Перейти до вмісту

Tomahawk (ракета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з BGM-109 Tomahawk)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Томагавк (значення).
BGM-109 Tomahawk
ТипКрилата ракета великої дальності
Протикорабельна ракета (Block V & TASM)[1]
Крилата ракета підводного базування
Ударна ракета
Ракета «поверхня — поверхня»
ПоходженняСША США
Історія використання
На озброєнні1983 — по т.ч.
ОператориДив. оператори
Історія виробництва
ВиробникGeneral Dynamics (до 1997), Raytheon
Вартість одиниціBlock IV: $1,87 млн (FY2017)[2]
Block V: $2 млн (FY2022)[3]
На експорт: $4 млн (FY2023)[4]
Характеристики
Вага1 440 кг
Довжина6,25 м
Діаметр0,518 м
БоєголовкаЯдерна: боєголовка W80 (потужність від 5 до 150 кілотонн тротилу (21 до 628 ТДж)) (знято з експлуатації)[5]
Звичайна: 450 кг вибухівки або суббоєприпасів з бомбою комбінованої дії BLU-97/B або PBXN
ДвигунТРДД Williams International F107-WR-402
Операційна
дальність
Block II TLAM-N — 2500 км
TASM — 450 км
Block III TLAM-C — 1700 км
Block III TLAM-D — 1300 км[6]

Block IV — 1600+ км
Block Vb — 1670+ км (точна дальність засекречена)[7]
Швидкість878 км/год
Система
наведення
ІНС, GPS, TERCOM
ТочністьКІВ 10—15 м
Пускова
платформа
Mk 41 VSL
надводні сили
підводні човни
торпедні апарати
мобільна наземна ПУ Typhon[8]
Tomahawk (ракета) у Вікісховищі

Tomahawk (тр. «То́магок», переклад з англ. «томагавк») — родина американських дозвукових крилатих ракет виробництва компанії Raytheon. Tomahawk є стратегічною і тактичною ракетою великої дальності, що долає шлях на гранично малих висотах з оминанням рельєфу місцевості. Ракета випускається у багатьох модифікаціях, що включають різні боєголовки (в тому числі ядерні) та можливість запуску із різних платформ.

Після підписання угоди 1987 поміж США і СРСР про ліквідацію ракет середньої та малої дальності були зняті з озброєння наземні пускові установки і ракети наземного базування, що були знищені 1991 року згідно з розпорядженням Президента Джорджа Буша про зняття з озброєння значної частини тактичної зброї.

Після того, як США і РФ офіційно вийшли з ДРСМД був розроблений і прийнятий на озброєння (з 2023 року) наземний мобільний ракетний комплекс Typhon для запуску крилатих ракет Tomahawk та багатоцільових ракет Standard SM-6[8].

Історія

[ред. | ред. код]
BGM-109 Tomahawk у польоті
Старт BGM-109 зі стандартної модульної системи вертикального старту з кораблів

Департамент оборони США наказав вивчити можливість транспортування ядерних зарядів без порушення Договору про обмеження стратегічних озброєнь — І (SALT I) (1972). Було запропоновано збудувати маневрений літальний апарат з реактивним двигуном. Основними претендентами на отримання контракту виступили компанії General Dynamics і The Boeing Company, яких відповідно підтримували ВМФ США і ПС США. Boeing 1977 провели перше випробовування у повітрі прототипу AGM-109 — майбутньої AGM-86 Cruise Missile. BGM-109 Tomahawk була розробкою General Dynamics, яка намагалась створити літальний апарат, здатний до старту з кораблів, підводних човнів, літаків, наземних транспортних засобів. У березні 1976 BGM-109 визнали переможцем конкурсу і роботи над іншим претендентом BGM-110 компанії Ling-Temco-Vought припинили.

Ракета UGM-109 Tomahawk детонує над тестовою мішенню, 1986 рік.

