Котора білошиїй
| Котора білошиїй | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pyrrhura albipectus Chapman, 1914 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Котора білошиїй[2] (Pyrrhura albipectus) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae)[3]. Мешкає в Еквадорі і Перу.
Довжина птаха становить 24 см. Забарвлення переважно зелене. Тім'я тьмяне, з блідо-сірим краєм ззаду і тонким червоним краєм спереду, щоки поцятковані жовтими і зеленими лускоподібними плямами, скроні жовто-оранжеві. На шиї білий комір, груди жовті, решта нижньої частини тіла зелена. Крила зелені, першорядні покривні пера крил червоні, першорядні махові пера сині. Хвіст зелений, знизу тьмяно-червоний. Очі чорні, навколо очей плями голої білої шкіри. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Білошиї котори мешкають в Андах на південному сході Еквадору (Національний парк Подокарпус[en], гори Кордильєра-де-Кутуку і Кордильєра-дель-Кондор[en]) та в прилеглих районах на півночі Перу. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах та на галявинах, на висоті від 900 до 2000 м над рівнем моря. Зустрічаються зграйками по 4-20 птахів. Живляться плодами, насінням і квітками, якимх шукають в кронах дерев. Сезон розмноження триває з травня по липень, в кладці від 4 до 9 яєць. Інкубаційний період триває 22-28 днів, пташенята покидають гніздо через 45-60 днів після вилуплення.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція білошиїх котор становить від 2500 до 10000 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Pyrrhura albipectus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 27 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 липня 2022.
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
- Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide; ISBN 0-691-09251-6
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |