Очікує на перевірку

Марк Шагал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марк Шагал
Моше Хацкелевич Сеґл
Марк Шагал, 1921
При народженнірос. Моисей Хацкелевич Шагал
рос. Мовша Хацкелевич Шагал
фр. Moïche Zakharovitch Chagalov
Народження24 червня (6 липня) 1887(1887-07-06)
Ліозна, Оршанський повіт Могилевської губернії (нині Білорусь)
Смерть28 березня 1985(1985-03-28) (97 років)
 Сен-Поль-де-Ванс, Прованс, Франція
ПохованняCimetière de Saint-Paul-de-Venced[1]
Національністьєврей
Країна Російська імперія→Франція Франція
Жанрхудожник і поет
НавчанняSchool Yehuda Pen in Vitebskd[2] і Академія де Ля Палетd
Діяльністьхудожник, художник-гравер, поет, літограф, дизайнер, графік, ілюстратор, сценограф, скульптор, архітектурний кресляр, кераміст, рисувальник
Напрямоквласний стиль під впливом примітивізму, експресіонізму, кубізму, фовізму.
ВчительРеріх Микола Костянтинович і Леон Бакст
ЧленНаціональний комітет французької гравюриd, Королівська академія мистецтв, Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd і Академія витончених мистецтвd
Твори«Над містом»
У шлюбі зBella Rosenfeldd[3], Virginia Haggardd і Valentina Brodskyd
ДітиDavid McNeild і Ida Chagalld
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[4], Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[5], Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd[6], Basil & Elise Goulandris Foundation Museum, Athensd[7], Музей мистецтва Метрополітен, Королівський музей витончених мистецтв, Музей витончених мистецтв, Bar-David Museum of Art and Judaicad, Тель-Авівський музей мистецтв, Музей ван Аббе[8], Міський музей (Амстердам)[9][10][…], Гаазький муніципальний музей, Галерея Уффіці, Художній музей Базеля, Культурний фонд Еми Гордон Клабінd, Національна галерея Вірменії, Центр Жоржа Помпіду, Національний музей сучасного мистецтва, Kunstsammlung Nordrhein-Westfalend, Російський музей, Kunsthaus Zürichd, Contemporary Art Museum of Caracasd, Гетеборзький художній музей, Художня галерея Онтаріо, Музей Ґренобляd, Utsunomiya Museum of Artd, La Boveried, Ben Uri Galleryd, Національна галерея, Музей Соломона Гуггенгайма, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Музей Ізраїлю, Музей сучасного мистецтва, Hiroshima Museum of Artd, Колекція Пеггі Гуггенхайм, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей образотворчого мистецтва[12], Музей образотворчих мистецтв, Музей мистецтв Цинциннаті, Художня галерея Єльського університету, Музей мистецтва Сан-Паулу, Hungarian National Galleryd, Музей образотворчих мистецтв, Третьяковська галерея, Музей мистецтв, Художній музей Сент-Луїса, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Von der Heydt Museumd, Фонд Магd, Музей Марка Шагала (Ніцца), MAMCOd, Детройтський інститут мистецтв, McNay Art Museumd, Morohashi Museum of Modern Artd, Kreeger Museumd, Rosengart Collectiond, Kunsthalle Mannheimd, Santa Barbara Museum of Artd, Національний музей Сербії, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Museum of Modern Art, Saitamad, Художній музей Мілвокі, Beyeler Foundationd, Kawamura Memorial DIC Museum of Artd, Herzliya Museum of Contemporary Artd, Художній музей Сієтла, Pola Museum of Artd, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Державна галерея мистецтв (Штутгарт), Гамбурзька картинна галерея, Menard Art Museumd, Minnesota Marine Art Museumd, Ikeda Museum of 20th Century Artd, Rose Art Museumd, Vanderbilt Museum of Artd, CODA Museumd[13], Королівські музеї витончених мистецтв[14], Альбертіна, Princeton University Art Museumd, Michael C. Carlos Museumd[15], Ackland Art Museumd[16], Royal Collections of the Netherlandsd[17], Museum van Bommel van Damd, Civic Gallery of Modern and Contemporary Artd, Гарвардський художній музей, Jule Collins Smith Museum of Fine Artd, Allen Memorial Art Museumd, Художній музей Фогга[d], Busch–Reisinger Museumd, Музей Фолькванг, Нова національна галерея, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Палац витончених мистецтв, Галерея Уффіці[d], Музей Вальрафа-Ріхарца, Museum Ludwigd, Музей мистецтва та історії юдаїзму, Speed Art Museumd, Nakata Museumd, Fortabat Art Collectiond, Національна галерея, Picker Art Galleryd, musée d'Art moderne de Céretd, Design Museum Den Boschd[18], TextileMuseumd[19], Dutch Resistance Museumd[20], Print Collectiond[21], Foundation E.G. Bührle Collectiond, Женевський музей мистецтва і історії, Yamanashi Prefectural Museum of Artd і Galleria Internazionale d'Arte Modernad
Нагороди
Сайтmarcchagall.com
CMNS: Марк Шагал у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Марк Шага́л (фр. Marc Chagall, Моше Захарійович Сеґл, або Моше Хацкелевич Сеґл; 24 червня (7 липня) 1887(18870707), Ліозна, Оршанський повіт Могилевської губернії (нині Білорусь) — 28 березня 1985 року, Сен-Поль-де-Ванс, Прованс, Франція) — білорусько-французький художник-авангардист і графік єврейського походження.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 24 червня (6 липня) 1887 року в єврейській родині в містечку Ліозна поблизу Вітебська або, за іншими даними, в самому Вітебську, у межі єврейської осілості Російської імперії. Прадід Марка Шагала — Сегал Хаїм, білоруський маляр XVIII сторіччя. Батько майбутнього художника, Хацкель-Мордух, та його мати, Фейге-Іте, походили з Ліозни, тож значну частину дитинства Марк Шагал провів у цьому містечку в будинку свого діда. «Батько мій із дитячих років був прикажчиком на складі оселедців», — писав сам художник в офіційних документах.