Перший старт BGM-109 з підводного човна відбувся 1976. У січні 1977 була розпочата програма Проекту єдиної крилатої ракети (англ. Joint Cruise Missile Project). ВМФ і ПС повинні були розробити спільну технологічну базу для крилатих ракет — BGM-109 і AGM-86. Внаслідок уніфікації ракети отримали єдиний тип турбовентиляторного маршевого двигуна Williams F107[en], системи корекції траєкторії польоту КР згідно з рельєфом TERCOM, систему позиціювання GPS, оптико-електронну систему корекції DSMAC, інерційну навігаційну систему. Завдяки цьому відхилення від цілі становить до 10-15 м. Вартість однієї BGM-109 Tomahawk становить 600 000 — 1 000 000 доларів. При великих замовленнях на певну модифікацію вона може становити до 500 000 доларів. Після порівняльних тестів у лютому 1980 припинили розробку модифікації повітряного базування AGM-109 ALCM.

Ракети BGM-109 вперше випробовували з системи вертикального старту 1979, надводними стартами з есмінця USS Merrill (DD-976)[en] у березні 1980, з підводного човна USS Guitarro (SSN-665)[en] — перший у світі старт КР підводного човна, з лінкора USS New Jersey (BB-62) 1982. З березня 1983 їх прийняли на озброєння стратегічні сили США у Європі, ставши разом з ракетами Першинг-1 об'єктами Подвійного рішення НАТО.

Старт з підводного човна

Призначення

[ред. | ред. код]

«Томагавк» є функціональним засобом для вирішення широкого спектра бойових завдань і замість штатної бойової частини, ядерної або звичайної, ракета може виконувати функцію носія касетних боєприпасів для ураження групових розосереджених цілей (наприклад, літаків на аеродромі, стоянок техніки або табору). Також вона може бути оснащена розвідувальною апаратурою та виконувати функції безпілотного розвідувального літака для фото та відеозйомки місцевості, або оперативно доставляти на велику відстань корисне навантаження (боєприпаси, спорядження) з приземленням на парашуті для передових сил у ситуаціях, коли доставка вантажу пілотованими літаками неможлива або ускладнена (через погодні умови, протидію засобів ППО противника тощо). Дальність польоту збільшується двома шляхами: по-перше, за рахунок зниження маси корисного навантаження, по-друге, шляхом збільшення висоти польоту ракети на маршовій ділянці траєкторії (до входу в зону активного протидії засобів ППО противника)[9][10].

Конструкція

[ред. | ред. код]

При старті включається невеликий стартовий ракетний двигун, що розганяє ракету до визначеної швидкості, після чого починає працювати маршовий турбореактивний двигун. Через малу висоту польоту його важко виявити наявними радарними системами за складками місцевості, а мале теплове випромінювання двигуна значно ускладнює виявлення інфрачервоними приладами — тепловізорами. Політ відбувається на максимально низькій висоті (5 м над поверхнею моря) завдяки розвиненій системі позиціювання (GPS), контролю (DSMACN, TOA), тривимірної системи корекції траєкторії відповідно до рельєфу місцевості (TERCOM). Боєголовка може нести ядерний заряд чи 450-кг заряд ТНТ різних модифікацій, зокрема уламково-фугасний, бронебійний, для враження цілей бункерного типу.

Боєприпаси

[ред. | ред. код]

TLAM-D містить 166 суббоєприпасів у 24 контейнерах: 22 контейнери по сім суббоєприпасів у кожному і два контейнери по шість у кожному, щоб відповідати розмірам фюзеляжу. Суббоєприпаси – це той самий тип касетного боєприпасу з комбінованим ефектом, який у великих кількостях використовували Повітряні сили США з CBU-87 Combined Effects Munition. Контейнери з суббоєприпасами скидаються по два за раз, по одному з кожного боку. Ракета може опрацьовувати до п'яти окремих сегментів цілей, що дозволяє їй атакувати кілька цілей. Однак для досягнення достатньої щільності покриття зазвичай всі 24 контейнери скидаються послідовно, ззаду наперед.

