CH-53K King Stallion

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
CH-53K King Stallion
Приземлення CH-53K у Sikorsky Aircraft
Призначення важкий транспортний вертоліт
Походження  США
Виробник Sikorsky Aircraft
Перший політ 27 жовтня 2015
Дата прийняття на службу заплановано на 2018[1]
Статус У розробці
Основні користувачі  КМП
Вартість програми US$25,335 млрд (FY2015)[2]
Вартість одиниці
US$92,796 млн (FY15)[2]
US$126,677 млн (з R&D)[2]
Попередня модель Sikorsky CH-53E Super Stallion

CH-53K King Stallion — великий, важкий транспортний гелікоптер який розробили у Sikorsky Aircraft для Корпусу морської піхоти США (КМП США). Конструкція має три двигуни потужністю 7,500 к.с. (5,590 kW), нові лопаті гвинта з композитних матеріалів і ширшу кабіну ніж попередні варіанти CH-53. Він буде найважчим та найбільшим військовим гелікоптером США. КМП запланували придбати 200 машин загальною вартістю $25 млрд. Тестування було розпочату у квітні 2014; польотні випробування було розпочато 27 жовтня 2015.

Розробка

[ред. | ред. код]

Створення H-53

[ред. | ред. код]

CH-53 розроблявся для корпусу морської піхоти США за програмою «Важкий Експериментальний вертоліт» яку було розпочато у 1962. Перевагу надали Sikorsky S-65 замість модифікованого вертольоту від Boeing Vertol версії CH-47 Chinook. Перший політ прототип YCH-53A здійснив 14 жовтня 1964[3]. Вертоліт отримав назву «CH-53A Sea Stallion», а серійне виробництво машин було розпочато у 1966[4]. CH-53A має турбовальні двигуни T64-GE-6  і має максимальну злітну вагу у 20865 кг.

Модифікаціями CH-53A Sea Stallion є RH-53A/D, HH-53B/C, CH-53D, CH-53G та MH-53H/J/M. RH-53A і RH-53D використовували у ВМС США як тральщик. CH-53D має більш потужну версію двигуна General Electric T64, який використовували на всіх варіантах H-53, а також має збільшені паливні баки[3]. Вертоліт ВПС США HH-53B/C «Super Jolly Green Giant» використовували для спеціальних операцій і рятування з поля бою. Вертоліт ВПС MH-53H/J/M Pave Low був останнім вертольотом серії H-53 з двома двигунами і був оснащений покращеною авіонікою для операцій за будь-якої погоди[3].

У жовтні 1967 корпус морської піхоти видав запит на транспортний вертоліт з підйомною швидкістю у 1,8 разів більшу ніж у CH-53D і можливістю посадки на універсальні десантні кораблі. Перед цим Сікорський працював над покращенням CH-53D, назва компанії «S-80», зі встановлення третього турбовального двигуна і більш потужного несного гвинта. Сікорський представив модель S-80 морській піхоті у 1968. Морпіхи визнали розробку гарним, швидким рішенням і профінансували розробку тестової машини.[5] Іншими змінами CH-53E були більш міцна трансмісія і збільшений на 1,88 м фюзеляж. Лопаті несного гвинта було замінено на титаново-склопластикові композитні.[5] Було додано нову автоматичну систему контролю польоту. Хвостова конфігурація була змінена на більшу вертикальну з нахиленим хвостовим гвинтом для забезпечення підйомної сили при висінні.[6]

У 1974 перший політ зробив YCH-53E.[6] Після закінчення успішних випробувань було підписано перший контракт 1978, а серійний випуск було розпочато у лютому 1981.[5] ВМС США замовили невелику партію CH-53E для перевезення запасів на борт судна. ВМС і КМП замовили 177 машин.[5] Для боротьби з мінами пізніше ВМС замовили версію CH-53E під назвою «MH-53E Sea Dragon» зі збільшеними спонсонами і паливними баками для збільшення сховища палива.[5] ВМС почали використовувати MH-53E у 1986.[6] ВМС отримав 46 Sea Dragons.[5]

