Вектор намагніченості

Ве́ктор намагні́ченості або намагні́ченість — характеристика відгуку середовища на прикладене до нього магнітне поле, магнітний момент одиниці об'єму речовини.

Позначається зазвичай літерами $\mathbf {I}$ або $\mathbf {M}$.

$\mathbf {B} =\mathbf {H} +4\pi \mathbf {I}$,

де $\mathbf {B}$ — магнітна індукція, $\mathbf {H}$ — напруженість магнітного поля.

Фізична природа

Намагніченість зумовлена або мікроскопічними струмами, які виникають в речовині у зовнішньому магнітному полі, або спінами.

В певних речовинах, які називаються феромагнетиками намагніченість може існувати без зовнішнього магнітного поля. Такі речовини утворюють постійні магніти.

Зв'язок з напруженістю магнітного поля

Наведена в середовищі намагніченість пропорційна напруженості магнітного поля

$\mathbf {I} =\chi \mathbf {H}$,

де величина χ — магнітна сприйнятливість.