Запуск

[ред. | ред. код]

Запуск ракет із плавзасобів-носіїв здійснюється через торпедні апарати підводних човнів калібром 533 міліметри і більше, а також з надводних кораблів із пускових установок типу ABL (Mk 143) та установок вертикального пуску Mk 41 (деякі типи підводних човнів також оснащені цими вертикальними пусковими установками). З 2023 року також можливий наземний запуск завдяки мобільному ракетному комплексу «Typhon» (наземний варіант пускової Mk 41).

  • Торпедний апарат і УВП підводного човна, УВП та висувна пускова установка надводного корабля, пристосовані під розміщення ракет «Томагавк»

Носії

[ред. | ред. код]
США
Великобританія

Модифікації

[ред. | ред. код]
Старі контейнери для запуску 4 ракет Tomahawk
Сучасні модулі для вертикального старту 8 ракет BGM-109 Tomahawk
Завантаження контейнера з ракетою у модуль вертикального старту

Огляд

[ред. | ред. код]
  • AGM-109 Tomahawk: — модифікація повітряного базування з ядерною і звичайною боєголовками. Дальність 2500 км. Розробка припинена на користь AGM-86 ALCM
  • R/UGM-109A Tomahawk Block I: (англ. Land Attack Missile – Nuclear (TLAM-A)) — з ядерною боєголовкою W80-0 потужністю 5–150 кТ. Останні зняті з озброєння 2010–2013 роках
  • BGM-109G Gryphon Block I: — (англ. Ground-Launched Cruise Missile (GLCM)) — створена в рамках програми Подвійного рішення НАТО. Ядерна боєголовка W84 потужністю 0,2-150 кТ, дальність 2780 км. Стартовою рампою був захищений контейнер All-Up-Round (AUR) на 4 ракети, встановлений на 10-т вантажівці MAN gl. Вони розміщувались у ФРН, Великій Британії, Італії, Бельгії, Нідерландах. Експлуатувались з 1983 по 1991 рік.
  • R/UGM-109B Tomahawk Block I: — (англ. TASM (Anti Ship Missile)) морського базування. Дальність 460 км. Бойова частина 454 кг.
  • R/UGM-109C Tomahawk Block II: — (англ. TLAM-C (Land Attack Missile-Conventional)). Боєголовка WDU-25/B з 454 кг проти наземних цілей з дальністю 1300 км.
  • R/UGM-109D Tomahawk Block II: — (TLAM-D (Land Attack Missile Conventional-Dispenser)). Встановлено 166 боєголовок BLU-97 проти наземних цілей з дальністю 870 км.
  • R/UGM-109C Tomahawk Block III: — з підвищеною точністю, встановлено боєголовки WDU-36/B з меншою масою нової вибухівки 317 кг, але збереженою потужністю детонації проти наземних цілей типу бункерів. Дальність 1650 км. Перша з системою позиціювання GPS.
  • R/UGM-109E Tomahawk Block III: — (англ. TMMM (Tomahawk Multi-Mode Missile)). Встановлено протикорабельні боєголовки BLU-106B, BLU-97B. Тактична ракета з дальністю 1600 км. Розвиток зупинений.
  • R/UGM-109H Tomahawk Block III: — (англ. THTP (Tomahawk Hard Target Penetrator)). Модифікація з проникливими боєголовками проти захищених наземних і морських цілей. Прототип тактичної ракети. Дальність близько 1600 км.
  • R/UGM-109E Tomahawk Block IV: — (англ. TacCom (Tactical Tomahawk)). Версія 2004 року.
    Після запуску можливе перенаправлення через супутник на одну з 15 альтернативних цілей. За посередництвом камери передають зображення цілі, над якою можуть патрулювати тривалий час. Дальність понад 1650 км. Один з перших зразків зброї мережево-центричної війни.
    У травні 2009 почато розробку модифікації морського базування з радаром AESA, сенсором SIGINT для ідентифікації цілей на великій дистанції, надпотужною бойовою частиною для проникнення у бункери. У лютому 2010 було перевищено кількість 2000 вироблених ракет даної модифікації, а 5 листопада 2013 виготовлено 3000-ну ракету з 2004.
    Всього планується побудувати 4000 ракет цієї модифікації. 4000-на ракета була передана американським військовим в серпні 2017 року[11].
    ВМС США взяли нову модифікацію на озброєння як англ. Maritime Strike Tomahawk (MST) де він стане найдалекобійнішою зброєю, наявною у кораблів американського надводного флоту. Нові ракети почнуть надходити на кораблі починаючи з 2017 року. Передбачено, що заради підвищення ефективності буде розроблений механізм використання залишків пального для створення ефекту «об'ємного вибуху»[12].
    Вперше показана за кордоном в 2018 році на виставці Euronaval 2018[13].
  • R/UGM-109H Tomahawk Block V: — (англ. TTPV (Tactical Tomahawk Penetrator)). Боєголовка WDU-43/B призначення для атаки наземних бункерів.
  • R/UGM-109H Tomahawk Block V: — нова модифікація TTPV. Завдяки новим матеріалам, складовим, технологіям повинна бути значно дешевшою. Повинні встановлюватись різні модифікації боєголовок. Дальність до 1650 км.

