Перейти до вмісту

Дардани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дардани (грец. Δάρδανοι) — в античній літературі цей термін або означає те ж, що троянці, або близькоспоріднений їм народ, який також мешкав в Троаді на північному заході Анатолії. Назва походить від міфічного героя Дардана, засновника міста Дарданія в Троаді. Влада в Троаді була розділена між цими двома містами. Гомер проводив чітку відмінність між цими двома народами.[1]

Міфологія

[ред. | ред. код]

Згідно з Гомером, дардани є нащадками Дардана — сина Зевса. Нащадком Дардана був Еріхфонія — цар-пастух, власник табунів коней. У Еріхфонія народився Трос, у якого було три сини: Іл, Ассарак і Ганімед. Від Іла народився Лаомедонт, а від того народився троянський цар Пріам, сином якого був Гектор. Від Ассарака через Капіса і Анхіза веде свій рід Еней (Іліада, 215—240).

Дардана і троянці

[ред. | ред. код]
Троада

Царський будинок Трої також був розділений на дві гілки, дарданську і троянську (місто останніх називалося Троя, іноді — Іліон). Будинок дарданів (члени якого також називалися «дарданідами», нащадками Дардана[2], грец. "Δαρδανίδες") був більш старшим, ніж будинок троянців, проте Троя згодом стала більш могутньою. Еней іменується в «Енеїді» Вергілія то «дарданом», то «троянцем», хоча, щиро кажучи, Еней належав до дарданської гілки. Багато правителів Рима претендували на походження від Енея, від будинків Трої і Дардана. Гомер також застосовував епітет «дарданіди» (Δαρδανίδη) до Пріама й інших видатних діячів поеми.

Гомер[3] пише:

Вів за собою дарданів Еней, син Анхіза могутній,
Що від Анхіза колись породила його Афродіта,
Ложем на ідських вершинах богиня із смертним з'єднавшись.
Був він вождем не один, з ним ішли Архелох з Акамантом,

Двоє синів Антенора, досвідчені в справах військових.

На згадку про дарданів названо протоку Дарданелли.

Походження

[ред. | ред. код]

Етнічна приналежність дарданів, як і троянців (тевкрів), а також їх мови залишаються спірним питанням. Залишки їх матеріальної культури вказують на тісний зв'язок з лувійцамі[4] контакти з іншими народами Анатолії[5], Фракією[6] та ахейцами. Згідно з Гомером, їх еліта була змішаного походження, але в основному грецькою[7], а римляни вважали дарданів в цілому греками.[8]

Археологічні знахідки більш раннього періоду (енеоліт) на території Троади вказують на сильну схожість з матеріальною культурою того ж періоду в Мунтенії і Молдови, як і з карпато-балканським регіоном в цілому. Передбачається, що вироби матеріальної культури (кераміка, статуетки) були імпортовані в Троаду і є трипільськими за походженням.[9]

Дардани і дарданці

[ред. | ред. код]

Існує питання про те, чи є випадковим схожість назв дарданів і дарданців, народу Адріатики.

Згідно Страбону, після поразки в троянській війни ватажок народу «енетів» Антенор з синами і уцілілими енетами врятувався у Фракію і звідти потрапив в Генетику (Енетіку) на Адріатиці[10]. Оселився у річки Тімаво[11]. Згідно з розповіддю Сервія, після війни з евганеямі і царем Белесом заснував Патавій[12] (суч. Падуя) і заснував там ігри[13]. Місце, де вони висадилися, зветься Троєю[14]. Також вважався родоначальником арвернів[15]. У той же час, відповідно до Гомеру, Антенор був дарданом, а двоє з його синів воювали в складі дарданського війська (див. вище). «Енети» (адріатичні венети) і дарданці в античний період були сусідами в Адріатиці, однак говорили на різних мовах.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Review: Some Recent Works on Ancient Syria and the Sea People», Michael C. Astour, Journal of the American Oriental Society, Vol. 92, No. 3, (Jul. — Sep., 1972), pp. 447—459 writing about someone who identified the Dardanoi with the Trojans: "Which is, incidentally, not so: the Iliad carefully distinguishes the Dardanoi from the Trojans, not only in the list of Trojan allies (11:816-823) but also in the frequently repeated formula keklyte meu, Tr6es kai Dardanoi ed' epikuroi (e.g., III:456)
  2. Vergil: Aeneid 10, Tome 10. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 16 лютого 2018.
  3. Іліада 2, 819—823.
  4. Trojans and Their Neighbours: An Introduction (Ancient Peoples) by T. Bryce, 2005, p. 117: "… question, we might have a clearer indication of the Trojans 'ethnic origins. We have referred to the widespread distribution of Luwian- … "
  5. Art of the First Cities: The Third Millennium BC from the Mediterranean to the Indus [Архівовано 20 грудня 2018 у Wayback Machine.] (Metropolitan Museum of Art Series) by Joan Aruz, 2003 p. 255, "… and the type and technology of the alloy are of Anatolian, and specifically Trojan, origin. … "
  6. The National Encyclopædia: A Dictionary of Universal Knowledge: By Writers of Eminence in Literature, Science, and Art. Volume 14: Tri — Z by unknown author, 2001., p. 22: "… his allies. The inhabitants of the Troad were probably of Thracian origin. At the time of the Trojan War they had reached a higher state of prosperity and … "
  7. Trojans and Their Neighbours: An Introduction (Ancient Peoples) by T. Bryce, 2005, p. 23
  8. Greeks and Barbarians (Edinburgh Readings on the Ancient World) by T. Harrison, 2001., ISBN 0-415-93959-3, p. 140
  9. Hoddinott, Ralph F., The Thracians, Thomas & Hudson Inc., 1981. pp. 35-38
  10. Страбон. Географія XIII 1, 53 (стр.608); Діон. Троянська мова 138
  11. Лукан. Фарсалія VII 194
  12. Сервий. Коментар до «Енеїди» Вергілія I 242
    Вергілій. Енеїда I 242—249
  13. Тацит. Аннали XVI 21
  14. Тит Лівій. Історія Риму I 1, 3
  15. Лукан. Фарсалія I 427; Примітки Ф. А. Петровського в кн. Лукан. Фарсалія. М., 1993. С.307

Посилання

[ред. | ред. код]