Перейти до вмісту

Алнаші

Координати: 56°11′15″ пн. ш. 52°28′45″ сх. д. / 56.18738° пн. ш. 52.47919° сх. д. / 56.18738; 52.47919
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Алнаші
рос. Алнаши
Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Удмуртія
Муніципальний округ Алнаський район
Код ЗКАТУ: 94 202 820 001
Код ЗКТМО: 94602420101
Основні дані
Час заснування 16 століття
Статус села 1751 року
Населення 6303 особи (2010)
Поштові індекси 427880
Телефонний код +7 34150
Географічні координати: 56°11′15″ пн. ш. 52°28′45″ сх. д. / 56.18738° пн. ш. 52.47919° сх. д. / 56.18738; 52.47919
Висота над рівнем моря 110 м
Водойма річки Тойма та Алнашка
День міста 3 червня
Найближча залізнична станція Алнаші
Відстань
До центру муніципального району/міського округу (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами: 		12
—
—
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:
86
—
—
Влада
Адреса 427880, Удмуртська Республіка, Алнаський район, с. Алнаші, вул. Красильнікова, б.9
Міський голова Бобров Капітон Миколайович
Мапа
Алнаші (Росія)
Алнаші
Алнаші
Алнаші (Удмуртія)
Алнаші
Алнаші

Мапа

CMNS: Алнаші у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Алнаші (значення).

Ална́ші (рос. Ална́ши, удм. Ална́ш) — село в Удмуртії, Росія. Адміністративний центр Алнаського району.

У селі народився Красильников Геннадій Дмитрович, письменник та голова Верховної ради Удмуртської АРСР.

Розташування

[ред. | ред. код]

Село розташоване на річці Алнашка, притоці річки Тойма, за 14 км на захід від залізничної станції Алнаші та за 128 км на південний захід від Іжевська.

Населення

[ред. | ред. код]

Населення — 6303 особи (2010[1]; 6275 в 2002[2]).

Національний склад станом на 2002 рік:

Історія

[ред. | ред. код]

Назва села походить від селькупського анлаиш, де ан — «велике, довге озеро, стариця»; суфікс ла; иш — «водне джерело».

Алнаші були засновані у 16 столітті. Алнаська парафія при новій Свято-Троїцькій церкві була відкрита за визнанням Священного Синоду від 31 липня 1751 року і утворений з поселень Можгинської парафії. 1761 року було видано грамоту на будівництво дерев'яної церкви. Вона була закінчена та освячена 20 травня 1763 року в ім'я Святої Трійці. Село до 1791 року було у віданні Казанської єпархії, а потім прираховане до В'ятської єпархії. При поділі Єлабузького повіту на волості 1796 року була утворена Асановська волость, у складі якої перебувало і село Алнаші. Пізніше була утворена Алнаська волость з відповідним центром. Указом від 14 травня 1815 року В'ятська духовна консисторія наказала збудувати кам'яний храм на місці дерев'яного. Петропавлівський його престол був освячений 1 жовтня 1822 року, Троїцький — 29 червня 1836 року. 1867 року в селі була відкрита земська школа.

1921 року, при наступному поділі Єлабузького повіту, Алнаська волость була передана до складу Можгинського повіту Вотської автономної області. 1929 року був утворений Алнаський район з центром у селі Алнаші. 1940 року була закрита церква.

Господарство

[ред. | ред. код]

Селяни зайняті в основному в сільському господарстві, освіті, медицині, культурі та торгівлі. В селі діють середня школа (відкрита в 1867 році), 3 садочки («Берёзка», «Родничок», «Солнышко»), школа мистецтв, спортивна та художня школи, центр дитячої творчості, 2 бібліотеки, будинок культури, молодіжний центр та комплексний центр соціального обслуговування населення, центральна районна лікарня, ветеринарна станція, будинок-інтернат для пристарілих та інвалідів, дитячий будинок, 3 музеї (шкільний, краєзнавчий та образотворчого мистецтва). Є 5 пам'ятників історії та монументального мистецтва, серед яких меморіальні будинки-музеї Ашальчи Окі та Г. Д. Красильникова.

Серед підприємств працюють АТ «Алнаський цегляний завод», виробничо-комерційна фірма «Тойма» (будівельно-монтажні роботи), ДРСУ з асфальтовим заводом, маслосирзавод, хлібозавод, харчовий комбінат, лісництво. Функціонують 3 банківських установи. Через село прокладена автодорога Іжевськ-Єлабуга, від Алнашів прокладені дороги на Варзі-Ятчинський курорт, Грахово, до станції Кізнер.

Вулиці[3]

[ред. | ред. код]
  • вулиці — 40 років Перемоги, 60 років Жовтня, Аеродромна, Азіна, Алейна, Алнаська, Берегова, Березова, Борисова, Будівельна, Будівників, Бульварна, Векшиної, Верхня, Вишнева, Вільхова, Горобинова, Джерельна, Дорожників, Дружби, Дубки, Заводська, Зарічна, Зв'язківців, Зоряна, Кавказька, Калинова, Квіткова, Кедрова, Клубна, Ключова, Колгоспна, Комунальна, Комсомольська, Кооперативна, Красильникова, Леніна, Лінійна, Лісова, Лучна, Малинова, Межова, Меліораторів, Миру, Місяцева, Молодіжна, Набережна, Нагірна, Нова, Паркова, Першотравнева, Південна, Північна, Пісочна, Польова, Поперечна, Пушкінська, Радянська, Райдужна, Річкова, Розквітна, Садова, Свободи, Сонячна, Соснова, Східна, Тойминська, Троїцька, Трофимова, Труда, Удмуртська, Центральна, Червоноармійська, Широка, Ювілейна
  • провулки — Аеродромний, Артільний, Березовий, Будівельний, Горобиновий, Енергетиків, Зв'язківців, Жовтневий, Піонерський, Радянський, Травневий, Харчкомбінатовський, Червоний, Широкий
  • проїзди — Шосейний

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Школа
    Школа
  • Будинок-музей Ашальчи Окі
    Будинок-музей Ашальчи Окі
  • Церква
    Церква
  • Водонапірна башта
    Водонапірна башта

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Результати перепису населення 2010 року в Удмуртії (рос.) [Архівовано 2022-08-17 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Результати перепису населення 2002 року в Удмуртії (рос.) [Архівовано 2022-08-17 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Поштові індекси. Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 20 квітня 2010.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • На земле алнашской. Сост. Васильев Н. В. Ижевск, 1979
  • Удмуртская республика: Энциклопедия / Гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск: Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6

Посилання

[ред. | ред. код]



Прапор Удмуртії Це незавершена стаття про Удмуртію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алнаші&oldid=43156289