierujące w stronę metafory, od której otworzyłem tą recenzję. Nie ufam temu tytułowi, przyznaję.
To jest taki reportaż-Infotainment, bez specjalnego ładunku emocjonalnego, wielokrotnie powtarzający znane historie i traktujący ludzi jak przystawki do atrakcyjnego opakowania. Mam wobec “Jak nakarmić dyktatora” bardzo dużo wątpliwości. Można czytać ale nie jestem pewien czy bardzo warto. A jak wasze wrażenia po lekturze, bo to tytuł nie nowy i dość popularny więc może zdążyliście przeczytać? Podzielcie się.
Co jadł Saddam? A jakie zwyczaje pokarmowe miał Castro? Do tego przykładowe przepisy, trochę o historii i prywatne opowieści kucharzy. Szabłowski przedstawi ich jako ofiary systemu, nie zastanawiając się zbytnio nad tym, czy przypadkiem nie rozmawia z ludźmi jednak za ten terror jakoś odpowiedzialnymi? W wielu sytuacjach nie jest w stanie zweryfikować opowieści swoich bohaterów i nie kryje się z tym. W efekcie równie dobrze możemy czytać absolutne prawdy objawione, jak i opowieści z mchu i paproci. Brakuje mi tu uwiarygodnienia wielu sytuacji, sprawdzenia, pokazania innych punktów widzenia, chciałoby się bardziej reporterskiej roboty. Bardzo te wątpliwości są pobudzane też przez fakt, że zdarzają się tam zdania wypowiadane przez bohaterów, a jakby mocno nadpisane przez autora - kierujące w stronę metafory, od której otworzyłem tą recenzję. Nie ufam temu tytułowi, przyznaję.
To jest taki reportaż-Infotainment, bez specjalnego ładunku emocjonalnego, wielokrotnie powtarzający znane historie i traktujący ludzi jak przystawki do atrakcyjnego opakowania. Mam wobec “Jak nakarmić dyktatora” bardzo dużo wątpliwości. Można czytać ale nie jestem pewien czy bardzo warto. A jak wasze wrażenia po lekturze, bo to tytuł nie nowy i dość popularny więc może zdążyliście przeczytać? Podzielcie się.
November 1, 2022
قطعا کتاب‌های بهتر و جامع‌تری برای شناخت دیکتاتورها هست، ولی چیزی که به خوندن این کتاب ترغیبم می‌کرد [جدای از بادآورده بودنش] این بود که از دیدگاه افرادی بود که در زندگی روزمرهٔ این دیکتاتورها نقش داشتن، اما بهشون توجهی نشده بود؛ صرفاً آشپز بودن.
و با اینکه معمولا اینجور کتاب‌ها خواه-ناخواه دچار جبهه‌گیری‌هایی هستن [و این کتاب هم مستثنی نیست] ولی حس می‌کنم مولف نخواسته یه چهره‌ی تماماً سیاه ترسیم کنه.
و چیزی که باعث تعجبم میشد جایگاه این دیکتاتورها تو چشم آشپزهاشون و روابط بین اون‌ها بود.
اینم اضافه کنم که کتاب (انتشارات پارسه) به یه ویراستاری درست‌وحسابی نیاز داره.
و با اینکه معمولا اینجور کتاب‌ها خواه-ناخواه دچار جبهه‌گیری‌هایی هستن [و این کتاب هم مستثنی نیست] ولی حس می‌کنم مولف نخواسته یه چهره‌ی تماماً سیاه ترسیم کنه.
و چیزی که باعث تعجبم میشد جایگاه این دیکتاتورها تو چشم آشپزهاشون و روابط بین اون‌ها بود.
اینم اضافه کنم که کتاب (انتشارات پارسه) به یه ویراستاری درست‌وحسابی نیاز داره.
October 28, 2022
Ako nakŕmiť diktátora?
S oddanosťou, či už umelo vytvorenou pod nátlakom a pod hrozbou, že ak nad kuchárom či kuchárkou bude visieť čo len tieň podozrenia, že jedlo je otrávené príde o život. Alebo okrem oddanosti môže človek, ktorý sa stará o plný žalúdok diktátora a jeho rodiny primiešať do kotlíka svojej osobnosti aj lásku, obdiv a bezmedzný rešpekt voči ľuďom, ktorí miliónom iných zobrali alebo zničili život.