Портрет Марка Шагала роботи Ю. Пена

У 1900—1905 роках Шагал навчався у Вітебському чотирикласному училищі. Там же художник познайомився зі своєю майбутньою дружиною, своєю єдиною музою — Беллою Розенфельд. Дівчина походила з родини заможних вітебських ювелірів, відвідувала в Москві «Вищі жіночі курси» професора Гер'є (тема її диплому — творчість Федора Достоєвського).

Артцентр Марка Шагала. Вітебськ, Білорусь
Погруддя Марка Шагала у провулку Знаменитості в Кельцях (Польща)

У 1906 році Марк Шагал навчався образотворчому мистецтву в художній школі вітебського живописця Ю. М. Пена, а потім переїхав до Петербурга (його батько «кинув під стіл 27 рублів») і протягом двох сезонів займався в Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв, очолюваній Н. К. Реріхом. У 1909—1911 роках Шагал продовжував заняття у Леона Бакста (Лейби Шмуельовича Розенберґа) в приватній художній школі О. М. Званцевої. Навчання у Бакста «не пішло»: Лейба Шмуельович висловився, що Шагал «…талановитий, але нехлюй і йде не тією дорогою». Жив Шагал дуже бідно, працював ретушером. Але малював дуже багато, дні й ночі безперервно. В Петербурзі написав свої знамениті картини «Похорон» (із небіжчиками, який лежать на темній вуличці міста) та «Народження». Там же, в Петербурзі, він знайшов свого першого справжнього шанувальника, відомого адвоката, депутата Думи Максима Мойсейовича Вінавера. Той придбав у Шагала дві картини й дав йому невелику стипендію для навчання в Парижі. Шагал потім усе життя називав Вінавера своїм другим батьком.

