Перейти до вмісту

Личинколюб білокрилий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Hemipus picatus)
Личинколюб білокрилий


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Вангові (Vangidae)
Рід: Личинколюб (Hemipus)
Вид: Личинколюб білокрилий
Hemipus picatus
(Sykes, 1832)
Синоніми
Muscicapa picata
Hemipus picaecolor[2]
Посилання
Вікісховище: Hemipus picatus
Віківиди: Hemipus picatus
EOL: 917316
ITIS: 560366
МСОП: 22706769
NCBI: 374992

Личинколюб білокрилий[3] (Hemipus picatus) — вид горобцеподібних птахів родини вангових (Vangidae).

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений в Південній та Південно-Східній Азії від Шрі-Ланки та Західних Гат до Калімантану. Живе у тропічних лісах.

Дрібна пташка, завдовжки до 15 см. Верхня частина тіла чорна у самців та сіро-коричнева у самиць. На крилах є біла смуга. Нижня частина тіла біла біла. Дзьоб і ноги чорні. Очі темно-карі.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Найчастіше трапляється парами, а також поодиноко, невеликими зграями та у змішаних зграях. Живиться комахами, на яких полює у польоті або ловить на поверхні листків. Гніздовий сезон залежить від ареалу: на Шрі-Ланці він триває з лютого по серпень, в Індії з березня по травень. Конусоподібне гніздо кріпиться до гілки за допомогою павутини. Самець збирає шматочки кори, лишайників, волокон і павутини, а самиця формує гніздо, притискаючи до нього своє тіло. Кора маскує гніздо, ускладнюючи його виявлення. Самиця відкладає 2-3 яйця, блідо-зеленувато-білого забарвлення з темними цятками.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2018). Hemipus picatus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 11 квітня 2021
  2. Mayr E; J C Greenway, ред. (1960). Checklist of the birds of the world. Т. 9. Museum of Comparative Zoology, Cambridge Massachusetts. с. 217—218.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

[ред. | ред. код]