Block V

[ред. | ред. код]

Буде представлена модифікаціями Block Va та Block Vb[14].

Індекс Block Va (позначення RGM-109E/UGM-109E) отримають крилаті ракети, переобладнані в варіант Maritime Strike Tomahawk (MST), що оснащуються новою багатоканальною системою наведення для можливості ураження надводних цілей[15].

Індекс Block Vb (позначення RGM-109M/UGM-109M) отримають ракети, що зберігають основне призначення для ураження наземних цілей і оснащуються новою проникною бойовою частиною Joint Multiple Effects Warhead System (JMEWS), що має також підвищений фугасний ефект[15].

Матиме важливе значення як противага китайським крилатим ракетам DF-26 та DF-21[14].

Можуть бути запущені як з вертикальних контейнерів на кораблях, так і з підводних човнів[14].

Буде модернізовано бортовий радар та засоби зв'язку з метою зменшення сигнатури та захисту від придушення. Ракета буде здатна вражати цілі навіть у випадку відсутності GPS[14].

Приблизна вартість однієї ракети має залишатись на рівні близько 1 млн доларів США[14].

В грудні 2020 року есмінець USS Chafee (DDG-90) став першим кораблем ВМФ США, який запустив нову версію крилатої ракети «Tomahawk» Block V[15].

25 березня 2021 року відбулась урочиста церемонія (віртуально) з нагоди передачі перших крилатих ракет модернізованих до рівня Block V військово-морським силам США[16].

Бойове застосування

[ред. | ред. код]
Війна у Косово. Старт Томагавка з USS Philippine Sea (CG 58). 24 березня 1999
Влучання Томагавка у бункер

Крилаті ракети Tomahawk були використані в численних військових конфліктах після їхнього прийняття на озброєння. Станом на серпень 2017 року було використано понад 2300 ракет для виконання бойових завдань[11].

