Фірлеї

Фірле́ї гербу Леварт (пол. Firlejowie, Firlej) — польський шляхетський магнатський рід німецького походження. Прізвище походить від німецького слова Firleier.^[1]

Історія роду

Згідно з «Польським гербівником» Каспера Несецького перший Фірлей з'явився у Польщі ще у часи короля Владислава Локетка в 1317 році. Він походив з Франконії у Німеччині (частина Баварії).

К. Несецький у своєму гербівнику (Львів, 1740. — Т. 2) назвав одного з представників роду Остафій Фірлей (пол. Ostafi^[1]) гербу Леварт. Він — син Малфріда, бурграфа Вельоненської провінції. У Польщі отримав високий придворний уряд — краківського стольника (Janußovius твердив, що крайчий). Саме від німецької назви його посади — Firleier^[1] — походить прізвище роду Фірлеїв. Остафій заснував містечко Осташув у Люблінському воєводстві.

Разом з родиною замешкав у Домбровиці (тепер село у Люблінському повіті Люблінського воєводства), де до сьогодні збереглися руїни родового палацу Фірлеїв.

Впродовж XV—XVII століть Фірлеї були одним з найпотужніших магнатських родів у Малопольщі. Були поріднені з найвідомішими родами Королівства Польського (згодом Речі Посполитої): з князями Вишневецькими, Потоцькими, Оссолінськими, Опалінськими, Лещинськими. Отримували високі державні посади (краківського каштеляна, воєвод, маршалків, гетьманів) і церковні (примаса, єпископа). За свою службу отримали багато земель від короля. Зокрема, збудували кілька замків: Домбровиця (з XIV ст.), Яновець (близько 1530 р.). Також належали роду село Левартув (від назви гербу, тепер Любартув) з 1543 і Фірлеюв з 1557 р.

З часів Яна Фірлея більшість Фірлеїв були кальвіністами. Більшість його синів перейшли на католицизм у 70-х роках XVI ст., проте одна гілка роду залишалася кальвінстською аж до середини XVII століття, коли вимерла.

З часом рід Фірлеїв занепадав. Багатші Фірлеї не мали нащадків чоловічого роду, а бідніші дуже розрослися, тому опинилися серед середньої та бідної шляхти.

Представники роду

Пйотр (? — 1499) — суддя земський люблінський
- Миколай (? — 1526) — великий гетьман коронний, краківський каштелян
  - Пйотр (? — 1553) — воєвода руський, сини:
    - Ян (1521—1574) — великий краківський маршалок, королівський секретар, краківський воєвода. Мав кілька синів:
      - Миколай (? — 1599/1601) — краківський воєвода
      - Анджей (? — 1609) — ковельський староста, радомський каштелян, мав 2-х синів
        Ян
        
        Анджей — реґіментаря, власника Старого Почаєва, родича Ганни Гойської.
      - Генрик (1574—1626) — примас Польщі, коронний підканцлер
      - Ян (? — 1614) — великий коронний підскарбій, мав сина Генрика.
        Генрик (1599—1635) — познанський єпископ.
        
        Миколай (1588—1635/1636) — воєвода сандомирський.
      - Пйотр (? — 1619) — воєвода люблінський.
        Пйотр (1601—1649/1650^[2]) — каштелян Кам'янця-Подільського, староста теребовлянський, буцнівський. Мав 3^[2] або 4 доньки
        Миколай
        
        Генрик
        
        Миколай (1605—1640) — мав 2 доньки, не було спадкоємці чоловічої статі.
        
        Зофія — перша дружина коронного гетьмана Миколая Потоцького
    - Миколай (1531—1588) — люблінський воєвода. В шлюбі мав 4 доньки.
      - Катажина — дружина Федора Сенюти, мати Павла-Христофора^[3]
    - Анджей (бл.1537 — 1585) — любельський каштелян, сандомирський староста
      - Фелікс (†1576)
      - Дорота (†1591) — дружина: князя Стефана Збаразького, канцлера ВКЛ Лева Сапіги
  - Миколай (? — 1519).

Маєтності

Фірлеїв (тепер Липівка), Фірлеїв, тепер Дусанів…

Примітки

↑ ^а ^б ^в Kasper Niesiecki. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… [Архівовано 13 червня 2015 у Wayback Machine.] — Т. 4. — S. 150.
↑ ^а ^б Firlejowie (02) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Janusz Tazbir. Sieniuta Paweł Krzysztof h. własnego (1589—1640) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Instytut historii im. Tadeusza Manteuffla, 1996. — Tom XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 196. (пол.)

Джерела

Дмитро Вирський. Анонімний «Катафалк рицерський» (1650 р.) про початок козацької революції (кампанія 1648 р.) // Український історичний журнал № 6 (507) за листопад-грудень 2012. — С. 169—184. — ISSN 0130-5247.
Andrzej Przybyszewski. Firlejowie herbu Lewart. — Radomyśl Wielki, 2008. — ISBN 978-83-927999-0-0. (пол.)
Andrzej Szymanek. Mecenat kulturalny Firlejów; Firlejowie w tradycji lokalnej Lubelszczyzny. — Janowiec : TPJ, 2001. — ISBN 391362728. (пол.)
Kasper Niesiecki. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … [Архівовано 13 червня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — Т. 4. — S. 150—163. (пол.)

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[KN50-1] а ^б ^в Kasper Niesiecki. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… [Архівовано 13 червня 2015 у Wayback Machine.] — Т. 4. — S. 150.

[:0-2] а ^б Firlejowie (02) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[3] Janusz Tazbir. Sieniuta Paweł Krzysztof h. własnego (1589—1640) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Instytut historii im. Tadeusza Manteuffla, 1996. — Tom XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 196. (пол.)

[1]

[2]

[3]