CH-53K

[ред. | ред. код]
Прототип CH-53K King Stallion під час церемонію викотування

КПМ США планували оновити більшість своїх CH-53E для продовження їхньої служби, але цей план було заморожено. Тоді Сікорський запропонував нову версію, спочатку «CH-53X» і у квітні 2006 КМП підписало контракт на 156 вертольотів під назвою «CH-53K»[7][8][9] на суму $18,8 млрд з поставками до 2021.[10] КМП планували почати списання вертольотів CH-53E з 2009 і потребують нові вертольоти у короткий час через закінчення строку служби машин у період 2011—2012[10]. Льотні тестування CH-53K планувалися на початок 2011.[11]

CH-53K є переробкою CH-53E. Основні покращеннями є нові двигуни і компоновка фюзеляжу. CH-53K має вдвічі більшу вантажопійдомність і радіус дії ніж CH-53E, і збільшений вантажний відсік для перевезення Humvee. CH-53K має зменшені композитні спонсони зменшуючи загальну ширину, що зменшує посадкову ширину для роботи з кораблями.[11] Він буде мати нові композитні лопаті несного гвинта, за такою ж технологією як і гвинти на вертольоті UH-60 Black Hawk. CH-53K буде використовувати двигун General Electric GE38-1B.[12] Цей двигун кращий за Pratt and Whitney Canada PW150 і створений на базі Rolls-Royce AE 1107C-Liberty які встановлені на V-22 Osprey.[13]

Сікорський анонсували своїх головних підрядників: Aurora Flight Sciences (пілон несного гвинта),[14] Exelis Aerostructures (пілон хвостового гвинта і спонсонів),[14] GKN Aerospace (кормова трансмісія),[14] Onboard Systems International (система зовнішнього вантажного гаку),[15] Rockwell Collins (система управління авіонікою),[16] Sanmina-SCI Corporation (системи внутрішнього зв'язку), and Spirit AeroSystems (кокпіт і кабіна).[14]

У серпні 2007 КМП збільшило кількість CH-53K у замовленні з 156 до 227.[17] У 2007 перший політ було заплановано на листопад 2011 з початком використання у 2015.[18] Коли CH-53K буде прийнято на службу, КМП будуть використовувати його як важкий вертоліт разом з MV-22 (середній транспорт) і UH-1Y (легкий транспорт).[19] У 2007 RAND випустили звіт у якому зазначили, що велике  відношення CH-53K до MV-22 зменшить час розгорнення військ з кораблів.[20][21]

У 2008 проектні роботи йшли повним ходом. Були зроблені кроки по зменшенню ваги. Збільшення продуктивності двигуна і покращення лопатей несного гвинта. Було зменшено кут нахилу щогли несного гвинта для зміни центру ваги, яка змінюється після зменшення об'єму палива.[22] Розробки було 'заморожено' у 2009—2010 і досі немає жодних змін.[23]

22 січня 2010, Sikorsky Aircraft за $20 млн відкрили Precision Components Technology Center (Технічний центр точних компонентів) у Стратфорді, Коннктикут який буде сфокусований на виробництві CH-53K. Тут будуть випускати обертові і стаціонарні плити перекосу, втулки несних і хвостових гвинтів і кожухи несних гвинтів, а також інші частини.[24] 3 серпня 2010 CH-53K пройшов Critical Design Review (CDR) і програма готова до проведення тестування.[25][26] Проте, дата польових випробувань була перенесена на 2018.[27] Сікорський побудував чотири до серійні машини для оціночних випробувань.[28]

4 грудня 2012 Сікорський представив перший планер CH-53K для наземного тестування техніки. Він пройшов багато годин наземних випробувань. Попередні тести включали калібрування паливної системи і установка вимірювальних приладів в різних місцях випробувань на планері для запису температури, аеродинамічних навантажень, тиску і вібрації. Два додаткових статичних наземних випробування конструкції пройшли на головному заводі у Стратфорді, штат Коннектикут.[29]