S oddanosťou, či už umelo vytvorenou pod nátlakom a pod hrozbou, že ak nad kuchárom či kuchárkou bude visieť čo len tieň podozrenia, že jedlo je otrávené príde o život. Alebo okrem oddanosti môže človek, ktorý sa stará o plný žalúdok diktátora a jeho rodiny primiešať do kotlíka svojej osobnosti aj lásku, obdiv a bezmedzný rešpekt voči ľuďom, ktorí miliónom iných zobrali alebo zničili život.
February 8, 2023
Збірка інтерв'ю з кухарями диктаторів в яких кожен дещо романтизує свого диктатора. Ось він наказав вбити купу народу, але при цьому зробив людяний вчинок щодо свого кухаря. Виникає закономірна думка, що людяних вчинків недостатньо для того, щоб бути хорошою людиною
February 15, 2021
неймовірна книжка! Шабловський розповідає про тиранів (Фіделя Кастро, Пола Пота, Саддама Хуссейна та інших) через діалоги з їхніми кухарями.
дуже сподобалась червона ниточка, якою пронизаний весь текст. комуністичний режим (незалежно від країни) апріорі спричиняє голод в звичайних людей, поки тирани напихають свої животи.
книжка також спонукає до пошуку. я, наприклад, нічого не знала про те, що в Албанії був свій Сталін, а в Уганді правив чоловік, якого називали людожером. прийшлось багато гуглити і занурюватись.
хочеться читати Шабловського ще! :)
дуже сподобалась червона ниточка, якою пронизаний весь текст. комуністичний режим (незалежно від країни) апріорі спричиняє голод в звичайних людей, поки тирани напихають свої животи.
книжка також спонукає до пошуку. я, наприклад, нічого не знала про те, що в Албанії був свій Сталін, а в Уганді правив чоловік, якого називали людожером. прийшлось багато гуглити і занурюватись.
хочеться читати Шабловського ще! :)
July 8, 2024
Ciekawa, nie doszukujcie się metafor w tytule. Raczej nie sięgnę ponownie.
November 17, 2022
این کتاب علاوه بر اینکه یک دید کلی از زندگی پنج دیکتاتور قرن میده، از زاویه ای متفاوت به زندگی اون ها نگاه کرده که برای من جذاب بود. البته گاهی بین پراکندگی بخش ها و مصاحبه های نویسنده گم می شدم ولی
نکته ی منفی کتاب ویرایش ضعیف اون هست که احتیاج به تصحیح و بازنگری مجدد داره.
نکته ی منفی کتاب ویرایش ضعیف اون هست که احتیاج به تصحیح و بازنگری مجدد داره.
January 16, 2021
Маленькая книга про большой стокгольмский синдром.
Просмотр десяти сезонов американского мастершефа не прошел зря - понимаю больше кулинарных терминов, чем исторических)
Просмотр десяти сезонов американского мастершефа не прошел зря - понимаю больше кулинарных терминов, чем исторических)
September 6, 2021
Diktatorov kuchar, kucharov diktator. Velmi zaujimave citanie popretkavane exotickymi receptami, ktore ale v danych situaciach a politickych zriadeniach posobia na citatela domacky ako halusky. A je to tak aj medzi nami, ze niektori ludia, ked su hladni, tak nie su sami sebou a diktator s prazdnym zaludkom je este o par stupnov nebezpecnejsi. Casto pri tom nejde ani tak o hlad, ako o kucharske umenie, schopnost improvizacie a podavania vykonu aj v najtvrdsich podmienkach. Ako vsak autor pise v doslove, tazko dostaneme z ludi pravdu o ludoch, pre ktorych pracovali, ked kazdemu novinarovi povedia trochu inu verziu.
January 24, 2021
Дуже крута книжка! Цікава побудова історії, те як автор розкриває їх поступово. Є можливість відкрити для себе історію з іншого боку. Книга викликала багато думок, прокинула інтерес копати глибше в цій темі. Рекомендую
Displaying 1 - 30 of 464 reviews