Марк Шагал. Автопортрет із семи пальцями, 1913

У 1911 році на отриману стипендію Шагал їде в Париж продовжувати навчання. Там він познайомився з художниками і поетами-авангардистами. Париж Шагал полюбив одразу, називаючи його «другим Вітебськом». Оселився він у «гуртожитку» бідної богеми Монпарнасу — знаменитому дванадцятикутному «Вулику». Познайомився з усіма — Максом Жакобом, Гійомом Аполлінером, критиком Канудо, Блезом Сандраром. У роботах цього періоду вже відчувається вплив Пікассо, Анрі Матісса й інших, хоча вже тоді творчість Шагала носить печатку яскравої та неповторної індивідуальності. Його роботи починають виставлятися в Парижі. В 1914 році Шагалу влаштовують персональну виставку в Берліні, але перед нею він вирішує з'їздити додому, у Вітебськ, на весілля сестри.

У 1914 році Шагал повертається до Вітебська. Планував на три місяці, але залишився на 10 років: війна, Жовтневий переворот. 25 липня 1915 року відбулося весілля художника з Беллою, дочкою багатого ювеліра. Чотири роки дівчина чекала «якогось художника». У своєму щоденнику Шагал запише: «Жодної роботи не закінчую, поки не почую її "так" або "ні"». У них виросла дочка Іда, згодом б іографка та дослідниця творчості свого батька.

У вересні 1915 року Шагал їде в Петербург (на той час — Петроград), вступає на службу у Воєнно-промисловий комітет. Наступного року збирає єврейське товариство заохочення мистецтв, у 1917 році з родиною повертається до Вітебська. Після Жовтневого перевороту художника призначають уповноваженим комісаром у справах мистецтв Вітебської губернії.

У 1920 році Шагал їде до Москви і за рекомендацією А. М. Ефроса[ru] влаштовується працювати в Єврейський камерний театр. Через рік художник працює викладачем у підмосковній єврейській трудовій школі-колонії III Інтернаціоналу для безпритульників у Малаховці. І весь час малює — день і ніч, і день і ніч безперервно. У 1922 році разом із родиною їде спочатку в Литву (в Каунасі проходить його виставка), а потім — до Німеччини. Восени 1923 року на запрошення Амбруаза Воллара сім'я Шагала їде в Париж.

У 1937 році Шагал отримує французьке громадянство. В 1941 році керівництво Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку запрошує художника переїхати з контрольованої нацистами Франції до США, тож влітку 1941 року сім'я Шагала приїжджає у Нью-Йорк. У 1944 році помирає дружина художника, Белла — від сепсису, ускладненого цукровим діабетом.

А через рік, коли Шагалу було 58, у нього виник роман із Вірджинією Макнілл-Хаггард, дочкою колишнього британського консула в США, якій на той момент було трохи за 30. У них народився син Девід. У 1947 році Шагал повернувся у Францію. А в 1952 році він одружується з «Вавою» — Валентиною Бродською. Другий шлюб був щасливим, але музою залишалася тільки Белла, він до самої смерті відмовлявся говорити про неї як про померлу. Шагал у 1966 намалював портрет Вави[24]. Бродська померла в 1997 році, переживши Шагала на 12 років.

У 1973 році художник приїжджає у СРСР на запрошення радянського міністерства культури. Відвідує Москву й Ленінград, проводить виставку в Третьяковській галереї, дарує Третьяковці та Музею образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна свої роботи. Від відвідування Вітебська художник відмовився.

1997 рік — перша виставка художника в Білорусі, посмертна.

Шагал помер 28 березня 1985 року в прованському місті Сен-Поль-де-Ванс від серцевого нападу. Похований на місцевому кладовищі. До кінця життя в його творчості простежувалися «вітебські» мотиви. Існує «Комітет Шагала», до складу якого входять чотири спадкоємці художника. Повного каталогу робіт художника немає.

Крім художньої творчості, Шагал протягом усього життя публікував вірші, публіцистичні есе та мемуари на їдиші.

Україна в творчості Шагала

[ред. | ред. код]

Найвідоміший твір Марка Шагала про Україну — картина «Українська родина», 1941—1943 року[25][26][27].