У січні 2013 програма була оцінена у US$23,17 млрд після закупівлі запланованих 200 вертольотів CH-53K.[2] У квітні 2013, керівник програми ВМС США прокоментував, що розробка CH-53K «йде настільки добре», що може йти з випередженням графіка.[30] Льотні випробування були заплановані на 2015 затримані на рік через несправні компоненти.[2]

31 травня 2013 ВМС підписали контракт з Сікорським на $435 млн на створення чотирьох прототипів CH-53K для оцінювання і робочих випробувань; усі чотири очікується поставити до березня 2017.[31]

ВПС Ізраїлю виявили зацікавленість у CH-53K. У 2009 вони повідомили, що будуть оцінювати машину після першого польоту.[32] У серпні 2015 Ізраїльські ВПС оформив вимогу на важкий транспортний вертоліт CH-53K. Теперішні ізраїльські вертольоти CH-53 «Yasur» будуть залишатися на озброєнні до 2025.[33]

1 жовтня 2013 Сікорський підписав контракт на $8,5 млн з Kratos Defense & Security Solutions на проектування і розробку тренувальної системи для CH-53K. Контракт включає в себе Maintenance Training Device Suite (MTDS — Тренувальний пристрій управління) і Helicopter Emulation Maintenance Trainer (HEMT — Тренажер симуляції управління вертольотом) для КМП. MTDS є тренажером з реалістичним оточенням і можливістю випробування всіх систем платформи CH-53K. До програми включено тренування по заміні і ремонту систем авіоніки, електричних систем, гідравлічних систем та інших механічних підсистем. HEMT використовує 3D віртуальне оточення для виконання тренувальних сценаріїв. Це дає командам обслуговування CH-53K навчитися ремонтувати, обслуговувати, вирішувати проблеми у роботі і демонтаж та монтаж 27 підсистем.[34]

24 січня 2014 CH-53K GTV запустив двигуни GE38-1B  і розкрутив ротор несного гвинта без лопатей. Запуск двигуна є важливим кроком після закінчення тестувань підсистем. Випуск невеликими партіями заплановано у період з 2015 по 2017. CH-53K планують почати використовувати у 2019, з випуском великими партіями у цей період і з 2022. КМП США планують створити вісім активним ескадрильї CH-53K, одну тренувальну ескадрилью і одну резервну ескадрилью.[35] У квітні 2014 було розпочато тестування з лопатями, а наступним кроком буде тестування інтегрованих систем. Польотні тести будуть розпочаті наприкінці 2014 і триватимуть 3 роки. Чотири випробувальні машини повинні налітати 500 годин кожна.[36] Перший політ було відкладено,[37][38][39] через проблеми з титановими гофрованим валами[40] у системі трансмісії і коробці передач.[41]

5 травня 2014 генерал Джеймс Ф. Амос офіційно проголосив, що CH-53K отримає назву «King Stallion».[42]

27 жовтня 2015 CH-53K вперше піднявся у повітря.[43]

Конструкція

[ред. | ред. код]

Особливою відмінністю конструкції CH-53K є нові двигуни і новий фюзеляж.[11] CH-53K буде використовувати двигуни General Electric T408 (GE38-1B) потужністю 7,500 к.с. (5,600 кВт) кожний[44] і має швидкість на 20 вузлів (37 км/год) ніж у попередника CH-53E.[45]

Він отримає новий скляний кокпіт з ЕДСУ, нову еластомерну систему втулок і композитні лопаті гвинта для покращення роботи на великій висоті.[11][46] Розробка коробки передач з розподілом крутного моменту з гофрованими валами розпочалася у 2007.[47][48][49] Вузол коробки передач яка включає вал несного гвинта і системи контролю обертання важить 5280 кг,[50] який важчий за порожній вертоліт Black Hawk.[51] Коробка передач з розподілом крутного моменту важить 2390 кг.[48] Для порівняння коробка передач з розподілом крутного моменту вертольота Мі-26 з двома двигунами важить 3639 кг.[52]

