Перейти до вмісту

Дзеркало тижня

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з DT.UA)
zn.ua
Логотип
Логотип
Посиланняzn.ua/ukr/
Комерційнийтак
Типінтернет-видання
Мовиукраїнська, російська, англійська
ВласникЮрій Орліков — 60 %;
Володимир Мостовий — 20 %;
Юлія Мостова — 20 % [1]
Започатковано2001 (23 роки)
Адреса офісуКиїв
ISSN1563-6437

Дзеркало тижня (рос. Зеркало недели)  — українське інтернет-видання, створене у 2001 році. З 1994 по 2019 рік також виходила щотижнева суспільно-політична друкована газета «Дзеркало тижня. Україна». У 2001 році з'явилася україномовна версія сайту за адресою zn.kiev.ua, яка змінилася у квітні 2007 на dt.ua та у червні 2020 року на zn.ua/ukr/.

Історія

[ред. | ред. код]

Друкована газета

[ред. | ред. код]
Дзеркало тижня. Україна
Логотип газети
Логотип газети
Країна  Україна
Тип тижневик
Мова українська
російська
англійська
Формат широкоформатнийd

Засновано 1994
Власник Юрій Орліков — 60 %;
Володимир Мостовий — 20 %;
Юлія Мостова — 20 % [1]
Головний редактор Юлія Мостова[4]
Припинення публікацій 27 грудня 2019
Ціна 70 грн. на місяць[3]
Головний офіс Київ
— адресавул. Московска, 19/1
Наклад 57 000 (2006)
Передплатний індекс
(Укрпошта)
49778 (укр)
49777 (рос)[3]
ISSN 1563-6437

zn.ua/ukr/

Дзе́ркало ти́жня. Украї́на (до 2011 року Дзеркало тижня, ДТ) — український суспільно-політичний тижневик, одне з найвпливовіших аналітичних видань в Україні. 2006 року наклад становив 57 тисяч.[5]

Газета була заснована у Києві 1994 року як російськомовне видання під назвою «Зеркало недели», але з 2002 виходить як російською, так і українською мовами. Починаючи з 2001 року, провідні статті також публікуються англійською на вебсайті видання, де всі три версії та повні архіви є доступними безкоштовно.

З 2011 року газета змінила власників та почала виходити під назвою «Інформаційно-аналітичний тижневик „Дзеркало тижня. Україна“» (рос. «Информационно-аналитический еженедельник «Зеркало недели. Украина»)[6][7].

27 грудня 2019 був виданий останній номер газети, колонки до якого написали колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін, олігархи Віктор Пінчук, Костянтин Григоришин, журналіст Юрій Бутусов та інші політики, журналісти та культурні діячі.[8]

Аудиторія

Згідно з опитуванням 2000 року наведені такі дані:[9]

  • Аудиторія видання на 2/3 складається з чоловіків і 1/3 — з жінок.
  • Середній вік читача — 39 років.
  • Порівняно з результатами опитування, проведеного «ДТ» 1997 року, читацька аудиторія помолодшала (була 44,9 року).
  • Більшість читачів має вищу освіту — 79,7 %.
  • Кваліфіковані спеціалісти становлять 39 % опитаних, керівники підрозділів — 20 % опитаних, 5 % опитаних мають свій бізнес, є керівниками підприємства — 3 %.
  • Обслуговчий персонал і робітники становлять по 3 %, пенсіонери — 8 %.
  • Сфера діяльності аудиторії читачів розподіляється за такими напрямами: органи державної влади — 14 %, виробництво — 13 %, торгове посередництво — 6 %, фінанси — 3 %, сфера послуг — 4 %, освіта — 21 %, ЗМІ — 3 %, охорона здоров'я — 8 %, наука, культура — 15 %, інше — 13 %.
  • Анкетування показало, що газету в середньому прочитують 5 осіб.
  • Більша частина читачів вважають газету нейтральною та об'єктивною.
Нагороди
  • 2001 — Фундація Zeit-Stiftung[de] присудила Премію імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи[ru]».
  • 2000 — Вища нагорода в галузі журналістики «Золоте перо». Всеукраїнський щорічний конкурс ЗМІ.
  • 1999 — Переможець загальнонаціональної програми «Людина року 99» у номінації «Газета року».
  • 1999 — Журналіст року Сергій Рахманін — редактор відділу політики «ДТ» у загальнонаціональній програмі «Людина року 99».
  • 1998 — Лауреат загальнонаціональної програми «Людина року 98» у номінації «Газета року».
  • 1998 — Володар титулу «Всенародне визнання». Всеукраїнський фестиваль журналістики.
  • 1997 — Переможець загальнонаціональної програми «Людина року 97» у номінації «Газета року».
  • 1997 — Переможець загальнонаціональної програми «Людина року 97» у номінації журналіст року — Юлія Мостова, заступник головного редактора.
Керівництво

Інтернет-видання zn.ua

[ред. | ред. код]

Оцінки

[ред. | ред. код]

Згідно з даними Інституту масової інформації «Дзеркало тижня» увійшло до «білого списку» українських медіа у 2020 році. Цей список містить медіа, які мають рівень якісної інформації понад 95%[10].

У березні 2022 року ІМІ рекомендував інтернет-ЗМІ «Дзеркало тижня», як достовірне медіа, якому можна довіряти[11].

Джерела та примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Орбіти політичних медіа http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2006/12/6/4409790/?attempt=1 [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
  2. https://thepage.com.ua/exclusive/gazeta-zerkalo-nedeli-zakryvaet-pechatnuyu-versiyu
  3. а б Передплата. Дзеркало тижня. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 26 вересня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. The press in Ukraine (брит.). 31 жовтня 2006. Архів оригіналу за 17 жовтня 2007. Процитовано 27 червня 2020.
  6. стаття «Юлія Мостова очолила нове „Дзеркало тижня. Україна“» [[Телекритика]]. Архів оригіналу за 17 січня 2011. Процитовано 14 січня 2011.
  7. Тетяна Ковтунович (2 лютого 2011). інтерв'ю з Юлією Мостовою. на інтернет-ресурсі "Телекритика". Архів оригіналу за 4 лютого 2011. Процитовано 4 лютого 2011.
  8. https://nv.ua/ukr/ukraine/events/dzerkalo-tizhnya-vipustila-ostanniy-nomer-novini-ukrajini-50061712.html [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] | Зе! повіт. Газета Дзеркало тижня випустила останній номер
  9. Дзеркало Тижня On The WEB. 8 лютого 2007. Архів оригіналу за 8 лютого 2007. Процитовано 31 серпня 2017.
  10. ІМІ склав список 10 сайтів з якісною інформацією. imi.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
  11. ІМІ рекомендує читати новини з достовірних джерел. Список медіа. imi.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 25 квітня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]