Обережно: комітет Шагала не повертає підробки

[ред. | ред. код]

За правилами, які встановив «Комітет Шагала», картини, передані Комітету на експертизу, якщо їхня справжність не встановлена, не повертаються власникам, а знищуються[28]. Це викликає конфлікти, звинувачення у крадіжці[29]. Відома історія, коли англійський бізнесмен Мартин Ланг ще у 1992 році придбав картину, як вважалося, Марка Шагала за 100 тис. фунтів (близько 160 тис. доларів). У 2014 році «Комітет Шагала», якому Ланг надав картину для експертизи, виявив, що картина — підробка, але не повернув її власнику (така була умова надання картини у Комітет), а постановив спалити її.[30]

Твори

[ред. | ред. код]
  • Автопортрет, 1914
    Автопортрет, 1914
  • Червона оголена
    Червона оголена

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марк Шагал

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Find a Grave — 1996.
  2. ↑ електронна книга
  3. ↑ Jiminez J. B. Rosenfeld, Bella // Dictionary of Artists' Models — Routledge, 2001. — С. 462. — ISBN 978-1-57958-233-3
  4. ↑ http://www.moma.org/collection/works/5263
  5. ↑ Artists + Artworks
  6. ↑ https://collections.mnbaq.org/fr/artiste/600001024
  7. ↑ https://goulandris.gr/en/artwork/chagall-marc-portrait-of-elise-goulandris
  8. ↑ Eerbetoon aan Apollinaire
  9. ↑ Chagall Kunsthalle Basel
  10. ↑ Bella in het groen
  11. ↑ De violist en zijn Muze
  12. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  13. ↑ Derrière le miroir : Chagall
  14. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/chagall-marc-1
  15. ↑ https://collections.carlos.emory.edu/people/17739/
  16. ↑ https://ackland.emuseum.com/people/1386/marc-chagall/objects
  17. ↑ Bible
  18. ↑ Femme au coq — 1962.
  19. ↑ 'Evening enchantment', staal kledingstof — 1950.
  20. ↑ Litho met een afbeelding van Anne Frank en een duif, met op de achtergrond een groep mensen en enkel...
  21. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/319332
  22. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  23. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  24. ↑ Портрет Вавы. Марк Захарович Шагал • Живопис, 1966, 92×65 см
  25. ↑ Soaked in Red – The Bloody Messages of War. By Kerry McElroy. July 10, 2022, 10:47 am
  26. ↑ Marc Chagall’s “The Ukrainian Family” was painted during WWII. It could have been painted today // 7 квітня 2022 р.
  27. ↑ The Ukrainian Family 1941—1943. By ©️Marc Chagall. Gouache, pastel and pencil on paper. Christie's, London // 27 грудня 2021 р.
  28. ↑ Марк Шагал оказался подделкой согласно правилам Комитета Марка Шагала, картины, переданные на экспертизу, подлинность которых не установлена, не возвращаются их собственникам или лицам, передавшим картины на экспертизу // Дмитрий Гильман, Україна кримінальна, 12 февраля 2008
  29. ↑ “Уважаемые” люди и украденный Шагал // Д… А… П…, 1963 г. р., уроженец Днепропетровска, коллекционер. Україна кримінальна, 26 сентября 2005
  30. ↑ Подделку Шагала во Франции решили сжечь // 3 февраля 2014
  31. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

[ред. | ред. код]

[2]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Marc Chagall's biographic sketch. Find a Grave. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 1 липня 2006.
  • Official Web Site of Marc Chagall Museum in Vitebsk, Belarus [Архівовано 23 червня 2006 у Wayback Machine.]
  • Official Web Site of Marc Chagall Museum in Nice, France [Архівовано 3 березня 2008 у Wayback Machine.]
  • Marc Chagall Biography and Educational Resources
  • Essays about Marc Chagall by Igor Schestkow
  • Chagall art at CGFA
  • Marc Chagall: A Virtual Art Gallery [Архівовано 15 липня 2006 у Wayback Machine.]
  • Marc Chagall: Online complete catalogue of the printed graphic work [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]
  • Витебский музей Марка Шагала [Архівовано 6 травня 2008 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марк_Шагал&oldid=43147516