CH-53K також буде мати покращену зовнішню вантажну систему, підвищену живучість і подовжену службу.[11] Довжина кабіни 9,14 м, ширина 2,74 м, висота 1,98 м.[53] Його кабіна буде ширшою на 30 см і на 15 % більшою, але будуть мати менші композитні спонсони.[11][46]


CH-53K перевищує CH-53E за можливістю перевозити майже вдвічі більшу вагу 12200 кг при тому ж радіусі дії 204 км.[45] Максимальна вантажопідйомність CH-53K складає 15900 кг.[45] Максимальна злітна вага CH-53K складає 39900 кг[51], що більше ніж вага CH-53E 73,500 lb (33,300 kg). Ширина колії CH-53K скоріш за все буде такою як і у CH-53E.[14]

CH-53K може перевозити два вантажних піддони 463L, тому немає потреби розділяти для перевезення піддони між транспортним літаком і вертольотом[54][55].

Специфікація (CH-53K)

[ред. | ред. код]

* = дані до моделі K. Усі інші для моделі E.

Джерело: Sikorsky CH-53K sources,[45][53][56] GE38-1B data,[44] Flightglobal.com[57]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 5 (2 пілоти, 1 командир екіпажу/правий стрілець, 1 лівий стрілець, 1 хвостовий стрілець (бойовий екіпаж))
  • Пасажиромісткість: 37 (55 з центральним рядом сидінь)
  • Вантажопідйомність: * 15900 кг
  • Довжина: 30,2 м
  • Висота: 8,46 м
  • Діаметр несучого гвинта: 24 м
  • Площа обертання несучого гвинта: 460 м²
  • Маса порожнього: 15071 кг
  • Маса спорядженого: 33600 кг
  • Максимальна злітна маса: * 38400 кг
  • Силова установка: 3 × турбовальний *General Electric GE38-1B * 7500 кс ( 5600 кВт)
  • Повітряний гвинт: 7-лопатевий несний гвинт (кожний 35' × 35"), 4-лопатевий хвостовий гвинт


Льотні характеристики

Озброєння

Пускові установки теплових пасток і діпольних відбивачів



Див. також

[ред. | ред. код]