  • Перше масове застосування ракет відбулося 1991 у війні в Перській затоці в період операції «Буря в пустелі» (англ. Desert Storm). ВМС США застосували 297 ракет. З них 9 не стартувало, 6 впало після старту до моря. За даними США 2 ракети були збиті системами ППО, за іракськими даними 29.
  • Операція «Південна варта» (англ. Southern Watch). Ірак. Січень 1993. З уведенням зони заборони польотів було використано 45 ракет
  • Операція «Партизан» (англ. Bushwhacker). Ірак. Червень 1993. Випущено 23 ракети.
  • Операція «Обдумана сила» (англ. Deliberate Force). У вересні 1995 в час Боснійської війни випущено 13 ракет проти повітряних сил, штабу армії боснійських сербів біля Баня-Луки.
  • Операція «Удар в пустелі» (англ. Desert Strike). Вересень 1996. Ірак. Кораблі та підводні човни запустили 31 ракету проти ПС Іраку в Курдистані. Лейтенант Еріка Нідермаєр стала першою жінкою, що в умовах війни запустила Tomahawk.
  • Операція (англ. Infinite Reach). 1998. Запущено 13 ракет по хімічній фабриці в Судані та 66 по Афганістані
  • Операція «Лис пустелі» (англ. Desert Fox). 1998. 325 ракет проти виробництв хімічної зброї та балістичних ракет в Іраку
  • Операція «Союзна сила» (англ. Allied Force). Березень-червень 1999. Запущено 218 ракет з кораблів, 20 з підводних човнів Британії по цілях у Сербії.
  • Війна в Афганістані. 2001. З кораблів і підводних човнів запущено 50 Tomahawks проти опорних пунктів Аль-Каїди. Кількість ракет з ВМС Англії невідома.
  • Операція «Свобода Іраку» (англ. Iraqi Freedom). 2003. Запущено 802 ракети проти цілей в Іраку
  • 17 грудня 2009. Використання невідомої кількості ракет проти опорних пунктів Аль-Каїди в Ємені
  • Операція в Лівії (англ. Odyssey Dawn) (США), (англ. Ellamy) (Велика Британія). 19 березня 2011. Запущено з американських і британських кораблів, підводних човнів 162 ракети проти ПС Лівії, батарей ППО.
  • 23 вересня 2014 ракетний есмінець USS Arleigh Burke і ракетний крейсер USS Philippine Sea запустили 47 ракет проти осередків Ісламської Держави в Сирії.
  • Громадянська війна в Сирії: 7 квітня 2017 року США завдано ракетний удар по сирійській авіабазі Шайрат 60 ракетами модифікації «Echo», одна ракета вийшла з ладу та була втрачена[17][18], як відповідь[19] на проведену владою Сирії (за підтримки Росії)[20][21][22] хімічну атаку на підконтрольне повстанцям сирійське місто Хан-Шейкун[23][24].
  • 14 квітня 2018 року США запустили 66 крилатих ракет Tomahawk по цілях у Сирії поблизу Дамаска та Хомса в рамках ракетних ударів по Сирії у квітні 2018 року. Ці удари були завдані у відповідь на хімічну атаку в Думі[25]. Міністерство оборони США заявило, що Сирія випустила 40 протиракет по союзних ракетах, але жодна не досягла цілі[26]. Російські військові повідомили, що сирійська протиповітряна оборона збила 71 з 103 ракет, запущених США та їх союзниками, але підтвердити ці заяви було неможливо[27].
  • 11 січня 2024 року американські посадовці заявили, що було випущено понад 80 крилатих ракет Tomahawk з кораблів USS Philippine Sea (CG-58), USS Dwight D. Eisenhower (CVN-69), USS Gravely (DDG-107), USS Mason (DDG-87) та ПЧАРК типу «Огайо» USS Florida (SSGN-728). За словами американських посадовців, ці удари були спрямовані на активи хуситів, включаючи командні та контрольні вузли, склади боєприпасів, пускові системи, виробничі об’єкти та системи радарів протиповітряної оборони. Після цього були здійснені атаки з літаків, які злетіли з авіаносця USS Dwight D. Eisenhower. Ці удари були відповіддю на атаки хуситів на цивільні судна, що перетинали Червоне море, та їхню нездатність дотримуватися повторних попереджень від західних посадовців[28][29][30]. З огляду на продовження ударів у наступні місяці, до 24 липня 2024 року кількість випущених ракет збільшилася до 135[31].

