Перейти до вмісту

Корреспондент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Korrespondent.net)
Кореспондент
рос. Корреспондент
Країна видання  Україна
Тематика суспільно-політична
Періодичність виходу тижневик
Мова російська
Адреса редакції Київ, 04080, вул. Кирилівська, 104, 3 поверх
Головний редактор Андрій Овчаренко
Видавець ТОВ «Кореспондент» (входить в UMH group)
Засновник ТОВ «Кореспондент»
Засновано 2002
Обсяг 50-98 сторінок
Наклад 50 000[джерело?] примірників
Передплатний індекс 23643 (в Укрпошта або в ДП «Преса»)

korrespondent.net/magazine/
korrespondent.net

«Кореспондент» (рос. «Корреспондент») — тижневий суспільно-політичний журнал в Україні. Видається російською мовою. Виходить з 18 березня 2002 року. Наклад — 39 200 примірників[1]. Кореспондент є членом Української асоціації видавців періодичної преси (УАВПП). Входить в UMH group. Має інформаційно-новинний інтернет-ресурс Кореспондент.net.

Згідно з дослідженнями Інституту масової інформації за лютий 2017 року, лише 28 % матеріалів з сайту видання написані без порушень журналістських стандартів[2].

Після переходу холдингу під контроль бізнесмена Сергія Курченка у листопаді 2013 року, з видання звільнилися понад 20 топ-менеджерів та журналістів, зокрема головний редактор друкованої версії журналу «Корреспондент» Віталій Сич (очолював видання 10 з половиною років) та головний редактор сайту Юлія Мак-Гаффі[3]. З 18 листопада 2013 року виконувачем обов'язків головного редактора журналу «Корреспондент» був призначений Андрій Овчаренко[4]. У день звільнення Мак-Гаффі ЗМІ повідомили про появу в «Кореспонденті» відділу, що займався цензурою[3].

Кореспондент.net

[ред. | ред. код]

«Кореспондент.net» (рос. Корреспондент.net) — інформаційно-новинний інтернет-ресурс, сестринський проєкт журналу «Кореспондент». Офіційно запущений 1 вересня 2000 року, на 1,5 року раніше від журналу «Кореспондент». Має дві мовні версії: російську та українську. Є частиною медіа-холдингу «KP Media». До листопада 2013 року головним редактором була Юлія Мак-Ґаффі, котра пропрацювала там понад 13 років. Звільнилася після того, як медіахолдинг UMH group купила група компаній ВЕТЕК.[5] Сайт «Кореспондент.net» не є електронною версією журналу «Кореспондент», хоча як партнер отримує право на публікацію окремих його статей. Середня відвідуваність сайту у 2012 році становила 220—250 тис. чол. в день.[6]

З лютого 2022 року доступ до сайту заблоковано у Росії. Станом на вересень 2022 року шеф-редактором сайту є Даніл Кір'яков.[7]

Продаж журналу в 2013 році

[ред. | ред. код]

В листопаді власник групи компаній СЄПЕК (ВЕТЭК) Сергій Курченко завершив купівлю 99,9 % акцій UMH Group, якій належить журнал Кореспондент та вебсайт «Кореспондент.net» зокрема. Засновник, і колишній президент UMH group Борис Ложкін оголосив про дострокове закриття угоди 5 листопада 2013 року. Головний редактор Віталій Сич який понад 10 років очолював журнал Кореспондент, пішов у відставку 18 листопада 2013 року[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Реклама на сайте Корреспондент.net и в журнале Корреспондент - Korrespondent.net. korrespondent.net. Процитовано 8 березня 2023.
  2. ІМІ знайшов найбільше порушень балансу в новинах «Вести» та «Страна.ua», найменше – на «Ліга.net». detector.media. 22 березня 2017. Архів оригіналу за 26 травня 2021.
  3. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Головний редактор «Корреспондента» Віталій Сич йде з посади. Детектор медіа. 18 листопада 2013. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 25 січня 2022.
  5. Головний редактор Юлія Мак-Гаффі звільнилася з korrespondent.net [Архівовано 25 листопада 2013 у Wayback Machine.] BBC
  6. Юлія Мак-Ґаффі про Кореспондент.net // Редакторський портал [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Наша редакция - Korrespondent.net. korrespondent.net. Процитовано 29 серпня 2022.
  8. Головний редактор «Корреспондента» Віталій Сич йде з посади. Архів оригіналу за 17 січня 2014. Процитовано 18 листопада 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]