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ What’s Strangling the CH-53K?. Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 17 лютого 2019.
  2. ↑ а б в г д GAO-15-342SP DEFENSE ACQUISITIONS Assessments of Selected Weapon Programs (PDF). US Government Accountability Office. March 2015. с. 69. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 15 July 2015.
  3. ↑ а б в Sikorsky Giant Helicopters: S-64, S-65, & S-80 [Архівовано 16 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Vectorsite.net, 1 May 2006.
  4. ↑ Frawley, Gerard: The International Directory of Military Aircraft, p. 148. Aerospace Publications Pty Ltd, 2002. ISBN 1-875671-55-2.
  5. ↑ а б в г д е S-80 Origins / US Marine & Navy Service / Japanese Service [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. Vectorsite.net, 1 May 2006.
  6. ↑ а б в CH-53A/D/E Sea Stallion and MH-53E Sea Dragon [Архівовано 6 лютого 1997 у Wayback Machine.]. US Navy, 15 November 2000.
  7. ↑ «Sikorsky Awarded $3.0B Development Contract For Marine Corps CH-53K Heavy-Lift Helicopter» [Архівовано 27 листопада 2008 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 5 April 2006.
  8. ↑ «Sikorsky Aircraft Marks Start of CH-53K Development and Demonstration Phase» [Архівовано 27 листопада 2008 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 17 April 2006.
  9. ↑ «New Heavy Lift Helicopter Starts Development» [Архівовано 7 квітня 2009 у Wayback Machine.]. U.S. Marine Corps, 9 January 2006.
  10. ↑ а б Whittle, Richard. USMC CH-53E Costs Rise With Op Tempo [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.] Rotor & Wing, Aviation Today, January 2007. Accessed: 15 March 2012.
  11. ↑ а б в г д е S-80 Upgrades / CH-53K [Архівовано 26 червня 2010 у Wayback Machine.]. Vectorsite.net, 1 March 2008.
  12. ↑ «Sikorsky Aircraft Selects CH-53K Main Engines» [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 22 December 2006.
  13. ↑ CH-53K: The U.S. Marines' HLR Helicopter Program (updated). Defense Industry Daily. Watershed Publishing LLC. 28 грудня 2006. Архів оригіналу за 2 січня 2007. Процитовано 3 січня 2007. [Архівовано 2 січня 2007 у Wayback Machine.]
  14. ↑ а б в г д «Sikorsky Selects CH-53K Fuselage Supplier Team» [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 9 May 2007.
  15. ↑ «Onboard Systems awarded Sikorsky CH-53K cargo hook program»[недоступне посилання з лютого 2019]. «Rotorhub.com», 4 March 2008.
  16. ↑ «Sikorsky Aircraft Selects Rockwell Collins to Provide CH-53K Avionics Management System» [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 29 June 2006.
  17. ↑ «Marines Up Order for New Heavy Lifter» [Архівовано 1 липня 2012 у Archive.is]. «Rotor & Wing», 1 August 2007.
  18. ↑ «US Marines in desperate need of new CH-53K» [Архівовано 16 грудня 2008 у Wayback Machine.]. Flight Daily News, 21 June 2007.
  19. ↑ Fein, Geoff. «Marine Corps Helicopter Programs Stabilizing, Official Says». Defense Daily, 28 May 2008. (Online subscription article) [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.].
  20. ↑ «Warfighting and Logistic Support of Joint Forces from the Joint Sea Base» [Архівовано 4 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. RAND, 2007.
  21. ↑ Bruno, Michael. «Seabasing Study Promotes CH-53K, JHSV Over MV-22» [Архівовано 22 березня 2012 у Wayback Machine.]. Aviation Week, 16 October 2007.
  22. ↑ Fein, Geoff. «Navy, Sikorsky Overcoming Challenges To CH-53K Design». Defense Daily, 15 May 2008. (Online subscription article) [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.].
  23. ↑ Parker, Andrew. «Pause to Reflect on Obstacle-Filled Road [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]». Aviation Today, 28 May 2014. Accessed: 8 June 2014.
  24. ↑ Sikorsky opens $20M production center. hartfordbusiness.com. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 22 січня 2010. [Архівовано 23 липня 2011 у Wayback Machine.]
  25. ↑ «CH-53K helicopter program achieves successful Critical Design review» [Архівовано 29 вересня 2011 у Wayback Machine.]. Rotorhub, 3 August 2010. Retrieved: 4 August 2010.
  26. ↑ «CH-53K Helicopter Program Achieves Successful Critical Design Review» [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 3 August 2010. Retrieved: 16 August 2010.
  27. ↑ «CH-53K Heavy Lift Helicopter Program Conducts Successful Auxiliary Power Unit 'Light-Off'» [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 25 August 2010.
  28. ↑ «NAVAIR Evaluating New CH-53K proposal From Sikorsky.» [Архівовано 5 березня 2013 у Wayback Machine.] Fly Away Simulation. 16 April 2012.
  29. ↑ Sikorsky delivers first CH-53K. Star Defense. Архів оригіналу за 8 лютого 2013. Процитовано 10 грудня 2012. [Архівовано 2013-02-08 у Archive.is]