Оператори

[ред. | ред. код]
Країни-оператори BGM-109 Tomahawk

Поточні оператори

[ред. | ред. код]
Велика Британія Велика Британія
США США

Майбутні оператори

[ред. | ред. код]
Австралія Австралія
Канада Канада
Японія Японія
Нідерланди Нідерланди

Японія

[ред. | ред. код]

Уряд Японії провів переговори з урядом США в жовтні 2023 року щодо придбання крилатих ракет Tomahawk американського виробництва для атак на ворожі бази та контратак[34]. Японський уряд вирішив придбати крилаті ракети Tomahawk перед тим, як їхні вітчизняні ракети з покращеною дальністю «Тип 12» для ударів по кораблях почнуть повномасштабну експлуатацію[35]. Прем’єр-міністр Кісіда Фуміо оголосив, що Японія придбає 400 ракет Tomahawk[36]. Їх планують розгорнути у фінансовому році 2026-27 і вони служитимуть перехідним рішенням до розгортання власних ракет, таких як ракета «Тип 12» з покращеною дальністю для ударів по кораблях і гіперзвуковий плануючий снаряд[37].

Агентство оборонної безпеки та співробітництва США оголосило 17 листопада 2023 року, що Державний департамент США схвалив можливий продаж до 200 крилатих ракет RGM-109E Tomahawk Block IV та до 200 RGM-109E Tomahawk Block V Японії на суму приблизно 2,35 мільярда доларів США[38].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ US Navy set to receive latest version of the Tomahawk missile. Defense news. 17 March 2021.
  2. ↑ United States Department of Defense Fiscal Year 2017 Budget Request Program Acquisition Cost by Weapon System (PDF). Office of The Under Secretary of Defense (Comptroller) / Chief Financial Officer. January 2016. с. 63.
  3. ↑ Anti-Ship Missiles Top Marines $2.95B Fiscal Year 2022 Wishlist. 2 June 2021.
  4. ↑ Australia to buy 220 Tomahawk cruise missiles from US.
  5. ↑ Kristensen, Hans M. (18 березня 2013). US Navy Instruction Confirms Retirement of Nuclear Tomahawk Cruise Missile. Strategic Security. Federation of American Scientists. Архів оригіналу за 9 липня 2014. Процитовано 9 липня 2014.
  6. ↑ Tomahawk. Missile Threat. CSIS. 15 June 2018.
  7. ↑ U.S. Marines Experimenting with Tomahawk for Land-Attack and Anti-Ship Missions. 17 June 2021.
  8. ↑ а б The U.S. Army’s Typhon Strategic Mid-Range Fires (SMRF) System. Congress.gov (англ.). Процитовано 30 жовтня 2024.
  9. ↑ Hearings before the Subcommittee on R&D, 1977, с. 6393, Design Characteristics.
  10. ↑ Hearings before the Subcommittee on R&D, 1977, с. 6402, Design Characteristics.
  11. ↑ а б George Allison (21 серпня 2017). Raytheon deliver 4,000th Tomahawk Block IV cruise missile. ukdj.
  12. ↑ Tamir Eshel (Jan 17, 2017). Tomahawk Cruise Missiles to Become Dual-Mission, Assume Anti-Ship Role. Defense Update.
  13. ↑ США вперше показали нову крилату ракету Tomahawk Block IV. Народна армія. 24 жовтня 2018. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 25 жовтня 2018.
  14. ↑ а б в г д David Larter (15 грудня 2020). The US Navy has an upgraded Tomahawk: Here’s 5 things you should know. Defense News.
  15. ↑ а б в Safronov Taras (11 грудня 2020). Флот США запустив нову ракету Tomahawk Block V. Український мілітарний портал.
  16. ↑ Colton Jones (29 березня 2021). U.S. Navy received its first Block V Tomahawk missile. Defence Blog.
  17. ↑ Трамп: ракетний удар по Сирії відповідає інтересам нацбезпеки США (укр.). Процитовано 7 квітня 2017.
  18. ↑ 59 ракет та два есмінці: стали відомі деталі ракетного удару США по Сирії. ТСН.ua (укр.). Процитовано 7 квітня 2017.
