Перейти до вмісту

Бетті Картер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Картер.
Бетті Картер
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'яЛіллі Мей Джонс
Дата народження16 травня 1929(1929-05-16)
Місце народженняФлінт, Мічиган
Дата смерті26 вересня 1998(1998-09-26) (69 років)
Місце смертіСедар-Гоув, Нью-Йорк
Причина смертірак підшлункової залози
Роки активності1940-ві—1990-ті
ГромадянствоСША
Національністьафроамериканці[1][2]
Професіяспівачка, авторка пісень
Інструментивокал
Жанриджаз
ЛейблиABC, Atco, Columbia, Peacock, Roulette, United Artists
Нагороди
bettycarter.org
CMNS: Файли у Вікісховищі

Бе́тті Ка́ртер (англ. Betty Carter), справжнє ім'я Лі́ллі Мей Джонс (англ. Lillie Mae Jones; 16 травня 1929, Флінт, Мічиган — 26 вересня 1998, Нью-Йорк) — американська джазова співачка та авторка пісень.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 16 травня 1929 року в Флінті (штат Мічиган). Вчилася грати на фортепіано у Детройтській консерваторії. У юності співала з Чарлі Паркером та іншими гастролюючими бібоп-музикантами. Дебютувала професійно після того, як перемогла у любительському конкурсі в 1946 році. Гастролювала як Лоррейн Картер з Лайонелом Гемптоном (1948—51). Гемптон називав її «Бетті Бібоп», яке пізніше перетворилось на Бетті Картер.

Виступала сольно у нічних клубах та театрах з 1951 року. У 1955 році записала свій дебютний альбом на Columbia дуетом з піаністом Реєм Браянтом. У 1958 році записала I Can't Help It і Out There. Працювала з Майлзом Девісом (1958—59), ревю Рея Чарльза (1960—63); виступала з Сонні Роллінсом в Японії (1964). У 1969 році очолила власне тріо. У 1971 році заснувала свою компанію звукозапису Bet-Car, записи якої пізніше перевидавались на лейблі Verve. Виступала з симфонічним оркестром під керівництвом Девід Амрама у Нью-Йорку та Бостоні (1982—83). Її альбом Look What I Got! в 1988 році виграв премію «Греммі». У 1997 році вона була нагороджена Національною медаллю мистецтв президентом США Біллом Клінтоном.

Померла 26 вересня 1998 року в себе вдома в Брукліні (Нью-Йорк) від раку підшлункової залози у віці 69 років.

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • Meet Betty Carter and Ray Bryant (Columbia, 1955)
  • Out There (Peacock, 1958)
  • The Modern Sound of Betty Carter (ABC, 1960)
  • Ray Charles and Betty Carter (ABC, 1961)
  • 'Round Midnight (Atco, 1963)
  • Inside Betty Carter (United Artists, 1964)
  • Now It's My Turn (Roulette, 1976)
  • Look What I Got! (Verve, 1988)

Література

[ред. | ред. код]
  • Feather, Leonard; Gitler, Ira. The Biographical Encyclopedia of Jazz — Oxford University Press; 1 ed., 2007. — 744 p. ISBN 978-0195320008

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Smith J. C. Notable Black American Women
  2. ↑ Southern E. Biographical Dictionary of Afro-American and African Musicians — Greenwood Publishing Group, 1982.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бетті_Картер&oldid=38876853