  30. ↑ «Sikorsky CH-53K may be operational ahead of schedule» [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]. Flightglobal.com, 10 April 2013.
  31. ↑ «Sikorsky awarded $435 million contract for four CH-53K test aircraft.» [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Flight International, 31 May 2013.
  32. ↑ Egozi, Arie. «Israel drops interest in V-22, eyes CH-53K evaluation.» [Архівовано 14 листопада 2009 у Wayback Machine.] Flight International, 12 November 2009.
  33. ↑ Israeli air force looks for lift from CH-53K [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] — Flightglobal.com, 10 August 2015
  34. ↑ Kratos to build maintenance trainers for CH-53K [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — Shephardmedia.com, 1 October 2013
  35. ↑ Sikorsky fires up main CH-53K engines [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — Flightglobal.com, 10 February 2014
  36. ↑ Sikorsky begins powered ground tests of CH-53K helicopter with rotor blades. Sikorsky press release. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 13 липня 2014. [Архівовано 2014-05-08 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Shalal, Andrea; Potter, Mark (13 липня 2014). Sikorsky sees delay in first flight of Marine Corps helicopter. finance.yahoo.com. Reuters. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 13 липня 2014.
  38. ↑ Drwiega, Andrew. «King Stallion Trots Toward Flight Test Program [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.]» Aviation Today, 2 October 2014. Accessed: 18 October 2014.
  39. ↑ Parsons, Dan (3 грудня 2014). Sikorsky CH-53K first flight pushed at earliest to March. www.flightglobal.com. Flightglobal.com. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 3 грудня 2014.
  40. ↑ Sikorsky tells US ownership change won't affect CH-53K program. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 19 жовтня 2016.
  41. ↑ Malenic, Marina. «Sikorsky redesigns CH-53K main gear box components as E-models are kept in service» Janes, 14 April 2015. Retrieved: 19 April 2015. Archive
  42. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 19 жовтня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  43. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2015. Процитовано 19 жовтня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  44. ↑ а б General Electric Model GE38 page [Архівовано 8 лютого 2009 у Wayback Machine.]. GE Aviation.
  45. ↑ а б в г CH-53K brochure [Архівовано 16 лютого 2012 у Wayback Machine.]. Sikorsky.
  46. ↑ а б «Prototype Assembly Looms As First Production Parts Arrive for CH-53K Heavy Lift Helicopter» [Архівовано 8 травня 2014 у Wayback Machine.]. Sikorsky Aircraft, 6 August 2009.
  47. ↑ «Marine Corps Prepares New CH-53K for First Flight [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.]». DefenseTech, 21 October 2014. Accessed: 23 October 2014.
  48. ↑ а б He, S., Gmirya, Y., Mowka, F., Leigh, L. «Trade Study on Different Design Configurations of the CH-53K Main Gearbox» [Архівовано 18 листопада 2015 у Wayback Machine.] NASA, 2008
  49. ↑ Buzel, Gregory; Gmirya, Yuriy; He, Shulin; Leigh, Leslie. Load Sharing Test of the CH-53K Split Torque Main Gearbox [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.] AHS International/Sikorsky, 2009
  50. ↑ Gmirya, Y., Alulis, M., Palcic, P., Leigh, L. «Design and Development of a Modern Transmission: Baseline Configuration of the CH-53K Drive System [Архівовано 18 листопада 2015 у Wayback Machine.]», NASA, 2011.
  51. ↑ а б Parker, Andrew. «CH-53K King Stallion Inches Closer to Sunrise [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]» Aviation Today, 6 May 2014. Accessed: 7 May 2014.
  52. ↑ Lev I. Chaiko (1990) Review of the Transmissions of the Soviet Helicopters [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.], pp. 2, 3, 9. NASA Glenn Research Center NASA Technical Memorandum 10363.
  53. ↑ а б CH-53K Helicopter (click on Attributes tab) [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. Sikorsky.
  54. ↑ «CH-53K Helicopter.» [Архівовано 8 травня 2014 у Wayback Machine.] Sikorsky
  55. ↑ Vendrasco, Stephanie. «Cargo cabin mockup ready for some heavy lifting.» [Архівовано 22 січня 2013 у Archive.is] USMC, 20 December 2007.
  56. ↑ CH-53K mission brief [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. Sikorsky.
  57. ↑ Jon Hemmerdinger (21 лютого 2014), Sikorsky CH-53K testing continues on schedule, Flightglobal, архів оригіналу за 24 березня 2016, процитовано 19 жовтня 2016

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=CH-53K_King_Stallion&oldid=43988406