  19. ↑ Трамп назвав ймовірну хімічну атаку в Сирії "образою людства". BBC Україна (брит.). 6 квітня 2017. Процитовано 7 квітня 2017.
  20. ↑ США розслідують причетність Росії до хімічної атаки в Сирії, - ЗМІ. espreso.tv. Процитовано 8 квітня 2017.
  21. ↑ Ярмощук, Тетяна. Ймовірна хімічна атака в Сирії. Захід звинувачує Асада і Росію. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 квітня 2017.
  22. ↑ (www.dw.com), Deutsche Welle. Пентагон підозрює Росію у причетності до хімічної атаки в Сирії | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW.COM | 08.04.2017. DW.COM (укр.). Процитовано 8 квітня 2017.
  23. ↑ США завдали ракетного удару по авіабазі військ Асада в Сирії (укр.). Процитовано 7 квітня 2017.
  24. ↑ About 20 Syrian jets destroyed in missile strike, defense officials say. Fox News. April 07, 2017.
  25. ↑ Jenny Gathright (14 April 2018). PHOTOS: 2 Syrian Chemical Weapons Sites Before And After Missile Strikes. NPR.
  26. ↑ Gareth Davies (14 April 2018). Syria fired 40 missiles 'at nothing' after allied air strikes destroyed three Assad chemical sites. The Telegraph — через Yahoo News.
  27. ↑ Peter Beaumont; Andrew Roth (14 April 2018). Russia claims Syria air defences shot down 71 of 103 missiles. The Guardian.
  28. ↑ Oren Liebermann; Haley Britzky; Natasha Bertrand; Kevin Liptak; Alex Marquardt; MJ Lee; Jennifer Hansler (11 січня 2024). US and UK carry out airstrikes against Iran-backed Houthis in Yemen. CNN. Процитовано 13 січня 2024.
  29. ↑ US launches fresh strike on Yemen a day after broader attack. The Irish Times. Процитовано 13 січня 2024.
  30. ↑ Lauren Frias (12 January 2024). These are ships and aircraft that struck back at the Houthi military. Business Insider. Процитовано 13 січня 2024.
  31. ↑ A US Navy carrier strike group fired nearly 800 missiles and bombs during its Red Sea fight against the Houth (англ.). Процитовано 22 липня 2024.
  32. ↑ US Army's first mid-range missile battery coming in FY23 with 3 to follow. 21 червня 2021.
  33. ↑ Raytheon уклала контракт на ракетні комплекси Tomahawk вартістю $217 млн для ВМС, морської піхоти та армії. 25 May 2022.
  34. ↑ Japan Accelerating $1.4B Tomahawk Strike Missile Buy After Pentagon Meeting. USNI News (англ.). Процитовано 2023-10-5.
  35. ↑ Japan in late-stage talks with U.S. for Tomahawk purchase -Yomiuri. Reuters. 28 жовтня 2022. Процитовано 28 жовтня 2022.
  36. ↑ Mahadzir, Dzirhan (18 January 2024). Japan Signs Deal for 400 Tomahawk Land Attack Missiles. U.S Naval Institute. Процитовано 26 April 2024.
  37. ↑ PM Kishida Announces Japan Will Acquire 400 Tomahawk Missiles From US. thediplomat.com.
  38. ↑ US approves the sale of Tomahawk cruise missiles to Japan. IISS. Процитовано 26 квітня 2024.

Література

[ред. | ред. код]
  • Duncan Lenox: Jane's Strategic Weapon Systems Issue Forty-nine. Jane's Information Group, 2008, s. 208—210. ISSN 0958-6032 (англ.)
  • Prepared Statement of Capt. Walter M. Locke, U.S. Navy, Tomahawk Cruise Missile Project Manager. / Hearings before the Subcommittee on Research and Development of the Committee on Armed Services, United States Senate, March 31, 1977. — Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1977. — 6454 p.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: BGM-109 Tomahawk
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Tomahawk_(ракета)&oldid=43806376