Лоріо

Лоріо
Ім'я при народженні	нім. Bernhard-Viktor Christoph-Carl von Bülow
Псевдо	Loriot
Народився	12 листопада 1923(1923-11-12)[…] Бранденбург-на-Гафелі, округ Потсдамd, Провінція Бранденбург, Вільна держава Пруссія
Помер	22 серпня 2011(2011-08-22)[…] (87 років) Ammerland (Münsing)d, Мюнзінг, Бад-Тельц-Вольфратсгаузен, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Поховання	Цвинтар Геерштрассеd
Країна	Німеччина
Діяльність	комік, карикатурист, актор, письменник, сценарист, артист кабаре, кіноактор, телеактор, телеведучий, карикатурист, гуморист, рисувальник, сценограф, художник з костюмів, режисер, кінорежисер
Alma mater	Eberhard-Ludwigs-Gymnasiumd і Hochschule für bildende Künste Hamburgd
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Членство	Баварська академія витончених мистецтв
Magnum opus	Englische Ansaged
Батько	Johann-Albrecht von Bülowd
Автограф
Нагороди	Баварський орден «За заслуги» Баварський орден Максиміліана За досягнення в науці та мистецтві (з 1980 року) Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН Командор ордена За заслуги перед ФРН Нагрудний знак «За танкову атаку»
IMDb	ID 0902086
Сайт	loriot.de
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Лоріо (від фр. Loriot — вивільга), справжнє ім'я — Бернгард Віктор «Вікко» Крістоф-Карл фон Бюлов (нім. Berngard Victor "Vicco" Christoph-Carl von Bülow; 12 листопада 1923(19231112), Бранденбург-на-Гафелі — 22 серпня 2011, Мюнзінг, Баварія, Німеччина) — німецький комічний актор, режисер, письменник, художник-карикатурист та автор коміксів.

Історія родини та біографія

Вікко фон Бюло народився в аристократичній прусській родині офіцера поліції Йогана-Альбрехта Вільгельма фон Бюлова (1899–1972) та його першої дружини Шарлотти Матільди Луїзи, уродженої фон Редер (1899–1929), дочки Отто фон Редера (1876–1943). Батьки Вікко фон Бюлова розлучилися у 1928 році у місті Гляйвіц.

Родина фон Бюлов належить до старого шанованого мекленбурзького дворянського роду, укоріненого у селищі з однойменною назвою — Бюлов біля Рена (нім. Bülow bei Rehna). В документах прізвище Бюлов вперше згадане у 1154 році при закладенні Ратцебурзького собору. Родинне дерево відстежено до 1229 року і починається з Годофрідуса де Бюлове (нім. Godofridus de Bulowe). Багато членів роду перебували на високих посадах на державній та військовій службі, опікувалися церковними справами та зробили свій внесок у розвиток німецької культури. До родичів Вікко фон Бюло належить і граф князь Бернгард фон Бюлов, рейхсканцлер Німецької Імперії (1900–1909).

Вікко фон Бюло одружився у 1951 році з дочкою гамбурзького торговця, студенткою факультету моди, Розе-Марі Шлюмбом (нар. 1929), яку все життя називав просто Ромі. Подружжя мало двох дочок — Беттіну та Сюзанну, а також двох онуків. З 1963 року і до самої смерті Лоріо проживав у Аммерланді на Штарнберзькому озері (Баварія).

1941 року Лоріо закінчив гімназію і пішов у армію.

Після закінчення війни завершив свою освіту, в 1947–1949 роках навчався в Академії мистецтв Гамбурга. Починаючи з 1950 року працює художником і графіком у гамбурзьких журналах «Вулиця» (Die Straße) і «Зірка» (Stern), творець численних карикатур і серій коміксів. 1954 року в Швейцарії була опублікована перша книга коміксів художника. За висловом самого Лоріо, «Після 20 років навчання я нарешті спромігся намалювати маленького чоловічка, який мене й годує донині». Цей чоловічок з носом як бараболя був втіленням творчої ідеї Лоріо, найбільш вигадливо, аж до повного абсурду зобразити людську поведінку в усіх можливих ​​життєвих ситуаціях. Таким чином висміювалися дурість і пихатість, викривалися суспільні кліше повоєнній Німеччині. Лоріо є також автором численної гумористичної прози.

Величезну популярність принесли Лоріо вигадані ним фігури героїв коміксів — собаки Вума і слона Венделіна, про пригоди яких на німецькому телебаченні вийшло кілька мультиплікаційних серіалів. Музика з цих мультфільмів, а також пісні, що в них співає Вум, багаторазово перевидавалися у фірмах звукозапису. 1988 року на екрани Німеччини виходить фільм «Одіпуссі» (Ödipussy) — комедія, режисером і виконавцем головної ролі в якій був Лоріо. У 1991 році Лоріо поставив кінокомедію «Паппа біля воріт» (Pappa ante Portas), в якій він також був головним виконавцем.

Вибрані нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (1943)
  • 1-го класу (1944)
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в бронзі (1944)
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
  • командорський хрест (1974)
  • великий офіцерський хрест (1998)
• Премія «Орден Карла Валентина» (1974)
• «Золота Камера» (1977)
• Баварський орден «За заслуги» (1980)
• Літературна премія міста Касселя за досягнення в області гумористичної літератури (1985)
• Премія Бамбі(1988)
• Премія Ернста Любіча (1989)
• «Орден за Заслуги» землі Берлін (1990)
• Член Баварської Академії мистецтв (1993)
• Орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» (Баварія) (1995)
• Член Берлінської Академії мистецтв (1997)
• Почесна відзнака премії «Золота Камера» (2003)
• Премія Якоба Грімма за досягнення в розвитку німецької мови (2004)
• ПреміяВільгельма Буша (2007)
• 1-е місце серед німецькомовних комічних авторів та акторів XX століття за версією німецького телеканалу ZDF (2007).

Література

• «Enzyklopädie des Wissens», Bd.6, Köln 1990.
• Stefan Neumann: Das Lebenswerk von Loriot, Vicco von Bülow in der Doktorarbeit eines Literaturwissenschaftlers [Архівовано 19 червня 2013 у Wayback Machine.]

Посилання

• Офіційна сторінка Лоріо [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.]
• Porträt von Loriot [Архівовано 25 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Laudatio auf Loriot anlässlich der Verleihung der Ehrendoktorwürde — Лаудаціо на честь Лоріо з нагоди присвоєння йому звання почесного доктора Вуппертальського університету [Архівовано 10 лютого 2011 у Wayback Machine.], Universität Wuppertal, 22. Juni 2001
  und diesbezügliche Dankesrede Loriots — Відповідь-подяка Лоріо [Архівовано 19 вересня 2010 у Wayback Machine.]
• Vicco von Bülow — Лоріо на сайті Призми [Архівовано 12 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Loriot-Lexikon — Лоріо-Лексикон [Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.]
• Лоріо отримав почесну відзнаку "Золотої Камери" [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.]